Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №520/31002/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 р.Справа № 520/31002/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., повний текст складено 06.04.26 по справі № 520/31002/25

за позовом ОСОБА_1

до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

третя особа Офіс Генерального прокурора

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №520/31002/25, в якій просить: зобов`язати керівника Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі №520/31002/25, що набрало законної сили, у строк, визначений судом; за наслідками розгляду зазначеного вище звіту від керівника Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі №520/31002/25 накласти на вказаних вище керівників суб`єкта владних повноважень штраф у сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.3 ст.382-3 КАС України) та відповідно до ч.4 ст.382-3 КАС України половину суми штрафу стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину - до Державного бюджету України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі задоволено частково. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі № 520/31002/25. Зобов`язано Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали, подати до Харківського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі № 520/31002/25. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 судом першої інстанції встановлено факт невиконання судового рішення у справі та зобов`язано відповідача протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали надати суду докази на підтвердження виконання судового рішення по справі. Вказує, що в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 судом першої інстанції повторно надано відповідачу строк три місяці для надання звіту про виконання судового рішення у справі. Звертає увагу, що за нормами КАС України термін для надання звіту відповідачем не може перевищувати тримісячний строк, який фактично вже був призначений в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 та повторно призначений в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026. Вважає, що суд першої інстанції, в порушення ст.381-383 КАС України, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування заходів процесуального примусу до відповідача у вигляді штрафу.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Офіс Генерального прокурора, в якій просила суд: визнати бездіяльність Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з питань відмови від здійснення розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 09.11.2025 та відмови від надання відповіді на вказану заяву протиправною; зобов`язати Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити розгляд вказаної заяви в повному обсязі із наданням відповіді гр. ОСОБА_1 у електронному вигляді за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі №520/31002/25, яке набрало законної сили 03.02.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.11.2025. Зобов`язано Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2025 відповідно до вимог чинного законодавства та надати письмову відповідь, за результатом розгляду заяви. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивачка вважає, що відповідач не виконав рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі №520/31002/25, не розглянув заяву позивачки від 09.11.2025 відповідно до вимог чинного законодавства та не надав письмову відповідь, за результатом розгляду заяви, що стало підставою для звернення до суду з даною заявою в порядку статті 382 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 у справі №520/31002/25 прийнято заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі до розгляду в порядку письмового провадженні без виклику сторін. Надано відповідачу строк для подання письмових пояснень щодо стану виконання рішення по справі протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали. Зобов`язано відповідача протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали надати суду докази на підтвердження виконання судового рішення по справі.

У встановлений судом строк відповідачем не надано суду письмових пояснень щодо стану виконання рішення по справі, а також не надано доказів на підтвердження виконання судового рішення по справі.

Задовольняючи частково заяву позивачки про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали, подати до Харківського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі №520/31002/25.

Відмовляючи у задоволенні вимоги заяви про накладення, за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, на керівників суб`єкта владних повноважень штраф у сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.3 ст.382-3 КАС України) та відповідно до ч.4 ст.382-3 КАС України половину суми штрафу стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину - до Державного бюджету України, суд першої інстанції виходив з того, що застосування зазначеного заходу можливе лише за наявності встановлених законом підстав, зокрема, після зобов`язання судом подати звіт про виконання судового рішення та оцінки поданого звіту або встановлення факту його неподання у визначений судом строк.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ухвала суду першої інстанції в частині задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка ухвалі суду першої інстанції в частині відмови щодо накладення, за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, на керівників суб`єкта владних повноважень штраф у сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.3 ст.382-3 КАС України) та відповідно до ч.4 ст.382-3 КАС України половину суми штрафу стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину - до Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній позивачкою частині, з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст.372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 - 382-3 КАС України.

За приписами ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

За приписами ч.ч. 1-4 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Відповідно до ч.5 ст.382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Згідно з ч.6 ст.382-3 КАС України суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб`єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень (ч.10 ст.382-3 КАС України).

Відповідно до ч.7 ст.382-3 КАС України ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст.149 КАС України ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає.

Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Колегія суддів враховує, що штраф як вид санкції (покарання), яку застосовують суди за наслідками розгляду питання про виконання судових рішень, у процедурі судового контролю покликаний виконувати не тільки і не стільки «каральну» функцію, як діяти з профілактичною (превентивною) метою, націленою на те, щоб спонукати до реалізації покладених обов`язків, які необхідні для виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

За змістом частини другої статті 382-3 КАС України відмова у прийнятті звіту - як обставина, з якою закон пов`язує накладення штрафу - передбачає (з боку суду) оцінювання достатності заходів, які вжито для виконання судового рішення. Отже, це має означати, що накладенню штрафу передує з`ясування обставин, причин, які спричинили невиконання судового рішення, у зіставленні з участю, роллю чи функцією (повноваженнями) керівника суб`єкта владних повноважень в організації процесу цього виконання.

Іншими словами, накладення штрафу вимагає з`ясування, пояснення за які саме діяння (їх об`єктивну сторону) - в аспекті (не)виконання судового рішення - до керівника суб`єкта владних повноважень застосовується санкція у вигляді штрафу, зокрема у тому випадку, коли для цієї посадової особи зазначена санкція (покарання) настає повторно.

Запровадження механізму судового контролю за виконанням судового рішення пов`язується, передусім, з тим, щоб особа, на користь якої ухвалено судове рішення, домоглася його виконання, що, властиво, є доконечною метою захисту прав, свобод та інтересів, порушених рішеннями, діями, бездіяльністю органів публічної влади, їх посадовими і службовими особами.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.11.2025 у справі №380/12153/20, яка враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та в ухвалі від 04.10.2022 у справі №200/3958/19-а вказав, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.

З аналізу вищенаведених норм встановлено, що накладення штрафу є заходом процесуального примусу, який застосовується судом за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення або у разі встановлення факту його невиконання після надання можливості такому суб`єкту подати відповідний звіт та усунути порушення.

Отже, застосування зазначеного заходу можливе лише за наявності встановлених законом підстав, зокрема, після зобов`язання судом подати звіт про виконання судового рішення та оцінки поданого звіту або встановлення факту його неподання у визначений судом строк.

Колегія суддів звертає увагу, що станом на час розгляду заяви судом першої інстанції і винесення оскаржуваної ухвали питання щодо подання відповідачем звіту про виконання судового рішення ще не вирішувалося.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимога позивача в частині накладення штрафу є передчасною, оскільки відсутні передбачені законом умови для застосування відповідного заходу процесуального примусу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для накладення, за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, на керівників суб`єкта владних повноважень штраф у сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.3 ст.382-3 КАС України) та відповідно до ч.4 ст.382-3 КАС України половину суми штрафу стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину - до Державного бюджету України.

Посилання апеляційної скарги позивачки на те, що за нормами КАС України термін для надання звіту відповідачем не може перевищувати тримісячний строк, який фактично вже був призначений в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 та повторно призначений в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 прийнято заяву позивачки до розгляду, надано відповідачу строк для подання письмових пояснень щодо стану виконання рішення по справі протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали, а також зобов`язано відповідача протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали надати суду докази на підтвердження виконання судового рішення по справі. При цьому, в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 не вирішувалось питання про зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі №520/31002/25.

За цим, наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм прав і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні ухвали в оскаржуваній позивачкою частині.

Також колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 по справі № 520/31002/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий