Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №289/309/26 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/309/26

Номер провадження 2/289/794/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М .,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виконання зобов'язання по розписці та стягнення коштів -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 18.02.2026 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 25975,00 грн. боргу та 5000,00 грн. моральної шкоди посилаючись на те, що 12.11.2023 відповідач ОСОБА_2 взяв у користування у позивача автомобіль Шкода Фабія державний номер НОМЕР_1 2010 року випуску, написавши при передачі розписку, в якій вказані умови користування та стан даного автомобіля на той час і в якому стані має повернути авто власнику. В разі пошкодження автомобіля під час користування в розписці вказаний алгоритм дій по ремонту та відшкодуванню за пошкодження автомобіля. Під час щотижневого огляду були виявлені пошкодження, які відповідач обіцяв виправити в найкоротші строки, однак відповідач свої зобов'язання за розпискою не виконав і при передачі автомобіля власнику при закінченні користування не відновив стан пошкоджених елементів автомобіля, не відшкодував у фінансовому еквіваленті кошти на ремонт автомобіля, на неодноразові звернення власника автомобіля рік обіцяв розрахуватися коли з`являться кошти. За період користування відповідачем автомобілем було пошкоджено : крило переднє ліве (водійська сторона); нижня частина лівої задньої дверцяти; верхня частина стойки водійської (між дахом та дверцятами); поріг правий пасажирський; задній бампер, вартість ремонтних робіт складає 25975,00 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за розпискою завдає позивачу (який має незадовільний стан здоров'я, має інвалідність ІІ групи, вимушений щомісячно проходити стаціонарне лікування в лікарні) моральних страждань та приниження, оскільки грубо та тривалий час відповідач порушує право позивача, тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 26.02.2026 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 27.03.2026 (а.с.13), розгляд справи було відкладено за клопотанням відповідача на 20.04.2026 (а.с.28,29).

Ухвалами від 03.03.2026 та 17.03.2026 було повернуто відзив відповідача без розгляду по причині недотримання вимог ст. 183 ЦПК України (а.с.18-25).

Ухвалою від 07.04.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (а.с.51).

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та просить задовольнити. Зазначив, що відповідач користувався автомобілем Шкода Фабія, розпискою зобов`язався повернути автомобіль в такому ж стані, в якому взяв у користування, обіцяв виправити недоліки, однак відремонтував автомобіль неякісно, щоб виправити ці недоліки позивачу необхідно витратити шалені кошти, однак відповідач відмовляється оплатити завдані збитки в добровільному порядку, 2 роки позивач чекав, поки відповідач відремонтує автомобіль, однак безрезультатно. В розписці зазначено, що ОСОБА_2 має відремонтувати автомобіль, після чого ОСОБА_1 має повернути розписку відповідачу, а невиконання взятого відповідачем на себе зобов`язання підтверджується тим, що позивач не повернув відповідачу написану останнім власноручно розписку. Просить задовольнити заявлені вимоги та повідомив суд, що протягом 5 діб після проголошення рішення позивач надасть суду підтвердження суми понесених позивачем судових витрат для їх стягнення з відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, повідомив, що він дійсно взяв у ОСОБА_1 у тимчасове користування автомобіль Шкода Фабія, про що написав розписку, більше ніж з пів року користувався цим автомобілем, та восени 2024 року повернув автомобіль ОСОБА_1 , під час повернення автомобіля останній зазначив, що він не має при собі розписки, віддість пізніше, на що відповідач особливої уваги не звернув. Відповідач зазначив, що на час домовленості щодо тимчасового використання автомобіль вже мав пошкодження (деякі з них записані в розписці), ці пошкодження відповідач усунув за власний кошт, тому коли позивач приймав автомобіль жодних претензій не було, а коли пройшло майже два роки після передачі автомобіля позивачу, останній почав тиснути на відповідача, щоб він давав кошти на ремонт автомобіля, при цьому позивач зазначав нові пошкодження та збільшував суми. Вважає заявлені позовні вимоги недоведеними, позов ґрунтується на припущеннях, тому просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Суд, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, та не заперечується сторонами, що в листопаді 2023 року відповідач ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 автомобіль Шкода Фабія у тимчасове користування, про що надав останньому письмову розписку із зобов`язанням передати ОСОБА_1 за його вимогою протягом одного дня у стані та комплектації, які прописані в розписці в обмін на цю розписку. У разі пошкодження авто зобов`язується здійснити за власний кошт відшкодування вартості ремонту (а.с.6).

Відповідачем зазначено, що вказаний автомобіль повернуто ОСОБА_1 восени 2024 року, вказана обставина не заперечується позивачем.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копію розписки (а.с.6), оригінал якої було судом досліджено в судовому засіданні; рахунок на оплату №629 від 19.12.2025 Договір на технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу SKODA FABIA держ. номер НОМЕР_2 на суму 25975,00 грн. (а.с.7); роздруківки фотографій автомобіля червоного кольору (а.с.32-45).

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частини перша, друга статі 23 ЦК України).

Згідно з частинами першої, другої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

На підставі часини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми, зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Статтями 626, 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

У справах про відшкодування матеріальної і моральної шкоди позивач має довести факт заподіяння цієї шкоди, її розмір, протиправність поведінки її заподіювача, а також причинний зв'язок між цією поведінкою та шкодою, а відповідач - відсутність своєї вини у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б однієї із цих умов є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування шкоди.

Позивач ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами завдання безпосередньо відповідачем ОСОБА_2 матеріальної шкоди позивачу в розмірі 25975,00 грн. та, відповідно, моральної шкоди на суму 5000,00 грн.

Розпискою відповідача ОСОБА_2 від 12.11.2023 засвідчено лише факт приймання у тимчасове використання у ОСОБА_1 легкового автомобіля Шкода Фабія держ. номер НОМЕР_2 на вказаних у розписці умовах, із зобов'язанням передати автомобіль ОСОБА_1 за його вимогою у зазначеному в розписці стані та комплектації в обмін на цю розписку, та здійснення за власний кошт ремонту авто у разі його пошкодження.

Наявність у відповідача оригіналу зазначеної розписки, не звільняло позивача від обов'язку доведення усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

Сам собою факт наявності шкоди не породжує обов`язку її компенсації, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності.

За відсутності доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та настанням збитків надана позивачем розписка не має правового значення.

Матеріалами справи не доведено факт належності транспортного засобу SKODA FABIA держ. номер НОМЕР_2 позивачеві ОСОБА_1 .

Договір на технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу SKODA FABIA держ. номер НОМЕР_2 , згідно якого рахунок на оплату із зазначенням найменувань та вартості послуг складено 19.12.2025, тобто більше ніж через рік після повернення автомобіля відповідачем, тому є слушними заперечення відповідача стосовно того, що доводи ОСОБА_1 про те, що вказані пошкодження утворилися саме під час користування ОСОБА_2 автомобілем, являються лише припущенням, так як відсутні докази того, що саме на час передачі автомобіля існували зазначені пошкодження.

Посилання позивача на фотознімки транспортного засобу не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, оскільки такі матеріали не дають змоги встановити обставини, які мають істотне значення для справи, зокрема марка транспортного засобу, його державний номер, час, місце та умови здійснення відповідної фіксації.

Відтак, жодних належних та допустимих доказів вини ОСОБА_2 у завданні матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 (якими могли б бути, покази свідків, судова автотехнічна та транспортно-трасологічна експертиза та ін.) позивачем суду не надано, жодних клопотань позивачем не заявлялось.

Оскільки, позивачем не доведені зазначені в позовній заяві обставини, правові підстави для притягнення відповідача ОСОБА_2 до цивільно-правової відповідальності та стягнення з з нього на користь позивача грошові кошти в сумі 25975,00 грн. боргу та 5000,00 грн. моральної шкоди - відсутні, а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-268, 273, 274-279 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про виконання зобов'язання по розписці та стягнення коштів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повний текст рішення виготовлено 27.04.2026.

Суддя Наталія СІРЕНКО