Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №367/8109/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 23 квітня 2026 р.

Справа: №367/8109/24

Суддя: Янченко А. В.

Справа № 367/8109/24

Провадження № 2/369/2147/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24.04.2026 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 367/8109/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ служби у справах дітей Бучанської міської ради Київської області, Відділ служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав відносно двох малолітніх дітей та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року позивач звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 50 відсотків від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду 12.08.2024 року і, до повноліття дітей.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано шлюб 01.02.2012 року, орган державної реєстрації актів цивільного стану, що склав актовий запис: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції у Донецькій області. Номер актового запису: 19.

У спільному шлюбі народилося двоє дітей:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно свідоцтву про народження серії НОМЕР_1 зареєстровано: відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції у Донецькій області 03 травня 2012 року, актовий запис № 188.

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно свідоцтву про народження серії НОМЕР_2 зареєстровано: Дружківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій 26 травня 2017 року, актовий запис № 179.

Спільне життя з ОСОБА_2 не склалося, шлюб між подружжям розірвано відповідно рішення Дружківського міського суду Донецької області про розірвання шлюбу провадження №2/229/584/2019,ЄУН 229/2248/19 від 10.06.2019 року (набрало чинності 11.07.2019 року).

Після розірвання шлюбу з 2019 року спільні діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , постійно проживають з матір`ю, та вітчимом ОСОБА_6 .

ОСОБА_5 , 09 вересня 2019 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Місце державної реєстрації: виконком Андріївської селищної ради Слов`янського району Донецької області, актовий запис № 6.

Після реєстрації шлюбу прізвище позивачки « ОСОБА_7 » змінено на прізвище « ОСОБА_8 » .

З вересня місяця 2019 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживають разом однією сім`єю.

До повномасштабного вторгнення російських військ на територію Донецької області, подружжя разом з двома дітьми проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

1)довідка від 14.09.2022 року №3251-7001503829 про взяття на облік внутрішньо переміщені особи ОСОБА_1 ;

2)довідка від 14.09.2022 року № 3251-7001504070 про взяття на облік внутрішньо переміщені особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

3)довідка від 14.09.2022 року № 3251-7001504118 про взяття на облік внутрішньо переміщені особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ;

4)довідка від 05.07.2024 року № 3251-7002066962 про взяття на облік внутрішньо переміщені особи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Окрім зазначених членів сім`ї, у спільному шлюбі народилася донька - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 , місце державної реєстрації: Дружківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 69.

Малолітня ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , проживає разом з батьками та із своїми рідними по мамі, братом ОСОБА_10 , та сестрою ОСОБА_11 , що підтверджується довідкою від 14.09.2022 року № 3251-7001504209 про взяття на облік внутрішньо переміщені особи ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Починаючи з серпня місяця 2022 року, і по даний час сім`я ОСОБА_8 із п`яти чоловік проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Даний факт підтверджується, відповідно довідки виконавчого комітету Ірпінської міської ради 10.07.2024 № 168, в якій зазначено, довідка видана ОСОБА_6 про те, що він разом зі своєю родиною фактично проживають постійно з 2022 року як внутрішньо переміщені особи. Склад сім`ї (проживаючих): 5 (п`ять) осіб.

Також, даний факт проживання сім`ї з 2022 року і по даний час, за вказаною адресою: підтверджується відповідно Акту від 02.07.2024 року складеного депутатом Ірпінської міської ради К.А. Пасюк, підпис якого засвідчено керівником Ірпінської міської ради.

Житло в якому проживає сім`я, є орендованим на підставі Договору найму (оренди) нерухомого майна від 04.08.2022 року, та 04.08.2023 року.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання мені невідомо.

Останніх п`ять років, між нами відсутній зв`язок, біологічний батько ОСОБА_2 , на протязі останніх п`яти років, участі у виховані дітей не приймає, самоусунувся від виконання батьків обов`язків, ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їхній подальшій долі, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей.

Батьківські обов`язки, як батько виконує ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який на протязі останніх п`яти років, з дня спільного проживання, любить ОСОБА_10 та ОСОБА_11 як своїх рідних дітей, які звертаються до ОСОБА_12 як до батька.

Дане підтверджується, належними доказами, акт депутата від 02.07.2024 року складеного депутатом Ірпінської міської ради К.А. Пасюк, довідка виконавчого комітету Ірпінської міської ради 10.07.2024 № 168, посвідчення багатодітної сім`ї видане Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради, дата видачі: 30 квітня 2022 року. Строк дії до 26 квітня 2030 року. Серія НОМЕР_4 , в посвідченні зазначено мати ОСОБА_1 . Батько ОСОБА_6 .

Враховуючи, факт систематичного невиконання та добровільного усунення від батьківських обов`язків ОСОБА_2 , який не проявляє заінтересованості в долі дітей, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, оздоровлення, жодної матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, вважаю за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно двох малолітніх дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Щодо прийняття такого рішення слугувало останніх п`ять років систематичного невиконання батьківських обов`язків відповідача, щодо двох малолітніх дітей.

Всі витрати щодо утримання малолітніх ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , на харчування, одяг, взуття, підготовка до школи, оплата за навчання, забезпечення всім необхідним для розвитку та повноцінного життя дітей, відповідні умови для духовного, морального розвитку дітей, несе мати ОСОБА_1 , спільно з чоловіком ОСОБА_6 .

Відповідач не заперечує, що він не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їхній подальшій долі, не бере участі у їх вихованні, матеріально не допомагає.

На підтвердження, про відмову від батьківства та виховання двох малолітніх дітей надав нотаріально посвідчену заяву

Заява посвідчена Гнатенко В.Л., приватний нотаріус Краматорського районного нотаріального округу Донецької області 25 червня 2024 року. Зареєстровано в реєстрі за № 2822.

У зв`язку з викладеним, позивач просить задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13.08.2024 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ служби у справах дітей Бучанської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав відносно двох малолітніх дітей та стягнення аліментів направлено за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.10.2024 року (суддя Янченко А.В.) відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12.05.2025 року залучено до участі у цивільній справі № 367/8109/24 третю особу без самостійних вимог щодо предмету спору - Відділ служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області.

22.07.2025 року до суду від третьої особи 2 надійшов висновок № 01-18/3938 від 21.07.2025 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також третя особа 2 заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою суду від 24.07.2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи у відсутність позивача та його представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиву від відповідача не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору надіслала до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою учасників справи фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України).

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та розглянувши подані докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позовна заява та, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано шлюб 01.02.2012 року, орган державної реєстрації актів цивільного стану, що склав актовий запис: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції у Донецькій області. Номер актового запису: 19.

У спільному шлюбі народилося двоє дітей:

Після реєстрації шлюбу прізвище позивачки « ОСОБА_7 » змінено на прізвище « ОСОБА_8 » .

З вересня місяця 2019 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживають разом однією сім`єю.

З початком вторгнення російських військ та окупації Донецької області, сім`я ОСОБА_8 у серпні місяці 2022 року евакуювалися до АДРЕСА_2 . Даний факт підтверджується відповідними документами а саме: 1) довідка від 14.09.2022 року №3251-7001503829 про взяття на облік внутрішньо переміщені особи ОСОБА_1 ; 2) довідка від 14.09.2022 року № 3251-7001504070 про взяття на облік внутрішньо переміщені особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 3) довідка від 14.09.2022 року № 3251-7001504118 про взяття на облік внутрішньо переміщені особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; 4) довідка від 05.07.2024 року № 3251-7002066962 про взяття на облік внутрішньо переміщені особи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Згідно висновку Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області від 21.07.2025 року № 01-18/3938 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спірні правовідносини регулюються нормами матеріального права визначені, зокрема, Сімейним кодексом України.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Аналогічні обов`язки батьків передбачені у статті 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Так, частиною 1 ст. 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно положень ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З аналізу вказаної статті, суд вважає, що зазначені підстави є вичерпними та позбавлення батьківських прав є правом, а не обов`язком суду.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Згідно зі ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Інтереси дітей захищаються передусім не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права.

Так, згідно з положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч.8 ст.7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 9 даної Конвенції, передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Згідно принципу статті 6 Декларації, дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» (Заява № 39948/06) зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8. Суд також наголосив, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15, 16 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Верховний Суд у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 215/3495/21 у п.53 - «Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини діях батьків». У п.54 зазначеної постанови Верховний суд зазначив: «Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17». Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. Так, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позивач надав суду переконливі докази, які свідчать про наявність підстав для позбавлення батьківських прав відповідача, що визначені пунктом другим частини першої ст. 164 СК України.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, що об`єктивно підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Яких-небудь перешкод у спілкуванні із дитиною позивач відповідачу не чинив. Сам відповідач не чинить спроб, ані бажання щодо корегування своєї поведінки, не здатний проявити свою турботу та піклуватися про своїх дітей.

Так, за змістом п. 2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, коли вони свою винною поведінкою, свідомо нехтуючи своїми обов`язками та інтересами дитини, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя.

У відповідності до ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, в їх утриманні участі не приймає, він не піклується про фізичний і духовний розвиток, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, навіть не спілкується, що підтверджено дослідженими в ході судового засідання письмовими доказами.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своїх дітей.

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлені суттєві порушення прав малолітнього з боку його батька. Невиконання батьком своїх батьківських обов`язків, щодо виховання та утримання сина, негативно впливає на його розвиток, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав відповідача.

Встановлені судом при розгляді даної справи факти, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання дітей і наявність винної поведінки матері, яка свідомо нехтує своїми обов`язками, знаючи про існування та потреби дітей. Оскільки відповідач ухиляється від виконання обов`язків, не піклується про духовний розвиток дітей, не забезпечує їх матеріально тривалий час, дій, що свідчили б про усвідомлення нею своїх вчинків відповідач не вчиняє, суд вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно статті 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З огляду на ч.ч. 1, 2, 5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову повністю.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 211 гривень 20 копійок та 1 211 гривень 20 копійок судового збору з відповідача в дохід держави.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 164, 166, 170 СК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ служби у справах дітей Бучанської міської ради Київської області, Відділ служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав відносно двох малолітніх дітей та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , громадянина України відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 ; паспорт НОМЕР_5 , УНЗР НОМЕР_6 , орган, що видав 1432, від 22.05.2018 року, дійсний 22.05.2028 року) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 50 відсотків від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду 12.08.2024 року і до повноліття дітей.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 ; паспорт НОМЕР_5 , УНЗР 19860310-06615, орган, що видав 1432, від 22.05.2018 року, дійсний 22.05.2028 року) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять гривень) 20 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 ; паспорт НОМЕР_5 , УНЗР 19860310-06615, орган, що видав 1432, від 22.05.2018 року, дійсний 22.05.2028 року) в дохід Держави 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять гривень) 20 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 24.04.2026 року.

Суддя А.В. Янченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua