Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №546/967/25 — Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/967/25

номер провадження 2/546/69/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

установив:

У вересні 2025 року до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшов вищезазначений позов, у якому зазначено, що орієнтовно у березні - квітні 2020 року до позивача ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_2 , з яким вони були знайомі, із пропозицією передати в довгострокову оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення під кадастровим номером 53242555100:00:003:0160, на що позивач погодився. 08 квітня 2020 року між сторонами було вчинено розписку, у відповідності до якої позивач передав відповідачу кошти в сумі 570000,00 грн (двадцять тисяч доларів США) за посередницькі послуги з передачі земельної ділянки в довгострокову оренду. Разом з тим, до цього часу відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання, вказана земельна ділянка не передана позивачу в оренду.

Представник позивача зазначає, що між сторонами не було установлено чіткого строку виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання. На адресу останнього направлено заяву від 01.12.2024 року в якій просилось: «протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання даного листа, прошу Вас виконати взяти на себе зобов`язання забезпечити надання мені в оренду земельну ділянку під кадастровим номером 53242555100:00:003:0160. В іншому випадку, у разі неможливості виконання взятих на себе зобов`язань, у такий же строк, повернути мені кошти в сумі 570 000,00 грн. отриманих Вами по розписці від 08.04.2020 року». Вказана заява отримана відповідачем 18.12.2024 року, водночас, до цього часу взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав.

При цьому позивач, посилаючись на статтю 625 ЦК України, правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17, просить стягнути з відповідача також три проценти річних, розраховані починаючи з 21.12.2024 у сумі 13069,55 грн та інфляційні втрати, загальна сума яких становить 34625,08 грн.

Посилаючись на вищезазначені обставини, положення статей 202, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 639, 901, 1212, 1214 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти на загальну суму 617494 (шістсот сімнадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири) гривні та судові витрати.

Процесуальні дії у справі та позиція сторін

Ухвалою судді від 30 липня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, підготовче судове засідання призначене на 17 листопада 2025 року.

Підготовче судове засідання по справі проведено 17 листопада 2025 року та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 грудня 2025 року. За клопотанням представника позивача 17 грудня 2025 року судове засідання було відкладене на 15 січня 2026 року та в подальшому та 12 лютого 2026 року.

12 лютого 2026 року ухвалою суду постановлено визнати обов`язковою явку відповідача ОСОБА_2 у судове засідання. Розгляд справи було відкладено на 06 березня 2026 року.

Ухвалою суду від 06 березня 2026 року заяву представника позивача – Павлюка Ігоря Олександровича про визнання обов`язковою явки відповідача у судове засідання було задоволено та повторно визнано обов`язковою явку відповідача ОСОБА_2 у судове засідання. Судове засідання було відкладено на 30 березня 2026 року. Зобов`язано позивача ОСОБА_1 надати у судове засідання оригінал розписки від 08 квітня 2020 року, наданої згідно її змісту, ОСОБА_2 .

За клопотанням представника позивача судове засідання було відкладено на 27 квітня 2026 року.

У судове засідання представник позивача не з`явився, до суду 27 квітня 2026 року подав заяву про проведення судового засідання за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує. Також до заяви представник позивача – ОСОБА_3 долучив оригінал розписки ОСОБА_2 від 08.04.2020 (а. с. 88, 89).

Відповідач у судове засідання 27 квітня 2026 року не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а. с. 87), причини неявки суду невідомі. Відзиву, заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 08 квітня 2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 570 тисяч гривень (20 тисяч доларів США). Дані кошти отримав за посередницькі послуги з передачі в довгострокову оренду земельної ділянки площею 7,4306 га, кадастровий номер 53242555100:00:003:0160, що належить ОСОБА_4 (а. с. 8).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.12.2024 за параметрами запиту: право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо земельної ділянки кадастровий номер 53242555100:00:003:0160 власником указаної земельної ділянки є Територіальна громада в особі Решетилівської міської ради. На підставі договору оренди землі, серія та номер: бн, виданий 22.02.2012, видавник СТОВ «Говтва» та Решетилівська РДА, за СТОВ «Говтва» зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки (а. с. 14).

Згідно з копією листа ОСОБА_1 до ОСОБА_2 від 01 грудня 2024 року ОСОБА_1 просить ОСОБА_2 протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання даного листа виконати взяти на себе зобов`язання забезпечити надання йому в оренду земельну ділянку під кадастровим номером 53242555100:00:003:0160. В іншому випадку, у разі неможливості виконання взятих на себе зобов`язань, у такий же строк, повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 570000,00 грн отриманих ОСОБА_2 по розписці від 08.04.2020 року (а. с. 9 - 10).

Як вбачається з опису вкладення у цінний лист на ім`я ОСОБА_2 , копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (номер відправлення 3603411691770, вищевказана заява ОСОБА_1 від 01.12.2024 була направлена ОСОБА_2 07 грудня 2024 року на адресу: с. Піщане, Полтавський район, Полтавська область та вручена йому особисто 18 грудня 2024 року (а. с. 11 - 12).

Крім того згідно роздруківки із сайту «Укрпошти» щодо перевірки статусу відстеження відправлення №3603411691770 дане відправлення вручено особисто 18.12.2024 (а. с. 13).

Згідно з поданим представником позивача розрахунком заборгованості три проценти річних за період з 21.12.2024 по 31.12.2024 становить 513,93 грн, а за період з 01.01.2025 по 25.09.2025 – 12555,62 грн, всього – 13069,55 (а. с. 18).

Згідно з поданим представником позивача розрахунком інфляційних втрат сума збитків від інфляції становить 34425,08 грн (а. с. 20 - 24).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Відповідно до частини першої статті 131 ЦК України укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша – четверта статті 202 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавств (частини перша, друга статті 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України у випадку, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Суд зазначає, що фактично між сторонами було укладено усний договір надання послуг, оскільки для даного правочину не встановлена обов`язкова письмова форма.

Відповідно до умов даного договору відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 570000 гривень (20000 доларів США). Натомість відповідач мав надати позивачу послуги з посередницької діяльності по передачі в довгострокову оренду обумовлено сторонами договору земельну ділянку.

З моменту отримання відповідачем коштів від позивача даний договір про надання послуг є укладеним.

Судом встановлено, що розписка містить прізвище, ім`я, яка отримала кошти, послугу, яку ця особа зобов`язана була виконати, дату складання розписки, сума грошових коштів, а тому є належним доказом отримання відповідачем грошових коштів від відповідача. При цьому оригінал даної розписки було долучено позивачем до матеріалів справи та оглянуто у судовому засіданні (а. с. 89).

Суд зазначає, що в ухвалі суду від 06 березня 2026 року суд звертав увагу, що розписка написана від імені ОСОБА_2 , у той час як відповідачем є ОСОБА_2 . Тому для з`ясування усіх обставин справи, наявна необхідність повторно визнати явку відповідача обов`язковою з метою надання особистих пояснень щодо отримання коштів за розпискою.

Указану ухвалу відповідач отримав 12.03.2026, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 81).

Між тим жодних заперечень від відповідача до суду з приводу отримання коштів за розпискою не надходило, клопотань про призначення почеркознавчої експертизи відповідач не заявляв.

Згідно з вимогами частин першої – четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ураховуючи поведінку відповідача, який жодного разу у судове засідання не з`явився, незважаючи на те, що його явка двічі визнавалася судом обов`язковою, заяв по суті справи чи клопотань не подавав, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем коштів за розпискою від позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 599 ЦПК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором виконав, що підтверджується долученою до позову розпискою, тобто передав грошові кошти відповідачу.

У свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором не виконав. Даної обставини відповідачем спростовано не було.

Отже, позов в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 570000,00 грн на користь позивач підлягає до задоволення.

Щодо стягнення трьох процентів річних.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц вказала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Судом установлено, шо відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем внаслідок неналежного виконання умов договору надання послуг та неповернення отриманих від позивача грошових коштів.

Отже, позивач має право на отримання трьох процентів річних за невиконання грошового зобов`язання відповідачем.

Розрахунок трьох процентів річних проводиться за наступною формулою: розмір боргу, помножується на кількість днів прострочення грошового зобов`язання, помножується на 3, ділиться на 100 та ділиться на 365 (днів у році).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Ураховуючи, що письмову вимогу про виконання умов договору відповідач отримав 18 грудня 2024 року, то перший день порушення строку повернення грошових коштів, з огляду на положення статті 253 ЦК України, буде 22 грудня 2024 року.

Таким чином за період з 22 грудня 2024 року по 31 грудня 2024 року три проценти річних становить 468,49 грн (570000 грн х 10 днів х 3 : 100 : 365).

За період з 01 січня 2025 року по 25 вересня 2025 року (день подачі позову) три проценти річних становить 12 555,62 грн (570000 грн х 268 днів х 3 : 100 : 365).

Всього сума трьох процентів річних становить 13 024,11 грн (468,49 + 12 555,62).

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси за відповідні періоди перемножити між собою (рекомендація про порядок застосування індексів інфляції при розгляді справи викладена в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97).

Представником позивача було визначено період нарахування інфляційних втрат з 01 січня 2025 року по 31 серпня 2025 року.

Індекс інфляції за січень 2025 року становив 101,2 %, лютий 2025 року – 100,8 %, березень 2025 року – 101,5 %, квітень 2025 року – 100,7 %, травень 2025 року – 101,3 %, червень 2025 року – 100,8 %, липень 2025 року – 99,8 %, серпень 2025 року – 99,8 %.

Отже, сукупний індекс за період з січня 2025 року по вересень 2025 рокуінфляції становить 106,039%.

Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 570000,00 грн за період з 01 січня 2025 року по 31 серпня 2025 року складають 34 422,30 грн (570000,00 грн ? 106,039% – 570000,00 грн).

Оскільки представник позивача просив стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 13069,55 грн та інфляційні втрати на загальну суму 34625,08 грн, то позов ОСОБА_5 підлягає до часткового задоволення у цій частині.

Ураховуючи вищевикладені обставини, загалом до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_5 слід стягнути 617 446,41 грн, з яких: 570000,00 - сума основного боргу, 13 024,11 – три проценти річних та 34 422,30 - інфляційні втрати.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції 1.323772127.1 від 24.09.2025 установлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 6174,95 грн (а. с. 1).

Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується випискою (а. с. 38).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 617 446,41 грн, що становить 99,99% від ціни позову, то з відповідача підлягають до стягнення судові витрати у виді судового збору в розмірі 6174,33 грн.

Щодо судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, які понесла сторона позивача слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача було долучено копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги (а. с. 28), копію договору про надання правової допомоги від 08 вересня 2025 року (а. с. 29 – 32), копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Павлюком І.О. (а. с. 33), копію платіжної інструкції про сплату ОСОБА_1 адвокатському бюро «Ігоря Павлюка» гонорару у сумі 17000,00 грн (а. с. 34).

Так, 08 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Ігоря Павлюка» було укладено договір №729 - ПІО про надання правової допомоги (далі - Договір) (а. с. 29 -32).

Відповідно до п. п. 1.1. п. 1 Договору, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає до виконання доручення, яке полягає у наданні правової допомоги а саме: - наданні консультацій, роз`яснень, правових висновків, з приводу стягнення коштів з ОСОБА_2 у сумі 570000,00 грн, сплачених відповідно до розписки від 08.04.2020 та відповідних штрафних санкцій; збирання доказів, інформації, ознайомлення з наявними матеріалами, подальша підготовка та подача до суду позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення з нього грошових коштів у сумі 570000,00 грн, сплачених відповідно до розписки від 08.04.2020 та відповідних штрафних санкцій; захисті (представництві) прав, свобод і законних інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Підпунктом 4.1. п. 4 Договору визначено, що розмір гонорару, порядок його оплати та інші умови погоджуються сторонами шляхом підписання додаткової угоди до даного договору.

Згідно п. 1 додаткової угоди №1 від 08.09.2025 до договору про надання правової допомоги №675-ПІО від 10.02.2025 сторони погодили, що загальний розмір гонорару Адвокатського бюро за надання правової допомоги, яка полягає у: наданні консультацій, роз`яснень, правових висновків, з приводу стягнення коштів з ОСОБА_2 у сумі 570000,00 грн, сплачених відповідно до розписки від 08.04.2020 та відповідних штрафних санкцій; збирання доказів, інформації, ознайомлення з наявними матеріалами, подальша підготовка та подача до суду позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення з нього грошових коштів у сумі 570000,00 грн, сплачених відповідно до розписки від 08.04.2020 та відповідних штрафних санкцій; захисті (представництві) прав, свобод і законних інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; складанні відповіді на відзив, пояснень та інших процесуальних документів, пов`язаних із судовим розглядом; участь в судових засіданнях з розгляду позовної заяви становить 17000,00 грн, без урахування участі у судових засіданнях. За прийняття адвокатом участі у судових засіданнях клієнтом додатково сплачується 3550,00 грн за кожен судодень. У разі прийняття судом рішення по справі на користь клієнта, адвокату сплачується додатковий гонорар у розмірі 10% від суми задоволення позовних вимог (а. с. 17).

Як зазначив представник позивача у позовній заяві попередня (орієнтовна) сума витрат на професійну правничу допомогу становить 85449,46 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вищевказаний висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначений у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Однак суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що дана справа не є складною, відбувалася за відсутності відповідача, інші заяви по суті справи у матеріалах справи відсутні, тому суд вважає, що вказана сума за надання правової допомоги є завищеною.

З огляду на викладене, ураховуючи фактичний обсяг наданих Адвокатським бюро «Ігоря Павлюка» юридичних послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд вважає, що заявлений позивачем розмір вимог щодо стягнення понесених витрат на правничу допомогу слід задовольнити частково, а саме на суму 20000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, та керуючись положеннями статей 4, 12, 76-83, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 617 446 (шістсот сімнадцять тисяч чотириста сорок шість) гривень 41 копійку, з яких: 570000,00 - сума основного боргу, 13 024,11 – три проценти річних та 34 422,30 - інфляційні втрати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 6174 (шість тисяч сто сімдесят чотири) гривні 33 копійки та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, учасники мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: с. Лиман Перший Полтавського району Полтавської області, 38443, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача – ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Суддя Ю.В. Зіненко