Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №712/12050/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Суд: Соснівський районний суд м. Черкаси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 23 квітня 2026 р.

Справа: №712/12050/25

Суддя: Борєйко О. М.

712/12050/25

2/712/510/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості про за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 18 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 860407207 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора МNV43AN8.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умови договору кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року виконані належним чином і в повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 договірних зобов`язань, у останньої виникла заборгованість перед ТОВ Манівео швидка фінансова допомога» за договором кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року в розмірі 15 850 гривень 40 копійок, у тому числі: 8 000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 7 850 гривень 40 копійок – заборгованість а процентами.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу №28/1118-01 (до якого у подальшому укладались додаткові угоди щодо продовження строку дії цього договору), згідно п.2.1 якого, клієнт - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило фактору - ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у реєстрах права вимоги , а фактор - ТОВ «Таліон Плюс» прийняв їх та передав грошові кошти у розпорядження клієнта – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 23/0224-01, згідно п.2.1 якого, клієнт - ТОВ «Таліон Плюс» відступило фактору - ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» зазначені у реєстрах права вимоги , а фактор - ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» прийняв їх та передав грошові кошти у розпорядження клієнта – ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.

08 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладений договір факторингу №08/07/25-Е, згідно умов якого, клієнт - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило фактору - ТОВ ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а фактор -ТОВ ФК «Ейс» прийняв належні клієнту - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників в тому числі і право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії 860407207 від 18 січня 2022 року в розмірі 15 850 гривень 40 копійок.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, у останньої виникла заборгованість перед позивачем в сумі 15 850 гривень 40 копійок, у тому числі: 8 000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 7 850 гривень 40 копійок – заборгованість а процентами, яку до цього часу не погашено.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог у зв`язку з їх необгрунтованістю та безпідставністю.

В обгрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог зазначив, що позивачем не доведено належними доказами факт укладення та підписання відповідачем договору кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року та отримання грошових коштів за цим договором.

Право вимоги до відповідача не існувало на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, оскільки договір кредитної лінії № 860407207,на який посилається позивач у своїй позовні заяві, був укладений між ТОВ Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 18 січня 2022 року, тобто майже через чотири роки після укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Позивачем не доведений факту відступлення грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року від первісного кредитора – ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» та відповідно, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», і ,відповідно, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінас» до позивача - ТОВ «ФК «Ейс»

Представником позивача надано відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві останнього, заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Обгрунтовуючи заперечення проти доводів відповідача, зазначив, що електронний договір кредитної лінії 860407207 підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора.

На виконання умов вказаного договору відповідач отримав на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Сенс Банк» на ім`я ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 8 000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № dbbc736e-88f9-4a90-950b-4844edec4fe5 від 18 січня 2022 року доданим до позовної заяви.

Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, закінчується 28 листопада 2019 року. Згідно п. 8.6. цього договору, додатки та додаткові угоди до нього набувають чинності з моменту їх підписання сторонам та становлять його невід`ємну частину.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишились без змін.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2021 року.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, передача права вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог, а не в момент підписання сторонами договору факторингу.

Реєстр прав вимог до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включено договір кредитної лінії № 860407207 від 17 січня 2022 року, укладений 05 травня 2022 року, тобто через чотири місяці після укладення договору кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року.

Таким чином доводи представника відповідача, що на момент включення договору кредитної лінії № 860407207 від 17 січня 2022 року до реєстру, права вимоги до відповідача ще не існувало, є помилковими.

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 23/0224-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно витягу з реєстру прав вимог № 1 від 23 лютого 2024 року до договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 15 850 гривень 40 копійок.

08 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладений договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року з моменту підписання сторонами акту прийому – передачі реєстру боржників згідно з додатком №2 (п.1.2 договору факторингу № 08/07/25-Е від 08 липня 2025 року).

Згідно витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 08/07/25-Е від 08 липня 2025 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 15 850 гривень 40 копійок.

На підтвердження здійснення оплати за вказаними договорами факторингу позивачем до позовної заяви додано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2022 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2918 року, копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги за договорами факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року та № 08/08/25-Е від 08 липня 2025 року.

Позивачем нараховано проценти за період та у розмірах, передбачених умовами договору кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 в справі № 638/2304/17).

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 2 ст. 1078 ЦК України).

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (ч. 1 ст. 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу №28/1118-01 (до якого у подальшому укладались додаткові угоди щодо продовження строку дії цього договору), згідно умов якого, клієнт - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило фактору - ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у реєстрах права вимоги, а фактор - ТОВ «Таліон Плюс» прийняв їх та передав грошові кошти у розпорядження клієнта – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно пункту 2.1 договору факторингу № 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Так, 28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишились без змін.

Враховуючи викладене, доводи відповідача, що на момент включення договору кредитної лінії № 860407207 від 17 січня 2022 року до реєстру, права вимоги до відповідача ще не існувало, є помилковими.

Таким чином, позиваем доведено належним доказами, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Вказані договори факторингу є чинними, їх дійсність позивачем не оспорено, а тому підлягають виконанню.

Щодо стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

З матеріалів справи вбачається, що при підписанні договору кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова» (первісний кредитор) сторонами було погоджено всі істотні умови цього договору. Відповідачем вказаний договір був підписаний за допомогою електронного підпису, створеного за допомогою одноразового ідентифікатора МNV43AN8.

На виконання умов договору кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано відповідачу грошові кошти в сумі 8 000 гривень, які були перераховані на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Сенс Банк», вказаний відповідачем в заявці, що підтверджується платіжним дорученням № dbbc736e-88f9-4a90-950b-4844edec4fe5 від 18 січня 2022 року доданим до позовної заяви, листом АТ «Сенс Банк» № 12643 – БТ-32.3/2025 від 19 вересня 2025 року та доданими до нього випискою по рахунку за 18 січня 2022 року і деталізацією/випискою операцій по карті № НОМЕР_1 .

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, у останньої виникла заборгованість перед позивачем в сумі 15 850 гривень 40 копійок, в тому числі: 8 000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 7 850 гривень 40 копійок – заборгованість за процентами, яку відповідачем до цього часу не погашено.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, у частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов договору кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано відповідачу грошові кошти в сумі 8 000 гривень.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджений позивачем належними доказами і відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем за договором №860407207 від 18 січня 2022 року матеріали справи не містять і позивачем суду не надано.

Щодо вимог про стягнення процентів за договором кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.1056-1ЦКУкраїни розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

18 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 860407207, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 8 000 гривень, на споживчі цілі, тип процентної ставки - фіксована, дисконтний період – 30 днів (до 17 лютого 2022 року) (п.1.7 цього договору).

Згідно доданого позивачем до позовної заяви розрахунку, в зв`язку з неповерненням відповідачем суми кредиту, протягом дисконтного періоду з 18 січня 2022 року по 17 лютого 202 року, останньому нараховано проценти за користування кредитними коштами за процентною ставкою 2,1% за кожен день користування кредитом, згідно п. 1.8, 1.9 договору кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року.

Відповідно до п.1.12 договір кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року, сторони погодили, що факт користування відповідачем сумою кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК Украни,яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії на наступних умовах:

1.12.1 зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду. Однак, при ненадходженні платежу, зобов`язання відповідача по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але, не більше, ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;

1.12.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду відповідач зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 2,98% в день від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку, відповідачу нараховано проценти за користування кредитом за 120 календарних днів, у тому числі:

- за 30 днів дисконтного періоду (з 18 січня 2022 року по 17 лютого 2022 року) з розрахунку 2,1% в день за кожен день користування кредитом (п.1.7, 1.9 договору кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року);

- за 90 календарних днів ( згідно п. 1.12.1, 1.12.2 договору кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року) з розрахунку 2,98% в день за кожен день користування кредитом.

Відповідно до умов договору кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року, у зв`язку з неповерненням суми кредиту відповідачем, загальний розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача, в межах погодженого сторонами строку кредитної лінії, згідно п. 1.7, 1.12 цього договору, становить:

26 496 гривень (5040 гривень (8000 гривень х 30 днів х 2,1% в день) + 21 456 гривень (8000 гривень х 90 днів х 2,98% в день)).

Згідно ч. 1,3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення процентів за договором кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року в розмірі 7 850 гривень 40 копійок.

Позивачем надано відповідь на відзив, кому позивач зазначив, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було прийнято рішення про звільнення всіх позичальників від зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитом, у період , починаючи з дати введення воєнного стану в Україні і до 10 квітня 2022 року включно. Коригування заборгованості відображені в доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості 04 березня 2022 року та 08 квітня 2022 року.

З 11 квітня 2022 року відновлено нарахування процентів за користування кредитними коштами за діючими кредитними договорами щодо кредитного продукту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» СМАРТ з 11 квітня 2022 року до дати закінчення строку кредитування та дії цих договорів.

На період з 11 квітня 2022 року по 15 травня 2022 року відповідач ачастково звільнено від зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитним коштами шляхом зменшення ціни та загальної вартості послуг.

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до ч.1,3 ст. 13 ЦПК України, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року в розмірі 15 850 гривень 40 копійок,у томі числі: заборгованості за тілом кредиту промірі 8 000 гривень та заборгованості за процентами в розмірі 7 850 гривень 40 копійок, підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 7 000 гривень.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1) ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц:

«На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані:

договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);

розрахунок наданих послуг;

документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.).

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.»

На підтвердження розміру фактично понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду наступні документи:

- договір про надання правової допомоги між Адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» № 09/07/25-01 від 09 липня 2025 року;

- додаткову угоду № 25770708189 від 09 липня 2025 року до договору № 09/07/25-01 від 09 липня 2025 року;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 17 липня 2025 року на суму 7 000 гривень;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24 квітня 2012 року;

- довіреність ТОВ ФК «Ейс» від 04 грудня 2024 року;

- ордер серії АА № 1600242 від 09 липня 2025 року

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2023 року у справі №760/10847/20-ц, «для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України».

Відповідачем клопотання про невідповідність понесених витрат, зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявлялось.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 24 січня 2022 року у справі №757/36628/16-ц, «відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про невідповідність понесених витрат, зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначив, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження; представник позивача не був присутнім у судових засіданнях, в позовній заяві звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі. Згідно відомостей з Єдиного Державного реєстру судових рішень позивачем подано близько 150 позовів до різних судів,які є майже тотожними за своїм змістом; всі позовні заяви складені та подані тим же представником що і у справі № 712/12050/25 і є тотожними за своїм змістом (в них відрізняються лише цифри, прізвища та номери кредитних договорів), а тому на підготовку та складання позовної заяви адвокатом не було понесено значних витрат та не витрачено значного обсягу часу.

Звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 7 000 гривень, представником позивача не дотримано вимоги стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Враховуючи викладене, просив заявлені вимоги про стягнення в з відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, задовольнити частково в розмірі 2 500 гривень.

Згідно платіжної інструкції в національній валюті № 25354 від 02 вересня 2025 року позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом сплачений судовий збір в розмірі 2 422 гривні 40 копійок, який, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 207, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 628, 629, 634, 638, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76 - 81, 83, 89, 95, 263, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» адреса: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956, заборгованість за договором кредитної лінії №860407207 від 18 січня 2022 року в сумі 15 850 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок) гривень 40 (сорок) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» адреса: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок, а всього: 4 922 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» адреса: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956;

Відповідач: 15 лютого 2003 року народження, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя О.М. Борєйко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua