Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №440/16110/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 р.Справа № 440/16110/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 02.03.2026) по справі № 440/16110/25

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 »

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовної заяви та її обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі – відповідач), в якому просила суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані: 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік; 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік; 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2) зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як матері загиблого ОСОБА_2 , грошову компенсацію за 56 днів невикористаної додаткової відпустки: 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік; 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік; 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік;

3) зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нарахувати та ОСОБА_1 , як матері загиблого ОСОБА_2 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при виключені із служби з 10.12.2024 по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, виходячи з середньоденного грошового забезпечення в сумі 1080 грн. 84 коп.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 та його єдиною спадкоємицею. З листування з ГУНП в Полтавській області позивачу стало відомо, що за час проходження ОСОБА_2 служби ним не використано 42 дні додаткової відпустки як учасника бойових дій, у зв`язку з чим до позивача перейшло право на отримання компенсації за невикористані дні відпустки, а саме: по 14 календарних днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015, 2022, 2023, 2024 роки.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 закрито провадження у справі №440/16110/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернулася до адміністративного суду з позовом у цій справі як спадкоємець померлого ОСОБА_2 для отримання компенсації за додаткову відпустку, яку відповідно до закону міг би отримати ОСОБА_2 за його життя. При цьому, ОСОБА_1 не перебувала та не перебуває у відносинах публічної служби з Департаментом поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », вказаний спір не є спором щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Отже, спір у цій справі має приватно-правовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 про закриття провадження, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що предметом спору є перевірка правомірності бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що належить до юрисдикції адміністративних судів, а не вирішення питання спадкування. Сам факт того, що позивач звернувся до суду як спадкоємець, не змінює характеру спірних правовідносин, які мають публічно-правовий характер. Зазначає, що судом першої інстанції помилково застосовано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.09.2019 у справі №750/7865/18, оскільки обставини в цій справі стосувались майнових вимог щодо зобов`язання нарахованих, але не отриманих спадкодавцем за життя, сум пенсії, що ввійшли до складу спадщини, тому вказаний спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

14.04.2026 судом отримано відзив на апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції та просить оскаржувану ухвалу залишити без змін. Посилання представника апелянта на той факт, що відповідач не визнав позов і подав відзив, не спростовує доводів суду першої інстанції, адже відповідач виконував ухвалу суду, якою встановлено строк на подачу відзиву і відповідно не міг визнати позовні вимоги (проігнорувати ухвалу). Вказує, що наразі не можна надати оцінку обставинам справи, оскільки ОСОБА_2 помер та можливо мін би реалізувати право на відпустку за життя, тому бездіяльність з боку суб`єкта владних повноважень відсутня.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду та повісток про виклик на 27.04.2026 об 11:30, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Представник відповідача просив врахувати відзив на апеляційну скаргу та розглянути справу в порядку письмового провадження без його участі.

Відповідно до частини четвертої статті 229, частини першої статті 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 07.11.2015 №8 о/с «По особовому складу» відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціального звання поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно із штатним розписом, з 07.11.2015 ОСОБА_2 , який мав спеціальне звання «майор міліції», старшим оперуповноваженим Київського відділення поліції Октябрського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, присвоївши йому спеціальне звання «майор поліції» (а.с. 44, т.1).

ОСОБА_2 отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, виданого 10.07.2015 УМВС України в Полтавській області (зворот а.с. 11, т.1)

Довідкою Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 19.12.2025 №1085/115/12/02/04-2025 підтверджено, що в ОСОБА_2 за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області з 07.11.2015 по 28.02.2023 наявні невикористані відпустки відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки»: 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій, за 2015 рік; 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій, за 2022 рік; 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій, за 2023 рік (а.с. 43, т.1).

Наказом Національної поліції України від 23.02.2023 №245 о/с «По особовому складу» призначено до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (міжрегіональний територіальний орган) по управлінню поліції спеціального призначення №1 з 01.03.2023 майора поліції ОСОБА_2 інспектором взводу №1 роти №2 батальйону №2 полку, у порядку переведення, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 посадовий оклад у розмірі 2400 грн. та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне званням та надбавки за стаж служби, звільнивши з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (а.с. 45, т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що 12.12.2024 складено актовий запис №408, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Полтавським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 11, т.1).

Наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12.12.2024 №1664 о/с «По особовому складу» припинено службу в поліції відповідно до частини 4 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільнивши зі служби в поліції та виключивши зі списків особового складу майора поліції ОСОБА_2 інспектора взводу №2 полку управління поліції спеціального призначення №1 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » із 10.12.2024, установивши йому щомісячну премію за грудень 2024 року в розмірі 155,537 відсотка, та виплативши компенсації за невикористані: за 2018 рік - 03 доби додаткової оплачуваної відпустки; за 2019 рік - 08 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2020 рік - 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 09 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2021 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 10 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2022 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 11 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2023 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 12 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2024 рік - 28 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 12 діб додаткової оплачуваної відпустки (а.с. 13, т.1).

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , копія якого наявна у матеріалах справи (зворот а.с. 10, т.1).

Вважаючи, що має право на отримання грошової компенсації за додаткові відпустки, яку відповідно до закону мін би отримати ОСОБА_2 за його життя, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець померлого ОСОБА_2 , звернулася до адміністративного суду з позовом у цій справі.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовим спором у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України є спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Право на звернення до суду та способи судового захисту регламентовані статтею 5 КАС України відповідно до приписів пункту 4 частини першої якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тому суд, отримавши позов, насамперед, зобов`язаний з`ясувати чи має місце порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів особи, за обставин, які ним визначені у позові як предмет спору та виходячи з наведеного у позові обґрунтування.

Колегія суддів вказує, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Відтак, під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що позивач звернулась до суду з вимогою щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при виключенні зі служби загиблого поліцейського, який за життя не звертався за нарахуванням вказаної компенсації.

У постанові Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №243/13575/19 наведено тлумачення статті 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема, щодо видів грошових сум, які входять до складу спадщини. У цій постанові Верховний Суд з-поміж іншого зауважив, що право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, пов`язане з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). За таких обставин, Суд висновував, що «Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж з спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.».

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд за подібних правовідносин у постанові від 22.10.2024 у справі №520/15186/23 констатував, що у разі, якщо питання перерахунку грошового забезпечення військовослужбовцем за життя не ставилося і з такими вимогами до суду він не звертався, то, якщо позов пред`явила особа, якій не належить право такої вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача щодо ненарахування загиблому сину позивача компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та відповідно остаточного розрахунку при виключенні його зі служби.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на незгоді з порядком обчислення (ненарахуванням та невиплатою) компенсації за невикористані дні додаткової відпустки її сина ОСОБА_2 , а не стягненням існуючої заборгованості, яка за приписами статті 1227 ЦК України відноситься до спадкової маси.

Як вже зазначено, природа спірних правовідносин у цій справі походить від правильності обчислення грошового забезпечення особи, яка проходила публічну службу,

За приписами статті 19 КАС України справи, зокрема, щодо проходження публічної служби, належать до справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому, обґрунтування позивачем належності його права вимоги спадковим зв`язком з військовослужбовцем щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні відпустки не змінює характеру спірних правовідносин, а відповідно і юрисдикцію справи, що знаходиться у проваджені суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що за обставин, установлених у цій справі, висновки суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі з підстав того, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства, не відповідають обставинам справи та характеру спірних правовідносин, а тому є помилковими.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 04.09.2019 у справі №750/7865/18, оскільки такі стосуються інших обставин справи. Так, у справі №750/7865/18 предметом позову були майнові вимоги щодо зобов`язання відповідача виплатити нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя суми пенсії, що ввійшли до складу спадщини, у зв`язку з чим суд зазначив, що такий спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Водночас у справі №440/16110/25 суми компенсації за невикористані дні додаткової відпустки спадкодавцю нараховані не були, тобто не ввійшли до спадкової маси.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

За пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання належності розгляду справи за правилами адміністративного судочинства, що, у свою чергу, є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі №440/16110/25 скасувати.

Справу № 440/16110/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 27.04.2026 року