Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №357/5242/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 26 квітня 2026 р.

Справа: №357/5242/26

Суддя: Дорошенко С. І.

Справа № 357/5242/26

3/357/2048/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2026 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дорошенко С.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області ППП у м. Біла Церква та Білоцерківському районі, батальйон № 2, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 23 березня 2026 року о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство економічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: примусово зачинив у будинку та забрав мобільний телефон, чим міг завдати шкоди психологічному здоров`ю, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_3 в судовому засіданні вину не визнав, пояснив, що його дружина ОСОБА_2 психічно хвора, неодноразово лікувалася в психоневрологічному диспансері. 23.03.2026 року у дружини було загострення, він з дитиною цілу ніч не спали, так як дружина вночі гучно слухала музику, прала білизну, намагалася піти з дому. 23.03.2026 року він вирішив завезти дружину до Білоцерківської міської лікарні № 4, де вона лікується, проте самостійно цього зробити не зміг. Він викликав працівників поліції, щоб вони допомогли йому доставити дружину до медичного закладу, однак працівники поліції склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, з яким він не згоден. Зазначив, що він пояснював працівникам поліції, що дружина хворіє на психічні захворювання, однак на його пояснення уваг працівники поліції не звернули.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

На запит Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло повідомлення з КНП «Білоцерківська міська лікарня № 4» від 08.04.2026 року, з якого убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться на стаціонарному лікуванні в психіатричному відділені з приводу шизоафективного розладу, маніакального типу з 25.03.2026 року по теперішній час.

Оголосивши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши письмові пояснення ОСОБА_1 , форму оцінки ризиків, згідно з якою уповноваженим працівником поліції визначено рівень небезпеки ОСОБА_1 , як низький, рапорт працівника поліції, суд дійшов наступного висновку.

Диспозицією та об`єктивною стороною правопорушення, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", передбачено, що домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції зазначено, що 23 березня 2026 року о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство економічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: примусово зачинив у будинку та забрав мобільний телефон.

Однак, як вбачається з повідомлення з КНП «Білоцерківська міська лікарня № 4» від 08.04.2026 року, з якого убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться на стаціонарному лікуванні в психіатричному відділені з приводу шизоафективного розладу, маніакального типу з 25.03.2026 року.

Відповідно до рапорту працівника поліції убачається, що суть звернення на лінію 102 допомога у доставлені дружини до закладу лікування, що ОСОБА_2 добровільно їхати на лікування категорично відмовляється.

Вказанеі обставини підтверджені і самим ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, до матеріалів не додано заяви та письмових пояснень ОСОБА_2 , також відсутні покази свідків.

При цьому суд, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Європейський Суд з прав людини у справі "Кобець проти України" 14.02.2008 року зазначив, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Typeччини"(Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

При цьому відповідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, будь які сумніви щодо винуватості особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, сукупність вказаних обставин не дає можливості судді зробити висновок про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в діях ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч. 1 ст. 173-2, ст. ст. 221, 247, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

СуддяСвітлана ДОРОШЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua