Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №278/1527/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1527/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Буткевича М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вище вказаним адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 1559 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, прийняту 12.11.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що постановою № 1559 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з не проходженням повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби у строк до 05.06.2025 року.

Однак, вказано постанова йому не вручалась, за місцем проживання позивача не направлялась. Копія постанови була отримана позивачем у Житомирському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Позивач вважає, що відповідач при складанні адміністративного матеріалу допустив грубі порушення та не дослідив усі обставини справи, а тому винесена постанова є необґрунтованою та незаконною. Позивач не вбачає у своїх діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Оскаржувана постанова виносилась відповідачем з порушенням вимог КУпАП, оцінка доказів не проводилась, об`єктивного та законного розгляду справи не відбулося, позивач був позбавлений можливості заявляти клопотання та скористатись правовою допомогою. З огляду на кількість та характер допущених відповідачем процесуальних порушень при винесенні оскаржуваної постанови, така постанова не може вважатись законною. Крім того, вказана постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку. Посилання на жоден з доказів в оскаржуваній постанові відсутні.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Ухвалою суду від 27.03.2026 року заяву про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 80541474, відкритому 19.03.2026 року на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення № 1559 від 12.11.2025 року, що винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

31.03.2026 року суддею Житомирського районного суду Житомирської області було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін; поновлено строк позивачу для звернення до суду із позовною заявою.

На момент ухвалення рішення судом ІНФОРМАЦІЯ_3 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

07.11.2025 року оператором групи ІНФОРМАЦІЯ_4 солдатом ОСОБА_3 складено протокол № 1559 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 (а.с. 8). З вказаного протоколу вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 07.11.2025 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою уточнення даних.

В ході перевірки відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних, резервістів встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , за рішенням військово-лікарської комісії від 15 березня 2023 року був визнаний обмежено придатним до військової служби.

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XIII), громадяни, окрім іншого, зобов?язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 2 розділу ІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі - Закон № 3621-IX), установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов?язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов?язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію. Громадянин ОСОБА_1 для проходження медичного огляду не звертався.

Разом з тим, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні відомості про проходження громадянином ОСОБА_1 повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової

служби до спливу граничного строку, встановленого законом.

Отже, громадянин ОСОБА_1 під час дії особливого періоду порушуючи вимоги абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону № 3543-XII та пункту 2 розділу ІІ Закону № 3621-IX, не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у строк до 05.06.2025 року.

Таким чином, своїми діями (бездіяльністю), порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Судом встановлено, що позивач ознайомлений з даним протоколом, де останньому було повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується його особистим підписом (а.с. 8 заворот). У поясненні до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що не пройшов вчасно ВЛК у зв`язку з лікуванням. Крім того, після одужання позивач самостійно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 і 23.10.2025 року пройшов медичний огляд «ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 », про що видана довідка № 2025-10231408-5245-0 від 23.10.2025 року (а.с. 12).

12.11.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 за наслідком розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 була винесена оскаржувана постанова № 1559 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 17 000,00 грн (а.с. 9).

З вказаної постанови вбачається, що її копія була направлена на адресу позивача засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта». Однак, будь-які докази про отримання позивачем копії оскаржуваної постанови відсутні.

Як слідує з оскаржуваної постанови позивача фактично притягнуто до адміністративної відповідальності за не виконання ним вимог п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року, а саме не проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, та його дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини 1 Закон № 3543-XII, громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржувана постанова винесена 12.11.2025 року. Інкриміноване порушення ОСОБА_1 , згідно постанови, виявлено 07.11.2025 року.

Судом встановлено, що у період з 15.06.2025 по 24.06.2025 ОСОБА_1 перебував у лікарні на стаціонарному лікуванні з оперативним втручанням та з подальшим амбулаторним лікуванням у травматолога та сімейного лікаря. Даний факт підтверджується копією виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого № 22289(25) від 24.06.2025 року (а.с. 11). З цієї ж виписки вбачається, що ОСОБА_1 рекомендована, серед іншого, ходьба за допомогою милиць з дозованим навантаженням правої ноги.

Позивач стверджує, що після одужання самостійно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 і 23.10.2025 року пройшов медичний огляд «ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 », про що видана довідка № 2025-10231408-5245-0 від 23.10.2025 року (а.с. 12).

Як вбачається з копії військово-облікового документу, сформованого 03.03.2026 року відомості про дату проходження ВЛК внесені до системи Резерв+ (а.с. 10).

Усі вище наведені факти дають підстави вважати, що несвоєчасне повторне проходження ВЛК ОСОБА_1 через довготривалу хворобу є об`єктивною та поважною причиною пропуску строку її проходження.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В супереч викладеному відповідач, ухвалюючи оскаржувану постанову, жодних із зазначених обставин не врахував та не обґрунтувати правомірність оскаржуваної постанови.

Відповідач, будучи зобов`язаним доказувати правомірність свого рішення, будь яких доказів щодо його правомірності не надав.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем в постанові не наведеного жодного доказу, який би підтверджував факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, не взято до уваги обставини, які пом`якшують відповідальність, та мають значення для правильного вирішення справи,.

Вказане означає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП.

На виконання вимог ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Серед іншого, суд констатує, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не заявив жодних заперечень проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом порушення під час винесення суб`єктом владних повноважень оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 № 1559 від 12.11.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення стосовно позивача підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 7, 210, 247, 251, 280 КУпАП, ст. ст. 42, 43, 77, 242-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 1559 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, прийняту 12.11.2025 року стосовно ОСОБА_1 . Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 с. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 666,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя М.І.Буткевич