Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №277/1341/25 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Суд: Ємільчинський районний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 15 квітня 2026 р.

Справа: №277/1341/25

Суддя: Заполовський В. В.

Справа № 277/1341/25

РІШЕННЯ

іменем України

"16" квітня 2026 р. с-ще Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.В.

за участю секретаря с/з Лук`янчук Т.В.

розглянувши відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Ємільчинського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь кошти в сумі 1570160,00 грн.

В обґрунтування вимог позивача зазначив, що 10.08.2024 року в с-щі Ємільчине між ним та відповідачем було укладено договір позики, за умовами якого він позичив ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 33000,00 доларів США на один рік за винагороду в сумі 5000,00 доларів США.

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання у встановлений договорами строк не виконала, на вимоги позивача щодо повернення грошових коштів не реагує, з метою захисту своїх майнових прав він змушений звернутись до суду з даним позовом.

У судове засідання позивач не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій вказав, що позов підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій вказала, що позовні вимоги не визнає, оскільки по розписці, яка подана до суду позивачем коштів у борг не брала. Були інші суми, які вона брала в борг у позивача за іншими розписками, а тому просила відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

10.08.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець позичає, а позичальник бере в борг грошові кошти у сумі 33000,00 доларів США. Отримання коштів за цим договором підтверджується розпискою позичальника. Позичальник зобов`язується повернути вказані грошові кошти не пізніше 10.08.2025 року. За користування даною позикою позичальник сплачує позикодавцю винагороду в розмірі 5000,00 доларів США. Також сторони погодили, що місцем укладання та місцем виконання цього договору (повернення коштів) є АДРЕСА_1 , а тому будь-які можливі спори (в тому числі стягнення боргу), які випливають з цього договору підсудні Ємільчинському районному суду. (а.с. 3).

Відповідно до розписки від 10.08.2024 року, написаної власноруч ОСОБА_2 , остання вказала, що позичила у ОСОБА_3 гроші в сумі 33000,00 доларів США згідно договору позики від 10.08.2024 року. (а.с. 4).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч.1 ст.1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що вона по розписці, яка подана до суду позивачем коштів у богр не брала, оскільки нею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цього.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що станом на день розгляду справи, відповідач у встановлені строки (10.08.2025 року) не виконала взяті на себе зобов`язання та не повернула суму боргу позивачу.

Згідно наданого розрахунку позивача та на підставі перевірених судом доказів вбачається, що станом на дату подачі позовної заяви 14.10.2025 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 38000,00 доларів США, що еквівалентно 1570160,00 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, у силу принципу змагальності сторін відповідач не надала суду жодних доказів на спростування дійсності укладеного між ними договору позики, суми наявної заборгованості та її розрахунку, тому суд вважає розрахунок заборгованості обґрунтованим та достовірним.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення боргу підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Згідно ч.ч.7, 8 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У зв`язку з цим, суд вважає необхідним продовжити дію заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 16.10.2025 року на строк протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

На підставі ст.ст.204, 215, 235, 98, 599, 610, 611, 625, 629, 1046, 1047, 1048 – 1051 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 76 – 78, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_2 заборгованість за договором позики від 10 серпня 2024 року в сумі 1570160 (один мільйон п`ятсот сімдесят тисяч сто шістдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 15701 (п`ятнадцять тисяч сімсот одна) грн. 60 коп.

Продовжити строк дії заходу забезпечення позову, застосованого ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16.10.2025 року строком на дев`яносто днів з дня набрання рішенням законної сили, а у разі відкриття, протягом вказаного строку, за заявою позивача виконавчого провадження до повного виконання судового рішення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 24 квітня 2026 року.

Суддя В. В. Заполовський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua