Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №280/5852/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2026 року м.Дніпросправа № 280/5852/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №280/5852/25 (суддя Бойченко Ю.П., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач) безпідставно набуті кошти у розмірі 156 482,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що солдат ОСОБА_1 , не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов`язків несення військової служби, діючи умисно, в період часу з 18.11.2022 по теперішній час ухиляється від проходження військової служби. За час незаконної відсутності на військовій службі відповідач отримав грошове забезпечення в розмірі 156 482,03 грн, на яке не мав права, що підтверджено довідкою від 08.06.2025 № 507. Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 у даній справі позовні вимоги позивача було задоволено частково. Так, суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти в сумі 49 575 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 24 коп.. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів у справі, просить змінити рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення про повне задоволення позову позивача.

В обґрунтування доводів скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував положень нормативно-правового акту при здійсненні власних розрахунків та допустив порушенням норм матеріального права у частині визначення суми грошового забезпечення, яка була надмірно виплачена (тобто суд фактично здійснив розрахунки із врахуванням премії, права на яку відповідач не мав). Так, позивачем надавався суду розрахунок, згідно з яким ОСОБА_1 виплачено 22 291,75 грн, хоча належало лиш 5 809,72 грн, а отже ОСОБА_1 надмірно отримав 16 482,03 грн. Суд першої інстанції фактично проігнорував розрахунки, надані військовою частиною НОМЕР_1 .

Також позивач наполягає, що якщо військовослужбовець перебував у самовільному залишенні частини бодай один день у певному місяці, він втрачає право на отримання додаткової винагороди за цей місяць повністю. Відповідач з 18 листопада 2022 року не виконував обов`язки військової служби, не являвся до місця несення служби у військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), тому не мав права на отримання додаткової винагороди згідно Постанови №168 за листопад 2022 року (весь місяць) в зв`язку з самовільним залишенням місця служби, а судом зроблено неправильні висновки стосовно того, що ОСОБА_1 мав право на отримання частини додаткової винагороди.

Відповідач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.07.2022 № 198 солдат ОСОБА_1 , призначений наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 18.07.2022 № 157-РС на посаду стрільця-снайпера 1 відділення 2 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти в/ч НОМЕР_1 , вважається таким, що з 18.07.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно до наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.10.2022 № 302, солдата ОСОБА_1 , у зв`язку з отриманим пораненням під час виконання бойового завдання з 27.10.2022 наказано вважати таким, що вибув до медичної роти Військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 та у зв`язку з тривалим лікуванням з 28.10.2022 року увільнено із займаної посади та зараховано в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 .

Як вбачається із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2022 № 360, відповідача, який з 28.10.2022 вибув на лікування після поранення, наказано вважати таким, що станом на 25.12.2022 не повернувся до в/ч НОМЕР_1 без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідає, медичні документи надані не були, місцезнаходження невідоме.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23.06.2025 № 682 наказано, крім іншого:

службове розслідування, призначене наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.06.2025 № 480 “Про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_2 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення за листопад 2022 року солдату ОСОБА_3 ”, вважати завершеним (п. 1 наказу);

факт неналежного виконання обов`язків військової служби колишнім стрільцем-снайпером 1 відділення 2 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти Військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовцем в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_4 , що призвело до надлишкової виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_3 за листопад 2022 року в сумі 156 482 гривні 03 копійки, вважати встановленим.

Відповідно до довідки позивача від 08.06.2025 № 507, переплата грошового забезпечення відповідачу листопад 2022 року становить 156 482,03 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідачем безпідставно набуто грошові кошти в розмірі 156 482,03 грн, звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, вказав, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач у період з 18.11.2022 був відсутній на військовій службі без поважних причин (доказів протилежного суду не надано), проте продовжував отримувати грошове забезпечення, тому таке грошове забезпечення підлягає стягненню з відповідача на користь Військової частини НОМЕР_1 . При цьому, визначаючи суму до стягнення, суд врахував, що у листопаді 30 календарних днів, з них лише 13 календарних днів відповідач був відсутнім на військовій службі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260; тут та надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Згідно пункту 9 Порядку № 260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

Натомість, згідно пункту 15 Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Актом службового розслідування від 23.06.2025 підтверджується, що солдат ОСОБА_1 28.10.2022 вибув на лікування після поранення до медичної роти в/ч НОМЕР_2 ; 09.11.2022 був скерований до в/ч НОМЕР_3 .

З 09.11.2022 по 17.11.2022 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КП “ДБКЛПД ДОР” та 17.11.2022 був виписаний з медичного закладу, але до військової частини не повернувся, відомості про подальше лікування відсутні.

Тобто, з 18.11.2022 по теперішній час відповідач ухиляється від проходження військової служби, а отже з цього часу він не мав права на отримання грошового забезпечення за зазначений період.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та від 24.02.2022 № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 № 168 (далі – Постанова № 168; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пункт 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначає Закон України від 03.10.2019 № 160-IX “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” (далі по тексту – Закон № 160-IX).

За змістом пунктів 4, 5 статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Відповідно до положень частини 2 статті 3 Закону № 160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

За правилами ч.1 ст.12 Закону № 160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у період з 18.11.2022 був відсутній на військовій службі без поважних причин (доказів протилежного суду не надано), проте продовжував отримувати грошове забезпечення, суд дійшов правильних висновків, що сплачене йому грошове забезпечення підлягає стягненню з відповідача на користь Військової частини НОМЕР_1 .

В той же час судом було встановлено, що відповідач згідно акту службового розслідування від 23.06.2025 вважається таким, що ухиляється від проходження військової служби, починаючи з 18.11.2022.

Позивач просив стягнути з відповідача суму виплаченого йому грошового забезпечення за листопад 2022 року. При цьому, у листопаді 30 календарних днів, з них лише 13 календарних днів відповідач був відсутнім на військовій службі без поважних причин.

Перераховане грошове забезпечення на картку відповідача складало 15 904,38 грн та 98 500,00 грн -додаткова винагорода, про що свідчать витяги з розрахунково-платіжних відомостей.

Отже, відповідачу безпідставно перераховані кошти в сумі 6 891,95 грн (15 904,38 грн / 30 календарних днів = 530,15 грн; 530,15 грн х 13 календарних днів = 6 891,95 грн) та 42 683,29 грн (98 500,00 грн / 30 календарних днів = 3 283,33 грн; 3 283,33 грн х 13 календарних днів = 42 683,29 грн), тобто всього у сумі 49 575,24 грн (6 891,95 грн + 42 683,29 грн).

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника як помилкові, що відповідачу за листопад 2022 року не підлягала нарахуванню та виплаті додаткова винагорода. Так, за позицією позивача, якщо військовослужбовець перебував у самовільному залишенні частини бодай один день у певному місяці, він втрачає право на отримання додаткової винагороди за цей місяць повністю.

Проте, позивач не враховує, що матеріалами справи, зокрема і службового розслідування підтверджено, що у період з 28.10.2022 ОСОБА_1 вибув на лікування після поранення до медичної роти в/ч НОМЕР_2 ; 09.11.2022 був скерований до в/ч НОМЕР_3 . З 09.11.2022 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КП “ДБКЛПД ДОР” та 17.11.2022 був виписаний з медичного закладу.

З урахуванням положень Постанови № 168, ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікуванні пропорційно часу знаходження на лікуванні у зв`язку із отриманим пораненням, мала бути нарахована та виплачена додаткова винагорода.

У спірному випадку суд першої інстанції обгрунтовано частково задовольнив позовні вимоги, навівши свої розрахунки, з урахуванням встановлених обставин справи.

Доводи апеляційної скарги позивача правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі № 280/5852/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак