Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №703/1008/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1008/26

2-а/703/19/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Примак Володимир Андрійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

23 лютого 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Примак В.А., через систему «Електронний суд», звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вищевказаним позовом, в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №2607 від 18 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення штрафу в сумі 17000 гривень 00 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 складено постанову №2607 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що він не пройшов вчасно ВЛК відповідно до Закону України №3621-ІХ від 21 березня 2024 року, який скасував статус «обмежено придатний» та передбачає, що громадяни, визнані раніше «обмежено придатними», мають пройти повторний медичний огляд, чим вчинив правопорушення, згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП, в умовах дії на території України особливого періоду.

При винесенні оскаржуваної постанови ОСОБА_1 присутній не був, всупереч тому, що у ній зазначено. Повісток про призначення розгляду він не отримував. Копія постанови йому не вручалася і не надсилалася. Про існування вказаної постанови він дізнався з постанови про відкриття виконавчого провадженні від 17 лютого 2026 року, яка відобразилася в додатку «Дія».

Крім того, позивач в подальшому 09 жовтня 2025 року пройшов ВЛК, тобто виконав покладений на нього обов`язок, внаслідок чого вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Згідно п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року №3621-ІХ, в редакції від 12 лютого 2025 року №4235-ІХ, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до ч.7 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто, за приписами наведеної вище правової норми початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

Оскільки позивач, будучи визнаним обмежено придатним, зобов`язаний був до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, то виявлення факту не проходження позивачем ВЛК відповідачем відбулося саме 05 червня 2025 року, оскільки в цей день відповідачу було відомо, що позивачем ВЛК не пройдено.

Проте, спірну постанову у справі про адміністративне правопорушення винесено 18 вересня 2025 року, тобто після закінчення 3-х місячного строку, встановленого ч.7 ст.38 КУпАП.

Таким чином, оскаржувана постанова прийнята поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ст.38 КУпАП.

Наведені вище обставини є підставою для визнання протиправною постанови №2607 від 18 вересня 2026 року та її скасування, оскільки на час ухвалення оскаржуваної постанови спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, встановлені ст.38 КУпАП, то відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Наведений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, зробленим в постанові від 17 липня 2019 року в справі №601/952/19.

З урахуванням викладеного, позивач, в інтересах якого діє адвокат, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 24 лютого 2026 року поновлено позивачу строк на звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, відповідачу встановлено строк для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

27 лютого 2026 року, через систему «Електронний суд», на адресу суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Примака В.А. про приєднання до матеріалів справи, в якому останній просить суд приєднати до матеріалів справи докази, які стверджують, що ОСОБА_1 має ряд суттєвих захворювань а саме психічного розладу (часткової деменції).

До вказаного клопотання додано копії виписок з історії захворювань.

02 квітня 2026 року, через систему «Електронний суд», на адресу суду надійшов відзив відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач вважає, що позов не підлягає до задоволення. Відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ХІ від 21 березня 2024 року, ОСОБА_1 був зобов`язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, для чого повинен був самостійно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_3 або отримати направлення на ВЛЗ через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

У справі №2607 мається копія облікової картки військовозобов`язаного ОСОБА_1 , в якій міститься запис: 16.11.2007 р. ВЛК. Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Відповідний запис з 2007 року мається у військово-обліковому документі позивача. Отже, ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним і знав про це.

Оскільки ОСОБА_1 не виконав вимогу закону, його правомірно визнано винним у вчиненні правопорушення, визначеного ч.3 ст.210-1 КУпАП, порушення військовозобов`язаними законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період; стягнення накладено в мінімальному розмірі санкції статті. Та обставин, що ОСОБА_1 міг не знати наведених вимог Закону №3621-ІХ від 21 березня 2024 року, не звільняє його від відповідальності за порушення закону.

ОСОБА_1 стверджує, що було порушено строки адміністративного стягнення. Відповідно до ч.7 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст.210, 210-1, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення було виявлено 12 вересня 2025 року під час його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цього ж дня на нього було складено адміністративний протокол №878. ОСОБА_1 ознайомився з протоколом та не заперечував проти викладених в нього обставин, у чому числі щодо дати виявлення правопорушення. Розгляд справи відбувся через 6 днів після складення протоколу, про що було відомо ОСОБА_1 і підтверджено його підписом в протоколі. Це надало ОСОБА_1 можливість повною мірою скористатись правами, визначеними ст.268 КУпАП, зокрема отримати допомогу фахівця в галузі права. До 18 вересня 2025 року ОСОБА_1 жодних заперечень щодо законності його притягнення до адміністративної відповідальності не подав. ОСОБА_1 в протоколі був повідомлений про дату, час і місці розгляду справи. Відповідно до вимог ст.268 КУпАП, його неприбуття на розгляд справи не було перешкодою для винесення постанови. В постанові враховано пояснення, написані ОСОБА_1 в протоколі.

ІНФОРМАЦІЯ_4 з об`єктивних причин не зміг подати відзив на позовну заяву в наданий судом строк. Внаслідок реорганізації військових комісаріатів у центра комплектування та соціальної підтримки, а також зміни меж адміністративних районів області зона відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_2 порівняно з колишнім Смілянським об`єднаним міським військоматом збільшилася у 7 разів. Хоча кількісний склад Збройних сил України є таємною інформацією, загальновідомим є факт багатократного збільшення особового складу ЗСУ з 24 лютого 2022 року. Крім звичайної роботи (обсяг якої багатократно збільшився), єдиний юрист ІНФОРМАЦІЯ_2 повинен здійснювати перевірку документів громадян, які претендують на відстрочку від призову у зв`язку з мобілізацією, готувати відповіді на письмові звернення громадян та юридичних осіб, адвокатські запити. Відповідно до посадових обов`язків, юрист складає проекти адміністративних протоколів і постанов за ст.210, 210-1, 211 КУпАП, яких за 2025 рік складено 4283 (для порівняння, за 2022 рік в ІНФОРМАЦІЯ_5 було винесено 120 постанов про адміністративні правопорушення). Юрист також бере участь в роботі комісій органів місцевого самоврядування з питань опіки, є представником ІНФОРМАЦІЯ_2 в суді, в тому числі під час невідкладного розгляду справи в порядку КПК України. Під час повітряних тривог всі військовослужбовці і працівники в наказному порядку припиняють роботу та виходять з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 позбавлений можливості звернутися по допомогу до стороннього фахівця в галузі права, оскільки не має бюджетного фінансування на оплату послуг юриста. Отримання послуг безоплатно може вважатись корупційним правопорушенням. За наведених обставин, викликаних збройною агресією РФ в ІНФОРМАЦІЯ_7 не мав можливості подати відзив на позовну заяву у строк, визначений судом.

Оскільки обставини (факти), якими обґрунтовувались позовні вимоги, не підтвердились, а постанову №2607 винесене з дотриманням вимог закону, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 просив: продовжити ІНФОРМАЦІЯ_5 строк подання відзиву і прийняти відзив на позову заяву Галата М.І. по справі; відмовити ОСОБА_1 в позові про визнання протиправною та скасування постанову у справі про адміністративне правопорушення.

До відзиву на позовну заяву додано копію справи №2607.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про приєднати до матеріалів справи та приєднано до матеріалів справи документи, які додані до вказаного клопотання, а також поновлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позовну заяву.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 262 КАС України не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, врахувавши доводи представників сторін, які викладені у заявах по суті справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена з дотриманням вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Відповідно до статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за ч.3 ст.210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст.11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний Суд України у постанові від 30 травня 2018 року в справі №521/12726/16-ц.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє по теперішній час.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ст.210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Положеннями ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII.

Згідно абз. 4 ч.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII, громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до пп.4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями чинного законодавства України встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ від 21 березня 2024 року було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04.02.2025) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року, яким внесені зміни до Закону України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ від 21 березня 2024 року та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року №519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 зі змінами, зокрема абз.2 п.69 викладено в такій редакції:

«Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Отже, вищевказане свідчить про те, що внаслідок зміни правового регулювання, у громадян виник обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби. Такий обов`язок покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону №4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Судом встановлено, що відповідно до облікової картки щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , тип картотеки – картотека вільних залишків, тип підкартотеки – непридатний в мирний час, обмежено приданий у воєнний час, порушник ВО з 02 липня 2025 року, у графі «Відомості про медичний огляд» зазначено: 16 листопада 2007 року ІНФОРМАЦІЯ_9 визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (а.с.38).

Отже, ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час, був зобов`язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Як вбачається з доданих представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Примаком В.А. до позовної заяви скрін-шотів мобільного застосунку «Резерв ID», позивач ОСОБА_1 пройшов ВЛК 09 жовтня 2025 року. Після проходження ВЛК 09 жовтня 2025 року позивача ОСОБА_1 визнано придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), мед підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони (а.с.5-7).

Вищевказані обставини підтверджують факт проходження позивачем ОСОБА_1 повторного медичного огляду лише 09 жовтня 2025 року, тобто після спливу граничного терміну, який був встановлений до 05 червня 2025 року, до настання якого позивач ОСОБА_1 , внаслідок зміни правового регулювання, зобов`язаний був повторно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, та порушення позивачем ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

При цьому, факт не проходження повторного медичного огляду у строк з 15 лютого 2025 року по 05 червня 2025 року не заперечується і самим позивачем ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 та ч.2 ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 12 вересня 2025 року начальником відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 складено протокол №878 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого, військовозобов`язаний ОСОБА_1 рішенням військово-лікарської комісії від 16 листопада 2007 року був визнаний обмежено придатним до військової служби. У зв`язку з цим на підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» йому належало до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, для чого військовозобов`язаний повинен був самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста, з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. ОСОБА_1 по 05 червня 2025 року не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Цим він вчинив правопорушення, визначене ч.3 ст.210-1 КУпАП як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Правопорушення виявлене працівниками поліції 12 вересня 2025 року, ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.37).

У вказаному протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП (знайомитися за матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову у справі), повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 16 годині 50 хвилин 18 вересня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 кабінет №14. Під даним текстом наявний підпис особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

У графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягується до адміністративної відповідальності» вказаного протоколу зазначено: «не прийшов в ТЦК тому що неотримав повістку» та наявний підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також дата: «12.09.25».

Суд звертає увагу, що до внесення змін до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року, організацією медичного огляду займались територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання військовозобов`язаних громадян України.

Натомість, після внесення змін до вищевказаних положень Законом №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року, саме на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю) було покладено обов`язок самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду

Вищевказані громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Таким чином, зазначеною нормою встановлено прямий та самостійний обов`язок позивача ОСОБА_1 щодо вчинення визначених дій, який не поставлений у залежність від вручення йому повістки чи направлення для проходження військово-лікарської комісії.

18 вересня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 , за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , неодружений, проживає за адресою АДРЕСА_1 , непрацює, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , виніс постанову №2607 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.11-зворот-12, 39).

Як вбачається з вищевказаної постанови, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено: « ОСОБА_4 з 16 листопада 2007 року рішенням військово-лікарської комісії був визнаний обмежено придатним до військової служби та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року.

У зв`язку з цим на підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ від 21 березня 2024 року: до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Для цього військовозобов`язаний повинен був самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста, з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду або самостійно отримати направлення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

ОСОБА_1 вину визнав. Пояснив, що не пройшов медичний огляд тому, що не отримав повістку. Проте, його пояснення є голослівним та не звільняє військовозобов`язаного від виконання військового обов`язку.

Винність ОСОБА_1 підтверджена відомостями в системі ЄДРПВР «Оберіг» про те, що цей військовозобов`язаний не пройшов до 05 червня 2025 року медичний огляд з метою встановлення придатності до військової служби.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, визначене ч.3 ст.210-1 КУпАП як порушення військовозобов`язаними законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період».

Вищевказаною постановою, яка оскаржується позивачем ОСОБА_1 , останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного ч.3 ст.210-1 КУпАП, та вирішено накладати на нього штраф в розмірі 17000 гривень.

Твердження представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Примака В.А., як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, про те, що позивач в подальшому 09 жовтня 2025 року пройшов ВЛК, тобто виконав покладений на нього обов`язок, суд не приймає до уваги, оскільки позивач ОСОБА_1 зобов`язаний був проти повторний медичний огляд з метою встановлення визначення придатності до військової служби у строк до 05 червня 2025 року та такий строк є присічним.

Крім того, відповідно до ч.9 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Як вбачається з облікової картки щодо ОСОБА_1 , який перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , тип картотеки – картотека вільних залишків, тип підкартотеки – непридатний в мирний час, обмежено приданий у воєнний час, позивач ОСОБА_1 з 02 липня 2025 року був порушником військового обліку (а.с.38).

У протоколі №878 про адміністративне правопорушення від 12 вересня 2025 року зазначено, що правопорушення виявлене працівниками поліції 12 вересня 2025 року, ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.37).

Отже, вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, було виявлене відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 02 липня 2025 року, оскільки саме з даної дати в обліковій картці позивача ОСОБА_1 , яка ведеться відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач має статус порушника військового обліку.

З урахування викладеного та приймаючи до уваги, що вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, було виявлено відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 02 липня 2025 року, а оскаржувана постанова винесена 18 вересня 2025 року, тобто протягом трьох місяців з дня виявлення вказаного правопорушення, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена у межах строку, передбаченого ч.9 ст.38 КУпАП, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги доводи представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Примака В.А. про те, що оскаржувана постанова винесена поза межами строку, встановленого ч.9 ст.38 КУпАП.

Також, представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Примак В.А. у клопотанні про приєднання до матеріалів справи доказів, вважає, що додані до даного клопотання доказми стверджують, що ОСОБА_1 має ряд суттєвих захворювань, а саме психічного розладу (чаткової деменції).

Як вбачається з виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, складеної 05 серпня 2024 року КНП «Черкаський робласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради», ОСОБА_1 перебував у 2005 році у в амбулаторно-поліклінічному закладі з діагнозом: «Стійкі невротичні реакції у акцентуйованої по сенситивному типу особистості» (а.с.22).

Відповідно до акту обстеження здоров`я призовника, який наданий КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» 11 липня 2024 року, ОСОБА_1 поступив 05 грудня 2007 року за направленням військкомату по усвідомленій згоді. Діагноз: невротичний розлад, неуточнений (а.с.29-30).

Згідно епікризу виписного з медичної картки стаціонарного хворого №3719, складеної КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради», ОСОБА_1 за направленням КНП «Смілянсбка міська лікарня» перебував з 15 версеня 2025 року по 07 жовтня 2025 року на стаціонарному лікуванні в КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради», клінічний діагноз: «Змішані нав`язливі думки і дії» (а.с.24-26).

Суд звертає увагу, що вищевказані медичні документи не містять висновків щодо наявності у позивача ОСОБА_1 психічного розладу (часткової деменції), як на цьому наполяже представник останнього у клопотанні про приєднання до справи доказів, а також не свідчать про неосудність позивачем ОСОБА_1 .

У свою чергу, відповідно до ст.20 КУпАП, не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Схожі положення містить і ч.2 ст.19 КК України, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Водночас, як передбачено ч. 1 ст. 20 КК України, підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Осудність - це психічний стан людини, який передбачає, що під час вчинення злочину людина може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. В Україні діє презумпція психічного здоров`я, відповідно до якої кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених законодавством. Психічні розлади - це розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті; тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишню дійсність, свій психічний стан і поведінку. Отже, психічнохворий (душевнохворий) - людина, яка страждає від психічного розладу. Це узагальнена назва розладів психічної діяльності людини; вона й з`ясовується у законодавстві як медико-біологічний критерій неосудності.

Осудність є обов`язковою ознакою суб`єкта адміністративного правопорушення. Між осудністю й виною є тісний взаємозв`язок. Осудність, як і вина, - невід`ємний елемент складу адміністративного правопорушення. Осудність - ознака складу адміністративного правопорушення, що характеризує його суб`єкт; вина - ознака складу, який характеризує суб`єктивну сторону. Осудність, як і вина, характеризується певними ознаками: інтелектуальними й вольовими. Вольова ознака юридичного критерію неосудності - нездатність особи під час вчинення адміністративного правопорушення керувати своїми діями (бездіяльністю) - означає нездатність людини діяти з своєї волі, відповідно до своїх уявлень, переконань, нездатність утриматися від імпульсивних, мимовільних й інших подібних діянь. Інтелектуальна ознака юридичного критерію неосудності означає нездатність особи під час адміністративного правопорушення усвідомлювати фактичний характер і суспільну шкідливість вчинюваних діянь (бездіяльності) та їх наслідків.

Відповідно, якщо під час провадження адміністративних справ виникає питання з приводу психічного стану особи, за відповідним рішенням суду призначається судово-психіатрична експертиза, яка проводиться в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, центрах судово-психіатричних експертиз, відділеннях (амбулаторних, стаціонарних експертиз), які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень, психоневрологічних диспансерів. Зазначені заклади охорони здоров`я виконують функції судово-експертних установ або підрозділів.

Однак, позивачем ОСОБА_1 та його представником – адвокатом Примаком В.А. не надано доказів того, що позивач ОСОБА_1 під час вчинення вищевказаного адміністративного правопорушення був у стані неосудності, тобто не міг усвідомлювати свої дії або керувати ними, щоб виключає його адміністративну відповідальність як неосудної особи.

При цьому, суд звертає увагу, що ні у позовній заяві, ні клопотанні про приєднання до матеріалів справи доказів представник позивача не посилається як на підставу заявлених позовних вимог на неосудність позивача ОСОБА_1 під час вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, з клопотанням про призначення судово-психіатричної експертизи до суду не звертається та готовність провести оплату позивачем такої експертизи, внаслідок чого підстави для призначення вказаної ініціативою суду відсутні.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, викладені в ній обставини порушення позивачем ОСОБА_1 п.2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ від 21 березня 2024 року, повністю підтверджуються наданими відповідачем доказами, внаслідок чого є законною, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Примак В.А., задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Керуючись ст.9, 68 Конституції України, ст.19, 121, 222, 245, 251, 280, 283 КУпАП, ст.77, 90, 205, 229, 241-246, 255, 286, 288 КАС України, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Примак Володимир Андрійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Головуючий Т.В. Ігнатенко