Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №160/36950/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/36950/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі №160/36950/25 за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення (реєстраційну дію) про внесення до ЄДР відомостей щодо заборони вчинення реєстраційних дій від 22.07.2025 № 1010989960079001809 щодо Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», вчинене державним реєстратором Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Бондар Тетяною Анатоліївною.

- зобов`язати Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію (в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомості про скасування заборони вчинення реєстраційних дій від 22.07.2025 № 1010989960079001809.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у цій справі закрито провадження з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.238 КАС України. За висновком суду, вказаний спір за своєю суттю, характером правовідносин, суб`єктним складом сторін, підставами та предметом позову не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; цей спір належить до розгляду у місцевому загальному суді в порядку кримінального судочинства.

На ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обгрунтовуючи свої доводи, апелянт наполягає на тому, що приписи ч. ч. 1, 11 ст. 170 КПК України визначають порядок накладення арешту на майно, з яких випливає, що заборона чи обмеження користування або розпорядження арештованим майном застосовуються слідчим суддею окремо та чітко визначено за обставин наявності ризику втрати такого майна, яке може бути доказом у кримінальному провадженні. У свою чергу, вчинення державним реєстратором або будь-якими третіми особами – неучасниками кримінального провадження дій, наслідком яких є встановлення обмежень на право володіння, користування чи розпорядження майном, які виходять за межі обмежень, встановлених ухвалою слідчого судді про накладення арешту на таке майно, не може вважатися таким, що автоматично охоплюється встановленими КПК України правилами застосування арешту, оскільки конкретні обмеження встановлюються виключно слідчим суддею. За таких обставин, наслідки таких додаткових обмежень випливають не з судового рішення, постановленого у кримінальному провадженні, а з дій суб`єкта владних повноважень, вчинених ним при виконанні таких повноважень в рамках відповідної адміністративної процедури. Зважаючи на такі висновки, АТ «НЗФ» звертає увагу, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.10.2025 у справі № 991/7155/25 (провадження № 1-р/991/95/25) задоволено заяву АТ «Нікопольський завод феросплавів», роз`яснено, що ухвала Вищого антикорупційного суду від 16.07.2025 у справі № 991/7155/25 (провадження № 1-кс/991/7223/25): є судовим рішенням, що набрало законної сили та не тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо заборони вчинення реєстраційних дій в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»; не передбачає заборону вчинення Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» реєстраційних дій, зокрема державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, до постановлення ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.08.2025 у справі № 991/7155/25 (провадження № 11-сс/991/525/25), крім заборони відчуження та розпорядження корпоративними правами; не передбачає заборону вчинення Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» реєстраційних дій, зокрема державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, після постановлення ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.08.2025 у справі № 991/7155/25 (провадження № 11-сс/991/525/25), крім заборони відчуження та розпорядження корпоративними правами. Таким чином, наведеною ухвалою було роз`яснено ухвалу слідчого судді про порядок накладення арешту на майно АТ НЗФ, де чітко визначено, що накладений арешт не передбачає заборони реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, після постановлення ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.08.2025 у справі № 991/7155/25 (провадження № 11-сс/991/525/25), крім заборони відчуження та розпорядження корпоративними правами. Зважаючи на це, рішення про внесення до ЄДР відомостей щодо заборони вчинення реєстраційних дій від 22.07.2025 № 1010989960079001809 щодо Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», вчинене державним реєстраторомВідділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Бондар Тетяною Анатоліївною, яким було заборонено внесення будь-яких змін до реєстраційних відомостей про АТ «НЗФ» є таким, що суперечить ухвалі слідчого судді про накладення арешту з урахуванням наведеної вище ухвали про її роз`яснення. За таких обставин, зазначене рішення державного реєстратора, за відсутності обмежень в ухвалі слідчого судді про накладення арешту на майно, є таким, що саме по собі безпідставно ці обмеження встановлює. Враховуючи наведені приписи та описані вище обставини, спір у даній справі стосується оскарження рішення державного реєстратора, яке полягає в безпідставному накладенні обмежень на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо АТ НЗФ, тобто рішення, вчиненого з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію». На противагу висновкам суду першої інстанції, обмеження, які стали наслідком рішення, прийнятого державним реєстратором, не були накладені ухвалою слідчого судді про арешт майна у кримінальному провадженні, а, отже, не можуть вирішуватися за правилами кримінального судочинства, визначеними КПК України, оскільки такі обмеження не походять із заходів, вжитих у кримінальному процесі. Таким чином, спір у даній справі стосується прийняття відповідачем оскаржуваного рішення (індивідуального акту) в порушення вимог Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» всупереч ухвалам слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.07.2025 у справі № 991/7155/25 та від 15.10.2025 у справі № 991/7155/25, що стало прямим наслідком безпідставного обмеження прав позивача, що повністю відповідає критеріям, визначеним у п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, яким даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду. У свою чергу, будь-яке питання законності арешту в цілому та/або його обсягу, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.07.2025 у справі № 991/7155/25, Позивачем в рамках даного спору не ставиться під сумнів та не є предметом розгляду. За таких обставин, суд першої інстанції, закриваючи оскаржуваною ухвалою провадження в даній справі, допустив порушення приписів п. 1 ч. 1 ст. 19 та п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Апеляційну скаргу колегією суддів Третього апеляційного адміністративного суду розглянуто за правилами, встановленими ст.311 КАС України у письмовому провадженні.

Дослідивши обставини справи та підстави для апеляційного перегляду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Як встановив суд першої інстанції, що відповідає змісту позову та наявним у справі доказам, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення (реєстраційну дію) про внесення до ЄДР відомостей щодо заборони вчинення реєстраційних дій від 22.07.2025 № 1010989960079001809.

Аргументи позивача щодо заявлених позовних вимог базуються на тому, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.07.2025 у справі № 991/7155/25 (провадження № 1-р/991/7223/25) задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Крютченка В.О., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Василенковим Б.М., про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017. 22.07.2025 на підставі ухвали про арешт державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Бондар Т.А. внесено рішення про заборону вчинення АТ «Нікопольський завод феросплавів» реєстраційних дій № 1010989960079001809. АТ «Нікопольський завод феросплавів» вважає, що рішення державного реєстратора про заборону вчинення реєстраційних дій, суттєво обмежує права та інтереси юридичної особи та є протиправним, внаслідок чого оскаржив його в порядку адміністративного судочинства України акт індивідуальної дії.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що всі питання щодо арешту майна, накладеного як засіб забезпечення кримінального провадження (накладення, зміна, скасування) та усі дії, похідні від нього, відносяться до кримінально-процесуальних правовідносин і повинні вирішуватися судом, що розглядає кримінальну справу.

Колегія суддів погоджує такий висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 9 ст.170 КПК України у невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), директора Бюро економічної безпеки України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна. Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.07.2025 у справі № 991/7155/25 (провадження № 1-р/991/7223/25) задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Крютченка В.О., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Василенковим Б.М., про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017. Цією ухвалою суду накладено арешт на майно, яке особисто або опосередковано через інші юридичні особи належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом тимчасового позбавлення права відчуження та розпорядження таким майном, зокрема, на корпоративні права в розмірі 24,7755% частки Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» , що складає 384 685 733 акцій, а також 24,7755% власності вказаного суб`єкта господарської діяльності відповідно до переліку майна, який складається з 603 пунктів, наведених у зазначеній ухвалі (згідно переліку 211 одиниць).

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.08.2025 у справі № 991/7155/25 у задоволенні клопотань представників третіх осіб про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. Апеляційні скарги представника третьої особи АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» - адвоката Добровольського Андрія Томовича, представника третьої особи АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» - адвоката Маньчина Олексія Олександровича та підозрюваного ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу судді Вищого антикорупційного суду від 16 липня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року скасовано: в частині накладення арешту на 10,29% власності суб`єкта господарської діяльності - АТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» у виді майна згідно переліку; в частині накладення арешту на 24,7755% власності суб`єкта господарської діяльності - АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» у виді майна згідно переліку та у цій частині постановити нову ухвалу якою клопотання детектива щодо арешту майна згідно переліку залишено без задоволення. В іншій частині апеляційні скарги залишено без задоволення та ухвалу слідчого судді - без змін.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.10.2025 у справі № 991/7155/25 (провадження № 1-р/991/95/25) задоволено заяву АТ «Нікопольський завод феросплавів», роз`яснено, що ухвала Вищого антикорупційного суду від 16.07.2025 у справі № 991/7155/25 (провадження № 1-кс/991/7223/25):

є судовим рішенням, що набрало законної сили та не тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо заборони вчинення реєстраційних дій в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»;

не передбачає заборону вчинення Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» реєстраційних дій, зокрема державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, до постановлення ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.08.2025 у справі № 991/7155/25 (провадження № 11-сс/991/525/25), крім заборони відчуження та розпорядження корпоративними правами;

не передбачає заборону вчинення Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» реєстраційних дій, зокрема державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, після постановлення ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.08.2025 у справі № 991/7155/25 (провадження № 11-сс/991/525/25), крім заборони відчуження та розпорядження корпоративними правами.

За приписами абзацу 2 ч.1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, його захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

Отже, орган дізнання, слідства, прокуратури під час вчинення діянь, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а отже, оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, установленими КПК України.

Ухвала Вищого антикорупційного суду від 15.10.2025 у справі № 991/7155/25 (провадження № 1-р/991/95/25) про роз`яснення ухвали Вищого антикорупційного суду від 16.07.2025 у справі № 991/7155/25 (провадження № 1-кс/991/7223/25), яку скасовано, крім іншого, в частині накладення арешту на 24,7755% власності суб`єкта господарської діяльності - АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ», пояснює межі накладеного вказаною ухвалою арешту на майно в порядку КПК України.

Відтак, правомірність вчинення дій щодо арешту майна, накладеного як засіб забезпечення кримінального провадження можуть бути оскаржені у порядку, встановленому КПК України. З огляду на норму частини другої статті 19 КАС України підстави для розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства відсутні.

В свою чергу колегією суддів апеляційного суду враховується, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина перша статті 4 КАС України визначає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовим є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. За правилами частини 2 вказаної статті юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, а Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що спірні правовідносини стосуються арешту майна, накладеного як засіб забезпечення кримінального провадження (накладення, зміна, скасування) та усі дії, похідні від нього, регламентовані нормами КПК України.

Виходячи з правової позиції Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалась у справах з подібними правовідносинами, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини 2 статті 19 КАС).

Отже, законодавцем передбачено публічно-правові спори, які належить розглядати не лише в адміністративному провадженні, а й у порядку кримінального судочинства.

Розмежування компетенції між судами різних юрисдикцій є запорукою стабільності правової системи як необхідної умови втілення гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Критеріями такого розмежування, тобто передбаченими законом умовами, за якими певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, суб`єктний склад і характер спірних правовідносин у їх сукупності або пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на всій території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статі 3 КПК України кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури арешту майна, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Водночас, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не правильно зазначено суд, до якого даний спір віднесений, оскілький цей спір відноситься до компетенції Вищого антикорупційного суду, який постановив ухвалу про накладення арешту, правомірність реалізації якої державним реєстратором оскаржує позивач у цій справі. Відтак, в цій частині ухвалу суду першої інстанції слід змінити.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст.19, 238, 242, 308, 315, 316, 325, 328-329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі №160/36950/25 – задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі №160/36950/25 змінити в частині роз`яснення позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, зазначивши, що даний спір відноситься до юрисдикції Вищого антикорупційного суду.

В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі №160/36950/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак