Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №201/6012/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 201/6012/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 17.11.2025 року в адміністративній справі №201/6012/25 (головуючий суддя першої інстанції – Куць О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Соборного районного суду м. Дніпра з позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати постанови: №ІД01458020 від 11.02.2025 року, №ІД01459531 від 14.02.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 17 листопада 2025 року позов задоволено частково, суд:

- скасував постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №600446 від 10 березня 2025 року до повідомлення серії ІД №01458020 від 11 лютого 2025 року, ухвалену головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Калюжним Д.А., якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП;

- закрив провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП;

- скасував постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №600438 від 10 березня 2025 року до повідомлення серії ІД №01459531 від 14 лютого 2025 року, яка ухвалена головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Калюжним Д.А., якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП;

- закрив провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП;

- в іншій частині позовних вимог – відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки з дослідження належних доказів, що долучені до матеріалів справи, можливо чітко та беззаперечно встановити, що адміністративні правопорушення кваліфіковано вірно, а постанови про накладення адміністративного стягнення винесені інспектором з паркування з дотриманням норм чинного законодавства.

Позивач подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №600446 від 10 березня 2025 року до повідомлення серії ІД №01458020 від 11 лютого 2025 року, яка ухвалена головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Калюжним Д.А., визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 360 грн.

Постановою про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №600438 від 10 березня 2025 року до повідомлення серії ІД №01459531 від 14 лютого 2025 року, яка ухвалена головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Калюжним Д.А., визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 360 грн.

На підставі заяв відповідача № 2/8-6111 та № 2/8-6110 від 08 травня 2025 року Соборним ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) були відкриті виконавчі провадження ВП № 78086453 та ВП № 78085887 з примусового виконання вищевказаних постанов.

Проте, відкриваючи виконавче провадження ВП № 78086453 державним виконавцем помилково зазначено назвою виконавчого документу «постанова ІД №01458020 від 10 березня 2025 року» замість «постанова серії 1ДІ №600446 від 10 березня 2025 року», тобто фактично вказано номер повідомлення до вказаної постанови.

Аналогічні помилки допущені і при відкритті виконавчого провадження ВП № 78085887 та замість «постанова серії 1ДІ №600438 від 10 березня 2025 року» зазначено «постанова ІД №01459531 від 10 березня 2025 року», а також у постановах про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Звертаючись із позовною заявою, позивач просив скасувати постанови ІД №01458020 та ІД №01459531, оскільки саме такі назви виконавчих документів були зазначені у постановах державного виконавця.

Не погодившись з рішенням про застосування адміністративно-господарських штрафів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не доведено та не надано жодних належних і допустимих доказів щодо дотримання процедури з розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За визначенням, що міститься у ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 152-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Згідно ч. 5 ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Організація та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентуються Правилами паркування транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 (далі по тексту - Правила).

Дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування, а також на суб`єктів господарювання, які утримують такі майданчики. Суб`єкти господарювання - балансоутримувачі майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності визначаються відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (п. 2).

За абз. 4, 8, 10, 11 п. 4 Правил, відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху; паркувальний автомат - технічний пристрій, призначений для сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування з використанням платіжних карток та готівкою; паркування - розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування.

Пунктом 6 Правил визначено, що контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою та утримання майданчиків для паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування).

Контроль за виконанням цих Правил у частині стану утримання майданчиків для паркування здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до п.п. 7, 8 Правил майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт та утримання майданчиків для паркування здійснюються з дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів, технічних умов, інших нормативних документів та цих Правил (п. 11).

За приписами п. 12 цих Правил майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Положеннями п. 13, 14 Правил визначено, що відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної. Відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Спеціально обладнані майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та розміткою (п. 15 Правил).

При цьому, пунктом 6.3.1 вимог ДСТУ 2587:2021 «Розмітка дорожня» Загальні технічні умови визначено, що основне призначення розмітки організація дорожнього руху забезпеченням візуального орієнтування водіїв під час вибору напрямку й режимів руху за різних дорожніх умов; інформування та попередження про небезпеку й умови руху; позначення ділянок для перетину проїзної частини пішоходами та велосипедистами.

Абзац двадцять восьмий глави 7 розділу 33 ПДР визначає, що знак «Платні послуги» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.

Знак 5.42.1-5.42.3 «Місце для стоянки». Місця та майданчики для стоянки транспортних засобів. Знак 5.42.2 позначає криті (підземні та надземні) стоянки. Знак 5.42.3 позначає місця, де може зупинитися вантажний автомобіль, фургон тощо, виключно на час, необхідний для розвантаження/завантаження. Знак 5.42.3 може застосовуватися з однією з табличок 7.4.1-7.4.7. Знаки 5.42.1, 5.42.2 із табличками 7.28.1-7.28.4 позначають стоянки поблизу станцій метро та зупинок маршрутних транспортних засобів. Знак 5.42.1 із табличкою 7.5.9 застосовується для позначення стоянок для транспортних засобів, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення вантажів. На знаках 5.42.1 і 5.42.2 може бути нанесене зменшене зображення табличок до дорожніх знаків 7.5.9, 7.6.1-7.6.7, 7.14, 7.17, 7.23, 7.28.1-7.28.4, що характеризують умови та спеціалізацію стоянки. При цьому літера Р може зміститися ліворуч.

Знак 5.43 «Зона стоянки» позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним. Знак 5.43 з однією з табличок 7.6.1-7.6.7 позначає спосіб поставлення автомобіля. На знаку 5.43 може бути нанесено зображення табличок до дорожніх знаків.

Згідно з п. 21 цих Правил на майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони); вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати.

Відповідно до пункту 26 Правил користувач зобов`язаний: поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування; розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки; після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

За приписами ст. 6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування.

До компетенції міських рад та їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху також належить затвердження вимог до облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів з урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов, Правил дорожнього руху та інших нормативних документів; впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи; уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.

Відповідно до ст. 52-2 Закону України «Про дорожній рух» при розміщенні транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на такому майданчику, оплачують вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Інспекторам з паркування забороняється приймати грошові кошти у готівковій формі в рахунок оплати вартості таких послуг та/або в рахунок оплати штрафів, накладених на місці вчинення правопорушення. Міські, селищні, сільські ради можуть прийняти рішення про впровадження на території населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, програмно-технічний комплекс якої надає можливість в онлайн-режимі контролювати оплату послуг з користування майданчиками для платного паркування. У разі впровадження у відповідному населеному пункті автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування оплата послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів через установи банків, платіжні пристрої (банківські автомати, платіжні термінали), паркувальні автомати, засоби мобільного зв`язку, за допомогою інших програмно-технічних комплексів, призначених для автоматизованого зарахування грошових коштів на відповідні рахунки. Особи, які розміщують транспортні засоби на майданчику для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджено автоматизованої системи контролю оплати паркування, але фіксація обставин порушення правил паркування транспортних засобів здійснюється інспекторами з паркування в режимі фотозйомки (відеозапису), зобов`язані сплачувати вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу та залишати на час паркування під лобовим склом транспортного засобу відповідний документ про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування.

Оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі, зокрема за допомогою засобів мобільного зв`язку. (п. 29 Правил).

Як встановлено судом першої інстанції, з наданих стороною відповідача, в якості доказів до оспорюваних постанов фотознімків не вбачається, що автомобіль позивача було розміщено в зоні дії дорожнього знаку 5.43 «Зона стоянки», з табличкою 7.14 «Платні послуги».

На фотознімках дорожні знаки зображені зі зворотного боку, отже суд позбавлений можливості встановити які саме знаки були розміщені на паркувальному майданчику в дні притягнення відповідача до адміністративної відповідальності. В свою чергу у судовому засіданні суду першої інстанції позивач наголошував, що здійснював рух з боку вул. Барикадної, відповідні знаки щодо платного паркування були відсутні.

Крім того, всупереч нормам п. 13, 14 Правил на майданчику відсутня дорожня розмітка блакитного кольору, а наявна біла.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача зазначив, що дійсно станом на дату вчинення адміністративного правопорушення блакитна розмітка була відсутня, її не встигли нанести. Вказував, що наразі ця помилка виправлена Інспекцією та нанесено відповідну синю розмітку.

Також, на фотографіях з місця документування адміністративних правопорушень відсутні паркомати для сплати послуг з паркування, зокрема, які були б в полі зору водія.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з доводами позивача про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження події адміністративного правопорушення як порушення правил паркування транспортних засобів розташування автомобіля в зоні дії дорожніх знаків.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За положеннями ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем не надано доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, виконання посадовою особою дій в дотримання вимог ст. 280 КУпАП, забезпечення всебічного та повного з`ясування обставин, що підлягають встановленню та дослідженню при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно вважав, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, а отже наявні підстави для скасування оспорюваних постанов.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 17 листопада 2025 року в адміністративній справі №201/6012/25 залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 17 листопада 2025 року в адміністративній справі №201/6012/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, відповідно до частини третьої статті 272 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко