Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №278/6284/24 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/6284/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Буткевича М.І., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом, поданим представником позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить витребувати земельну ділянку АДРЕСА_1 на території Оліївської сільської ради, з кадастровим номером 1822083200:01:000:1401 та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь позивачки.

В обґрунтування своїх вимог представник позивачів зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула права земельну частку (пай), розташовану в с. Кам`янка Житомирської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

12 вересня 2006 року розпорядженням Житомирської райдержадміністрації від 20.07.2006 року № 559 позивачці було видано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083200:01:000:0415.

У 2022 році на замовлення позивачки ФОП ОСОБА_4 розробила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 2,4819 для ведення особистого селянського господарства на території Оліївської сільської ради Житомирського району, Житомирської області.

Дана документація містить відомості про те, що на розробку було надано правовстановлюючий документ у формі державного акту серії ЯА № 401859 від 12 вересня 2006 року. Технічна документація також містить відомості про те, що за кадастровим номером 1822083200:01:000:0415 зазначеним у державному акті земельна ділянка відсутня в базі державного земельного кадастру. Натомість вона присутня під іншим номером – 1822083200:01:000:1401.

На запит Позивачки від 27.10.2022 року було надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку HB-1800628442022 від 03.11.2022 за кадастровим номером 1822083200:01:000:1401, яким підтверджено цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства і вказано місце розташування та додано кадастровий план земельної ділянки.

17 листопада 2022 року Держгеокадастр листом повідомив позивачку про обставини ідентичні встановлені ОСОБА_4 при розробці технічної документації.

26 травня 2023 року Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області рішенням № 916 затвердила технічні документації із землеустрою і передала у власність громадянам земельні ділянки, зокрема ОСОБА_3 площею 2.4819 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1822083200:01:000:1401.

24 липня 2024 року сформовано інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 1822083200:01:000:1401, площею 2.4819 га зареєстрована за відповідачкою на підставі вище вказаного рішення органу місцевого самоврядування.

Від 17.10.2024 року надійшла відповідь від Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області на адвокатський запит від 07.10.2024. У даній відповіді міститься інформація, ідентична тій, що була встановлена ОСОБА_4 при розробці технічної документації. Також, у відповіді зазначено, що 07.08.2020 року до Державного земельного кадастру були внесені відомості про земельну ділянку площею 2,4819 га і присвоєно кадастровий номер 1822083200:01:000:1401 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, на яку в порядку інформаційної взаємодії з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно надійшли відомості про право власності на гр. ОСОБА_3 та право оренди ТОВ «Акріс Груп».

Таким чином, земельна ділянка, що належить позивачці, вибула з її володіння без її волі.

Ухвалою суду від 11.12.2024 року відкрито провадження у справі. В судове засідання сторони не з`явилися, подавши до суду заяви про розгляд справи без їхньої участі. Крім того, представником відповідачки на адресу суду була скерована заява про визнання позову.

За таких обставин та відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

12 вересня 2006 року розпорядженням Житомирської райдержадміністрації від 20.07.2006 року № 559 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083200:01:000:0415 (серія ЯА № 401859) (а.с. 7,8).

Як вбачається з технічної документації із землеустрою, виготовленої ФОП ОСОБА_4 , від 12.09.2022 року, в ході камеральних робіт встановлено невідповідність відомостей Державного акту серії ЯН № 401859 від 12.09.2006 року з відомостями Державного земельного кадастру – за кадастровим номером 1822083200:01:000:0415, зазначеним в Державному акті, земельна ділянка відсутня в базі Державного земельного кадастру. Натомість вона присутня під іншим номером – 1822083200:01:000:1401 (а.с 29-32).

Рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 916 від 26 травня 2023 року затверджено технічну документацію із землеустрою і передано у власність громадянам земельні ділянки, зокрема ОСОБА_3 площею 2.4819 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1822083200:01:000:1401 (а.с. 154, 155).

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 судом встановлено наступне.

Земельна ділянка № 12 розташована за межами населеного пункту Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Право на земельну частку пай у розмірі 2,9540 в умовних кадастрових гектарах, належить гр. ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 60338177 від 24.03.2005 року, зареєстрованого від 04.07.2006 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 383 (а.с. 121, 122).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 08.12.2022 року зареєстрованого в реєстрі за № 1371, гр. ОСОБА_3 успадкувала право на земельну частку (пай) розміром 2,954 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (а.с. 118).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000674842023, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.01.2020 року, межі земельної частки (паю) визначені в натурі (на місцевості) та присвоєно кадастровий номер 1822083200:01:000:1401. Площа земельної ділянки складає 2,4819 (а.с. 131).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з положеннями ст. ст. 317 і 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами ст. 321 ЦК України унормовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. ст. 387 та 388 ЦК України. Даний відповідний правовий висновок ВСУ викладений у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ВП ВС від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з висновком ВСУ сформульованим у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15, віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Так, ВП ВС в постанові від 11 лютого 2020 року у справі 922/614/19 викладено правовий висновок, згідно якого у сторін про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів.

Належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку земельну ділянку. Відповідні висновки містяться в постанові ВП ВС від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

Державний акт – це документ, який засвідчує, що особа, якій його видано, є повноправним власником земельної ділянки. Державні акти на право приватної власності на землю видає і реєструє відповідна місцева рада.

Державний акт на право приватної власності на землю також визначає розмір, місцеположення, межі ділянки і містить її схему. В деяких випадках громадянин може отримати більше ніж один наділ. У такому разі в державному акті буде вказано такі самі дані про всі ділянки. В державному акті, який видають замість земельного сертифікату, вказують цільове призначення ділянки - або для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, або для ведення фермерського господарства. Право на отримання державного акту мають усі власники земельних сертифікатів.

Земельний сертифікат – це документ, який засвідчує право особи на земельну частку і містить відомості про її вартість та розмір в умовних гектарах. Сертифікати видає районна державна адміністрація. Отримавши такий документ, громадянин ще не знає, де

конкретно міститься його частка землі і не може її самостійно обробляти. Своє право на земельну частку власник сертифікату може тільки передати в спадок.

Варто зауважити, що сертифікат на земельну частку (пай) не є підтвердженням права власності на саму ділянку й не встановлює її меж.

Саме оформлення у власність земельної частки (паю) передбачає заміну сертифіката про право на таку земельну частку на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку

Така земельна ділянка після оформлення вказаних документів матиме чітко визначені межі в натурі (на місцевості), а власник матиме повне право на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Саме з моменту внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав право власності на земельну ділянку вважається виниклим у повному юридичному сенсі.

Ключова відмінність між цими документами полягає в тому, що сертифікат на пай не підтверджує наявності у особи права власності на конкретну земельну ділянку, тоді як витяг з Реєстру прав засвідчує вже оформлене та зареєстроване речове право на індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна. Сертифікат був і залишається підставою для подальшого формування земельної ділянки та оформлення права власності, але сам по собі не створює повноцінного права власності.

Аналіз вище вказаних норм дає підстави для задоволення позову у повному обсязі, оскільки право власності на спірну земельну ділянку у позивачки виникло раніше, ніж у відповідачки.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 82, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Витребувати земельну ділянку АДРЕСА_1 на території Оліївської сільської ради, з кадастровим номером 1822083200:01:000:1401, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя М.І.Буткевич