Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №420/40621/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40621/24

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

Дата і місце ухвалення: 30.09.2025р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Єщенка О.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2024 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в сумі 46903,35 грн., нарахованого відповідачу до сплати на підставі податкових повідомлень-рішень від 30 квітня 2024 року №0225001-2411-1504-UA5112019000000444451 та №0225005-2411-1504- UA5112019000000444451.

В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (форма «Ф») №0225001-2411-1504-UA5112019000000444451 від 30.04.2024р. та №0225005-2411-1504- UA5112019000000444451 від 30.04.2024р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення (форма «Ф») Головного управління ДПС в Одеській області №0225001-2411-1504 від 30.04.2024р. та №0225005-2411-1504 від 30.04.2024р.

В задоволенні первісного позову Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 30.09.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що згідно інформаційно – комунікаційної системи «Податковий блок» за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на дату формування податкових повідомлень – рішень за податковий період 2023р., на праві власності перебувають об`єкти нерухомого майна, які підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченим фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у відповідності до статті 266 ПК України. А відтак, керуючись статтями 266 та 102 ПК України на ім`я ОСОБА_1 в автоматичному режимі згідно даних інформаційно комунікаційної системи ДПС сформовано податкові повідомлення – рішення за податковий період 2023 р. за об`єкти нерухомого майна №0225005-2411-1504-UA5112019000000444451 від 30.04.2024р. на суму 7748,55 грн. та №0225001-2411-1504-UA5112019000000444451 від 30.04.2024р. на суму 39154,80 грн.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що заява щодо неможливості виконання податкових зобов`язань відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022р. №225, ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області не надавалась.

ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належні ОСОБА_1 нежитлові будівлі та споруди виробничого комплексу за своїми характеристиками та цільовим використанням відповідають категорії будівель сільськогосподарського призначення, на які поширюється дія п.п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, а отже таке нерухоме майно не може бути об`єктом оподаткування. До того ж, визначене ГУ ДПС в Одеській області податкове зобов`язання у сумі 46903,35 грн. не може вважатися узгодженим, оскільки як податкові повідомлення-рішення, так і податкова вимога не були направлені ФО-ПП ОСОБА_1 за належною адресою, а направлені за помилковою адресою: АДРЕСА_1 .

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа - платник податків ОСОБА_1 є платником податків, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС в Одеській області та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.10.2008р. ОСОБА_1 на праві власності належала нежитлова будівля « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 1168,8 кв.м, що розташована по АДРЕСА_3 .

Відповідно до акту технічного стану об`єкта нерухомого майна від 26.10.2016р. нерухоме майно - нежитлова будівля « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літ. «А», розташована за адресою: с. Липецьке Котовського району Одеської області, що належить на праві приватної власності громадянину України ОСОБА_1 , внаслідок свого фізичного стану не може виконувати своїх первісних функцій.

Технічний стан будівлі аварійний — категорія « 4», аналіз дефектів і пошкоджень з перевірними розрахунками показує неможливість гарантувати цілісність конструкції до проведення її ремонту, підсилення або заміни, остаточно втрачена можливість нормальної реалізації захисних функцій конструкції.

Повна непридатність для подальшого використання суб`єктом господарювання.

Необхідно негайно виключити знаходження людей в зоні можливого обвалення або вжити заходів, які унеможливлюють таке обвалення до ліквідації об`єкта. Прийняття рішення сприятиме недопущенню аварії конструкції об`єкту списання.

Ремонтні роботи потребують значних матеріальних витрат та є недоцільними. Майно доцільно списати шляхом повної його ліквідації з наступною рекультивацією земельної ділянки. Реалізація такого рішення не потребує значних матеріальних витрат. Роботи з демонтажу об`єкту списання будуть проводитись власними силами та засобами.

Згідно акту списання нерухомого майна від 31.10.2016р. комісія вважає що об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташована за адресою: АДРЕСА_3 непридатна до експлуатації, відновленню не підлягає та її доцільно списати.

Рішенням виконавчого комітету Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 28.05.2019р. №169 затверджено наданий комісією акт про визначення технічного стану нежитлової будівлі «Теплиця» по АДРЕСА_3 . Визнано нежитловий будинок 67-к по АДРЕСА_3 таким, що знаходиться в незадовільному технічному стані, не відповідає санітарно-технічним нормам та непридатним для експлуатації. Вирішено списати та виключити із обліку нежитлову будівлю, яка розташована в АДРЕСА_3 , 67-к, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.10.2008р. САА№737485 та записів погосподарських книг сільської ради загальною площею 1168,8 кв.м, виключити із обліку державного реєстру речових прав на нерухоме майно поштову адресу: АДРЕСА_3 , 67-к та внести відповідні зміни в погосподарську книгу с. Липецьке.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю по АДРЕСА_3 припинено 26.03.2024р.

За вказану нежитлову будівлю Головне управління ДПС в Одеській області нарахувало ОСОБА_1 до сплати за 2023 рік податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на загальну суму 46903,35 грн. згідно податкових повідомлень-рішень від 30 квітня 2024 року №0225001-2411-1504-UA5112019000000444451 та №0225005-2411-1504- UA5112019000000444451.

З посиланням на те, що ОСОБА_1 не сплатив визначених вказаними податковими повідомленнями-рішеннями сум грошових зобов`язань Головне управління ДПС в Одеській області звернулося з позовом до суду про стягнення податкового боргу.

ОСОБА_1 , в свою чергу, подав зустрічну позовну заяву про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 квітня 2024 року №0225001-2411-1504-UA5112019000000444451 та №0225005-2411-1504-UA5112019000000444451, обґрунтовану тим, що нежитлові будівлі по АДРЕСА_3 , 67-к в с. Липецьке Подільського району Одеської області за своїми характеристиками та цільовим використанням відповідають категорії будівель сільськогосподарського призначення, на які поширюється дія п.п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, а отже таке нерухоме майно не може бути об`єктом оподаткування.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що нежитлові будівлі ФО-ПП ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 , в силу приписів п.п. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, тому підстав для нарахування податку у контролюючого органу не було.

Відповідно, суд відмовив в задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами статті 265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

У відповідності до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом із тим, підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачає, що саме власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (фізичні та юридичні особи) є платниками цього податку.

Для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган використовує: (1) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; або (2) відомості з оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документи на право власності; або (3) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документів, наданих платником, у сукупності.

Отже, законодавець передбачив кілька джерел, з яких податковий орган може отримати відомості, необхідні для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. №1952-IV (далі – Закон №1952-IV).

За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 2 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

За правилами частини 2 статті 12 Закону №1952-IV, відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Питання застосування норми частини 2 статті 12 Закону №1952-IV неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.

Зокрема, у постановах від 24.01.2020р. у справі №910/10987/18, від 26.10.2022р. у справі №538/2185/14-ц, від 20.02.2018р. у справі №917/553/17, Верховний Суд дійшов висновку, що нормою частини 2 статті 12 Закону №1952-IV законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет над записами, що містяться у цьому Державному реєстрі.

Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №911/3594/17, від 19.01.2021р. у справі №916/1415/19, відомості Державного реєстру презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

Отже, за загальним правилом, якщо особа заперечує актуальність відомостей, внесених до Державного реєстру, такі можуть бути спростовані шляхом надання для дослідження документів, на підставі яких відповідне право було набуто чи припинено.

Аналогічний підхід впроваджено законодавцем і у нормі підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, яка передбачає можливість встановлення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки на підставі відомостей Державного реєстру, але й з урахуванням оригіналів документів платника податків, зокрема документів про право власності. Під документами про право власності слід розуміти як документи щодо набуття такого права, так і щодо його втрати платником податків.

Порядок взаємодії між платником податків та контролюючим органом, зокрема, унормований підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 267 ПК, відповідно до якого платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Отже, підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 267 ПК прямо передбачає, що за наявності розбіжностей між даними податкового органу і даними платника податків, пріоритет мають дані, підтверджені таким платником на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності (його набуття чи втрати).

Враховуючи наведене, при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий орган має використовувати не тільки дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але й наявні відомості, що містяться в оригіналах відповідних документів платника податків, зокрема в документах на право власності. За наявності розбіжностей у таких даних оригінали документів, надані платником, зокрема документи на право власності, мають пріоритет над даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд також враховує правовий висновок, викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2024р. по справі №440/9997/22, де також зазначено, що при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий орган повинен використовувати не тільки дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але й наявні відомості, що містяться в оригіналах відповідних документів платника податків, зокрема в документах на право власності (за умови їх подання). За наявності розбіжностей у таких даних оригінали документів, надані платником, зокрема документи на право власності, мають пріоритет над даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За наведеного правового регулювання колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо визначення бази оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості лише на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вже зазначалося колегією суддів та не заперечується Головним управлінням ДПС в Одеській області, 31.10.2016р. комісією у складі Липецького сільського голови Тінкован Р.І., депутата Липецької сільської ради Балтян С.Т. та власника ОСОБА_1 складено акт списання нерухомого майна, відповідно до якого об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літ. «А» розташована за адресою: АДРЕСА_3 непридатна до експлуатації, відновленню не підлягає та її доцільно списати.

Зазначене встановлено також актом технічного стану об`єкта нерухомого майна від 26.10.2016р., який складено директором КП «Котовське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 28.05.2019р. №169 затверджено наданий комісією акт про визначення технічного стану нежитлової будівлі «Теплиця» по АДРЕСА_3 . Визнано нежитловий будинок 67-к по АДРЕСА_3 таким, що знаходиться в незадовільному технічному стані, не відповідає санітарно-технічним нормам та непридатним для експлуатації. Вирішено списати та виключити із обліку нежитлову будівлю, яка розташована в АДРЕСА_3 , 67-к, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.10.2008р. САА№737485 та записів погосподарських книг сільської ради загальною площею 1168,8 кв.м, виключити із обліку державного реєстру речових прав на нерухоме майно поштову адресу: АДРЕСА_3 , 67-к та внести відповідні зміни в погосподарську книгу с. Липецьке.

Колегія суддів звертає увагу, що об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є саме нерухоме майно (а не права на таке майно), і фактична відсутність такого майна виключає виникнення податкових зобов`язань із вказаного податку.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Так, у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, код 1271 включає, зокрема, теплиці.

У свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 29.10.2008р. зазначено, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 1168,8 кв.м, що розташована по АДРЕСА_3 .

Окрім того, контролюючим органом не спростовано твердження ОСОБА_1 про те, що зазначений об`єкт не передавався ним в оренду, лізинг та позичку.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що нежитлова будівля «Теплиця» загальною площею 1168,8 кв.м., що розташована по АДРЕСА_3 взагалі не є об`єктом оподаткування.

Відсутність визначення у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно нежитлового приміщення загальною площею 1168,8 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_3 як «теплиця» не є підставою для не застосування положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_1 надавались до контролюючого органу відповідні правовстановлюючі документи, які містять в собі опис нежитлової будівлі.

З урахуванням наведеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що Головним управлінням ДПС в Одеській області, як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 72 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятих ним рішень, не доведено правомірності податкових повідомлень-рішень від 30 квітня 2024 року №0225001-2411-1504-UA5112019000000444451 та №0225005-2411-1504-UA5112019000000444451 про нарахування ОСОБА_1 до сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 46903,35 грн.

А відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив зустрічний позов ОСОБА_1 , визнав протиправними вказані податкові повідомлення-рішення та скасував їх.

Що ж до позовних вимог за первісним позовом Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, то враховуючи скасування в судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 30 квітня 2024 року №0225001-2411-1504-UA5112019000000444451 та №0225005-2411-1504-UA5112019000000444451, відсутні підстави для стягнення визначених ними сум грошових зобов`язань.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги контролюючого органу та скасування рішення суду першої інстанції від 30.09.2025р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа, у відповідності до п.6 ч.6 ст.12 КАС України, належить до категорії справ незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді О.В. Єщенко О.А. Шевчук