Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №340/6110/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 340/6110/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1

на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.09.2025, (суддя суду першої інстанції Петренко О.С.), в прийняте в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому, в адміністративній справі №340/6110/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в частині виплати пенсії за період з 11.12.2024 по 04.04.2025 повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що хоча пропуск строку і має місце, протиправна бездіяльність відповідача стосовно систематичної невиплати пенсії позивачу триває багато років, що є проявом дискримінації. Позивач наголошує, що він має право на отримання невиплаченої пенсії за минулий час, відтак повернення позовної заявою є необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

08.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області стосовно знаходження громадянина ОСОБА_1 — представника дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю — у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами.

Ця заборонена дискримінація полягає у відсутності нормативного механізму щодо здійснення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон у країну, з якою не укладено міжнародного договору, та у виникненні внаслідок застосування правових норм Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, менш сприятливих умов і становища для громадян

України, які постійно проживають в Ізраїлі, з огляду на об`єктивну неможливість виконати вимоги Порядку щодо подання заяви через електронний кабінет ПФУ з використанням електронного підпису або особистого звернення до УПФУ чи банку на території України, що, у поєднанні з відмовою у визнанні альтернативних способів подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, зокрема через уповноважених адвокатів, осіб за довіреністю або шляхом надсилання заяви з нотаріально засвідченим і легалізованим (апостильованим) підписом пенсіонера, призводить до фактичного позбавлення їх конституційного права на отримання пенсії в порівнянні з іншими громадянами України, та створює ситуацію, за якої представники дискримінованої групи, на відміну від інших пенсіонерів, змушені витрачати значні зусилля, час і кошти на звернення до суду з вимогами визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність органів Пенсійного фонду.

- зобов`язати Відповідача вжити позитивні дії:

1) Негайно припинити дискримінацію та утриматися від порушення принципу недискримінації;

2) Вважати відповідно до Постанові Верховного Суду від 09 грудня 2024 року у справі № 360/777/23 що "Виплату пенсії особам, які виїхали на постійне проживання за кордон, можливо здійснювати шляхом перерахування коштів на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках.

Відповідну заяву із зазначенням банківських реквізитів має право подати представник пенсіонера на підставі довіреності. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не передбачена.";

3) здійснювати виплату поточної пенсії позивача та неотриманой пенсії з 06.2024 року на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито у АТ "АКЦЕНТ БАНК", з урахуванням компенсації втрати частини доходів;

4) Розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України;

5) Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду вказану позовну заяву залишено без руху, в зв`язку з її невідповідністю вимогам ст.169 КАС України. Зокрема, у вказаній ухвалі вказано про те, що позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду. Клопотання обґрунтоване посиланням на системну дискримінацію з боку відповідача по відношенню до позивача.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав ще з 11.12.2024, при цьому звернення до суду відбулось 05.09.2025 тобто із порушенням шестимісячного строку звернення до суду.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - Закон №1058 (тут і далі в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 49 цього Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

За змістом наведеної норми випадки, за яких може бути припинено виплату пенсії, можуть бути передбачені виключно законом.

При цьому, таке припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону №1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Таким чином, пенсіонер, виплата пенсії якому була припинена, а потім поновлена, має право на виплату нарахованих, але не отриманих своєчасно з власної вини сум пенсій за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Судом встановлено, що виплату пенсії позивачу зупинено у зв`язку з неотриманням пенсії протягом шести місяців, після призупинення її виплати на картковий рахуночок та здійснення виплат через оператора поштового зв`язку.

У постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок згідно з яким пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни. В той же час якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон №1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

У пунктах 52, 56 рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Верховний Суд в постанові від 30.01.2024 в адміністративній справі № 380/2444/22 висновував, що в силу положень частини першої статті 46 Закону №1058-IV позивач має право на виплату пенсії за минулий період, оскільки з новою заявою про виплату пенсії позивач звернувся до пенсійного органу менш як за три роки після її призупинення.

Колегія суддів зазначає, що позивач як в своїй позовній заяві так і в заяві про поновлення строку звернення до суду зазначав, що його пенсія надходила на його банківський рахунок у ПриватБанку. Однак із червня 2024 року Відповідач припинив перерахування пенсії на цей рахунок і перевів виплату через відділення поштового зв`язку, знаючи, що Позивач проживає в Ізраїлі й не має можливості її отримати і згодом припинив виплату.

26 листопада 2024 року представник Позивача звернувся до Відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії на новий рахунок, відкритий Позивачем у АТ “АКЦЕНТ-БАНК” (№ UA043077700000026200516675369), додавши до заяви апостильовану заяву Позивача від 27 листопада 2023 року та довіреність. 11.12.2024 року отримано лист відповідача №10457-10638/Т-02/8-1100/24, яким відповідач відмовив у виплаті пенсії на банківський рахунок позивача. Відповідач мотивував відмову тим, що для виплати пенсії через поточні рахунки в банках позивач має особисто подати заяву про виплату пенсії.

Суд першої інстанції вказав, що оскільки виплата пенсії за минулий час допускається тільки в разі її нарахування, а в даному випадку пенсія не нараховується з дати припинення виплат на картковий рахунок, підстави для виплати пенсії позивачеві за минулий час відсутні, відтак позовна заява частково підлягає поверненню.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними та зазначає, що припинення виплати пенсії на банківський рахунок та продовження її виплати через установу поштового зв`язку не є припиненням нарахування пенсії.

Для правильного вирішення питання щодо необхідності застосування строків до спірних відносин та формування висновку про відсутність підстав для виплати пенсії за минулий час, суду першої інстанції передусім необхідно було встановити чи нарахована така пенсія позивачу за вказаний період та взагалі чи припинялось її нарахування в розумінні Закону.

Оскільки судом першої інстанції не встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення спірного питання, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала про повернення позову є передчасною, а тому підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд.

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 в адміністративній справі №340/6110/25 – скасувати та матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш