Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №440/7329/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 р. Справа № 440/7329/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2026, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава у справі № 440/7329/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 25.03.2025 №0020289-2409-1603- НОМЕР_1 щодо нарахування та стягнення з ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 57 723,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Зауважив, що в колонці 2 таблиці оскаржуваного повідомлення-рішення податковим органом зазначено, що оподатковується належна йому будівля, яка відноситься до класу «Інші Будівлі», однак ці дані не відповідають дійсності та даним Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, позивачу належить 1/2 частки нежитлового приміщення, будівлі корівника, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1570 км.м., на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21.03.2001, Волошиною Н.А. приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області, за реєстровим №927. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за номером запису про право власності №19410761.

Зазначене приміщення корівника позивачем частково використовується для ведення підприємницької діяльності, а частково як складське приміщення, при цьому не здається в оренду чи лізинг.

Рішенням п`ятдесят третьої сесії восьмого скликання Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 14.07.2023 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Кам`янопотоківської сільської ради на 2024 рік», установлено на території Кам`янопотоківської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Відповідно до Додатку 1 до вказаного рішення код 1271 будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства, код 1271.1 – будівлі для тваринництва – ставка податку за 1 кв.м. для фізичних та юридичних осіб дорівнює 0.

Отже, на переконання позивача, ставка податку для належного йому корівника на 2024 рік дорівнює 0, відповідно податковий орган незаконно нарахував йому податок по іншій ставці ніж визначена рішенням сільської ради.

Також позивач зазначив, що у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі №440/6412/20 суд визнав, що нежитлове приміщення – будівля корівника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника. Відтак, нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, а тому на останнього не поширюються пільги щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що суд, встановивши, що належне позивачу нежитлове приміщення є "будівлею корівника", з незрозумілих причин ухвалюючи рішення вказує, що таке нерухоме майно у відповідності до Класифікатора відноситься до складу "будівлі інші".

Зауважив, що Класифікатор НК 018:2023 визначає, що до класу споруд з кодом 1271 відносяться Нежитлові сільськогосподарські будівлі. Цей клас включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чан, теплиці, сільськогосподарські силоси, тощо.

В зазначеному класифікаторі до класу 127 «будівлі нежитлові інші» відносяться: 1271 Нежитлові сільськогосподарські будівлі; 1272 Меморіальні та культові будівлі; 1273 Пам`ятники історичні та ті, що охороняються; 1274 Інші будівлі, не класифіковані раніше.

Вказуючи в податковому повідомленні-рішенні контролюючий орган та в рішенні суду - суд, не зазначають яка саме будівля нежитлова інша оподаткована.

Також позивач зазначив, що в рішенні суду застосовано норму права, яка скасована та не діє з 2023 року. В рішенні судом як доказ відмови в задоволенні позову, вказано, що оподаткована будівля відносить до класу «1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші». Класифікатор будівель і споруд НК 018:2023 затверджено Наказом міністерства економіки України 16.05.2023 за №3573, яким скасовано ДК 018-2000. Новий класифікатор – цитата з тексту «Цей національний класифікатор розроблено на заміну ДК 018-2000 та гармонізовано з Класифікацією типів споруд Євростату (Classification of Types of Constructions – CC, 1998) на заміну ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель та споруд». У новому класифікаторі відсутні будівлі класу 1271.1-1271.9 на які посилається суд в своєму рішенні, в діючому класифікаторі нежитлові с/г будівлі класифікуються виключно за кодом 1271. При цьому контролюючий орган, керуючись рішенням сільської ради «Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки», також не звернув увагу, що орган місцевого самоврядування застосував старе, не діюче законодавство, а саме класифікатор ДК 018-2000.

Суд застосував неіснуючу норму ПК України, так як відповідно до підпункту ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зазначив, що законодавець визначає правовий статус сільськогосподарського товаровиробника як юридичну чи фізичну особу, що здійснюють виробництво, переробку, постачання чи реалізацію сільськогосподарської продукції, тобто займаються відповідною сільськогосподарською діяльністю. Матеріалами справи не підтверджується, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто є саме товаровиробником. Відтак, не встановлено підстав для застосування приписів податкового законодавства, якими визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Зауважив, що за даними інформаційно-комунікаційних систем ДПС України позивач зареєстрований фізичною особою – підприємцем з видами діяльності ремонт побутових приладiв, домашнього та садового обладнання; надання в оренду й експлуатацiю власного чи орендованого нерухомого майна; ремонт iнших побутових виробiв i предметiв особистого вжитку. Враховуючи зазначене вище, фізична особа - власник об`єктів нежитлової нерухомості, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може належати до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм ПК України. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно типу «інші будівлі», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 813 кв.м., яке є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, залежно від місця розташування та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України). Рішенням Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 14.07.2023 з 01.01.2024 встановлена ставка податку на майно для будівель сільськогосподарського призначення інших, що перебувають у власності фізичних осіб, у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року за 1 кв.м. бази оподаткування, визначеної законом для інших будівель сільськогосподарського призначення.

Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 25.03.2025 № 0020289-2409-1603-UA53020070000049284 є правомірним.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 16.11.2006 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є:

95.22 Ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання.

95.29 Ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку.

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 03.05.2017 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, будівля корівника, об`єкт житлової нерухомості: Ні, загальною площею 813 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1238596453224).

14.07.2023 Кам`янопотоківською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області на п`ятдесят третій сесії восьмого скликання прийнято рішення «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Кам`янопотоківської сільської ради на 2024 рік».

Згідно додатку 2 до вказаного рішення встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які вводяться в дію з 01.01.2024.

Так, за кодом 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства встановлено, що за кодом 1271.1-1271.8, а саме: будівлі для тваринництва, будівлі для птахівництва, будівля для зберігання зерна, будівлі силосні та сінажні, будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, будівлі тепличного господарства, будівлі рибного господарства, будівлі підприємств лісівництва та звірінництва, - ставка податку: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільнені від оподаткування (пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 ПК України); за кодом 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші - ставка податку: за 1 кв.м. для фізичних осіб становить 1% розміру мінімальної заробітної плати.

25.03.2025 ГУ ДПС у Полтавській області складено податкове повідомлення-рішення №0020289-2409-1603-UA53020070000049284, яким ОСОБА_1 нараховано 57723,00 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості.

В детальному розрахунку суми зазначено: податковий період - 2024; адреса місцезнаходження об`єкта житлової або нежитлової нерухомості: АДРЕСА_1 ; Тип об`єкта: Інші будівлі; Загальна площа об`єкта , кв.м. - 813,00; Розмір частки у праві спільної власності на об`єкт, кв.м. – 813,00; Ставка податку, %, - 1.00 з 01.01.2024 по 31.12.2024; Розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, грн – 7100,00; Сума податкового зобов`язання, грн – 57723,00.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників). Будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю (виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією) та є сільськогосподарським товаровиробником, матеріали справи не містять.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції станом на 01.01.2024) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства" від 23.02.2024 №3603-IX, який набрав чинності 16.03.2024, далі - Закон №3603-IX) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, упродовж 2024 року підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України діяв у двох редакціях - станом на 01.01.2024 та до 16.03.2024, а також в редакції після набрання чинності Законом №3603-IX від 23.02.2024, починаючи з 16.03.2024. Попри певні редакційні та термінологічні зміни (зокрема, зміна назви класифікатора будівель та акцент на використанні об`єктів у господарській діяльності), правова природа податкової пільги залишилася незмінною: в обох редакціях законодавець пов`язує звільнення від оподаткування з функціональним (цільовим) призначенням об`єкта нерухомості, а саме - його належністю до будівель сільськогосподарського призначення (код 1271 відповідного класифікатора) та фактичним використанням за таким призначенням.

Водночас, незалежно від редакції норми, що діяла у відповідний період 2024 року, ключовими критеріями для застосування звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з підстав, передбачених підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, є саме належність такого нерухомого майна сільськогосподарському товаровиробнику та відсутність його передачі власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб) і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність таких умов:

- власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;

- об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель);

- безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Такий правовий висновок сформував Верховний Суд у постанові від 18.09.2025 у справі №340/4394/24, від 21.05.2024 у справі №600/5153/23, у постанові від 22.04.2020 у справі №540/2206/19 тощо.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Так, згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) Будівлі нежитлові інші належить клас (код 1271) Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т.ін.

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, що включає підкласи: 1271.1 Будівлі для тваринництва; 1271.2 Будівлі для птахівництва; 1271.3 Будівлі для зберігання зерна; 1271.4 Будівлі силосні та сінажні; 1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства; 1271.6 Будівлі тепличного господарства; 1271.7 Будівлі рибного господарства; 1271.8 Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва; 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Указаний Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК 018-2000) скасований наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 №3573 (набрав чинності з 01.01.204), яким одночасно затверджено національний класифікатор НК 018:2023.

НК 018:2023 “Класифікатор будівель і споруд” (далі – НК 018:2023) є складовою частиною національної системи класифікації. Ідентифікатор НК 018:2023 – НКБС. НК 018:2023 розроблено на заміну ДК 018–2000 та гармонізовано з Класифікацією типів споруд Євростату (Classification of Types of Constructions – СС, 1998). У НК 018:2023 здійснено адаптацію категорій до норм чинного законодавства у сфері містобудування.

Згідно з НК 018:2023 до групи (код 127) Інші нежитлові будівлі належить клас (код 1271) Нежитлові сільськогосподарські будівлі, який включає будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, згідно з ДК 018-2000 та НК 018:2023 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

При цьому, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості.

Загальні підходи щодо визначення поняття "сільськогосподарського виробника" сформульовані у постановах Верховного Суду, зокрема від 01.04.2021 у справі № 820/6752/16, від 17.02.2021 у справі № 820/3707/17, від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19, від 10.04.2020 у справі № 823/1751/17.

У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно - правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-III (далі - Закон №2238-III) під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Також, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23.09.2008 №575-VI (далі - Закон №575-VI) виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Поряд з цим, поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі №575-VI та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Вказане свідчить, що в розумінні підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають юридичні/фізичні особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Слід також зазначити, що Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, від 10.04.2020 у справі №823/1751/17, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19 від 17.02.2021 у справі №820/3707/17 та від 22.04.2021 у справі №822/3289/17.

Верховний Суд в постановах від 21.05.2024 у справі №600/5153/23-а, від 24.07.2024 у справі №400/2283/20 аналізуючи положення підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в частині визначення сільськогосподарський товаровиробник, зазначив, що це поняття, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, облік та звітність, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Верховний Суд, розглядаючи подібну за предметом спору справу №540/2206/19, у постанові від 24.04.2020 та вирішуючи питання щодо пільги фізичної особи, передбаченої підпунктом "ж", зазначив, що на користь висновку, що нормою пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачена податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

З огляду на викладене, вирішення спору у цій категорії справ потребує встановлення належності спірного об`єкта нерухомості до відповідного класифікаційного класу будівель сільськогосподарського призначення, а також правового статусу його власника як сільськогосподарського товаровиробника.

При цьому суд враховує, що протягом 2024 року підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України діяв у двох редакціях, а також відбувся перехід від застосування ДК 018-2000 до НК 018:2023. Водночас такі зміни не змінюють суті правового регулювання спірних правовідносин.

Отже, для правильного застосування податкової пільги суд повинен встановити: чи відноситься належна позивачеві будівля (будівлі) до класу 1271 - як за ДК 018-2000 («Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»), так і за НК 018:2023 («Нежитлові сільськогосподарські будівлі»), з урахуванням їх функціонального призначення та фактичного використання у сільськогосподарській діяльності; чи має позивач статус сільськогосподарського товаровиробника у розумінні норм податкового законодавства; чи використовуються такі об`єкти за цільовим призначенням у господарській діяльності позивача; чи відсутні обставини, що виключають застосування податкової пільги, зокрема передача відповідних об`єктів нерухомості в оренду, лізинг або позичку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 03.05.2017 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності №1238596453224 на нежитлове приміщення, будівля корівника, об`єкт житлової нерухомості: Ні, загальною площею 813 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень Національного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 до групи (код 127) Будівлі нежитлові належить клас (код 1271) Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Згідно з положеннями Національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 до групи (код 127) Інші нежитлові будівлі належить клас (код 1271) Нежитлові сільськогосподарські будівлі, який включає будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, належна позивачу будівля корівника відноситься як до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» за ДК 018-2000, так і класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» за НК 018:2023.

Разом із тим, визначальним у цій справі також є встановлення факту, чи використовуються позивачем такий об`єкт нерухомого майна як сільськогосподарським товаровиробником.

Вказане свідчить, що в розумінні підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Суд звертає увагу, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №380/18104/21.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є:

95.22 Ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання.

95.29 Ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку.

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Наведене свідчить про те, що позивачем як фізичною особою-підприємцем не здійснюються види підприємницької діяльності пов`язані з сільськогосподарським товаровиробництвом.

Відповідно до акту обстеження нежитлового приміщення, будівлі корівника за адресою: АДРЕСА_2 від 22.04.2025, наданого позивачем, за вказаною адресою знаходиться нежитлове приміщення, будівля корівника площею 813 кв.м., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Під час обстеження було встановлено, що нежитлове приміщення, будівля корівника, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 використовується ним для підприємницької діяльності частково, орієнтовною площею 70 кв.м, а орієнтовно площею 743 кв.м нежитлового приміщення, будівлі корівника, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 для підприємницької діяльності не використовується, а частково використовується як складське приміщення.

Наведені в акті обставини свідчать про відсутність цільового використання об`єкта саме у сільськогосподарській діяльності, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів зауважує, що будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю (виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією) та є сільськогосподарським товаровиробником, матеріали справи не містять.

Отже, за встановлених обставин підстави для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, відсутні.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про неправильне застосування класифікатора, оскільки такі не впливають на правильність вирішення спору. Перехід у 2024 році від ДК 018-2000 до НК 018:2023 та відсутність у новому класифікаторі деталізації підкласів 1271.1–1271.9 не змінили правової сутності класу 1271 як такого, що охоплює нежитлові сільськогосподарські будівлі. Посилання органу місцевого самоврядування на положення ДК 018-2000 також не є підставою для скасування рішення, оскільки це не вплинуло на визначення об`єкта оподаткування та умови застосування податкової пільги.

Колегія суддів наголошує, що вирішальним є не формальне застосування класифікатора, а встановлення фактичного використання об`єкта у діяльності сільськогосподарського товаровиробника, чого у цій справі не доведено.

Щодо посилань позивач на рішення суду у справі №440/6412/20, яким визнано, що нежитлове приміщення – будівля корівника, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Садки, вул. Щастя, 52 А, не є об`єктом оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, то колегія суддів зазначає, що такі є безпідставними, оскільки таке судове рішення не має преюдиційного значення у розумінні процесуального закону, оскільки не встановлює обставин щодо тотожного періоду та не охоплює тих фактичних даних, які підлягають доказуванню у межах цього спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2025 №0020289-2409-1603-UA53020070000049284, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат у даній справі.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 440/7329/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий