Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №278/2103/24 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/2103/24

В И Р О К

Іменем України

27 квітня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастів Київської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, народного депутата України, з вищою освітою, одруженого, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі – КК),

в с т а н о в и в:

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення за наступних обставин.

Як вбачається з обвинувального акта, 3 листопада 2023 року близько 9 год. 42 хв. ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Mersedes-Benz-GLE-300D», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », рухався по сухому асфальтобетонному покриттю автомобільної дороги М-06 Київ – Чоп в напрямку м. Львова поблизу будинку № 48 по вул. Європейська у с. Березівка Житомирського району Житомирської області у порушення вимог п.п. 1.5, 12.1, підп. «ґ» п. 12.6, підп. «б» п. 12.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – ПДР), зі швидкістю 141,3–153,1 км/год, перевищуючи таким чином максимально допустиму швидкість руху на цій ділянці дороги, створюючи тим самим загрозу безпеці дорожнього руху.

У цей час пішохід ОСОБА_13 в районі 156 км цієї автодороги у с. Березівка, перебуваючи біля металевого відбійника, розпочала рух через проїзну частину у непередбаченому для цього місці, перетинаючи автодорогу справа наліво по відношенню до напрямку руху автомобіля, яким керував ОСОБА_9 , створивши тим самим останньому небезпеку для руху.

При виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_13 водій ОСОБА_9 у порушення вищевказаних пунктів ПДР не вжив достатніх заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , яка від отриманих тяжких тілесних ушкоджень у вигляді тупої поєднаної травми тіла загинула на місці події.

У зазначеній дорожній обстановці ОСОБА_9 за умови дотримання максимально допустимої на цій ділянці дороги швидкості руху у 110 км/год та своєчасного гальмування мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_13 .

Порушення водієм ОСОБА_9 вимог п.п. 1.5, 12.1, пп. «ґ» п. 12.6, пп. «б» п. 12.9 ПДР знаходиться у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням ДТП та її наслідками.

Обвинувачений ОСОБА_9 вину в інкримінованому діянні не визнав. Показав, що того ранку він рухався у лівій смузі руху у с. Березівка зі швидкістю близько 140-145 км/год. В цей час в правій смузі рухався автомобіль «Судзукі Джимні», з яким вони майже поруч проїхали все село, і лише на виїзді обвинувачений його випередив. В цей час попереду автомобіля обвинуваченого у лівій смузі руху транспортних засобів не було, в правій смузі руху на відстані 150-200 м рухався автомобіль «Хонда» білого кольору, із-за якого раптово з правого краю дороги на дорогу вибігла дівчина. Обвинувачений її побачив в момент початку її руху, відстань до неї в цей момент становила приблизно 50-60 метрів. Одразу загальмував та почав сигналити, проте дівчина не реагувала та продовжила рух під кутом до смуги, по який рухався обвинувачений. Оскільки відстань до дівчини була замалою, уникнути наїзду на неї не зміг. Під час руху автомобіля в його салоні на передньому пасажирському сидінні була дружина обвинуваченого ОСОБА_14 , яка в момент наближення дівчини до автомобіля закричала «вона біжить на нас!».

Окрім показань обвинуваченого, судом були досліджені усі надані сторонами кримінального провадження докази.

Свідок ОСОБА_15 показав, що того ранку він керував автомобілем «Судзукі Джимні», рухаючись по селу Березівка у правій смузі руху зі швидкістю приблизно 60-70 км/год. Попереду себе приблизно за 200 м побачив пішохода, яка стояла між відбійником та правим краєм проїзної частини. Свідок трохи пригальмував, скинувши швидкість руху до 40-50 км/год, і в цей момент, коли до пішохода залишалось приблизно 150 м, автомобіль свідка по лівій смузі випередив автомобіль «Мерседес», який рухався швидше його автомобіля приблизно на 20 км/год. Коли автомобіль «Мерседес» випередив автомобіль свідка приблизно на 100 м, пішохід раптово почала перебігати проїзну частину. Перетнувши смугу руху, по якій рухався свідок, пішохід прискорилась. Самого наїзду на пішохода автомобілем «Мерседес» свідок не бачив, проте він бачив, як її від удару відкинуло на дорогу. Звуків гальмування або сигналів свідок не чув, оскільки в салоні його автомобіля гучно грала музика. Після ДТП свідок проїхав приблизно 10 м, зупинив автомобіль та вибіг з нього, дівчина-пішохід лежала на дорозі посередині проїзної частини вже без ознак життя. Як себе після ДТП поводив водій автомобіля «Мерседес» – не пам`ятає. Через декілька днів після ДТП брав участь у проведенні слідчого експерименту, під час якого детально продемонстрував події, що відбулись.

З дослідженого в судовому засіданні протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_15 від 5.11.2023 та відтвореного відеозапису слідчої дії вбачається, що експериментальним шляхом за участю свідка, який розташовувався в нерухомому автомобілі, було встановлено, що швидкість, з якою його автомобіль випередив автомобіль «Мерседес» по лівій смузі, становила 78 км/год. Свідок вказав, що в цей час керований ним автомобіль рухався зі швидкістю 70 км/год. Експериментально було встановлено, що він рухався зі швидкістю 67…68 км/год. Також свідок вказав місце на правому узбіччі дороги, з якого розпочала рух пішохід, що знаходиться на відстані 41,35 м від дорожнього знаку 1.23.1 ПДР (прилягання другорядної дороги). Місце наїзду на пішохода свідок вказав як розташоване у лівій смузі руху на відстані 44,35 м від вказаного знаку. При цьому до цього місця пішохід пробігла спочатку 5,85 м перпендикулярно напрямку руху автомобілів, а після цього пришвидшившись, змінила напрямок руху у бік віддалення і пробігла ще 3,6 м до наїзду на неї. Під час слідчого експерименту за допомогою статиста визначено час, за який пішохід долала обидві ці відстані. Слід зазначити, що ця частина експерименту проводилась у темну пору доби, статист імітувала біг пішохода вздовж правого краю проїзної частини, свідок в цей час знаходився за відбійником і визначав темп руху пішохода з відстані 1,5-2 м від статиста (т. 4 а.с. 10-17).

Свідок ОСОБА_16 показав, що того ранку він керував автомобілем «Мерседес Віано», рухався у правій смузі руху, у яку перестроївся, надавши дорогу джипу «Мерседес». Попереду автомобіля свідка на відстані близько 100 м в правій смузі рухався автомобіль «Судзукі». Побачив, що спереду десь за 150-200 м від автомобіля свідка когось збили, проте як це сталося, свідок не бачив.

Свідок ОСОБА_17 показав, що він сидів спереду на пасажирському сидінні автомобіля «Мерседес», яким керував ОСОБА_16 , і надав в цілому аналогічні показання. Уточнив, що рухались приблизно зі швидкістю 100 км/год, а джип «Мерседес», який їх випередив – приблизно 120 км/год. Після випередження приблизно через 10-15 секунд відбувся наїзд, бачив, що щось руде підкинуло вверх, тоді вирішив, що збили собаку. Коли під`їхали ближче, побачив на дорозі тіло дівчини.

