Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №440/13699/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 р.Справа № 440/13699/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 23.02.26 по справі № 440/13699/25

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

до Акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Акціонерного товариства «Авто КрАЗ», в якому просило:

- стягнути з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 4659371,27 грн невідшкодованої суми витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за Списком №1 (1686990,45 грн) та за Списком №2 (2972380,82 грн).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до Акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій - задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області невідшкодовану суму витрат на виплату і доставку пенсій за січень - вересень 2025 року, призначених за списком №1 в розмірі 1686990,45 грн (один мільйон шістсот вісімдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто гривень 45 копійок) та призначених за списком №2 в розмірі 2972380,82 грн (два мільйони дев`ятсот сімдесят дві тисячі триста вісімдесят гривень 82 копійки).

02 січня 2026 року через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника Акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про розстрочку виконання судового рішення у справі № 440/13699/25.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у задоволенні заяви представника Акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про відстрочення виконання судового рішення у справі № 440/13699/25 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до Акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій - відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 та винести нову ухвалу, якою задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду .

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі №440/13699/25, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року у справі №440/13699/25.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч.1 ст.378 КАС України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, у відповідності до положень частини четвертої статті 378 цього Кодексу, також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Із системного аналізу даної норми вбачається, що підставою для відстрочення/ розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/ розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).

Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/ розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.

Отже, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є процесуальними засобами, які суди застосовують у виключних випадках, у тому числі, якщо сторона доведе наявність обставин, що суттєво ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення; ці процесуальні засоби застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення в подальшому стане взагалі неможливим.

З огляду на зазначене, заява про відстрочення виконання судового рішення має бути підтверджена відповідними доказами.

Судовим розглядом встановлено, що в обґрунтування заяви відповідач зазначає, що відповідач є частиною ОПК і відповідно є першочерговою ціллю для агресора, підтверджується непоодинокими обстрілами підприємства. Зокрема, 23.12.2025 року внаслідок атаки ворожого БПЛА та спричиненої ним пожежі, було зруйновано один з основних цехів виробництва. Наразі Товариством вчиняються усі можливі дії, спрямовані на ліквідацію руйнувань та відновлення виробництва, що в свою чергу, вимагає значних фінансових витрат. Іншою обставиною, що має безпосередній вплив на роботу Товариства є щоденні і тривалі повітряні тривоги – загрози повітряних ударів. Відповідно до внутрішнього наказу по Товариству, працівники під час спрацювання сигналу «Повітряна тривога» мають залишити робочі місця та направитись до бомбосховищ. Основним пріоритетом, беззаперечно, є саме безпека працівників, навіть якщо це впливає на кількість роботи під час виконання державних контрактів із чіткими строками здачі готової продукції. Тобто, діяльність Відповідача значно ускладнюється у зв`язку із постійними обстрілами та/або загрозами обстрілу, що також має вплив на загальний фінансовий стан Товариства. Отже, діяльність Товариства в умовах дії воєнного стану, перебування під постійними загрозами життю працівників та майну Товариства, а також безпосереднього ураження Відповідача засобами повітряного нападу ворогом є надзвичайною ситуацією, що має враховуватися судом при розгляді дійсної заяви. Крім того, зазначено, що АТ «АвтоКрАЗ» перебуває у скрутному фінансовому становищі з 2008 року, більшість боргів утворились за період до відчуження акцій Товариства на користь держави (до 07.11.2022), минулі борги мають безпосередній зв`язок із теперішніми боргами і можливістю виконання поточних зобов`язань, тому це є об`єктивною обставиною щодо можливості своєчасного виконання зобов`язань Товариством за нинішнього управління.

Колегія суддів зауважує, що доводи відповідача на довготривалі повітряні тривоги не можуть бути основною причиною для відстрочення виконання рішення суду, оскільки зазначені обставини не носили постійного, безперервного характеру.

Стосовно залучення доповіді начальника Центрального територіального відділу безпеки військової служби про пожежу, що сталося в АТ «АвтоКрАЗ» від 23.12.2025 вбачається, що пожежа дійсно мала місце у будівлі цеху зварювання та фарбування, водночас, відповідно до пункту 22 вказаної доповіді, вищезазначена будівля врятована, що суперечить твердженню відповідача про те, що вказана будівля є зруйнованою.

Колегія суддів зауважує, що заявником не надано до суду безумовних доказів на підтвердження обставин, що заважають виконати рішення суду.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку відсутні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення Полтаського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року у справі №440/13699/25 та роблять таке виконання неможливим, тому підстав для відстрочення його виконання, у розумінні приписів ст.378 КАС України, також немає.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення питання, тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі № 440/13699/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 27.04.2026 року