Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №367/8795/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8795/25

Провадження №2/367/219/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

27 квітня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Одарюка М.П.

за участі секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 367/8795/25 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу,

установив:

В липні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу. В обґрунтування позову вказує, що 05 червня 2025 року на сайті інтернет магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 він зробив замовлення у ФОП ОСОБА_2 - два спортивних костюма на загальну суму 12 900,00 грн. Оплата за товар здійснювалась на картку ФОП ОСОБА_2 грошовим переказом. При отримання з`ясувалось, що один костюм не того кольору, який був заявлений на сайті, а другий костюм не з тої тканини, яка була заявлена на сайті магазину. Він звернувся до відповідачки з питання повернення товару, неналежної якості, а також повернення сплачених за товар коштів. Постачальник відмовилась повертати кошти, посилаючись на різні причини. 07 червня 2025 року він звернувся за правовою допомогою до «ЦЕНТРУ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ» та сплатити кошти за надання правничої допомоги у сумі 11 000,00 грн. При тривалому спілкуванні з відповідачем, кошти за товар (костюми) було повернуто на карту лише 13 червня 2025 року. У зв`язку із невиконанням фактичних договірних зобов`язань відповідачем, не бажанням продавця повертати кошти за товар неналежної якості та не відповідному заявленому кольору, а також,необхідністю зверненням за правовою допомогою та сплатою додаткових коштів у сумі 11 000,00 грн по договору № 07062001/д від 07.06.2025 року про надання правової допомоги/ юридичних послуг, він дуже нервував та був засмучений, у нього почалися головні болі, втрата сну та довелося приймати заспокійливе та інші ліки. Дана ситуація значно вплинула на моральний стан позивача. У зв`язку із чим, він має право на відшкодування моральної шкоди, яку вважає доцільною у розмірі 11 000,00 грн. Вирішення питання, щодо повернення коштів за товар, коли він вже вимушений був звертатися за правової допомогою, про що попереджав відповідача при спілкуванні (переписці), його не влаштовує, тому він бажає повернути сплачені ним кошти у сумі 11 000,00 грн за витрати на правничу допомогу згідно з договором № 07062501/д від 07.06.2025 року, у зв`язку із зверненням з питанням підготовки проекту скарги до Держпродспоживслужби, претензії до магазину, підготовки проєкту позовної заяви до суду, а також моральну компенсацію у сумі 11 000,00 грн, що в загальній сумі складає 22 000,00 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

У відзиві на позовну заяву (а.с.78-81) представник відповідача вказує, що ФОП ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність у формі дропшипінгу (про що було повідомлено позивача у листуванні). Такий формат діяльності передбачає виконання функцій посередника між кінцевим споживачем та постачальником товару. У межах зазначеної моделі інтернет - магазин виконує виключно технічну функцію з приймання та передачі замовлень, отримання платежів від покупців і відправлення товару, який попередньо був укомплектований та відправлений безпосередньо постачальником, що знаходиться за межами України. Повернення коштів у сумі 12 900,00 грн було здійснене ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується квитанцією відповідно до якої позивачу було повернуто 12 900,00 грн. Отже, твердження позивача про невиконання відповідачем договірних зобов`язань є неправдими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Натомість , майнові права позивача були повністю відновлені, що свідчить про відсутність як матеріальної, так і моральної шкоди. У зв`язку з цим відсутні будь -які правові підстави для покладення на ФОП ОСОБА_2 будь -якої відповідальності. Вимога позивача про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки жодних доказів, які б підтверджували наявність моральних страждань, заподіяних саме діями відповідача, до матеріалів справи не долучено. Посилання позивача на емоційне напруження, безсоння чи головний біль є суб`єктивним припущенням, не підтвердженим жодними медичними документами або іншими належними доказами. Моральна шкода, згідно зі статтею 23 ЦК України, може бути компенсована лише за наявної сукупності чотирьох елементів: протиправної поведінки,факту заподіяння моральної шкоди, вини особи, яка її завдала, причинно - наслідкового зв`язку між діями та шкодою. Жоден із цих елементів у даному випадку не доведений належними доказами. Щодо вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу, то такі витрати не можуть бути покладені на відповідача, оскільки вони не є наслідком її дій або бездіяльності. Із матеріалів справи вбачається, що кошти за товар були повернуті добровільно до моменту фактичного судового спору, тому залучення юриста було особистою ініціативою позивача, а не вимушеним заходом. Як вбачається зі змісту позовної заяви, представником позивача та особою, яка надає правову допомогу, є адвокат Мірошніченко О.С. Водночас з поданих документів вбачається, що стороною за договором про надання правової допомоги виступає фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , який діє від імені «Центру правової допомоги» та підписав договір, додаткову угоду й акт приймання - передачі наданих послуг від власного імені. Таким чином, існує очевидна невідповідність між особою, зазначеною в позові як адвокат, що надає правову допомогу, та особою, яка виступає стороною у договірних відносинах. За таких обставин неможливо встановити, хто саме фактично надав позивачу правничу допомогу - адвокат Мірошніченко О.С. чи ФОП ОСОБА_3 відсутність узгодженості між зазначеними особами, а також відсутність доказів здійснення розрахунків за надані послуги (зокрема квитанцій, платіжних доручень чи інших документів, що підтверджують оплату) виключає можливість визнання поданих документів належними та допустимим доказами фактичного надання та оплати правничої допомогу у цій справі. З огляду на те, що грошові кошти були повернуті позивачу, а відповідач вчинив усі необхідні та можливі дії для їх повернення , відсутні правові підстави для покладення на відповідача будь -яких судових витрат чи обов`язку відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу. Враховуючи викладене просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивач в судове засідання не прибув надав суду письмову заяву, в якій просив суд розглядати справу без за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просила суд розглядати справу без участі сторони відповідача, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Положеннями ч. 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 05 червня 2025 року на сайті інтернет магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 він зробив замовлення у ФОП ОСОБА_2 - два спортивних костюма на загальну суму 12 900,00 грн. Оплата за товар здійснювалась на картку ФОП ОСОБА_2 грошовим переказом.

Як стверджує позивач спортивні костюми були не належної якості і він звернувся до ФОП ОСОБА_2 з питань повернення сплачених за спортивні костюми коштів.

ФОП ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність у формі дропшипінгу (про що було повідомлено позивача у листуванні). Такий формат діяльності передбачає виконання функцій посередника між кінцевим споживачем та постачальником товару. У межах зазначеної моделі інтернет - магазин виконує виключно технічну функцію з приймання та передачі замовлень, отримання платежів від покупців і відправлення товару, який попередньо був укомплектований та відправлений безпосередньо постачальником, що знаходиться за межами України. Повернення коштів у сумі 12 900,00 грн було здійснене ФОП ОСОБА_2 13 червня 2026 року, що підтверджується квитанцією відповідно до якої позивачу було повернуто 12 900,00 грн ( а.с.44).

Матеріали справи містять претензію, датовану 27 липня 2025 року, згідно якою позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2 з вимогою повернення протягом 10 календарних днів, з дати фактичного отримання вказаної претензії грошових коштів у сумі 11 000,00 грн сплачених позивачем на правову допомогу, яка була йому надана на досудовому врегулюванні спору та 11 000,00 грн моральної шкоди (а.с.37-43). Доказів направлення вказаної претензії, як і доказів отримання чи не отримання вказаної претензії відповідачем матеріали справи не містять.

Також, в матеріалах справи є копія договору № 07-06-2501/д від 07.06.2025 року укладеного між «Центром правової допомоги» (ФОП ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 про надання правової допомоги/юридичних послуг. У переліку послуг, що надаються за цим договором( п.1.2) вказано: підготовка проєкту скарги до Держпродспожив служби; претензія до магазину, підготовка проєкту позовної заяви до суду (а.с.45). Акт № 07062501/д від 11.07.2025 року приймання - передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг № 07062501/д від 07.06.2025 (а.с.46), згідно якого вартість послуг складає 11 000,00 грн. Додатковою угодою від 07.06.2025 року до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг № 07062501/д від 07.06.2025 було змінено предмет договору, а саме: претензія до магазину, підготовка проєкту позовної заяви до суду, комунікація представників ( а.с.47).

Правовідносини сторін регулюються наступними нормами законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів (стаття 698 ЦК України).

Згідно ст. 4 Закону України «Про захист прав споживача» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 2) належну якість продукції та обслуговування; 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію (ч.1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживача»).

Відповідно до ч.2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживача» в разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Отримавши спортивні костюми неналежної якості позивач відмовився від товару та став вимагати від відповідача поверненої сплаченої за товар грошової суми в розмірі 12 900,00 грн. На вказану вимогу позивача відповідач повернула грошові кошти.

Тому, суд вважає, що в розумінні ч. 7 ст. 8 Закону продавець виконав свій обов`язок по поверненню вартості товару в повному обсязі.

При вирішенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить з такого.

Право на відшкодування моральної шкоди пов`язано з гідністю кожної людини, яка статтею 3 Конституції України визнається в державі найвищою соціальною цінністю.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. При цьому, стаття 2 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на, зокрема, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Водночас, згідно з частиною 2 цієї ж статті, права споживачів не обмежуються лише Законом України «Про захист прав споживачів». Теж саме стосується і законодавства про захист прав споживачів.

Так, положення про підстави і порядок відшкодування моральної шкоди закріплені у Цивільному кодексі України.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Як роз`яснено у пунктах 2, 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди ; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд враховує, що відповідно до ст. 611 ЦК України, моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором. Проте, в даному випадку, позивач не пов`язує завдання йому моральної шкоди з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу, а скаржиться на порушення його прав споживача вже після укладення і виконання такого договору.

На підставі аналізу наведених положень законодавства, суд приходить до висновку, що споживач не обмежений у праві на відшкодування моральної шкоди, якщо вона ґрунтується на підставах, передбачених, зокрема, Цивільним кодексом України. На користь цього свідчать також норми Закону України «Про захист прав споживачів», які не містять обмеження або заборони для споживача на відшкодування моральної шкоди у інших випадках, ніж встановлено п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону.

Крім того, на думку суду було б неправильним тлумачити положення п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону як такі, що визначаючи право споживача на відшкодування моральної шкоди в одному випадку, одночасно забороняють відшкодування моральною шкоди за інших законних підстав.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, право доступу до суду є складовим права на справедливий суд, яке гарантоване статтею 6 Конвенції (справа «Голдер проти Сполученого Королівства»). Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Bellet v. France (Белле проти Франції п. 36, 38).

До того ж, підхід, за яким споживачі позбавлені права на відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, передбачених Цивільним кодексом України, є дискримінаційним, обмежує споживачів у засобах захисту своїх прав і ставить споживачів у нерівне становище з іншими категоріями осіб, які таке право мають.

При визначені конкретних підстав для відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що сам по собі факт виявлення недоліку у товарі не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди, та ще й винними діями відповідача.

Частина 1 ст. 8 Закону визначає, які права вимоги має споживач у випадку наявності у придбаному ним товарі недоліків. Такі права диференційовано в залежності від того, чи є недолік істотним. Відповідними правами споживач користується на власний розсуд.

Також, суд відхиляє доводи позивача про відшкодування йому моральної шкоди, оскільки відсутня будь-яка вина відповідача у самому факті недоліку товару.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн, яку він отримав від « Центру правової допомоги» для досудового врегулювання спору з ФОП ОСОБА_2 стосовно отримання від неї неякісного товару.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечувала про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки існує очевидна невідповідність між особою, зазначеною в позові як адвокат, що надає правову допомогу, та особою, яка виступає стороною у договірних відносинах. За таких обставин неможливо встановити, хто саме фактично надав позивачу правничу допомогу - адвокат Мірошніченко О.С. чи ФОП ОСОБА_3 відсутність узгодженості між зазначеними особами, а також відсутність доказів здійснення розрахунків за надані послуги (зокрема квитанцій, платіжних доручень чи інших документів, що підтверджують оплату) виключає можливість визнання поданих документів належними та допустимим доказами фактичного надання та оплати правничої допомогу у цій справі.

У додатковій постанові Верховного Суду 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20, провадження № 61-9789св21, викладено висновок про те, що зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19, зазначила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97, пункти 70-72) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).

Так, позивачем заявлено витрати на правничу допомогу у сумі 11 000,00 грн, яка виконувалась «Центром правової допомоги» та полягала у: підготовці претензії до магазину, підготовка проєкту позовної заяви до суду, комунікація представників. Проте, підготовка проєкту позовної заяви, комунікація представників та претензія до магазину (не зазначено, якого саме магазину), не є видами правової допомоги, а мають організаційний характер, а тому не можуть включатись у витрати правничої допомоги. Вказана правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі № 759/6109/21.

Враховуючи викладене суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись нормами п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 133, 137, 141, 246, 258-261, 270, 353-354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя М.П. Одарюк