Свідок ОСОБА_18 показав, що він керував автомобілем «Хонда Акорд» білого кольору. Виїхавши з АЗС «Маршал» та проїжджаючи повз село Березівка, бачив дівчину, яка стояла за правим парканом, спершись на нього та виглядаючи на дорогу. Свідок рухався нешвидко, проїхав повз цю дівчину по правій смузі руху, і коли віддалився від неї приблизно на 150 м, у дзеркало заднього виду побачив наїзд на неї темним автомобілем, який швидко рухався у лівій смузі руху. Від удару дівчину підкинуло догори, вона перевернулась у повітрі та впала на дорогу.

Свідок ОСОБА_19 показала, що знала загиблу ОСОБА_20 як односельчанку, характеризувала її виключно позитивно. Того ранку близько 8-ї години бачила, як Віка перебігала автодорогу від магазину додому на ділянці, що відгороджена відбійниками та парканом, при цьому у 50 м від цього місця знаходився надземний пішохідний перехід. Приблизно через 2 години після цього свідок почула різкий і довгий звук гальмування автомобіля, і згодом її чоловік повідомив, що відбувся наїзд на Віку, внаслідок чого вона загинула.

Свідок ОСОБА_21 показала, що того ранку вони з обвинуваченим рухались на її автомобілі «Мерседес», свідок сиділа на передньому пасажирському сидінні. Рухались у лівій смузі руху. Бачила, як із-за білого автомобіля, який рухався перед ними у правій смузі руху, на дорогу раптово вибігла дівчина, відстань до неї в цей момент дорівнювала приблизно двом відстаням між гравцями у великий теніс (двом кортам). Чоловік одразу загальмував та посигналив, проте дівчина не зупинилась, а навпаки, пришвидшила рух у напрямку смуги руху, по якій вони рухались, внаслідок чого відбувся наїзд на цю дівчину.

Потерпілий ОСОБА_22 показав, що очевидцем події не був, про смерть двоюрідної сестри ОСОБА_23 та обставини події дізнався згодом, сестра перебігала дорогу у непередбаченому для цього місці, поруч із яким є один надземний і один підземний переходи, до обвинуваченого жодних претензій не має.

3.11.2023 о 9:44 ОСОБА_24 повідомив поліцію про ДТП, що сталася за 10 хвилин до того, внаслідок якої загинула жінка. На місце викликано слідчо-оперативну групу (т. 2 а.с. 15-16).

В цей же день у період часу з 14:03 по 16:59 за участі ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_10 оглянуто місце події, яке розташовано на 156 км автодороги М-06 Київ – Чоп у межах с. Березівка Житомирського району та області (орієнтир – будинок № 58 по вул. Європейська) в напрямку м. Рівне. Огляд проведено у світлу пору доби за відсутності опадів, дорожнє асфальтобетонне покриття сухе. Ділянка дороги в місці події пряма, має дві смуги руху в напрямку м. Рівне, має огородження з обох боків металевими колесовідбійниками, за правим колесовідбійником розташований металевий паркан. В місці огляду ділянка дороги по напрямку руху має два попереджувальні знаки 1.21.1 (прилягання другорядної дороги), розташовані на правому та лівому узбіччях. Під час огляду місце події зафіксовано розташування автомобіля «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в лівій смузі руху біля лівого краю проїзної частини, сліди гальмування коліс цього автомобіля довжиною 23,3 м – лівих, 70,1 м – правих. Також зафіксовано розташування олівця для брів біля лівого краю проїзної частини та кросівка на праву ногу на ґрунтовому покритті за лівим відбійником, концентрацію уламків та окремих уламків на проїзній частині в лівій смузі руху, положення трупа ОСОБА_13 на проїзній частині поперек лінії дорожньої розмітки, що розділяє ліву та праві смуги руху, на відстані 25,7 м від передньої вісі коліс автомобіля. На автомобілі зафіксовані пошкодження передньої частини (бамперу, решітки радіатора, радіатора, капоту, вітрового скла, т. 2 а.с. 38-52, т. 3 а.с. 218-234).

Стороною захисту (захисник ОСОБА_12 ) заявлено клопотання про визнання відомостей протоколу зазначеної слідчої дії та усіх додатків до нього недопустимими доказами, оскільки слідчу дію проведено слідчим Державного бюро розслідувань (ДБР) до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) та визначення підслідності цьому органу. Захисник вважає, що проведення цієї слідчої дії не потребувала невідкладності, а тому вона могла бути проведеною після внесення відомостей до ЄРДР. Також на момент виїзду слідчо-оперативної групи ДБР не було відомо про суб`єктний склад учасників ДТП, отже, виїзд на місце ДТП слідчо-оперативної групи саме ДБР було безпідставним.

Суд не може погодитись із наведеними доводами захисника, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) у невідкладних випадках до внесення відомостей до ЄРДР може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду). Таким чином, огляд місця події є єдиною слідчою дією, яка може бути проведена до внесення відомостей у ЄРДР про вчинення злочину. Необхідною умовою проведення цієї слідчої дії до внесення відомостей в ЄРДР є її невідкладність. Суд вважає, що оскільки перебування на автомобільному шляху міжнародного значення з інтенсивним рухом автомобіля та трупа створювало перешкоду в русі водіям інших транспортних засобів та безпосередню небезпеку для них, а також інших осіб, які у зв`язку із подією були змушені перебувати на цьому автошляху в місці ДТП, невідкладність проведення огляду місця події в цьому випадку є очевидною. По-друге, суд звертає увагу сторони захисту, що передбачені КПК правила підслідності не поширюються на проведення огляду місця події до внесення відомостей до ЄРДР, а також на саму процедуру внесення цих відомостей, на що неодноразово вказував Верховний Суд (постанови від 23.11.2021 у справі № 332/1189/18 та від 6.07.2022 у справі № 454/2576/17). Тому недотримання підслідності при проведенні огляду місця події до внесення відомостей в ЄРДР не є підставою для визнання відомостей, отриманих в результаті такого огляду, недопустимими доказами. Джерело походження, спосіб отримання слідчим відомостей про вчинене кримінальне правопорушення та його фіксація, які стали підставою для проведення огляду, КПК не врегульовані та значення для оцінки допустимості зібраних в ході огляду доказів не мають, за виключенням випадку їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК). Із вступної частини протоколу огляду місця ДТП вбачається, що його проведено на підставі повідомлення про кримінальне правопорушення. Із вказаного вище рапорту інспектора чергового Відділу поліції № 1 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області вбачається, що в результаті опрацювання інформації зі служби 102 про подію (ДТП із загиблою) по прибуттю на місце ДТП о 10:00 поліцейських Управління патрульної поліції в Житомирській області було підтверджено факт ДТП та встановлено особу водія ОСОБА_9 . На момент закінчення огляду місця події (16:59 3.11.2023) відомості в ЄРДР вже були внесені Генеральним прокурором. Таким чином, проведення слідчим ДБР огляду місця події до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та визначення підслідності прокурором не суперечило вимогам КПК, а тому клопотання захисника задоволенню не підлягає.

Під час обшуку автомобіля «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , проведеного 3.11.2023 у с. Березівка на місці ДТП, вилучено залишки світлого волосся з поверхні нижньої частини переднього бамперу, фрагменти уламків решітки радіатора, сам автомобіль та ключ запалювання, зроблені змиви з водійських дверцят, керма та важеля перемикання коробки передач автомобіля (т. 2 а.с. 83-91).

Під час огляду цього автомобіля 4.11.2023 зафіксовано пошкодження його центральної правої частини, досліджено гальмову систему, рульове керування та ходову частину, а також зчитано інформацію з модуля керування системою безпеки автомобіля (т. 2 а.с. 136-143).

19.12.2023 повторно оглянуто автомобіль та за допомогою офіційного діагностичного обладнання зчитано інформацію з електронного блоку управління автомобіля через діагностичний роз`єм OBD2 (т. 3 а.с. 195-214).

На момент ДТП робоча гальмова система, система рульового керування, ходова частина та система освітлення автомобіля «Mercedes Benz GLE» перебували в працездатному стані. Технічних несправностей, які б могли бути в причинному зв`язку з виникненням ДТП (наїзд на пішохода), не виявлено. З протоколу вхідного короткого тесту комп`ютерної діагностики від 19.12.2023, отриманого на офіційній станції сервісного обслуговування, та розрахунків на основі даних протоколу швидкість руху транспортного засобу в момент наїзду на пішохода складала 105,4 км/год, сповільнення транспортного засобу під час зменшення швидкості від цього значення до 92,4 км/год складало 9,04 м/с2 (висновок експерта від 18.01.2024 № СЕ-19-23/63909-ІТ, т. 3 а.с. 176-190). При цьому експерт виходив із зафіксованих у електронному блоці керування автомобіля помилок, пов`язаних із порушеннями зв`язку із блоком керування системи радарних датчиків та роботи багатофункціональної камери. Причиною наявності цих помилок експерт визначив аварійне пошкодження вказаного обладнання внаслідок контакту передньої частини кузову автомобіля із пішоходом. Проте, як зазначено у висновку, ці помилки виникли на пробігу автомобіля 1872 км, у той час як зафіксований пробіг автомобіля на момент ДТП склав 1881,9 км, що підтверджується відомостями самого вихідного тесту (т. 3 а.с. 204), оскільки після ДТП транспортний засіб практично не рухався через наявні пошкодження (відеозапис огляду автомобіля від 4.11.2023, т. 2 а.с. 143).

4.11.2023 отримано відеозаписи з камер спостереження № 5 (провулок Хліборобський) та № 6 (вул. Молодіжна) Березівської сільської територіальної громади за період з 9 по 10 годину 3.11.2023, на яких зафіксовано рух транспортних засобів по автодорозі «Київ – Чоп» (т. 2 а.с. 147-149).

6.11.2023 слідчим оглянуто відеозапис з камери № 5, що направлена на ділянку автодороги «Київ-Чоп» у напрямку м. Рівне напроти будинку № 48 по вул. Європейській в с. Березівка. На відеозаписі з цієї камери (папка на диску з назвою «NVR», файл назвою з останніми цифрами «5602») о 10:42:43 (час, зазначений у самому відеозаписі) зафіксовано випередження автомобілем «Mercedes Benz GLE» автомобіля «Suzuki Jimny» (т. 2 а.с. 150-155). Під час огляду цього відеозапису в судовому засіданні виявлено, що о 10:42:38 зафіксовано рух у цьому ж напрямку автомобіля типу седан білого кольору.

На цьому відеозаписі зафіксовано швидкість руху автомобіля «Mercedes Benz GLE» 141,3 … 153,1 км/год, перед ним в попутному напрямку рухались автомобілі «Toyota Camry XV40» та «Honda Accord 9» білого кольору (висновок експерта від 8.11.2023 № СЕ-19-23/64751-ФП, т. 3 а.с. 101-114).

8.11.2023 слідчим оглянуто відеозапис з камери № 6 (вул. Молодіжна с. Березівка), що направлена на ділянку автодороги Київ-Чоп у напрямку м. Рівне неподалік АЗС «Маршал». На відеозаписі з цієї камери (файл назвою з останніми цифрами «4837») о 10:42:13 (час, зазначений у самому відеозаписі) зафіксовано випередження автомобілем «Suzuki Jimny» вантажного автомобіля по правій смузі руху та його перестроювання у ліву смугу руху, а о 10:42:21 – рух автомобіля «Mercedes Benz GLE» у тому ж напрямку (т. 2 а.с. 156-159). Крім того, під час огляду цього відеозапису в судовому засіданні встановлено, що о 10:42:00 з АЗС «Маршал» на автодорогу у праву смугу руху виїхав автомобіль «Хонда Акорд» білого кольору.

Стороною захисту (захисник ОСОБА_12 ) заявлено клопотання про визнання вищевказаних протоколу зняття інформації показань технічних приладів Березівської сільської територіальної громади від 4.11.2023, протоколів оглядів відеозаписів з камер № 5 та № 6, а також висновку фототехнічної експертизи недопустимими доказами. Клопотання вмотивовано тим, що зняття інформації здійснено працівником сільради шляхом її копіювання без залучення спеціаліста; в протоколі не зазначено детальної послідовності виконаних при цьому операцій; додаток до протоколу зняття інформації складено іншим слідчим, який не брав участі у проведенні слідчої дії; огляд відеозапису з камери № 5 здійснено в м. Києві слідчим, який в цей же час знімав інформацію з камер спостереження на АЗС «Маршал» у с. Березівка; огляд відеозапису з камери № 6 8.11.2023 проведений бути не міг, адже носій з файлами був переданий експертам ще 7.11.2023 для проведення фототехнічної експертизи; файл із відеозаписом з камери № 5 має ознаки несанкціонованого втручання, т.я. на ньому вказано час внесення змін, які не відповідають часу зняття інформації; експерти при наданні висновку без дозволу слідчого дослідили наданий ним файл відеозапису з камери № 6, щодо якого експертам питання не ставилось тощо.

Оцінюючи вищенаведені доводи сторони захисту, суд виходить із наступного.

Відповідно до частин 2 та 5 ст. 245-1 КПК участь спеціаліста при знятті показань технічних приладів та копіюванні їхніх записів на відповідні носії не є обов`язковою. Положення КПК (ч. 6 ст. 245-1 та ч. 3 ст. 104) не вимагають детального опису всіх проведених операцій під час здійснення копіювання при проведенні цієї слідчої дії, оскільки вона не є слідчим експериментом. Досліджений протокол зняття інформації з відеокамер № 5 та № 6 містить інформацію про те, що представник власника здійснив копіювання відеозаписів з цих камер на наданий слідчим флеш-накопичувач, а також вказав, що на цих відеозаписах час зафіксовано із випередженням на годину, що відповідає вмісту оглянутих в судовому засіданні відеозаписів. Суд погоджується із захисником, що при оформленні додатку до протоколу зняття показань з цих приладів було допущено порушення ч. 3 ст. 105 КПК, оскільки додаток оформлений іншим слідчим ( ОСОБА_25 , старшим групи слідчих), який не зазначений у самому протоколі як учасник слідчої дії. Однак, як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, при оцінці доказу як недопустимого недостатньо встановити лише сам факт допущення порушення процесуального закону при його здобутті; також необхідно встановити, яким чином це порушення вплинуло на права осіб, що брали участь у проведенні слідчої дії, а також на достовірність цього доказу. При оцінці впливу наведеного порушення на права осіб, що брали участь у проведенні слідчої дії, суд зважає на те, що оскільки представник власника добровільно сам скопіював відеозаписи, наведене порушення ніяким чином не вплинуло на його права. При оцінці впливу зазначеного порушення норми КПК на достовірність отриманих внаслідок цієї слідчої дії відеозаписів, зокрема, зазначені захисником ознаки втручання у відеозапис, суд враховує відомості наданого самою ж стороною захисту висновку експерта від 18.04.2024 № 75, предметом дослідження якого був у тому числі відеозапис з камери спостереження № 5, при цьому ознак модифікації відеоряду у цьому записі виявлено не було (т. 5 а.с. 121 зворот). Також враховуючи, що вказаний відеозапис у подальшому оглядався слідчим ОСОБА_26 , ним же відправлявся на експертизу, суд дійшов висновку, що підстав для визнання відомостей протоколу зняття показань з відеокамер спостереження № 5 та № 6, встановлених на будівлі Березівської сільської територіальної громади, та додатків до них недопустимими доказами не вбачається, рівно як і підстав вважати зафіксовані на отриманих під час цієї слідчої дії відеозаписах відомості як недостовірні.

Щодо доводів захисника про те, що огляд відеозапису з камери відеоспостереження № 5 6.11.2023 не міг бути проведений в м. Києві слідчим ОСОБА_27 , оскільки він в цей же час знімав інформацію з камер спостереження на АЗС «Маршал» у с. Березівка Житомирського району, суд визнає їх безпідставними, оскільки огляд відеозапису 6.11.2023 (т. 2 а.с. 150-155) проводив слідчий ОСОБА_27 , а зняття інформації з камер спостереження на АЗС «Маршал» в цей же час проводив слідчий ОСОБА_28 , хоча додаток до протоколу цієї слідчої дії у порушення вимог ч. 3 ст. 105 КПК дійсно оформлений слідчим ОСОБА_27 , проте не містить інформації щодо часу його оформлення.

Доводи захисника про недопустимість відомостей протоколу від 8.11.2023 огляду відеозапису з камери відеоспостереження № 6 Березівської сільської територіальної громади через те, що матеріальний носій – флеш-накопичувач – з цим файлом був переданий експертам ще 7.11.2023 для проведення фототехнічної експертизи, судом відкидаються, оскільки як вбачається із протоколу огляду відеозапису з камери № 5 від 6.11.2023, під час цієї слідчої дії відеозаписи із флеш-накопичувача були скопійовані на DVD-R диск, вміст якого був досліджений також і в судовому засіданні, і на ньому містились відеозаписи з обох відеокамер. Як роз`яснив Верховний Суд у п.п. 40-41 постанови від 26.01.2021 у справі № 236/4268/18, відповідно до статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Матеріальний носій лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Також судом відкидаються як необґрунтовані доводи захисника щодо виходу експертів за межі своїх повноважень при проведенні фототехнічної експертизи, що виразилось у самовільному, без дозволу слідчого, дослідженні відеозапису з камери № 6, щодо якого питань експертам не ставилось. Так, відповідно до пунктів 1 та 4 ч. 3 ст. 69 КПК експерт має право знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження, та викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання. Як вбачається із дослідницької частини висновку (т. 3 а.с. 103), на експертизу надійшов флеш-накопичувач з двома відеозаписами з камер спостереження № 5 та № 6, що надавало експертам право дослідити ці відеозаписи, а тому при проведенні експертизи експерти за межі своїх повноважень не вийшли.

4.11.2023 отримано відеозапис з камер спостереження, встановлених на будівлі кафе «Козак» (с. Березівка, вул. Європейська 36, т. 2 а.с. 163-165). Оглядом 8.11.2023 цих відеозаписів встановлено, що на відеозаписі з камери з позначенням «Channel 5» (напрям спостереження у бік м. Житомира, файл з назвою «XVR_ch5_main_20231103090004_20231103100004») о 9:41:31 зафіксовано рух автомобіля «Suzuki Jimny» по правій смузі та рух автомобіля «Mercedes Benz GLE» по лівій смузі руху. На відеозаписі з камери з позначенням «Channel 6» (напрям спостереження у бік м. Рівне, файл із назвою «XVR_ch6_main_20231103090004_20231103100004») зафіксовано продовження руху цих автомобілів (т. 2 а.с. 166-170). При перегляді цих відеозаписів в судовому засіданні також встановлено, що на них зафіксовано рух автомобіля «Хонда Акорд» білого кольору о 9:41:25 камерою «Channel 5» та продовження його руху камерою «Channel 6», за яким рухаються по суміжних смугах автомобілі «Mercedes Benz GLE» та «Suzuki Jimny».

9.11.2023 отримано відеозапис з камер спостереження АЗС «WOG», що охоплюють ділянку автодороги Київ – Чоп, 154 км + 600, с. Садки Житомирського району та області (т. 2 а.с. 180-182). Під час огляду в судовому засіданні цих відеозаписів встановлено, що камерою, що фіксує виїзд з АЗС у напрямку м. Рівне, зафіксовано рух по цій автодорозі о 9:40:29 (файл назвою з останніми цифрами «9_2») автомобіля «Suzuki Jimny» та о 9:40:39 автомобіля «Mercedes Benz GLE».

6.11.2023 отримано відеозапис з камер спостереження АЗС «Маршал» (с. Березівка, автодорога Київ – Чоп, 157 км, т. 2 а.с. 194-196). Оглядом в судовому засіданні наданих відеозаписів встановлено, що на них зафіксовано (файл з назвою «ch15_20231103093917») рух о 9:40:35 та о 9:40:44 автомобілів відповідно «Suzuki Jimny» та «Mercedes Benz GLE».

За спостереженнями метеостанції Житомир, найбільш наближеної до с. Березівка, 3.11.2023, у період часу з 8:00 по 11:00 опадів та атмосферних явищ не спостерігалось (т. 4 а.с. 26).

З висновку комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи вбачається, що місце наїзду на пішохода ОСОБА_13 розташовувалось перед зафіксованим на схемі до протоколу огляду місця ДТП місцем розташування олівця для брів сірого кольору (позначка 3 на схемі до протоколу) в межах лівої смуги руху по напрямку до м. Рівне. Локалізація пошкоджень, характерних для контактування з пішоходом, розташована у передній частині автомобіля «Mercedes Benz GLE» на висоті 30…100 см від опорної поверхні та на ділянці до 30 см правіше центру автомобіля. Мінімальна швидкість руху цього автомобіля перед наїздом на пішохода становила 116,5…121,7 км/год. У заданій дорожньо-транспортні ситуації водій автомобіля «Mercedes Benz GLE» ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3 та 12.9 ПДР, тобто не перевищувати максимально допустиму швидкість 110 км/год та після виявлення небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_13 повинен був негайно вжити заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу. У заданій дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_13 шляхом руху із допустимою на даній ділянці автодороги швидкістю та своєчасного застосування гальмування. В діях водія ОСОБА_9 вбачається невідповідність вимогам п.п. 12.3 та 12.9 (б) ПДР, яка перебуває в причинному зв`язку із настанням події даної ДТП. У заданій дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_9 за умов руху зі швидкістю 145…146 км/год та своєчасного гальмування не мав технічної можливості зупинити керований транспортний засіб до місця наїзду на пішохода. У цій же ситуації водій ОСОБА_9 з моменту виникнення небезпеки при русі із допустимою швидкістю руху 110 км/год та часі руху пішохода 2,94 с мав технічну можливість зупинити транспортний засіб до місця наїзду, за цього часу 2,67 с – не мав такої можливості. При наданні висновку експерти виходили із вихідних даних, згідно із якими автомобіль «Mercedes Benz GLE» наздогнав та розпочав випередження автомобіля «Сузукі Джімні» в місці перед початком заїзду будинків, що зафіксовано на відеозаписі з камери № 5 (напроти будинку № 48 по вул. Європейській в с. Березівка), що розташовано за 271,5 м до знаку 1.21.1 ПДР; в момент ДТП оглядовість правого краю дороги ОСОБА_9 нічим не обмежувалась; швидкість руху автомобіля «Mercedes Benz GLE» безпосередньо перед ДТП складала 145…146 км/год; небезпека для руху водієві ОСОБА_9 виникає з моменту початку руху пішохода ОСОБА_13 ; показники темпу її руху визначені за відомостями слідчого експерименту із свідком ОСОБА_15 . Під час дослідження експерти дійшли висновку, що вказане під час слідчого експерименту свідком ОСОБА_15 місце наїзду на пішохода ОСОБА_13 не відповідає відомостям протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього, у зв`язку з чим показання ОСОБА_15 в цій частині до уваги не брались як технічно неспроможні. Величина мінімального віддалення автомобіля «Mercedes Benz GLE» від пішохода ОСОБА_13 в момент початку її руху на проїзну частину, що визначила технічну можливість водію ОСОБА_9 уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_13 , вираховувалась експертами, зокрема, із темпу її руху за показаннями свідка ОСОБА_15 під час слідчого експерименту, і становила згідно із відомостями таблиці № 3 висновку при швидкості руху автомобіля 145 км/год – від 105,1 до 116,17 м, при швидкості 146 км/год – від 105,84 до 117,02 м, при допустимій швидкості 110 км/год – від 105,1 до 117,2 м (висновок експерта від 26.12.2023 № СЕ-19-23/64756-ІТ, т. 3 а.с. 137-161).

Мінімальна швидкість руху автомобіля «Mercedes Benz GLE» перед наїздом на пішохода, яка відповідає його переміщенню до місця кінцевого розташування в загальмованому стані, становить 125…130,5 км/год (висновок експерта від 29.12.2023 № СЕ-19-23/75912-ІТ, т. 3 а.с. 168-171).

Згідно із висновком транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, проведеної за заявою сторони захисту, місце наїзду на пішохода знаходилось в лівій смузі автодороги на ділянці, що передує місцю розташування об`єктів з позначками № № 3, 4, 5, зафіксованих в протоколі огляду місця події та схемі до нього. В момент наїзду на пішохода ОСОБА_13 автомобіль «Mercedes Benz GLE» знаходився колесами на відповідних слідах гальмування. Показання свідка ОСОБА_15 стосовно розташування місця наїзду в повздовжньому та поперечному напрямках відносно сталих орієнтирів є технічно неспроможними, кількісні параметри руху пішохода в рамках версії свідка ОСОБА_15 не можуть бути прийняті до дослідження як технічно неспроможні. Швидкість руху автомобіля «Mercedes Benz GLE», виходячи із довжини сліду гальмування за умови, що вони залишені передніми та задніми колесами автомобіля, становила 113..118 км/год. Якщо ці сліди залишені колесами однієї вісі, швидкість руху автомобіля становила 115…118 км/год. В даній дорожній обстановці небезпека для руху водію ОСОБА_9 настає в момент початку руху пішохода ОСОБА_13 в небезпечному напрямку. У дорожньо-транспортній ситуації, що склалася, дії водія ОСОБА_9 регламентувались вимогами пунктів 12.6 «ґ», 12.9 «б» та 12.3 ПДР. Оскільки він перевищував допустиму на даній ділянці дороги швидкість руху, його дії не відповідали вимогам пунктів 12.6 «ґ», 12.9 «б» ПДР. Встановити експертним шляхом відповідність (невідповідність) дій водія ОСОБА_9 та причинний зв`язок його дій із ДТП не вдається за можливе через відсутність необхідного комплексу технічно спроможних кількісних значень параметрів взаємного наближення автомобіля та пішохода. Зупинний шлях автомобіля «Mercedes Benz GLE» в умовах місця пригоди становить при його швидкості 110 км/год – 103…108 м, при швидкості 141,3 км/год – 154…163 м, при швидкості 153,1 км/год – 177…187 м. За умов руху автомобілів «Honda Accord 9» та «Mercedes Benz GLE» зі швидкостями, з якими вони рухались при проїзді заїзду до прилеглої території (в полі зору відеокамери), початку руху пішохода ОСОБА_13 в небезпечному напрямку після проїзду автомобіля «Honda Accord 9» білого кольору, відділення автомобіля «Mercedes Benz GLE» від лінії руху пішохода в момент виникнення небезпеки не перевищувало значення 69,6…53,1 м, що встановлено у розрахунковий спосіб. Порівняння цієї величини із величиною зупинного шляху автомобіля «Mercedes Benz GLE» при допустимій швидкості руху 110 км/год, яка становить 103…108 м показує, що при встановленому віддаленні автомобіля «Mercedes Benz GLE» від джерела небезпеки в момент виникнення небезпеки водій ОСОБА_9 не мав технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до лінії руху пішохода як при обраній, так і при допустимій швидкості руху. Для всебічного та повного дослідження питання про наявність (відсутність) у водія ОСОБА_9 технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_13 , окрім даних про темп руху пішохода, траєкторію його руху та координати місця наїзду необхідно також встановити характер руху автомобіля «Honda Accord 9» на стадії проїзду місця знаходження пішохода ОСОБА_13 за межами проїзної частини та встановити взаємне положення автомобілів «Honda Accord 9» і «Mercedes Benz GLE» в кульмінаційні момент розвитку механізму даної ДТП. При визначенні неспроможності показань свідка ОСОБА_15 щодо параметрів, зокрема, темпу руху пішохода ОСОБА_13 , експерт виходив із неспроможності цих показань як щодо повздовжнього, так і поперечного розташування місця наїзду на пішохода через їх суперечність відомостям схеми до протоколу огляду місця ДТП (висновок експерта від 18.04.2024 № 75, т. 5 а.с. 111-124).

При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_13 виявлено тілесні ушкодження у вигляді 2 саден правої стопи, саден правої щиколотки, садна І-го пальця правої ступні, 3 забійних ран І, ІІ та ІІІ пальців правої ступні, саден пальців правої ступні, садна ділянки правого колінного суглобу, 3 саден правого стегна, садна крила ділянки правої клубової кістки, саден тильної поверхні правої кисті, садна ділянки правого променево-зап`ясткового суглобу, 4 саден правого передпліччя, синця та садна правого плеча, садна ділянки правого плечового суглобу, рани та відкритого перелому лівої ступні, 3 саден лівої щиколотки, садна ділянки лівого гомілково-ступневого суглобу, саден лівої гомілки, 3 саден ділянки лівого колінного суглобу, синця та 8 саден лівого стегна, саден ділянки крила лівої клубової кістки, забійної рани лівої поперекової ділянки, 2 забійних ран ІІ і ІІІ пальців лівої кисті, саден лівої кисті, закритого перелому обох кісток лівого передпліччя, синця та садна лівого плеча, садна правої щоки, садна правої брови, садна та крововиливу в м`які тканини чола справа, садні лівого крила носа, садна лівої виличної ділянки, садна лівої щоки, садна нижньої губи, садна верхньої губи, саден червоної кайми нижньої губи, садна лівої передвушної ділянки, 3 саден лівої вушної мушлі, садна лівої скронево-тім`яної ділянки, крововиливу в м`які тканини голови в тім`яній ділянці справа, крововилив під м`які мозкові оболонки, крововиливи в бічні шлуночки головного мозку, розриву атланто-окципітального з`єднання, крововиливу в м`які тканини передньої рудної стінки, перелому грудного відділу хребта з розривами парієтальної плеври та міжреберних м`язів, крововиливу в заднє середостіння, забою обох легень, двобічного гемотораксу (кров у грудній порожнині), множинних розривів селезінки та печінки, гемоперитонеуму (кров у черевній порожнині), крововиливу в клітковину правої нирки, крововиливу в м`які тканини задньої поверхні лівої гомілки, розриву м`язів та перелому поперечних відростків І, ІІ поперекових хребців ліворуч. Дані тілесні ушкодження за механізмом свого утворення складають тупу поєднану травму тіла, утворились від контактів з твердими тупими предметами, що мають обмежену, переважаючу, плоску поверхні якими могли бути виступаючі частини автомобіля, що рухався, з подальшим відкиданням тіла на дорожнє покриття та додатковим його травмуванням, можливо в термін та за обставин, що вказані в описовій частині постанови (3.11.2023 близько 9:30 внаслідок наїзду автомобіля «Mercedes Benz GLE»), незадовго до моменту настання смерті, мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті та є смертельними.

Смерть ОСОБА_13 настала від тупої поєднаної травми тіла у вигляді розриву атланто-окципітального з`єднання, перелому грудного відділу хребта з розривами м`язів та парієтальної плеври, крововиливу в заднє середостіння, забоїв обох легень, двобічного гемотораксу (кров у грудній порожнині), розривів печінки та селезінки.

В крові трупа будь-яких спиртів не виявлено.

Смерть ОСОБА_13 настала в межах 20-24 годин до часу судово-медичного дослідження трупа (висновок експерта від 14.12.2023 № 908, т. 3 а.с. 88-91).

4.11.2023 в приміщенні моргу Житомирського обласного бюро СМЕ оглянуто одяг, який був на трупі ОСОБА_13 , зафіксовано пошкодження тканини куртки зеленого кольору, штанів сірого кольору та футболки. На іншому оглянутому одязі загиблої пошкоджень не виявлено (т. 2 а.с. 112-117).

Під час медико-криміналістичного дослідження одягу загиблої ОСОБА_13 встановлено, що він має неоднорідне накладання речовини сірого кольору, схожої на грунт, неоднорідне накладання та просочування речовини бурого кольору, схожої на кров, неоднорідне накладання мікрочастинок скла та неоднорідне накладання невідомої речовини чорного кольору на зовнішній поверхні лівого рукава з переходом на задню поверхню виробу зліва у середній частині. Пошкодження на одязі у вигляді розривів утворились від зачіпу об виступаючі предмети травмуючого фактору (висновок експерта від 19.12.2023 № 196-МК, т. 3 а.с. 92-99).

3.11.2023 о 16:20 у ОСОБА_9 стану будь-якого сп`яніння не виявлено (т. 3 а.с. 61).

Стороною захисту (захисник ОСОБА_11 ) було заявлено клопотання про визнання доказів сторони обвинувачення, зібраних у кримінальному провадженні у період з 3.11.2023 по 5.11.2023 (зокрема, відомостей протоколів огляду місця події, обшуку автомобіля, його огляду, протоколів зняття показань з відеокамер, протоколу проведення слідчого експерименту, висновку судово-медичної експертизи тощо) недопустимими у зв`язку з тим, що вони зібрані, на думку сторони захисту, неуповноваженими на те особами Головного слідчого управління ДБР. Клопотання вмотивовано тим, що відомості щодо вчинення ОСОБА_9 вказаного кримінального правопорушення внесені до ЄРДР Генеральним прокурором 3.11.2023, і матеріали кримінального провадження з Офісу Генерального прокурора скеровані до ДБР лише 6.11.2023, і лише з цього моменту службові особи ДБР мали право приймати процесуальні рішення та проводити слідчі дії у даному кримінальному провадженні.

Суд не погоджується з такими доводами сторони захисту з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Згідно із ч. 7 ст. 214 КПК якщо відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені прокурором, він зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дня внесення таких відомостей з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до відповідного органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування. Отже, підставою для здійснення досудового розслідування слідчими певного органу досудового розслідування у випадку внесення відомостей до ЄРДР прокурором є саме постанова прокурора про доручення проведення досудового розслідування. Тлумачення наведеної норми дозволяє дійти висновку, що КПК не передбачає обов`язкового одночасного направлення матеріалів досудового розслідування визначеному ним органу досудового розслідування з визначенням такого органу, для цих дій прокурору визначено строк у 5 днів з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

Про наявність постанови прокурора про доручення проведення досудового розслідування певному органу досудового розслідування відповідні посадові особи цього органу можуть дізнатись із ЄРДР як його користувачі відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, що не суперечить вищенаведеним нормам КПК.

Згідно із наданою стороною захисту під час підготовчого судового засідання копією постанови про доручення проведення досудового розслідування (т. 1 а.с. 81-82), Генеральний прокурор 3.11.2023 доручив проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні слідчим Головного слідчого управління ДБР.

В цей же день заступником керівника Головного слідчого управління ДБР визначено групу слідчих у даному кримінальному провадженні, старшим якої визначено ОСОБА_27 (т. 1 а.с. 77-80).

Таким чином, порушень визначеного КПК порядку визначення органу досудового розслідування та призначення слідчих допущено не було, а тому зазначене клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими задоволенню не підлягає.

Також сторона захисту (захисник ОСОБА_11 ) клопотала про визнання недопустимими ухвал слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 4 та 6.11.2023, якими надано дозвіл на обшук автомобіля обвинуваченого та накладено арешт на майно, а також ухвали від 31.01.2024, якою продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 6 місяців. Клопотання вмотивовано тим, що зазначені ухвали винесені з порушенням територіальної підсудності, оскільки подані до суду не за місцем фактичного знаходження органу досудового розслідування, а за зареєстрованою юридичною адресою Головного слідчого управління ДБР, що, на думку захисника, суперечить КПК та практиці Верховного Суду.

Суд не погоджується із такими доводами сторони захисту, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яким є арешт майна, на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 2 ст. 234 КПК). При цьому КПК не визначає і не розкриває поняття «місцезнаходження органу досудового розслідування». Наведена захисником на підтвердження своєї позиції практика Верховного Суду у справах № 463/1712/22 та № 443/1683/23 (ухвали від 9.06.2022 та від 11.04.2024 відповідно) є нерелевантною, оскільки у першій справі Верховний Суд при визначенні територіальної підсудності керувався наказами директора ДБР про визначення підслідності кримінальних проваджень певному Територіальному управлінню ДБР у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану, а у другій територіальна підсудність кримінального провадження визначена за зазначеним у обвинувальному акті місцем закінчення досудового розслідування. Разом із цим, Верховний Суд в ухвалі від 13.10.2020 у справі № 607/16332/20 прямо зазначив, що територіальна підсудність клопотань до слідчих суддів визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ. Таким чином, виходячи із наведеного тлумачення Верховним Судом положень КПК щодо визначення місцезнаходження органу досудового розслідування, суд дійшов висновку, що при постановленні вищевказаних ухвал слідчими суддями Печерського районного суду міста Києва порушень правил територіальної підсудності допущено не було, у зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

Разом із цим, суд відкидає як неналежні відомості протоколу тимчасового доступу від 26.02.2026 до інформації про з`єднання за номером телефону, яким користувався обвинувачений, зокрема 3.11.2023 (т. 4 а.с. 78-104), оскільки ця інформація не містить відомостей щодо обставин ДТП або швидкісного режиму керованого обвинуваченим автомобіля упродовж цього дня. З цих же підстав суд відкидає як неналежні та недостовірні відомості копії квитанції з АЗС «WOG» у м. Вишгород (т. 5 а.с. 179), на яку посилався прокурор як доказ середньої швидкості автомобіля обвинуваченого упродовж поїздки до місця ДТП та перевищення таким чином допустимої швидкості руху у населених пунктах, оскільки доказів того, що обвинувачений упродовж цієї поїздки рухався із сталою швидкістю, суду не надано.

30.11.2023 оглянуто мобільний телефон, навушники та купюру 100 грн, знайдені у кишенях одягу трупа ОСОБА_13 під час огляду місця ДТП, проте доказової інформації вказані речі не містять (т. 2 а.с. 70).

Крім того, протокол зняття показань приладів та технічних засобів від 9.11.2023 (т. 2 а.с. 186-188) не містить доказової інформації, що має значення для даного кримінального провадження, оскільки на ньому зафіксований рух транспортних засобів за 20 км до місця події, а протокол зняття інформації від 10.11.2023 (т. 2 а.с. 186-190) не містить доказової інформації, оскільки зазначеного у ньому додатку у вигляді відеозапису суду не надано.

Також суд відкидає як неналежні докази відомості відповіді на запит та копії постанови у справі про адміністративні правопорушення (т. 3 а.с. 21-23), оскільки зазначені в цих документах відомості стосуються притягнення до адміністративної відповідальності свідка ОСОБА_29 .

Крім того, суд відкидає як неналежні відомості відповіді на запит та постанов про притягнення до адміністративної відповідальності обвинуваченого за перевищення допустимої швидкості руху, зафіксовані в автоматичному режимі (т. 2 а.с. 25-48), оскільки вказані відомості стосуються обвинуваченого не як водія, а як власника транспортного засобу, обвинувачений в судовому засіданні пояснював, що його транспортним засобом часто керували його помічники, а сам він до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну далекі відстані, здебільшого до м. Львова, долав на літаку. Крім того, суд за загальним правилом, встановленим у ч. 1 ст. 88 КПК, визнає ці відомості недопустимими на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується у даному кримінальному провадженні.

Також суд відкидає усі інші надані сторонами документи, оскільки вони не є процесуальними джерелами доказів (процесуальні рішення, клопотання, заяви, супровідні листи тощо) або не містять відомостей щодо обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Оцінюючи вищенаведені докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд виходить із наступного.

Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 286 КК настає за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, яке спричинило, зокрема, смерть потерпілого.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статтями 286 – 288, 415 КК, слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм – бланкетні. У зв`язку з цим суди повинні ретельно з`ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Сама подія ДТП та її обставини (те, що ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «Мерседес» у лівій смузі руху міжнародної автодороги «Київ-Чоп» з перевищенням допустимої швидкості руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , яка перебігала дорогу справа наліво у забороненому для цього місці, від чого загинула на місці події) в цілому стороною захисту не заперечуються. Стороною захисту лише заперечується, що причиною цієї ДТП явилось саме перевищення ОСОБА_9 допустимої швидкості руху та його можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного гальмування навіть за умови дотримання допустимої швидкості руху.

ОСОБА_9 стороною обвинувачення ставиться у провину порушення вимог п.п. 1.5, 12.1, пп. «ґ» п. 12.6, пп. «б» п. 12.9 ПДР, які перебувають у прямому причинному зв`язку із ДТП та її наслідками.

Згідно із п. 1.5. ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

За п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до підп. «ґ» п. 12.6 ПДР поза населеними пунктами на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, дозволяється рух легковим транспортним засобам зі швидкістю не більше 110 км/год.

Підп. «б» п. 12.9 ПДР забороняє водіям перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Слід зазначити, що ділянка дороги, по якій рухався ОСОБА_9 , не була позначена дорожніми знаками 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» та 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості».

Крім того, перевищенням максимальної швидкості руху ОСОБА_9 не міг створювати небезпеку для руху пішоходів, оскільки відповідно до п. «г» п. 4.14 ПДР рух пішоходів проїзною частиною у місцях, де встановлено огородження, заборонено, а ділянка, якою рухався ОСОБА_9 , мала саме таке огородження, наземні пішохідні на цій ділянці були відсутні. Згідно із п. 1.4 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Таким чином, оскільки сама поява пішохода на проїзній частині цієї ділянки дороги була заборонена ПДР, ОСОБА_9 перевищенням допустимої швидкості руху загрожував тільки безпеці руху водіям транспортних засобів, що рухались у попутному напрямку.

Також відповідно до під. «а» та «б» п. 4.14 ПДР пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, а також робити це раптово, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.

Таким чином, за вищенаведених обставин саме дії пішохода ОСОБА_13 , яка раптово вибігла на дорогу у забороненому для цього місці, створили небезпеку для руху (п. 1.10 ПДР) водія ОСОБА_9 .

Разом із цим, суд погоджується із доводами прокурора про те, що незалежно від причин виникнення небезпеки для руху, в тому числі й внаслідок грубого порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху, водій зобов`язаний відповідно п. 12.3 ПДР негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. У цьому випадку у разі ДТП її причиною визнається порушення водієм п. 12.3 ПДР, а створення іншим учасником дорожнього руху небезпеки в русі водієві – лише необхідною умовою настання ДТП.

Обвинувачення ОСОБА_9 ґрунтується на відомостях висновку комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 26.12.2023 № СЕ-19-23/64756-ІТ про те, що у цій дорожньо-транспортній ситуації він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_13 шляхом руху із допустимою на даній ділянці автодороги швидкістю та своєчасного застосування гальмування. Експерти дійшли висновку, що в причинному зв`язку із ДТП перебуває саме невідповідність дій ОСОБА_9 вимогам п. 12.3 та підп. «б» п. 12.9 ПДР. Як зазначалось вище, факт перевищення ОСОБА_9 допустимої швидкості стороною захисту не заперечується, обвинувачений допускав, що перед ДТП рухався зі швидкістю приблизно 145 км/год. При проведенні зазначеної експертизи експерти дійшли висновку про прямий причинний зв`язок між перевищенням обвинуваченим допустимої швидкості руху та наїздом на пішохода, виходячи, зокрема, із відомостей протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_15 (водій автомобіля «Судзукі Джимні»), під час якого останній визначив темп руху пішохода ОСОБА_13 від моменту початку її руху і до наїзду на неї. При цьому експерти дійшли висновку, що за умови дотримання водієм ОСОБА_9 допустимої швидкості руху 110 км/год та при часі руху пішохода 2,94 с обвинувачений мав технічну можливість зупинити транспортний засіб до місця наїзду, за цього часу 2,67 с – не мав такої можливості. Останній варіант висновку спростовує винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Таким чином, оскільки слідчий експеримент з водієм ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_29 не проводився, проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_15 мало вирішальне значення задля отримання максимально достовірних параметрів руху пішохода ОСОБА_13 , що вимагало максимального наближення умов проведення слідчого експерименту до умов, за яких свідок спостерігав за подією. Прокурор вважав, що умови проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_15 були достатніми для отримання достовірних даних, зокрема, й щодо темпу руху пішохода. При цьому прокурор навів практику Верховного Суду у справах № 641/2251/17, 640/6436/17 та 303/5115/15-к щодо необов`язковості дотримання при слідчому експерименті умов, за яких свідок спостерігав за подіями. Суд вважає наведену прокурором практику Верховного Суду нерелевантною для даного кримінального провадження, оскільки вона стосується проведення слідчих експериментів у справах проти власності та проти здоров`я особи, в яких дійсно обставини сприйняття свідками дій обвинувачених щодо вчинення цих кримінальних правопорушень не впливали на можливість сприйняття свідками цих обставин, а темпи рухів обвинувачених – не підлягали подальшому дослідженню із застосуванням спеціальних технічних знань і взагалі ніякого значення для справ не мали.

Як видно із дослідженого в судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_15 , останній визначав темп руху пішохода з відстані 1,5-2 м від статиста у темну пору доби, у той час як подія ДТП відбулась вранці в світлу пору, свідок спостерігав за рухом пішохода ОСОБА_13 з відстані приблизно 50-60 м. Загальновідомо, що чим далі предмет знаходиться від спостерігача, тим повільнішим він здається, і навпаки. Освітленість також суттєво впливає на сприйняття швидкості об`єктів. Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що через істотну різницю між умовами (відстань та освітленість) проведення слідчого експерименту та обставинами, за яких свідок ОСОБА_15 спостерігав рух пішохода ОСОБА_13 , показання свідка щодо темпу руху останньої під час проведення слідчого експерименту не можуть вважатись достовірними. Ці ж показання свідка ОСОБА_15 були розцінені як технічно неспроможні при проведенні транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи (висновок від 18.04.2024 № 75, т. 5 а.с. 111-124). Оскільки висновок 26.12.2023 № СЕ-19-23/64756-ІТ заснований на недостовірних показаннях свідка ОСОБА_15 щодо темпу руху пішохода ОСОБА_13 , відомості цього висновку щодо можливості водія ОСОБА_9 уникнути наїзду на останню за умови дотримання допустимої швидкості руху також не можуть вважатись достовірними, а тому судом відкидаються.

Також суд бере до уваги відомості висновку експерта від 18.04.2024 № 75 про те, що за вищенаведених обставин водій ОСОБА_9 не мав технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до лінії руху пішохода як при обраній, так і при допустимій швидкості (т. 5 а.с. 124).

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. За ч. 2 ст. 17 КПК особа підлягає виправданню, якщо сторона обвинувачення не доведе її винуватість поза розумним сумнівом.

Виходячи з наведених положень та оцінюючи досліджені судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що причиною наїзду на пішохода ОСОБА_13 є саме перевищення водієм ОСОБА_9 допустимої швидкості руху, а також те, що він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування, у зв`язку з чим обвинувачений підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, підлягають віднесенню на рахунок держави.

Арешти, накладені ухвалами слідчих суддів, підлягають скасуванню, а самі речові докази – поверненню власникам (законним володільцям), за винятком тих, які підлягають знищенню як такі, що не становлять матеріальної або іншої цінності.

Підстав для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_9 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку із відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_9 не обирати.

Судові витрати сторони обвинувачення в розмірі 26 802 грн 88 коп на залучення експертів при проведенні судових експертиз віднести на рахунок держави.

Скасувати арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва:

- від 4.11.2023 на вилучені під час огляду місця ДТП 3.11.2023 купюру номіналом 100 грн., яку повернути потерпілому ОСОБА_22 , олівець для брів, два кросівки бірюзового кольору, шкарпетку, полімерні уламки, мікрооб`єкти – знищити;

- від 6.11.2023 на вилучені під час обшуку 3.11.2023 автомобіля «Mersedes-Benz-GLE-300D», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », ключ запалювання цього автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які повернути ОСОБА_30 , полімерні аплікатори, залишки волосся та уламки решітки радіатора – знищити;

- від 17.11.2023 на вилучений 4.11.2023 під час огляду трупа ОСОБА_13 жіночий одяг, який знищити.

Вилучені під час огляду місця події 3.11.2023 мобільний телефон «Tecno» – повернути потерпілому ОСОБА_22 , пошкоджені навушники – знищити.

Вилучений в КНП «Обласний медичний спеціалізований центр Житомирської обласної ради» зразок крові ОСОБА_9 знищити.

Інші отримані в ході досудового розслідування та судового розгляду документи, а також носії електронної інформації (флеш-накопичувачі, DVD-диски тощо) залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому і прокурору, та направити потерпілому не пізніше наступного дня після ухвалення. Захисники мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1