Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №569/5722/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5722/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Баланович М.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03.10.2023 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітку щомісячно, починаючи з 04.07.2023 року і до закінчення дочкою навчання, але не більше як до досягнення 23 років. Згідно розрахунку заборгованості від 05 лютого 2026 року №38507, виданого державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заборгованість відповідача становить за період з липня 2023 року по січень 2024 року у сумі 23376,50 грн. Враховуючи те, що заборгованість виникла з вини відповідача, оскільки він будучи обізнаним про свій обов`язок щомісячно сплачувати аліменти на утримання дітей, не сплачував аліменти щомісячно в повному розмірі. Просить стягнути з ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 04.07.2023 року по 31.01.2024 року в розмірі 23053,32 грн.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року відкрито провадження у справі.

16.04.2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є безпідставними. Відповідно до розрахунку заборгованості від 05 лютого 2026 року № 38507, виданого державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заборгованість обліковувалась за період з липня 2023 року по січень 2024 року у сумі 23376,50 грн. ОСОБА_2 звернулась з даним позовом до Рівненського міського суду Рівненської області 09 березня 2026 року. Водночас 25 лютого 2026 року відповідачем було повністю погашено зазначену заборгованість у розмірі 23676,50 грн, що підтверджується відповідними платіжними документами, у зв`язку з чим не може бути належним та допустимим доказом наявності заборгованості на момент звернення до суду. Таким чином, на момент подання позовної заяви будь-яка заборгованість зі сплати аліментів була відсутня, а відтак відсутній і предмет спору в цій частині. Факт повного та добровільного погашення ОСОБА_3 заборгованості свідчить про відсутність умисного ухилення відповідача від виконання обов`язку зі сплати аліментів. У зв`язку з відсутністю заборгованості на момент звернення до суду, неактуальності розрахунку державного виконавця та недоведеності вини відповідача, правові підстави для стягнення пені є відсутніми, вважаємо, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача у відзиві на позов просив розгляд справи проводити за відсутності відповідача та його представника, та відмовити в позові.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03.10.2023 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітку щомісячно, починаючи з 04.07.2023 року і до закінчення дочкою навчання, але не більше як до досягнення 23 років.

Згідно розрахунку заборгованості від 05 лютого 2026 року №38507, виданого державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заборгованість відповідача станом на 31.01.2024 року ВП №73292621 становить за період з липня 2023 року по січень 2024 року у сумі 23376,50 грн.

Дані розрахунки складені державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» і сторонами не оспорюються. Доказів протилежного суду не надано.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Виходячи з аналізу норм ст. 549 ЦК України та ст. 196 СК України неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов`язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов`язання.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Відповідний правовий висновок викладений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18). При цьому Велика Палата вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду України.

Аналогічно вирішено питання також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), згідно якої загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p = (A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+(Anх1%хQn), де:p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня на заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від від 05 лютого 2026 року №38507, виданого державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заборгованість відповідача станом на 31.01.2024 року становить за період з липня 2023 року по січень 2024 року у сумі 23376,50 грн.

25 лютого 2026 року відповідачем було сплачено по ВП №73292621 суму 23676,50 грн, що підтверджується квитанцією №1,546407427.1

Враховуючи те, що заявлені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів за період за період з 04.07.2023 року по 31.01.2024 року в розмірі 23053,32 грн., тобто у розмірі, що не перевищує 100% заборгованості по аліментах станом на 31.01.2024 року, суд вважає, що відповідно до положень ст. 196 СК України стягненню підлягає розмір неустойки (пені), який не перевищує 100 відсотків заборгованості, тобто в розмірі 23053,32 грн.

Стосовно доказів відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, суд вказує на таке.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів`у п.22 роз`яснив, що передбачена ст. 196 СК Українивідповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Крім того, варто враховувати, що згідно з частиною 1 ст. 20 Сімейного кодексу України до вимог що пов`язані із відповідальністю за прострочення сплати аліментів, позовна давність не застосовується.

Враховуючи вину відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів в розмірі 23053,32 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1-6 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат за надання правничої допомоги представником відповідача Мазурок В.С. подано докази, а саме: ордер, договір про надання правничої допомоги, Додаткова угода №5 до договору від 05.01.2026 року, розрахунок витрат, пов"язаних з наданням послуг за договором про надання правничої допомоги та Додаткової угоди №5 до нього від 05.01.2026 на суму 8000 грн.

Враховуючи те, що справа є нескладною, тому в порівняні з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 6000 грн 00 коп.

За таких обставин, на користь позивача з відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 274, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 04.07.2023 року по 31.01.2024 року в розмірі 23053 (двадцять три тисячі п"ятдесят три) грн 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2

Повний текст судового рішення виготовлено 27.04.2026 року.

Суддя І.О.Гордійчук