Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №440/5313/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 р.Справа № 440/5313/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2026, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава у справі № 440/5313/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ніколенко Станіслав Васильович звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №440/5313/25, в якій просив суд:

- змінити спосіб і порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду на підставі якого видано виконавчий лист №440/5313/25 від 17.12.2025, а саме: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області код 13967927, на користь стягувача, ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість по виплаті в розмірі 42762,72 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ніколенка Станіслава Васильовича про зміну способу та порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №440/5313/25 - відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 та винести нову ухвалу про задоволення заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ніколенка Станіслава Васильовича про зміну способу та порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №440/5313/25.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що виплата, що належить позивачу згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №440/5313/25, є пенсійною виплатою, а саме частиною втраченої через несвоєчасну виплату пенсії і компенсованої в порядку статей 1, 2, 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III від 19.10.2000 (далі - Закон №2050-III), і невиконання суб`єктом владних повноважень протягом двох місяців судового рішення, яке набрало законної сили, щодо здійснення пенсійних виплат є самостійною підставою для зміни порядку і способу виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №440/5313/25 та стягнення із відповідача нарахованої доплати до пенсії у розмірі 42762,72 грн. Тож, на переконання позивача, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №440/5313/25 є судовим рішенням щодо здійснення пенсійних виплат, невиконання якого, згідно з вимогами абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України, є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Позивач вважає, що, вирішуючи заяву про встановлення порядку і способу виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №440/5313/25, суд не вірно застосував норми частини третьої статті 378 КАС України, яку Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" №4094-IX від 21.11.2024 (далі - Закон №4094-IX) доповнено абзацом другим, відповідно до якого невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивачем подано заяву про розгляд справи без його участі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 скасувати.

Представником відповідача також подано заяву про розгляд справи без участі представника відділу.

Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №440/5313/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована та виплачена на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року у справі №440/2298.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії (яка була нарахована та виплачена йому на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року у справі №440/2298), починаючи з 18 листопада 2020 року по день фактичної виплати пенсії - 18 жовтня 2024 року.

Рішення суду набрало законної сили 01.12.2025, а 17.12.2025 позивачу видано виконавчий лист №440/5313/25.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ніколенка Станіслава Васильовича від 30.01.2026 відкрито виконавче провадження №80127530.

09.02.2026 до суду першої інстанції надійшла заява старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ніколенка Станіслава Васильовича про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У поданій заяві державний виконавець, посилаючись на невиконання ГУПФ України в Полтавській області судового рішення у справі №440/5313/25 в частині зобов`язання боржника сплатити заборгованість понад два місяці після набрання рішенням суду законної сили, просив суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, на підставі якого Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, а саме: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 42762,72 грн.

Відповідач (боржник) надав до суду заперечення на заяву державного виконавця про встановлення способу і порядку виконання рішення, в якому зазначив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №440/5313/25 Головним управлінням нараховано ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії (яка була нарахована та виплачена йому на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 у справі №440/2298), починаючи з 18.11.2020 по день фактичної виплати пенсії - 18.10.2024. Нарахована заборгованість в розмірі 42762,72 грн за період з 18.11.2020 по 18.10.2024 облікована в органах Пенсійного фонду України та підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Облік судових рішень здійснюється в підсистемі "Реєстр судових рішень", яка входить до інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України. Доплата пенсії за рішенням суду внесена 24.12.2025 до підсистеми "Реєстр судових рішень" та наразі облікована за №821-65295.

З огляду на викладене, вважає, що виконання рішення здійснено Головним управлінням згідно норм чинного Бюджетного законодавства України в сфері пенсійного забезпечення.

Зауважив, що фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансування виплат пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду". Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України – відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня. Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здіснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Головне управління вважає, що наведені заявником обставини не мають наслідком саме істотного ускладнення виконання судового рішення або неможливість його виконання.

Зміна застосованого судом способу захисту (зобов`язання вчинити дії без визначення суми виплат) на стягнення конкретних сум (які розраховані Головним управлінням при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі та на виконання судового рішення в цій справі, але безпосередньо судом не присуджувалися у конкретних розмірах), не відповідатиме юридичній сутності та змісту інституту, встановленому статтею 378 КАС України.

Відмовляючи у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ніколенка Станіслава Васильовича про зміну способу та порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №440/5313/25, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №440/5313/25 не є судовим рішенням щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, невиконання протягом двох місяців якого, згідно з вимогами абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України, є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Також суд зазначив, що відповідач у справі, який є боржником, не відмовляється від виплати зазначеної суми компенсації у відповідності до вказаного судового рішення. Змінивши спосіб виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №440/5313/25 із зобов`язання здійснити виплату заборгованості на стягнення конкретної суми цієї заборгованості, суд фактично змінить рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішить питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 Кодексом адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частиною 2 статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною 3 статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також, положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі №1-7/2013 звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та від 18.05.2022 у справа №140/279/21.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" №4901-VI від 05.06.2012 (далі - Закон №4901-VI) та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 7 Закону №4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, для застосування правил цієї норми повинні бути наявні обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин.

При цьому, відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способі, раніше встановленими.

Аналіз положень частин першої, абзацу першого частини третьої статті 378 КАС України свідчить про те, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі №800/203/17.

Разом з тим частину третю статті 378 доповнено абзацом другим згідно із Законом №4094, відповідно до якого невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (частина 3 статті 378 КАС України у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024).

Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Аналіз положень статті 378 КАС України свідчить про те, що такі визначають вичерпний перелік підстав, за наявності яких допускається безумовна зміна або встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Такі підстави стосуються виключно категорій справ, пов`язаних із обчисленням, призначенням, перерахунком та здійсненням пенсійних і інших соціальних виплат, зокрема виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, допомоги непрацездатним громадянам, пільг і виплат дітям війни, а також інших видів соціального забезпечення.

Водночас, предметом спору у цій справі було право позивача на отримання компенсації втрати частини доходу за порушення строків виплати пенсії, нарахованої та виплаченої на підставі рішення суду, що не охоплюється переліком, визначеним частиною 3 статті 378 КАС України, оскільки така компенсація не є складовою самої пенсії та не пов`язана з її призначенням чи перерахунком, а є компенсаційною виплатою, яка виникає не як елемент пенсійного забезпечення, а як форма відповідальності держави за порушення строків виплати вже нарахованих сум.

Відтак підстави для застосування положень частини 3 статті 378 КАС України щодо зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення у даному випадку відсутні.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що у випадках, що не підпадають під дію частини 3 статті 378 КАС України, зазначена норма не встановлює вичерпного переліку підстав для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а визначає загальні критерії їх застосування. За таких обставин питання про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх встановлених обставин справи та з метою забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення.

Отже, за наявності належного обґрунтування та підтвердження відповідними доказами суд вправі змінити спосіб і порядок виконання судового рішення. При цьому підставами для такого процесуального втручання слід вважати обставини, які мають об`єктивний, непереборний характер та істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення у спосіб, визначений судом раніше. Наявність таких обставин підлягає доведенню належними та допустимими доказами. Водночас зміна способу і порядку виконання рішення не може впливати на його зміст чи змінювати встановлені судом права та обов`язки сторін. Під зміною способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти застосування судом інших (додаткових) заходів, спрямованих на забезпечення його реального виконання у разі неможливості виконання рішення у спосіб і порядку, визначених раніше.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у цій справі нарахована компенсація втрати частини доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати пенсії у загальному розмірі 42762,72 грн (а.с. 88). Указана заборгованість облікована в органах Пенсійного фонду для здійснення виплати за окремою бюджетною програмою (а.с. 89) і буде здійснена у межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Отже, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №440/5313/25, що набрало законної сили 01.12.2025, виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, починаючи з 18.11.2020 по день фактичної виплати пенсії - 18.10.2024, водночас залишається невиконаним в частині проведення відповідних виплат.

При цьому відповідач у справі, який є боржником, не відмовляється від виплати зазначеної суми компенсації у відповідності до вказаного судового рішення, зазначаючи, що нарахована позивачу заборгованість в розмірі 42762,72 грн за період з 18.11.2020 по 18.10.2024 облікована в органах Пенсійного фонду України та підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Доплата пенсії за рішенням суду внесена 24.12.2025 до підсистеми "Реєстр судових рішень" та наразі облікована за №821-65295. Заборгованість буде виплачена за наявності відповідного бюджетного фінансування.

З огляду на те, що виконання судового рішення у цій справі обумовлене наявністю відповідного бюджетного фінансування та не перебуває у прямій залежності від визначеного судом способу його виконання, зміна такого способу і порядку не здатна забезпечити реальне виконання рішення. Вказана процесуальна дія не впливає на фінансування державою витрат, пов`язаних із виплатою заборгованості з компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Колегія суддів також звертає увагу, що резолютивна частина рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №440/5313/25 має зобов`язальний характер щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів. При цьому, суд при розгляді вказаної справи не вирішував позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевіряв правильність нарахування заборгованості.

З огляду на те, що при вирішенні спору суд не розглядав вимог майнового характеру щодо стягнення конкретно визначеної суми коштів та не здійснював перевірки правильності обчислення заборгованості, зміна способу виконання рішення із зобов`язального на такий, що передбачає стягнення визначеної грошової суми, фактично призвела б до зміни його змісту по суті. Такий підхід означав би вихід за межі позовних вимог і вирішення питання, яке не було предметом судового розгляду, що суперечить приписам статті 378 КАС України.

У постанові від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а Верховний Суд дійшов висновку, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а сформулював такий правовий висновок: "Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті".

Подібний висновок також наведений у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а.

З огляду на викладене, оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права суд обрав зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив державний виконавець, оскільки запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини рішення суду у справі №440/5313/25.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє як помилкові покликання апелянта на приписи абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України, як на самостійну підставі для зміни способу і порядку виконання рішення суду у цій справі.

Отже, заявлені вимоги за своєю правовою природою залишаються похідними від процесу виконання судового рішення та підлягають реалізації виключно у межах процедур, визначених процесуальним законом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування судом першої інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної ухвали і погоджується з її висновком.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 440/5313/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови виготовлено 27.04.2026.