Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №560/1800/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1800/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 квітня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що починаючи з 2023 року позивач декілька разів звертався до відповідача із заявами про виключення його з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (далі - Закон №2232-XII) , однак будь - якої відповіді не отримав.

Ухвалою суду від 06.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач позов не визнав, надав відзив в якому просив в його задоволенні відмовити.

Свою позицію аргументував тим, що дійсно позивач є особою, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Але, 18.05.2024 набув чинності Закон №2232-ХІІ, який виключив таку підставу виключення з військового обліку.

З цього моменту у відповідача виникло право на поставлення позивача на військовий облік. Відповідач вказує, що первинне звернення позивача від 29.05.2023 було розглянуте відповідачем у межах компетенції та з дотриманням вимог законодавства про звернення громадян.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

Позивач вважає, що він, як особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, підлягає виключенню з військового обліку.

У зв`язку із цим, як стверджує позивач, він неодноразово звертався до відповідача із заявами, у яких просив зняти його з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII, однак відповіді не отримав, зважаючи на що звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ст. 1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч.9).

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Відповідно до положень п. 79 цього Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Частиною 6 статті 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Слід зазначити, що з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024, редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232 зазнала змін, внаслідок яких пункт 6 частини 6 цієї статті було виключено.

Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин приписи ч. 6 ст. 37 Закону України №2232-XII не передбачають такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а в силу приписів ч. 1 ст. 37 Закону № 2232 позивач є громадянином України, який підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.

Відтак, враховуючи зазначене суд констатує про відсутність законних підстав щодо виключення позивача з військового обліку, як раніше засудженого за вчинення тяжкого злочину, а також внесення відповідних змін до військово - облікових даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за тяжкий злочин.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем надано до суду відповідь від 05.06.2023 на первинне звернення позивача, при цьому суд не надає оцінку змісту вказаному документу, так як зазначене не є предметом судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів, оцінивши докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволені позову.

Враховуючи, що у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено, підстави для присудження на користь позивача понесених при розгляді справи судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя Я.В. Драновський