Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №400/12306/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12306/25

Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.

Дата і місце ухвалення: 16.12.2025р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, третя особа Воскресенська селищна рада Вітовського району Миколаївської області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0361658-2407-1403-UA48060050000074873 від 27 травня 2025 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єкта нежитлової нерухомості, за 2024 рік в розмірі 47158,20 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №0361658-2407-1403-UA4806005000007487 від 27.05.2025р.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 16.12.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що згідно інформації, наявної Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - нежитлового об`єкту, загальною площею 664,20 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Для визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік застосовано ставку податку, встановлену рішенням Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області №3 від 05.07.2022р., у розмірі 1% від мінімального розміру заробітної плати встановленої на 2024 рік для нежитлових будівель (код 12). Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , складовою вказаного об`єкта є гаражі, кімната відпочинку та побутове приміщення. Крім того, відсутнє коректне визначення об`єкту нерухомого майна відповідно до ДК 018-2000 з урахуванням того технічних характеристик. Отже, ГУ ДПС у Миколаївській області правомірно застосовано ставку податку у розмірі 1% від мінімального розміру заробітної плати. встановленої на 2024 рік як «…інші будівлі автомобільного транспорту» з урахуванням їх характеристик.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 2003 року ОСОБА_1 на праві власності належить нежитловий об`єкт – гаражі, загальною площею 664,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначений об`єкт нерухомості зареєстрований під №4243989, як «нежитловий об`єкт». При цьому, в Реєстрі відсутні відомості про площу зазначеного об`єкту, а також його функціональне призначення чи будь-яка інша конкретизація його типу.

25.07.2022р. Воскресенська селищна рада ухвалила рішення №3 «Про встановлення ставок та пільг при сплаті податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на території Воскресеньскої селищної ради», додаток №1 до якого передбачає ставки податку відповідно до класифікації будівель та споруд за класифікатором відповідно до ДК 018-2000, а також в залежності від виду платника податків (фізична чи юридична особа).

У графі « 1241.1 Автовокзали та інші будівлі автомобільного транспорту» встановлений розмір податку для юридичних та фізичних осіб - 1,000% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.

У графі « 1242.1 Гаражі наземні» встановлений розмір податку для юридичних осіб у розмірі 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м, розмір податку для фізичних осіб не встановлений.

Додатком №2 цього Рішення затверджені пільги зі сплату податку на нерухоме майно. Зокрема, в останньому абзаці таблиці встановлено: «Об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб (крім суб`єктів підприємницькою діяльності) – надвірні будівлі, особисті гаражі, підвали тощо», розмір пільги 100%.

27.05.2025р. Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0361658-2407-1403-UA48060050000074873, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єкта нежитлової нерухомості, за 2024 рік в розмірі 47158,20 грн.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідний податок нараховано контролюючим органом за об`єкт - нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , за ставкою податку 1,000% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. відповідно до «1241.1 Автовокзали та інші будівлі автомобільного транспорт».

Не погоджуючись з правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 та задовольнив їх у повному обсязі. Суд зазначив, що позивач є власником гаражів (7 шт.) загальною площею 664,2 кв.м. розташованих в смт. Воскресенське, на які відповідно до рішення Воскресенької селищної ради від 05.07.2022р. №3 розповсюджуються пільги у 100% в оподаткуванні податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому визначення відповідачем йому грошового зобов`язання за ставкою для автовокзалу є протиправним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 Податкового кодексу України.

У розумінні ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст.30 ПК України).

Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Згідно п.п.266.4.3 п.266.4 ст.266 КАС України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:

об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Як вже зазначалося колегією суддів, рішенням Воскресенської селищної ради від 25.07.2022р. №3 «Про встановлення ставок та пільг при сплаті податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на території Воскресеньскої селищної ради» встановлено пільгу у розмірі 100% щодо оподаткування гаражів фізичних осіб (додаток 2).

Розмір зазначеної пільги не суперечить обмеженням, встановленим у пункті 266.4.3 статті 266 ПК України.

Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , складовою вказаного об`єкта є гаражі (7 шт.), кімната відпочинку та побутове приміщення.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на належний ОСОБА_1 об`єкт нежитлової нерухомості розповсюджуються пільги у 100% в оподаткуванні податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до рішення Воскресенької селищної ради №3 від 05.07.2022р.

А відтак, визначення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням №0361658-2407-1403-UA48060050000074873 від 27 травня 2025 року суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єкта нежитлової нерухомості, за 2024 рік в розмірі 47158,20 грн., як за «Автовокзали та інші будівлі автомобільного транспорт», є неправомірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 , а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення від 16.12.2025р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа, у відповідності до п.6 ч.6 ст.12 КАС України, належить до категорії справ незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук