Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №440/14053/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 р.Справа № 440/14053/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Н.Ю. Алєксєєва) від 29.12.2025 року (повний текст складено 29.12.25 року) по справі № 440/14053/24

за позовом ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Квартирне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправною бездіяльність КП “Квартирне управління” щодо відмови у підготовці та оформленні документів про передачу у приватну власність кімнати 25 у гуртожитку АДРЕСА_1 , зобов`язавши для вчинення передбачених Порядком приватизації дій повторно прийняти у ОСОБА_1 пакет документів, що був повернений листами від 15 травня 2024 року № 01-12/161 і від 18 червня 2024 року № 01-12/201;

визнати протиправною бездіяльність Департаменту житлово-комунального господарства щодо ненадання інформації (обґрунтованої відповіді) стосовно запитань/прохань, наведених у листах від 22 квітня 2024 року № 5.5-44/1891 і від 28 квітня 2024 року № 5.5-44/1958, зобов`язавши Департамент житлово-комунального господарства надати відповідну інформацію стосовно порушених у цих листах запитань/прохань, які досі залишаються без обґрунтованої відповіді.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин у зв`язку з відмовою у підготовці та оформленні документів про передачу у приватну власність кімнати 25 у гуртожитку АДРЕСА_1 та ненаданням інформації (обґрунтованої відповіді) стосовно запитань/прохань, наведених у листах від 22 квітня 2024 року № 5.5-44/1891 і від 28 квітня 2024 року № 5.5-44/1958.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 року по справі № 440/14053/24 позовні вимоги залишено без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не надали.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача в судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час проживає в АДРЕСА_2 , який відповідно до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 26.05.2015 прийнятий до комунальної власності територіальної громади на баланс комунального госпрозрахункового житлово-експлуатаційного підприємства “Автозаводське”.

Зважаючи на це, 01.08.2023 з наміром розпочати процес приватизації кімнати у гуртожитку, позивач звернувся до комунального підприємства “Квартирне управління” Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, працівник якого надав перелік документів, на підставі яких КП “Квартирне управління” організовує процес приватизації кімнати у гуртожитку.

Листом Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 21.11.2023 № Д-02-16/129 наведений перелік документів, які громадяни подають до органів приватизації, а також додано копію одного із листів КГЖЕП “Автозаводське” щодо укладання договору найму.

08.02.2024 між КГЖЕП “Автозаводське” та позивачем укладено договір найму житла, а саме, житлового приміщення (ізольоване/кімната у комунальній квартирі) за адресою: АДРЕСА_3 .

19.04.2024 позивач звернувся до КП “Квартирне управління” з відповідним пакетом документів для приватизації кімнати у гуртожитку.

Листом від 15.05.2024 № 01-12/161 КП “Квартирне управління” повідомило позивачу, що відповідно до п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

ОСОБА_1 особисто було проконсультовано інспектором з приватизації КП “Квартирне управління” на предмет пакету документів, який необхідно подати разом з заявою щодо приватизації жилого приміщення у гуртожитку, та роз`яснено процедуру оформлення документів про передачу йому у власність житла.

Також за результатом розгляду поданих документів було встановлено, що відсутні довідки про невикористання житлових чеків, а саме:

1. довідка з відділення Ощадного банку України про включення до списку громадян, які мають право на одержання приватизаційних паперів / використання (не використання) житлових чеків за адресою: АДРЕСА_4 ;

2. довідка з відділення Ощадного банку України про включення до списку громадян, які мають право на одержання приватизаційних паперів / використання (не використання) житлових чеків за адресою: АДРЕСА_4 ;

3. довідка з відділення Ощадного банку України про включення до списку громадян, які мають право на одержання приватизаційних паперів / використання (не використання) житлових чеків за адресою: АДРЕСА_5 ;

4. довідка з відділення Ощадного банку України про включення до списку громадян, які мають право на одержання приватизаційних паперів / використання (не використання) житлових чеків за адресою: АДРЕСА_6 ;

5. довідка з відділення Ощадного банку України про включення до спису громадян, які мають право на одержання приватизаційних паперів використання (не використання) житлових чеків за адресою: АДРЕСА_3 .

Довідка про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду необхідна для підтвердження невикористаного повністю або частково права на безоплатну приватизацію державного житлового фонд відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Враховуючи викладене, повернуто заяву ОСОБА_1 на доопрацювання та повідомлено, що останній має право повторно звернутися із питанням щодо приватизації жилого приміщення у гуртожитку.

Крім того, повідомлено що для подачі відповідної заяви з пакетом документів ОСОБА_1 необхідно звернутися до Департаменту “Центр надання адміністративних послуг” Кременчуцької міської ради Кременчуцького район Полтавської області (код послуги - 15-05 “Видача свідоцтва про право власності на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про передачу жилого приміщення у гуртожитку у власність громадян”).

27.05.2024 позивач звернувся до КП “Квартирне управління” із заявою про повернення заяви від 19.04.2024 про приватизацію жилого приміщення і додатка до неї, у якому наведений повний перелік наданих документів.

Згідно листа КП “Квартирне управління” від 18.06.2024 № 01-12/201 позивачу повернуто заяву та додаток до заяви від 19.04.2024.

22.04.2024 позивач звернувся із заявою № 5.5-44/1891 до Департаменту житлово-комунального господарства, у якій просив уважно проаналізувати дії працівників КП “Квартирне управління”, повідомити причини і підстави штучно створених/вигаданих перешкод для прийому документів на приватизацію, що суперечать чинним НПА вищого рівня, та взяти під особистий контроль питання подальшого опрацювання заяв (№ 01-12/161 і доданої до неї заяви на приватизацію від 19.04.2024 разом із пакетом необхідних документів) до повного завершення процедури приватизації жилого приміщення у гуртожитку за місцем його проживання.

Листом Департаменту житлово-комунального господарства від 20.05.2024 № Д-27-16/12.3 ОСОБА_1 повідомлено, що листом КП “Квартирне управління від 15.05.2024 № 01-12/161 ОСОБА_1 було повернуто пакет документів щодо приватизації кімнати АДРЕСА_7 , у зв`язку з поданням неповного пакету документів, та надано роз`яснення щодо порядку подачі документів для приватизації жилого приміщення у гуртожитку.

Крім того, зазначено що ОСОБА_1 особисто було проконсультовано інспектором з приватизації КП “Квартирне управління” на предмет пакету документів, який необхідно подати разом із заявою щодо приватизації жилого приміщення у гуртожитку, та проінформовано, що він має право повторно звернутися із питанням щодо приватизації жилого приміщення у гуртожитку.

Для подачі відповідної заяви з пакетом документів ОСОБА_1 необхідно звернутися до Департаменту “Центр надання адміністративних послуг” Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код послуги - 15-05 “Видача свідоцтва про право власності на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про передачу жилого приміщення у гуртожитку у власність громадян”).

За більш детальною інформацією та роз`ясненнями щодо приватизації житла ОСОБА_1 може звернутися до КП “Квартирне управління”.

28.04.2024 позивач звернувся із заявою № 5.5-44/1958 до Департаменту житлово-комунального господарства, у якій просив повідомити:

1) хто і на який період призначений виконувати обов`язки заступника - начальника УЖП (у зв`язку з відсутністю п. Ірини Зеркалій);

2) чому в. о. начальника УЖП не провів прийом громадян з особистих питань 25.04.2024 в КГЖЕП “Автозаводське”;

3) чому інформація про скасування прийому з`явилася на сторінці ДЖКГ лише після того, як позивач зателефонував до УЖП та повідомив про свій намір взяти участь в заздалегідь запланованому (затвердженому Вами як заступником міського голови) прийомі громадян з особистих питань.

Листом Департаменту житлово-комунального господарства від 27.05.2024 № Д-27-16/12.4 ОСОБА_1 повідомлено, що заступник директора Департаменту - начальник управління житлової політики Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Зеркалій І.Л. з 25.04.2024 перебувала у щорічній основній відпустці, право на яке прямо передбачено законодавством. Питання щодо функціонування управління житлової політики Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області координувала начальник відділу розвитку житлового фонду управління житлової політики Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - Бондарева О.О. З питань функціонування зазначеного управління було можливим зв`язатися із зазначеною особою в усному та письмовому порядку (у тому числі через електронну пошту) поза межами прийому. Таким чином, відпустка ОСОБА_2 не вплинула на роботу управління житлової політики Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Щодо допущених помилок фахівцем Департаменту ЖКГ зазначено, що механічні помилки було виправлено. Департаментом висловлено вдячність за уважність, небайдужість та активну життєву позицію.

Вважаючи протиправною бездіяльність КП “Квартирне управління” щодо відмови у підготовці та оформленні документів про передачу у приватну власність кімнати та протиправною бездіяльності Департаменту житлово-комунального господарства щодо ненадання інформації (обґрунтованої відповіді) стосовно запитань/прохань, наведених у листах від 22 квітня 2024 року № 5.5-44/1891 і від 28 квітня 2024 року № 5.5-44/1958, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, що стосується заявлених вимог до Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі за текстом – Департамент ЖКГ), то відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача були розглянуті і вирішені відповідачем у термін не більше одного місяця від дня їх надходження та позивачу письмово надано відповідь на його звернення по суті всіх питань, поставлених заявником у зверненнях від 22.04.2024 та від 28.04.2024, у строк та в порядку, що визначені Законом України "Про звернення громадян".

Натомість, в доводах апеляційної скарги позивач посилається на те, що: 1) по зверненню від 22.04.2024 № 5.5-44/1891 і відповіді Відповідача 2 від 20.05.2024 № Д-27-16/12.3: - немає відповіді на його запитання стосовно того, «…якою статтею Конституції України та якими законами України передбачені підстави і зазначений вище спосіб / форма відповіді фахівця КП «Квартирне управління» (мова йде про зверхнє і дещо зневажливе ставлення під час повідомлення йому необхідності надання довідок з Ощадбанку без належного обґрунтування такої вимоги); - йому не повідомлено «…причини і підстави штучно створених / вигаданих перешкод для прийому документів на приватизацію, що суперечать чинним НПА вищого рівня…»; 2) по зверненню від 28.04.2024 № 5.5-44/1958 і відповіді Відповідача 2 від 27.05.2024 № Д-27-16/12.4: немає відповіді на його запитання стосовно того, «…на який період [інший фахівець, в подальшому з`ясовано, що це ОСОБА_3 ] призначений виконувати обов`язки Вашого заступника – начальника УЖП (у зв`язку з відсутністю п. Ірини Зеркалій)»; немає відповіді на його запитання стосовно того, «…чому в. о. начальника УЖП не провів прийом громадян з особистих питань 25.04.2024 в КГЖЕП «Автозаводське»; немає відповіді на його запитання стосовно того, «…чому інформація про скасування прийому з`явилася на сторінці ДЖКГ лише після того, як він зателефонував до УЖП та повідомив про свій намір взяти участь в заздалегідь запланованому (затвердженому Вами як заступником міського голови) прийомі громадян з особистих питань».

Надаючи оцінку цим обставинам, з урахуванням висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положення ст. 55 Конституції України визначають, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР) визначає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що кожен має право звернутися із заявою, скаргою чи пропозицією до органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадової особи. Цьому праву відповідає обов`язок відповідних суб`єктів своєчасно, об`єктивно розглянути звернення, надати обґрунтовану та вичерпну відповідь по кожному з поставлених у зверненні питань, або, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення чи передати її на розгляд до іншого органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушених у зверненні питань.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, від 19 листопада 2019 року у справі № 813/1761/16, від 31 липня 2020 року у справі № 826/3849/16 та від 17 вересня 2020 року у справі № 802/2001/16-а.

З матеріалів справи судом встановлено та сторонами у справі не заперечується, що 22.04.2024 позивач звернувся із заявою № 5.5-44/1891 до Департаменту житлово-комунального господарства, у якій, зокрема, просив: якою статтею Конституції України та якими законами України передбачені підстави і зазначений вище спосіб / форма відповіді фахівця КП «Квартирне управління»; уважно проаналізувати дії працівників КП “Квартирне управління”, повідомити причини і підстави штучно створених/вигаданих перешкод для прийому документів на приватизацію, що суперечать чинним НПА вищого рівня, та взяти під особистий контроль питання подальшого опрацювання заяв (№ 01-12/161 і доданої до неї заяви на приватизацію від 19.04.2024 разом із пакетом необхідних документів) до повного завершення процедури приватизації жилого приміщення у гуртожитку за місцем його проживання.

На цю заяву, листом Департаменту житлово-комунального господарства від 20.05.2024 № Д-27-16/12.3 ОСОБА_1 повідомлено, що листом КП “Квартирне управління від 15.05.2024 № 01-12/161 ОСОБА_1 було повернуто пакет документів щодо приватизації кімнати АДРЕСА_7 , у зв`язку з поданням неповного пакету документів, та надано роз`яснення щодо порядку подачі документів для приватизації жилого приміщення у гуртожитку.

Крім того, зазначено що ОСОБА_1 особисто було проконсультовано інспектором з приватизації КП “Квартирне управління” на предмет пакету документів, який необхідно подати разом із заявою щодо приватизації жилого приміщення у гуртожитку, та проінформовано, що він має право повторно звернутися із питанням щодо приватизації жилого приміщення у гуртожитку.

Для подачі відповідної заяви з пакетом документів ОСОБА_1 необхідно звернутися до Департаменту “Центр надання адміністративних послуг” Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код послуги - 15-05 “Видача свідоцтва про право власності на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про передачу жилого приміщення у гуртожитку у власність громадян”).

Також повідомлено, що за більш детальною інформацією та роз`ясненнями щодо приватизації житла ОСОБА_1 може звернутися до КП “Квартирне управління”.

Проаналізувавши зміст заяви № 5.5-44/1891 від 22.04.2024 та наданої на неї Департаментом ЖКГ відповіді, колегія суддів зазначає, що відповідачем фактично не надано обґрунтованої відповіді на питання позивача щодо того, якою статтею Конституції України та якими законами України передбачені підстави і зазначений вище спосіб / форма відповіді фахівця КП «Квартирне управління» та на питання про причини і підстави штучно створених/вигаданих перешкод для прийому документів на приватизацію, що суперечать чинним НПА вищого рівня або не повідомлено заявника про те, що питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень цього органу чи про те, що звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення цим органом.

З матеріалів справи також встановлено, що 28.04.2024 позивач звернувся із заявою № 5.5-44/1958 до Департаменту житлово-комунального господарства, у якій просив повідомити:

1) хто і на який період призначений виконувати обов`язки заступника - начальника УЖП (у зв`язку з відсутністю п. Ірини Зеркалій);

2) чому в. о. начальника УЖП не провів прийом громадян з особистих питань 25.04.2024 в КГЖЕП “Автозаводське”;

3) чому інформація про скасування прийому з`явилася на сторінці ДЖКГ лише після того, як позивач зателефонував до УЖП та повідомив про свій намір взяти участь в заздалегідь запланованому (затвердженому Вами як заступником міського голови) прийомі громадян з особистих питань.

На цю заяву, листом Департаменту житлово-комунального господарства від 27.05.2024 № Д-27-16/12.4 ОСОБА_1 повідомлено, що заступник директора Департаменту - начальник управління житлової політики Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Зеркалій І.Л. з 25.04.2024 перебувала у щорічній основній відпустці, право на яке прямо передбачено законодавством. Питання щодо функціонування управління житлової політики Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області координувала начальник відділу розвитку житлового фонду управління житлової політики Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - Бондарева О.О. З питань функціонування зазначеного управління було можливим зв`язатися із зазначеною особою в усному та письмовому порядку (у тому числі через електронну пошту) поза межами прийому. Таким чином, відпустка ОСОБА_2 не вплинула на роботу управління житлової політики Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Щодо допущених помилок фахівцем Департаменту ЖКГ зазначено, що механічні помилки було виправлено. Департаментом висловлено вдячність за уважність, небайдужість та активну життєву позицію.

Проаналізувавши зміст заяви № 5.5-44/1958 від 28.04.2024 та зміст листа Департаменту ЖКГ, колегія суддів зазначає, що відповідачем фактично не надано обґрунтованої відповіді на питання позивача щодо того: 1) хто і на який період призначений виконувати обов`язки заступника - начальника УЖП (у зв`язку з відсутністю п. Ірини Зеркалій); 2) чому в. о. начальника УЖП не провів прийом громадян з особистих питань 25.04.2024 в КГЖЕП “Автозаводське”; 3) чому інформація про скасування прийому з`явилася на сторінці ДЖКГ лише після того, як позивач зателефонував до УЖП та повідомив про свій намір взяти участь в заздалегідь запланованому (затвердженому Вами як заступником міського голови) прийомі громадян з особистих питань або не повідомлено заявника про те, що питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень цього органу чи про те, що звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення цим органом.

Отже, колегія суддів зазначає, що змісту відповідей Департаменту ЖКГ на два звернення позивача не містить обґрунтування та мотивів неможливості надання чи відмови у наданні відповідей щодо всіх пунктів поданих позивачем заяв, в той час як ст. 19 Закону № 393/96-ВР зобов`язує органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень.

Колегія суддів також враховує, що Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16 зазначив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).

Враховуючи те, що Департаментом ЖКГ не надано обґрунтованої відповіді на всі поставлені позивачем запитання у заявах від 22.04.2024 № 5.5-44/1891 та від 28.04.2024 № 5.5-44/1958, висновок суду першої інстанції про те, що звернення позивача були розглянуті і вирішені відповідачем у термін не більше одного місяця від дня їх надходження та позивачу письмово надано відповідь на його звернення по суті всіх питань, поставлених заявником у зверненнях від 22.04.2024 та від 28.04.2024, у строк та в порядку, що визначені Законом України "Про звернення громадян" є помилковим.

Що стосується заявлених вимог до Комунального підприємства "Квартирне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі за текстом – КП "Квартирне управління"), колегія суддів зазначає таке.

Так, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що ні Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", ні вищевказаним Положенням не передбачено під час приватизації займаних громадянами житлових приміщень подання ними органу приватизації довідок (-ки) з відділення (-ень) Ощадного банку України про включення до списку громадян, які мають право на одержання приватизаційних паперів / використання (невикористання) житлових чеків за попередніми та поточною адресами проживання.

Проте, суд також зазначив, що позивач не надав суду доказів того, що у порядку, визначеному чинним законодавством, зокрема Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням № 396 звернувся до органу приватизації із заявою про приватизацію та надав необхідні для розгляду документи, а саме документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за попередніми та поточною адресами проживання.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції зробив висновок, що відповідач правомірно повернув на доопрацювання заяву позивача про приватизацію житлового приміщення (не надання документів, що підтверджують невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за попередніми та поточною адресами проживання).

Надаючи оцінку цим висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття «адміністративної справи» наведено у ст. 4 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

При цьому, публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до адміністративних відносяться ті справи, що виникають зі спорів в публічно-правових відносинах, що стосується тих відносин, в яких один із його учасників- суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Між тим, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. В цьому випадку спір носитиме приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При цьому, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

У силу положень ч. ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільно процесуального кодексу України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право майнового або особистого характеру на конкретний об`єкт цивільних правовідносин, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, суду необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що предметом спору (в частині заявлених вимог до КП «Квартирне управління» є визнання протиправною бездіяльності КП “Квартирне управління” щодо відмови у підготовці та оформленні документів про передачу у приватну власність кімнати 25 у гуртожитку № 34 по вул. Івана Приходька, 37 у місті Кременчуці та зобов`язання для вчинення передбачених Порядком приватизації дій повторно прийняти у ОСОБА_1 пакет документів, що був повернений листами від 15 травня 2024 року № 01-12/161 і від 18 червня 2024 року № 01-12/201.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII.

Згідно із ч. 11 ст. 8 цього Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Цивільно процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Колегія суддів зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду вже вирішувалося питання предметної юрисдикції у подібних правовідносинах, зокрема, у справі № 200/10822/18-а (постанова від 19 лютого 2020 року) було зазначено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, установлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними), незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Отже, спори щодо реалізації компетентним органом функцій щодо приватизації житлового фонду не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не підпадають під визначення публічно-правового спору, наведеного у статті 4 КАС України, з огляду на те, що КП “Квартирне управління” у таких правовідносинах не виконує владних управлінських функцій.

Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку такої особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з поновленням порушеного права у сфері житлових відносин, то такі спори відносяться до тих, що спрямовані на захист цивільних (житлових) прав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, від 21 березня 2018 року у справі № К/9901/12678/18, від 22 серпня 2018 року у справі № 826/13571/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 757/37024/15-а, від 12 грудня 2018 року у справі № 685/1346/15-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 200/10822/18-а, від 22 липня 2021 року у справі № 320/10329/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 760/12670/21, які в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що заявлений позивачем спір в частині вимог, заявлених до КП “Квартирне управління”, не може здійснюватися у порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції від підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог до КП «Квартирне управління», а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).

При цьому, колегія суддів зазначає, що закриття провадження в адміністративній справі не являється обмеженням права на доступ до суду, оскільки судом роз`яснено позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Одночасно, відповідно до статей 239, 319 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), тому позивачу роз`яснюється, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду, і такий розгляд справи повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в межах цих правовідносин суд апеляційної інстанції не роз`яснює позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, оскільки за встановленими у цій справі обставинами, має місце об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

В іншій частині, що стосуються заявлених вимог до Департаменту ЖКГ, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про визнання протиправною бездіяльності Департаменту житлово-комунального господарства щодо ненадання інформації (обґрунтованої відповіді) стосовно запитань/прохань, наведених у листах від 22 квітня 2024 року № 5.5-44/1891 і від 28 квітня 2024 року № 5.5-44/1958 та зобов`язання Департаменту житлово-комунального господарства надати ОСОБА_1 інформацію стосовно порушених у листах листах від 22 квітня 2024 року № 5.5-44/1891 і від 28 квітня 2024 року № 5.5-44/1958 запитань/прохань, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Керуючись ст. ст. 239, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 року по справі № 440/14053/24 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту житлово-комунального господарства щодо ненадання інформації (обґрунтованої відповіді) стосовно запитань/прохань, наведених у листах від 22 квітня 2024 року № 5.5-44/1891 і від 28 квітня 2024 року № 5.5-44/1958.

Зобов`язати Департамент житлово-комунального господарства надати ОСОБА_1 інформацію стосовно порушених у листах листах від 22 квітня 2024 року № 5.5-44/1891 і від 28 квітня 2024 року № 5.5-44/1958 запитань/прохань, з урахуванням висновків суду.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності КП “Квартирне управління” щодо відмови у підготовці та оформленні документів про передачу у приватну власність кімнати 25 у гуртожитку № 34 по вул. Івана Приходька, 37 у місті Кременчуці та зобов`язання для вчинення передбачених Порядком приватизації дій повторно прийняти у ОСОБА_1 пакет документів, що був повернений листами від 15 травня 2024 року № 01-12/161 і від 18 червня 2024 року № 01-12/201 закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що ці позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 27.04.2026 року