Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №539/1161/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1161/26

Провадження № 2/539/1248/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Гуменюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання Коновал Т.Г.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Лубенського міськрайонного суду Полтавської області перебуває позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по розмірі 1/3 частки на кожну дитину з усіх видів його заробітку щомісяця, однак не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, і до досягнення дітьми повноліття.

На обґрунтування позову посилається на ту обставину, що діти на даний час проживають із нею та перебувають на її утриманні, відповідач ухиляється від батьківського обов`язку утримувати дітей та не надає матеріальної допомоги на утримання та виховання дітей. З цих підстав просила позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що вона із дітьми проживає в орендованому нею житлі в АДРЕСА_1 , відповідач не надає кошти на утримання дітей, вона забезпечує їх харчуванням, одягом, лікуванням, поповнює рахунки для спілкування по мобільних телефонах, інколи діти на вихідні ходять до батька, чи його батьків.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечував щодо стягнення з нього 1/3 частки на двох дітей з усіх видів його заробітку, суду пояснив, що діти інколи проживали у нього, на даний час проживають із позивачкою, він купував взуття та їжу.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Сторони перебували у шлюбі, 14.05.2025 року рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області шлюб між ними розірвано.

Сторони мають спільних дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 27.07.2018 року та НОМЕР_2 від 07.08.2009 року відповідно.

Як вбачається із Довідки Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління від 16.03.2026 року №658, діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані разом з їх матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні встановлено, що діти проживають разом із матір`ю в орендованому нею житлі в АДРЕСА_1 , що не заперечувалось відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Так, згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Судом встановлено, що відповідач ухиляється від встановленого ст.180 Сімейного кодексу України обов`язку щодо належного утримання неповнолітніх дітей, достатнього для їх гармонійного розвитку.

Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Згідно частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 8 Закону України “Про охорону дитинства” передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги, суд виходить із того, що діти мають право на належний рівень матеріального забезпечення, необхідний для їх повноцінного розвитку. Разом з тим, визначення аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу відповідача на кожну дитину у даному випадку є надмірним, оскільки неповною мірою відповідає принципу співмірності між потребами дітей та матеріальними можливостями платника аліментів, оскільки призвело б до порушення балансу між інтересами дітей та правом відповідача на достатній рівень власного існування, що суперечить принципу справедливості та співмірності.

Водночас суд бере до уваги, що діти проживають разом із матір`ю, яка несе основні витрати на їх утримання, забезпечує їх повсякденні потреби, що обґрунтовує необхідність визначення такого розміру аліментів, який забезпечить належний баланс інтересів сторін. З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що визначення розміру аліментів має здійснюватися з дотриманням принципів пропорційності, розумності та забезпечення найкращих інтересів дітей.

При цьому суд враховує співвідношення розміру доходу відповідача та кількості дітей, їх вік, стан здоров`я, а також необхідність забезпечення не лише мінімальних, а й реальних потреб дітей, що у сукупності свідчить про доцільність визначення аліментів саме у частці 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача на кожну дитину, є обґрунтованим, достатнім для забезпечення потреб дітей та таким, що відповідає засадам розумності і справедливості.

За вимогами ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, необхідність забезпечення прав неповнолітніх дітей на рівень життя достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, беручи до уваги те, що обов`язок щодо утримання дітей покладається рівною мірою на обох батьків, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивачки слід стягувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), на кожну дитину, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення повноліття.

Вимогами ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з 17.03.2026 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з 17.03.2026 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок судового збору в дохід держави.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення суду складене та підписане 27.04.2026.

Головуюча суддя Г.М. Гуменюк