Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №440/8411/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 р.Справа № 440/8411/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у закритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Н.Ю. Алєксєєва) від 21.01.2026 року (повний текст складено 26.01.26 року) по справі № 440/8411/25

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (далі – ТУ ДБР у м. Полтаві, відповідач), від 19.05.2025 № 85-о/ дск “Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та зарахування його в розпорядження директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві”;

поновити підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) на посаді начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві, з 20 травня 2025 року або, у разі відсутності такої посади на день ухвалення судового рішення, - на посаді, що є рівнозначною посаді начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві;

зобов`язати ТУ ДБР нарахувати та виплатити підполковнику Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 різницю у грошовому забезпеченні за посадою начальника відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві і грошовому забезпеченні, виплаченому за час перебування у розпорядженні директора ТУ ДБР у м. Полтаві, за період з 20 травня 2025 року по день ухвалення судом рішення про поновлення на посаді;

визнати протиправними дії ТУ ДБР у м. Полтаві, щодо відмови у переведенні підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 без обов`язкового проведення конкурсу на посаду старшого оперуповноваженого відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві, згідно рапорту від 16.05.2025;

зобов`язати ТУ ДБР у м. Полтаві розглянути рапорт підполковника Державного бюро розслідувань Шульги О.М. від 16.05.2025 про переведення на посаду старшого оперуповноваженого відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві, без обов`язкового проведення конкурсу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звільнення його з посади відбулось із порушенням вимог законодавства України, адже фактично скорочення посади у штаті ТУ ДБР у м. Полтаві не відбулось. Зазначив, що відповідачем не було запропоновано йому всіх вакантних посад для подальшого працевлаштування в ТУ ДБР у м. Полтаві. Вказував, що був звільнений 19.05.2025 року з посади начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві, хоча за змістом попередження про наступне звільнення, ОСОБА_1 мав бути звільнений зі служби та з посади по закінченню двох місяців з моменту вручення цього попередження, але не раніше 20 травня 2025 року. Також ОСОБА_1 вказав, що Відповідач не розглянув його рапорт від 16.05.2025 року, поданий особисто директору ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_2 про переведення на запропоновану посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР, без обов`язкового проведення конкурсу. Крім того, позивач вважає таким, що порушує його права, внесення до ДБР подання про оголошення конкурсу на вакантну посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві, яка була запропонована Позивачу 19.03.2025 у попередженні про наступне звільнення зі служби. Такі дії, на думку Позивача, суперечать вимогам Закону України “Про Державне бюро розслідувань” та Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою КМУ від 05.08.2020 № 743 (далі – Положення № 743), отже Відповідач рішенням про звільнення Позивача з посади порушив його право на переведення по службі на запропоновану нижчу посаду за його згодою без обов`язкового проведення конкурсу, чим вчинив протиправні дії.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 року по справі № 440/8411/25 позовні вимоги залишено без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд обґрунтував своє рішення на доказах, які були отримані у неналежний процесуальний спосіб, що не допускається. Вказує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що в нього відбулося скорочення посади начальника ВАЗОЧ ні «якісно», ні «кількісно», а відповідно всі висновки суду з цього питання не гуртуються на доведених обставинах. Зазначає, що враховуючи те, що ОСОБА_1 ознайомився з ПОПЕРЕДЖЕННЯМ про звільнення 19.03.2025 р., то перебіг строку у 2 місяці розпочався з 20.03.2025 р., а закінчився 20.05.2025 року включно. Посилається на те, що оскільки норми спеціального Закону 794-VIII вказують на правове регулювання відносин переведення та звільнення зі служби особі рядового і начальницького складу трудовим законодавством та цим законом, застосуванню підлягають норми КЗпП та ст.14 Закону 794-VIII субсидіарно, а Відповідач був зобов`язаний працевлаштувати Позивача і пропонувати йому всі вакантні посади, які з`являлися в ТУ ДБР з 19.03.2025 по 20.05.2025 року включно, а не проводити його звільнення з посади у розпорядження директора ТУ ДБР. Вказує, що враховуючи фактичні обставини надання 16.05.2025 Позивачем згоди на переведення на запропоновану посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР, а також повторного подання 19.05.2025 рапорту від 16.05.2025, Позивач правомірно очікував додержання Відповідачем встановлених процедур і до 20.05.2025 прийняття рішення за його рапортом про переведення на посаду старшого оперуповноваженого відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР без проведення конкурсу та без застосування до нього процедури зарахування у розпорядження директора ТУ ДБР з 20.05.2025, які для Позивача мають також негативні наслідки майнового характеру. Зазначив, що відповідач у період з 16.05.2025 по 19.05.2025 не мав законних підстав для відмови підполковнику Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 у переведенні його за наданою згодою на раніше запропоновану посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ТУ ДБР у м. Полтаві від 12.04.2021 № 46-о/дск ОСОБА_1 прийнятий на службу до Державного бюро розслідувань (далі – ДБР) та призначений, як переможець конкурсу, з 14.04.2021 на посаду начальника ВАЗОЧ ТУ ДБР у м. Полтаві, з подальшим укладанням контракту та присвоєно спеціальне звання підполковник ДБР.

Наказом відповідача від 19.05.2025 № 85-о/дск “Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та зарахування його в розпорядження директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві” позивач з 19.05.2025 звільнений з посади начальника ВАЗОЧ ТУ ДБР та зарахований у розпорядження директора ТУ ДБР у м. Полтаві з 20.05.2025 до 20.07.2025.

ОСОБА_1 із наказом від 19.05.2025 № 85-о/дск “Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та зарахування його в розпорядження директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві” не погодився, звернувся до суду із даним позовом про визнання його протиправним та скасування; поновлення на посаді; зобов`язання ТУ ДБР у м. Полтаві нарахувати та виплатити різницю у грошовому забезпеченні за посадою начальника ВАЗОЧ ТУ ДБР у м. Полтаві та за час перебування у розпорядженні директора ТУ ДБР у м. Полтаві; визнання протиправними дії ТУ ДБР у м. Полтаві, щодо відмови у переведенні без обов`язкового проведення конкурсу на посаду старшого оперуповноваженого відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві, згідно рапорту від 16.05.2025 та розглянути рапорт.

Залишаючи без задоволення позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач надав суду належні і допустимі докази правомірності наказу ТУ ДБР у м. Полтаві від 19.05.2025 № 85-о/дск “Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та зарахування його в розпорядження директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві”, довів його законність та обґрунтованість. Також суд зазначив, що інші заявлені вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

При цьому громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» № 794-VIII від 12.11.2015 року (далі – Закон № 794-VIII) передбачено, що Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Згідно з абз. 1 ч. 1, ч.ч. 3-6 ст. 9 Закону № 794-VIII систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.

Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні управління.

Для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюються такі його територіальні управління, зокрема, територіальне управління, розташоване у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську, Полтавську, Сумську, Харківську області.

Територіальні управління Державного бюро розслідувань є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Територіальні управління Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону № 794-VIII керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників.

Директор Державного бюро розслідувань, зокрема, затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань.

Приписами ст. ст. 14, 14-3 Закону № 794-VIII передбачено, що до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки.

Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.

Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань. Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджує Директор Державного бюро розслідувань.

Порядок присвоєння спеціальних звань особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями і рангами державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.

Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців Державного бюро розслідувань здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Працівники Державного бюро розслідувань регулярно, не менше одного разу на два роки, проходять обов`язкове підвищення кваліфікації.

Працівники Державного бюро розслідувань, до повноважень яких належать виявлення, розкриття і розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань, проходять перепідготовку або підвищення кваліфікації за спеціальними програмами, у тому числі за кордоном.

Державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».

Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.

Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.

Згідно з п. п. 2, 3, 4, 7, 8, 13, 33, 39, 41 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 року № 743 (далі – Положення № 743), служба у Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - особи рядового та начальницького складу) є громадяни України, які на конкурсній основі у добровільному порядку (за контрактом) прийняті на службу до Державного бюро розслідувань і яким присвоєно спеціальні звання осіб рядового та начальницького складу відповідно до законодавства.

Особи рядового та начальницького складу належать до працівників Державного бюро розслідувань.

Встановлення, зміна або припинення правових відносин осіб рядового та начальницького складу, які проходять службу (зокрема присвоєння спеціального звання, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення із служби, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо), оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Директором Державного бюро розслідувань.

Право видавати накази по особовому складу надається Директору Державного бюро розслідувань, директорам територіальних управлінь, керівникам інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань. Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження служби встановлюється Директором Державного бюро розслідувань.

Служба у Державному бюро розслідувань припиняється у разі звільнення особи рядового та начальницького складу із служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання її судом безвісно відсутньою або оголошення померлою.

Останнім днем проходження служби у Державному бюро розслідувань вважається день звільнення особи рядового та начальницького складу з Державного бюро розслідувань відповідно до наказу Державного бюро розслідувань по особовому складу.

На службу до Державного бюро розслідувань, для заміщення посад рядового та начальницького складу приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які відповідають кваліфікаційним вимогам для зайняття відповідних посад і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки.

Конкурс на зайняття посад осіб рядового та начальницького складу проводиться відповідно до вимог Закону України «Про Державне бюро розслідувань». Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.

Кандидати, щодо яких прийнято позитивне рішення, приймаються на службу до Державного бюро розслідувань та призначаються на посади після укладення контракту щодо проходження служби в порядку, встановленому цим Положенням.

Відповідно до п. п. 42-53 Положення № 743 контракт про проходження служби у Державному бюро розслідувань (далі - контракт) - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином України та державою, від імені якої виступає Державне бюро розслідувань, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

Для проходження служби у Державному бюро розслідувань укладається контракт за формою згідно з додатком 1 з особою, яка призначається на посаду рядового та начальницького складу (крім посад, що заміщуються особами вищого начальницького складу), в порядку, встановленому цим Положенням.

Контракт укладається на строк: від трьох до п`яти років - з особами, які приймаються на службу на посади, що заміщуються особами рядового та молодшого начальницького складу; від шести до десяти років - з особами, які приймаються на службу на посади, що заміщуються особами середнього та старшого начальницького складу.

Строк дії контракту може бути продовжено після закінчення строку дії попереднього контракту на строк, визначений у пункті 44 цього Положення (крім осіб вищого начальницького складу).

Тривалість дії останнього контракту визначається строком, який залишився до досягнення особою рядового та начальницького складу граничного віку перебування на службі в Державному бюро розслідувань.

Строк дії контракту з особами рядового та начальницького складу, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами або відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а у разі, коли дитина потребує домашнього догляду, - у відпустці тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а у разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, за їх бажанням може бути продовжено на період перебування осіб рядового та начальницького складу в таких відпустках.

Контракт укладається у двох примірниках (по одному примірнику для кожної із сторін), що мають однакову юридичну силу. Кожний з примірників підписується особою, яка вступає на службу до Державного бюро розслідувань чи продовжує її, і посадовою особою Державного бюро розслідувань, якій надано право на підписання контракту, скріплюється печаткою із зображенням Державного Герба України відповідного органу системи Державного бюро розслідувань і зберігається у кожної із сторін.

Примірник контракту, що залишається в Державному бюро розслідувань, долучається до матеріалів для формування особової справи особи, яка приймається на службу до Державного бюро розслідувань, особової справи особи рядового чи начальницького складу, яка продовжує службу в Державному бюро розслідувань.

Після укладення контракту видається наказ по особовому складу про прийняття на службу до Державного бюро розслідувань і призначення на посаду з урахуванням вимог Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

Право на підписання контракту від імені Державного бюро розслідувань надається:

1) Директору Державного бюро розслідувань:

- з особами рядового та начальницького складу, які призначаються на посади (проходять службу на посадах), які передбачені штатним розписом (штатом), в центральному апараті Державного бюро розслідувань;

- з керівниками територіальних управлінь Державного бюро розслідувань та їх заступниками;

- з керівниками органів системи Державного бюро розслідувань, безпосередньо підпорядкованих Державному бюро розслідувань, та їх заступниками;

2) директору територіального управління, керівнику органу системи Державного бюро розслідувань - з особами рядового та начальницького складу, які призначаються на посади (проходять службу на посадах), які передбачені штатним розписом (штатом), у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, органах системи Державного бюро розслідувань (крім осіб, яких призначає Директор Державного бюро розслідувань).

Строк дії контракту починається з дня набрання ним чинності. Про день набрання чинності контрактом робиться відповідний запис в усіх примірниках контракту.

Строк дії контракту обчислюється повними роками.

Контракт, укладений з громадянами України, прийнятими на службу, а також з особами, які прибули до Державного бюро розслідувань для подальшого проходження служби з інших центральних органів виконавчої влади, державних та правоохоронних органів як переможці конкурсного відбору, набирає чинності з дня прийняття їх на службу до Державного бюро розслідувань та призначення на посади, про що оголошується у наказі по особовому складу з одночасним або наступним присвоєнням спеціальних звань (присвоєнням спеціальних звань у порядку співвідношення). Контракт є підставою для видання наказу по особовому складу про призначення особи на відповідну посаду чи продовження служби.

Новий контракт укладається між посадовою особою, якій надано право на підписання контракту, та особою рядового та начальницького складу не пізніше ніж за день до закінчення строку дії чинного контракту.

Про укладення нового контракту оголошується у наказі по особовому складу не пізніше наступного дня після закінчення строку дії попереднього контракту, після чого він набирає чинності.

Днем припинення строку дії контракту вважається: день закінчення строку дії контракту; день, зазначений у наказі по особовому складу про звільнення із служби, - у разі дострокового розірвання контракту; наступний день після дня смерті (загибелі) особи рядового та начальницького складу, зазначеного у свідоцтві про смерть, а також визнання її судом безвісно відсутньою або оголошення померлою.

У разі припинення строку дії контракту в примірнику контракту, що зберігається в особовій справі, робиться запис про підставу та дату припинення його дії, який скріплюється печаткою із зображенням Державного Герба України. Особа рядового та начальницького складу за її бажанням подає другий примірник контракту до відповідного органу системи Державного бюро розслідувань, в якому працівником підрозділу кадрового забезпечення робиться такий самий запис, що і в першому примірнику.

У відповідності до вимог пп. 9 п. 59, 60-62 Положення № 743 призначення осіб рядового та начальницького складу на посади та переведення (переміщення) їх по службі здійснюється з додержанням таких вимог: особи рядового та начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їх згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади; таке переведення осіб рядового та начальницького складу може здійснюватися за їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.

Призначення (переведення) осіб рядового та начальницького складу (переміщення по службі) здійснюється:

1) на вищі посади - за конкурсом (у порядку просування по службі);

2) на рівнозначні посади:

- за їх згодою - за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади та їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення;

- у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів;

- за сімейними обставинами або з інших поважних причин;

- за станом здоров`я - на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;

3) на нижчі посади:

- за їх згодою - за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади та за їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення;

- у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів;

- за станом здоров`я - на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;

- з урахуванням ділових якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи - за результатами оцінки службової діяльності;

- за сімейними обставинами або з інших поважних причин - за особистим проханням.

Переведення з вищих посад на нижчі у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів здійснюється Директором Державного бюро розслідувань (директором територіального управління Державного бюро розслідувань) у межах наданих йому прав щодо призначення на посади за умови відсутності можливості призначити особу рядового та начальницького складу на рівнозначну посаду в цьому ж органі чи підрозділі Державного бюро розслідувань відповідно до вимог Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

Скорочення штату або проведення організаційно-штатних заходів чи зміна розподілу обов`язків у період виконання першим заступником та одним із заступників Директора Державного бюро розслідувань повноважень Директора Державного бюро розслідувань відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» здійснюється за результатами аналізу ефективності роботи Державного бюро розслідувань. З метою запобігання конфлікту інтересів згідно із Законом України «Про запобігання корупції» видається відповідний наказ за погодженням з першим заступником та заступником Директора Державного бюро розслідувань.

У разі реорганізації переважне право на залишення на службі в Державному бюро розслідувань надається особам з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до вимог пп. 4 п. 107 Положення № 743 контракт припиняється (розривається), а особи рядового та начальницького складу звільняються із служби у зв`язку із скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів, про що особи рядового та начальницького складу попереджаються за два місяці.

Приписами п. 112, пп. 2 п. 115 Положення № 743 визначено, що контракт може бути розірвано достроково з ініціативи Державного бюро розслідувань і особу рядового чи начальницького складу може бути звільнено із служби у випадках, передбачених підпунктами 1-4, 6 і 8-13 пункту 107 і абзацом першим пункту 109 цього Положення.

Звільнення осіб рядового та начальницького складу із служби здійснюється директором територіального управління, керівником іншого органу системи Державного бюро розслідувань - осіб рядового та начальницького складу, які проходять службу на посадах, які передбачені штатним розписом (штатом), у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, органах системи Державного бюро розслідувань (крім осіб, право звільнення яких має Директор Державного бюро розслідувань).

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.04.2021 по 19.05.2025 проходив службу в ТУ ДБР у м. Полтаві та перебував на посаді начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві.

Наказом ДБР від 01.01.2025 № 8дск затверджено та введено в дію з 01.01.2025 штатний розпис ТУ ДБР у м. Полтаві на 2025 рік.

Наказом ДБР від 12.03.2025 № 75 дск затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР у м. Полтаві на 2025 рік № 2, що введений в дію з 20.05.2025 та за яким посаду начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування з граничним спеціальним званням «підполковник ДБР» виведено та введено до штату ТУ ДБР у м. Полтаві посаду начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування з граничним спеціальним званням «полковник ДБР».

Отже, посаду начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві (підполковника ДБР) було скорочено.

У зв`язку зі скороченням посади начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування, внаслідок організаційно-штатних змін, ОСОБА_1 19.03.2025 вручено попередження про наступне звільнення зі служби та запропоновано вакантні посади для подальшого проходження служби.

У період з 19.03.2025 по 19.05.2025 в ТУ ДБР у м. Полтаві були наявні вакантні посади: оперуповноваженого Першого оперативного відділу ДБР у м. Полтаві, оперуповноваженого Третього оперативного відділу ТУ ДБР у м. Полтаві, старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві та оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві.

Наказом ДБР від 19.05.2025 № 255 на запропоновані 19.03.2025 ОСОБА_1 вакантні посади ДБР оголошено конкурс.

В свою чергу, ОСОБА_1 19.05.2025 звернувся до директора ТУ ДБР у м Полтаві з рапортом про переведення його на посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві.

Директором ТУ ДБР у м. Полтаві відмовлено у переведенні на посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві, оскільки на цю посаду вже оголошений конкурс.

Наказом ТУ ДБР у м. Полтаві від 19.05.2025 № 85-О/ДСК ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР у м. Полтаві з 19.05.2025 із зарахуванням його у розпорядження директора ТУ ДБР у м. Полтаві з 20.05.2025 до 20.07.2025 для подальшого використання на службі.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що в ТУ ДБР у м. Полтаві організаційно-штатні зміни не відбулись, а посада начальника Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування (далі за текстом – ВАЗОЧ) ТУ ДБР у м. Полтаві фактично не скорочена і продовжує існувати в штатному розписі ТУ ДБР у м. Полтаві, судовим розглядом встановлено, що у січні 2025 року розширено штатну чисельність ВАЗОЧ з 5 посад до 8 посад, серед яких визначену 1 посаду – начальник ВАЗОЧ (підполковник ДБР).

В свою чергу, з метою упорядкування посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами наказом ДБР від 12.03.2025 № 155 внесено зміни до Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, затвердженого наказом ДБР від 20.07.2022 № 358, зокрема, змінено граничні спеціальні звання за посадами в територіальних управліннях ДБР.

У зв`язку з цим, наказом ДБР від 12.03.2025 № 75дск затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР у м. Полтаві на 2025 рік № 2, що вводились у дію з 20.05.2025, відповідно до яких посаду начальника ВАЗОЧ з граничним спеціальним званням «підполковник ДБР» виведено зі штату ТУ ДБР у м. Полтаві та введено нову посаду начальника ВАЗОЧ з граничним спеціальним званням «полковник ДБР».

На підставі цього, наказом ТУ ДБР у м. Полтаві від 26.03.2025 № 6дск затверджено зміни до Положення про ВАЗОЧ, якими розширено обсяг завдань та функцій підрозділу, що у свою чергу зумовило необхідність внесення змін до службових обов`язків, а також затвердження нових кваліфікаційних вимог за нововведеною посадою начальника ВАЗОЧ ТУ ДБР у м. Полтаві.

Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає, що за результатами організаційно-штатних змін в ТУ ДБР у м. Полтаві зменшення загальної чисельності працівників дійсно не відбулось. Разом з тим, змінились якісні характеристики посад, зокрема, відносно посади начальника ВАЗОЧ ТУ ДБР у м. Полтаві, на підставі наказу ДБР від 12.03.2025 № 75дск та наказу ТУ ДБР у м. Полтаві від 26.03.2025 № 6дск, визначено інші кваліфікаційні вимоги, граничне звання, завдання та функції, що на думку суду, свідчить саме про скорочення посади, яку обіймав позивач.

Враховуючи те, що наказом ДБР від 12.03.2025 № 75дск до штатного розпису ТУ ДБР у м. Полтаві вводилась посада начальника ВАЗОЧ, з вищим спеціальним званням «полковник», в той час коли для посади, яку обіймав ОСОБА_1 , за попереднім штатним розписом передбачено граничне спеціальне звання «підполковник», нова посада начальника ВАЗОЧ ТУ ДБР у м. Полтаві після наведених організаційно-штатних змін стала вищою, а тому ОСОБА_1 не міг бути автоматично переведений на вищу посаду та відповідно підлягав звільненню.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що відповідачем йому не запропоновано усіх наявних вакантних посад для переведення, судом встановлено таке.

Так, наказом ТУ ДБР у м. Полтаві від 18.03.2025 № 36дск «Про попередження працівника», Відділу кадрової роботи та державної служби надано доручення у строк не пізніше 19.03.2025 вручити ОСОБА_1 попередження про наступне вивільнення, у зв`язку із виведенням посади, на якій він наразі перебуває, зі штатного розпису.

Письмовим попередженням про наступне звільнення зі служби ОСОБА_1 повідомлено про виведення/скорочення з 20.05.2025 посади начальника ВАЗОЧ ТУ ДБР у м. Полтаві, а також про те, що по закінченню 2 місяців з моменту вручення цього попередження, але не раніше 20.05.2025, його буде звільнено зі служби в ДБР та з посади начальника ВАЗОЧ ТУ ДБР у м. Полтаві на підставі підпункту 4 пункту 107 та пункту 112 Положення № 743.

Це попередження вручено особисто ОСОБА_1 19.03.2025 у приміщені ТУ ДБР у м. Полтаві та одночасно роз`яснено, що в ТУ ДБР у м. Полтаві відсутні вакантні або тимчасово вакантні рівнозначні посади з відповідними кваліфікаційними вимогами та критеріями професійної придатності.

Разом з тим, цим попередженням ОСОБА_1 було запропоновано 4 нижчі вакантні посади, для подальшого проходження служби в ДБР: 3 посади оперуповноваженого та 1 посаду старшого оперуповноваженого в ТУ ДБР у м. Полтаві (з дислокацією у м. Полтаві).

Отже, у зв`язку з відсутністю рівнозначних посад, відповідачем правомірно запропоновано позивачу інші вакантні посади (які є нижчими за ту, яку обіймав позивач).

При цьому, суд зазначає, що доводи апелянта про наявність у ТУ ДБР у м. Полтаві обов`язку щодо пропонування йому абсолютно всіх вакантних посади для переведення, зокрема, і тих які фактично не відповідають його кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності, є безпідставними, посада слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві належить до посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а тому її заміщення вимагає обов`язкового проведення спеціальної перевірки, що у свою чергу виключає можливість призначення особи на таку посаду в порядку переведення.

Також суд відхиляє посилання апелянта на висновки, які викладені в постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 640/8027/19, у зв`язку з їх нерелевантністю до спірних правовідносин, оскільки у справі № 640/8027/19 в органі ДСНС була вакантною рівнозначна посада, яка всупереч законодавчим приписам позивачу не пропонувалась.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо поданого ним рапорту від 19.05.2025 на переведення та відхилення цього рапорту відповідачем, колегія суддів зазначає таке.

Судовим розглядом встановлено, що 19.05.2025 позивачем подано директору ТУ ДБР рапорт про переведення у зв`язку із організаційно-штатними заходами на запропоновану посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР.

Розглянувши рапорт ОСОБА_1 від 19.05.2025, директор ТУ ДБР у м. Полтаві листом від 20.05.2025 відмовив ОСОБА_1 у переведенні на посаду старшого оперуповноваженого ВАЗОЧ ТУ ДБР у м. Полтаві, оскільки зазначена посада, станом на 19.05.2025, вже не була вакантною.

Зазначеному передувало те, що 16.05.2025 директором ТУ ДБР у м. Полтаві, перед ДБР ініційовано питання щодо оголошення конкурсу на вакантні посади, в тому числі щодо посади старшого оперуповноваженого ВАЗОЧ ТУ ДБР у м. Полтаві, яка попередньо пропонувалась позивачу для заміщення під час попередження про наступне звільнення зі служби у березні 2025 року.

Наказом ДБР від 19.05.2025 № 255 на вакантні в ТУ ДБР у м. Полтаві оголошено конкурс, про що ОСОБА_1 повідомлено листом від 20.05.2025, складеним у відповідь на його рапорт від 19.05.2025.

Згідно з приписами розділу 2 Порядку проведення відкритого конкурсу на зайняття посад працівників ДБР, затвердженого наказом ДБР від 24.01.2020 № 22 (далі – Порядок № 22), рішення щодо оголошення Конкурсу на зайняття вакантної посади або на посаду на період заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається посада, приймається на підставі подання керівника самостійного структурного підрозділу (директора територіального управління), погодженого керівником кадрового підрозділу та першим заступником чи заступником Директора ДБР відповідно до розподілу обов`язків, або з власної ініціативи Директора ДБР.

У разі прийняття рішення про оголошення Конкурсу видається відповідний наказ ДБР та одночасно затверджуються (якщо є така потреба) кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності на посаду (далі – кваліфікаційні вимоги).

До завершення Конкурсу забороняється призначати інших осіб на посади, на які він оголошений.

Колегія суддів також зазначає наголошує, що згідно вимог ст. 14-3 Закону № 794-VIII право особи рядового і начальницького складу на переведення у системі Державного бюро розслідувань без обов`язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну вакантну посаду не є абсолютним.

У цій нормі прямо вказано, що особи рядового і начальницького складу «можуть» бути переведені у системі Державного бюро розслідувань «без обов`язкового проведення конкурсу» на іншу рівнозначну вакантну посаду.

З конструкції наведеної норми слідує, що вжите у частині другій статті ст. 14-3 Закону № 794-VIII слово «може» - означає, що вирішення питання щодо переведення законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

В свою чергу, досліджуючи питання щодо використання відповідачем такого повноваження, як переведення позивача на іншу посаду, та дотримання відповідачем права позивача на таке переведення в контексті спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з твердженнями відповідачем, що у нього були відсутні повноваження на призначення позивача в порядку переведення на посаду старшого оперуповноваженого ВАЗОЧ ТУ ДБР у м. Полтаві, оскільки станом на 19.05.2025, згідно з наказом ДБР від 19.05.2025 № 255 на вакантні в ТУ ДБР у м. Полтаві, вже оголошено конкурс.

Щодо доводів апелянта про те, що його не було ознайомлено зі змістом наказу ДБР від 19.05.2025 № 255, колегія суддів зазначає, що приписами законодавства, яке регулює спірні правовідносини, на роботодавця не покладено обв`язку ознайомлювати всіх працівників, зокрема і позивача, зі змістом наказу про оголошення конкурсу на вакантні посади.

Щодо доводів апелянта про те, що директором ТУ ДБР у м. Полтаві не розглянуто первинний рапорт, поданий ним ще 16.05.2025, про переведення на посаду старшого оперуповноваженого ВАЗОЧ ТУ ДБР у м. Полтаві без обов`язкового проведення конкурсу, колегія суддів зазначає, що наявний у матеріалах справи власноручно написаний рапорт на ім`я директора ТУ ДБР у м. Полтаві, який датований 16.05.2025, не містить жодної відмітки про його реєстрацію у відповідному підрозділі, який відповідальний за документообіг в ТУ ДБР у м. Полтаві з передачею його на розгляд до керівника управління, а отже не є належним доказом звернення позивача з відповідним рапортом саме 16.05.2025.

Що стосується доводів апелянта про те, що його протиправно звільнено з посади з 19.05.2025, а не з 20.05.2025, як про це зазначалось у Попередженні про наступне звільнення та зараховано в розпорядження директора ТУ ДБР у м. Полтаві, колегія суддів зазначає таке.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 був попереджений 19.03.2025 про те, що по закінченню 2 місяців з моменту вручення цього попередження, але не раніше 20.05.2025, його буде звільнено зі служби в ДБР та з посади начальника ВАЗОЧ ТУ ДБР у м. Полтаві.

При цьому, ОСОБА_1 до 19.05.2025 включно перебував на посаді начальника ВАЗОЧ ТУ ДБР у м. Полтаві, а з 20.05.2025 ОСОБА_1 був зарахований у розпорядження директора ТУ ДБР у м. Полтаві, без звільнення зі служби в ДБР.

Так, відповідно до п. 68 Положення № 743 особи рядового і начальницького складу, які зараховані у розпорядження відповідно до абзаців 2, 4 та 7 цього пункту, продовжують проходити службу згідно з цим Положенням, виконуючи службові обов`язки у межах, визначених посадовою особою, в розпорядженні якої вони перебувають. Персональну відповідальність за додержання службової дисципліни та правил внутрішнього розпорядку особами рядового та начальницького складу, які перебувають у розпорядженні, несуть зазначені особи та їх безпосередні керівники (начальники). Особам рядового і начальницького складу, зарахованим у розпорядження Директора ДБР (директора територіального управління ДБР) відповідно до абзаців 2, 3 та 5 цього пункту, грошове забезпечення виплачується в розмірі, визначеному за останньою штатною посадою, без урахування премії та надбавок/доплат, що не мають постійного характеру.

Отже, зарахування особи в розпорядження директора здійснюється на наступний день після звільнення такої особи з посади, і контракт про проходження служби в ДБР продовжує діяти та трудові правовідносини з особою не припиняються та оскільки позивач не був звільнений зі служби у ДБР на підставі пп. 4 п. 107 та п. 112 Положення № 743, з достроковим припиненням (розірванням) контракту від 12.04.2021 № 72 і продовжував проходити службу в ДБР, відповідачем не порушено процедуру вивільнення особи рядового і начальницького складу та виведення її в розпорядження.

Що стосується доводів апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема про те, що під час ухвалення оскаржуваного рішення суд першої інстанції, з порушенням вимог ст. 79 КАС України взяв до уваги докази, які ТУ ДБР у м. Полтаві подав з порушенням строку та порядку їх подання, а також всупереч вимогам ст. 92 КАС України, безпідставно відхилив клопотання про виклик свідків колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Приписи ст. 76 КАС України встановлюють, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 8, 9 ст. 79 КАС України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Згідно з ч. 3 ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

При цьому, вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, у тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи та, у відповідних випадках, до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 806/434/16, від 18 листопада 2019 року у справі № 815/1088/15, від 31 березня 2020 року у справі № 140/10/19, від 21 травня 2020 року у справі № 560/391/19.

З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою суду першої інстанції від 23.06.2025, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/8411/25 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтаві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Цією ж ухвалою витребувати від відповідача засвідчені належним чином копії: документів, що стали підставою для винесення спірного наказу; докази ознайомлення позивача зі спірним наказом; докази попередження позивача про можливе вивільнення; відомості щодо наявності вакантних посад та пропонування їх позивачу; довідку про середньоденний та середньомісячний заробіток позивача за два місяці, що передували звільненню; перелік усіх вакантних посад середнього та старшого начальницького складу в ТУ ДБР в м. Полтаві в період з 12.03.2025 по 19.05.2025; наказу ТУ ДБР від 12.03.2025 № 39 в/дск про відпустку з інформацією про період перебування ОСОБА_1 у відпустці; службової записки ОСОБА_1 від 19.05.2025 №15-04/54/25 з відміткою про її реєстрацію в СЕДі; наказу ТУ ДБР від 19.05.2025 № 85-о/дск “Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та зарахування його в розпорядження директора Територіального бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві” з аркушем погодження; листа ТУ ДБР від 19.05.2025 № 84вн/15-06 (щодо результатів розгляду службової записки від 19.05.2025 № 15-04/54/25) з відміткою про реєстрацію в СЕДі; подання директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, внесеного до ДБР про оголошення конкурсу на посаду старшого оперуповноваженого відділу аналітичного забезпечення та оперативного реагування Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві та реєстраційну картку цього подання з системи електронного документообігу (СЕДі); повідомлення ОСОБА_1 про проведення конкурсу на посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування ТУ ДБР, яке було зареєстроване в СЕДі за № 15-06/45/25; кваліфікаційні вимоги до всіх вакантних посад у період з 12.03.2025 року по теперішній час у Територіальному управлінні ДБР, розташованому у місті Полтаві, що заміщуються особами середнього та старшого начальницького складу та якими документами встановлені ці кваліфікаційні вимоги; інформацію про кваліфікаційні вимоги до посад у Територіальному управлінні ДБР, розташованому у місті Полтаві, що пропонувалися ОСОБА_1 згідно попередження про наступне звільнення зі служби (без дати та номера) та якими документами встановлені ці кваліфікаційні вимоги; штату Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, який існував до 12.03.2025 року, до прийняття наказу ДБР від 12.03.2025 № 75 дск; штату Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, який введено в дію після прийняття наказу ДБР від 12.03.2025 № 75 дск.

Також, ухвалою суду витребувано від Державного бюро розслідувань засвідчені належним чином копії: повного переліку вакантних посад середнього та старшого начальницького складу в ДБР та територіальних управліннях ДБР, на які може бути здійснено переведення ОСОБА_1 у зв`язку із проведення організаційно-штатних заходів та кваліфікаційні вимоги до них; наказу ДБР від 19.05.2025 № 255 про оголошення конкурсу на посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного реагування Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, та реєстраційної картки цього наказу з системи електронного документообігу; подання директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, внесеного до ДБР про оголошення конкурсу на посаду старшого оперуповноваженого Відділу аналітичного забезпечення та оперативного реагування Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, та реєстраційну картку цього подання з системи електронного документообігу; штату Відділу аналітичного забезпечення та оперативного чергування Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, який існував до 12.03.2025 року, до прийняття наказу ДБР від 12.03.2025 № 75 дск.

Встановлено строк для надання доказів протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 23.06.2025 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд».

Витребувані судом докази відповідачем подані 30.06.2025, про що свідчить супровідний лист № 217дск/15-08, тобто в установлений судом строк. При цьому, докази надані відповідачем з урахуванням приписів законодавства, яке регулює правовідносини у сфері поводження з документами, що містять інформацію з обмеженим доступом, оскільки витребувані судом документи містили відомості, що є інформацією з обмеженим доступом (є службовою інформацією) відповідно до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, затвердженого наказом ДБР від 29.06.2021 № 373 (зі змінами) (далі – Перелік № 373), зокрема, відповідно до пунктів 1.1. – 1.13. Переліку.

При цьому, відповідачем копії витребуваних документів дійсно не надсилалися іншим учасникам справи, як того вимагає ч. 9 ст. 79 КАС України, що самим відповідачем і не заперечується.

Разом з тим, надаючи оцінку доводам апелянта в цій частині, колегія суддів зазначає, що п. 11 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 736 (далі – Типова інструкція № 736), зокрема передбачено, що для передачі документів, які містять службову інформацію використовувати відкриті канали зв`язку забороняється. У разі виникнення необхідності в передачі (надсиланні) документів, що містять службову інформацію, юридичним особам, громадським об`єднанням без статусу юридичної особи та фізичним особам, на яких не поширюються вимоги цієї Інструкції, останні беруть на себе письмове зобов`язання стосовно нерозголошення отриманої службової інформації.

Крім того, згідно із п. 49 Інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв, що містять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, затвердженої наказом ДБР від 12.07.2024 № 276 (далі – Інструкція № 276), надсилання документів з грифом «Для службового користування» іншим установам у межах України здійснюється підрозділами урядового фельд`єгерського зв`язку.

Пунктом 133 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 передбачено, що в ЄСІТС не обробляється службова інформація та державна таємниця.

Колегія суддів зазначає, що приписи КАС України дійсно не містять виключень із правила, щодо того, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Разом з тим, суд вважає, що оскільки витребувані докази містили службову інформацію (гриф ДСК), колегія суддів зазначає, що ТУ ДБР у м. Полтаві об`єктивно було позбавлене можливості скеровувати такі докази ОСОБА_1 чи його представнику.

Разом з тим, зазначена обставина, в контексті спірних правовідносин, сама по собі не може свідчити про те, що суд не міг приймати ці докази та враховувати їх при розгляді справи, а сам позивач чи його представник мали право на ознайомлення з такими матеріалами після отримання відповідного дозволу на ознайомлення від розпорядника такої інформації, що у даному випадку є обов`язковою умовою для дотримання вимог чинного законодавства у сфері регулювання обігу інформації з обмеженим доступом.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 159 КАС України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання вимог ухвали суду від 23.07.2025, постановленої в підготовчому судовому засіданні, ТУ ДБР у м. Полтаві подано додаткові пояснення № 269дск/15-08 від 05.08.2025 та додатково витребувані судом докази, а на виконання вимог ухвали суду від 06.10.2025, постановленої в підготовчому судовому засіданні, ТУ ДБР у м. Полтаві надано додаткові пояснення № 358дск/15-08 від 20.10.2025 з витребуваними судом доказами.

При цьому, позивач (його представник) був обізнаний з датою надання цих доказів до суду та мав можливість ознайомитись із зазначеними документами з дотриманням установленого законодавством порядку.

Що стосується посилання апелянта допущення порушень судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду клопотання про виклик та допит у якості свідків, поданого ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 92 КАС України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання у справі.

В постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17, судом касаційної інстанції зазначено, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставин справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

В обґрунтування клопотання про виклик свідків позивач вказував про те, що у позовній заяві ним зазначалося про те, що до 16.05.2025 року повідомляв працівникам Відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м. Полтаві про свій намір погодитися на одну із запропонованих посад, та прохав надати зразок рапорту, але такий зразок йому наданий не був, у зв`язку з чим він написав його за своїм розсудом і 16.05.2025 передав у Відділ кадрів. У зв`язку з цим, позивач вважав, що є необхідність у виклику в судове засідання, в якості свідків двох працівників Відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м. Полтаві.

Разом з тим, під час судового розгляду встановлено, що рапорт, який датований 16.05.2025, не містить жодної відмітки про його реєстрацію у відповідному підрозділі, який відповідальний за документообіг в ТУ ДБР у м. Полтаві з передачею його на розгляд до керівника управління, а тому відхилення судом клопотання про виклик свідків не перешкоджало повному, всебічному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, зокрема на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

У зв`язку з цим, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм процесуального законодавства є безпідставними.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 року по справі № 440/8411/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко

Повний текст постанови складено 27.04.2026 року