Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №520/29780/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Заічко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 р. Справа № 520/29780/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Євсюкова Федора Борисовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2026, по справі № 520/29780/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просив:

- визнати протиправними дії Відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення Позивачем – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) правил військового обліку.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення Позивачем – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) правил військового обліку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначив, що у даній справі відсутній протокол, постанова, відсутній факт притягнення до адміністративної відповідальності. Також, зазначає, що факт повернення повістки не є безумовним доказом вчинення адміністративного правопорушення.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судовим розглядом, позивач перебуває на обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до додатку Міністерства оборони України «Резерв +» військово-обліковий документ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , містить відомості про порушення правил військового обліку.

Позивач вважає, що оскільки відносно нього постанови про притягнення до адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 210, 210-1, 211 КУпАП, не складалися, підстави для внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку відсутні, оскільки це прямо суперечить положенням пункту 20-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

01.10.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачем через представника було направлено заяву про закриття справи про адміністративне правопорушення, оскільки позивач не отримував жодної повістки і строки притягнення до адміністративної відповідальності вже сплили.

За результатами розгляду вказаного звернення Відповідачем надано відповідь, де, зокрема вказано, що позивачу необхідно з`явитися до ТЦК для складання протоколу та винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Вважаючи, що відповідачем відомості про порушення позивачем правил військового обліку внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів безпідставно, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати протиправними дії відповідача щодо внесення відомостей про порушення позивачем правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2016 № 1951-VІІІ органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з ч. 8 статті 5 Закону України № 1951-VІІІ органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України № 1951-VІІІ ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 ст. 14 Закону України № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Статтею 6 Закону № 1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

-персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

-службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно зі ст. 8 Закону № 1951-VIII до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать:

1) відомості про виконання військового обов`язку;

2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи);

3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу";

4) відомості про участь у бойових діях.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі по тексту також - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч. 2 ст. 1 України № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.

Згідно із ч. 8 ст. 2 Закону України № 2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Частиною 2 ст. 33 Закону України № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки .

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відомості щодо виконання військового обов`язку, у тому числі, дотримання правил військового обліку, є складовою службових даних, що відповідно до вимог ст. ст. 6, 8 Закону України № 1951-VIII підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Так, із матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, реєстр містить відомості, що відображені у військово-обліковому документі Резерв +, щодо порушення позивачем правил військового обліку.

Заперечуючи правомірність внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо порушення ним правил військового обліку позивач посилався на те, що оскільки відносно нього постанови про притягнення до адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 210, 210-1, 211 КУпАП, не складалися, підстави для внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку відсутні, оскільки це прямо суперечить положенням пункту 20-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Так, у ході судового розгляду встановлено, що у додатку Міністерства оборони України «Резерв +» військово-облікового документу ОСОБА_1 ( а.с.19), викладена службова інформація про порушення правил військового обліку, у зв`язку з не уточненням даних до 16.07.2024.

Разом з цим, з додатку «Резерв +» , вбачається, що позивачем оновлено данні 18.09.2025.

Таким чином, зазначена інформація є складовою службових даних та відображає фактичний стан виконання позивачем військового обов`язку відповідно до вимог чинного законодавства.

Відтак, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку та зобов`язання відповідача виключити відомості про порушення правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Стосовно доводів позивача щодо відсутності факту притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність в застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 210 КУпАП, та навпаки передує складенню стосовно особи протоколу про адміністративне правопорушення та притягненню до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, проте, оскільки судом першої інстанції не було надано правову оцінку всім доводам позивача, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині підстав та мотивів прийнятого рішення.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Євсюкова Федора Борисовича - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 по справі № 520/29780/25 змінити з підстав та мотивів прийнятого рішення.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 по справі № 520/29780/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов