Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №520/33980/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 квітня 2026 року № 520/33980/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюкова Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Трунов М.В.,

за участі представників:

позивача -Садієва Н.А.о.,

відповідача - ДНВП «Об`єднання Комунар» - Машніцького В.А.,

третьої особи - Бєлякова Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОВЕТ ЛТД» (вул. Літературна, буд. 6, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 4362396390),

Державного науково-виробничого підприємства "ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР" (вул. Рудика, буд. 8, м. Харків, 61070, код ЄДРПОУ 14308730),

третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Головне управління ДПС у Харківській області (далі по тексту -позивач, ГУ ДПС, контролюючий орган, суб`єкт владних повноважень) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОВЕТ ЛТД» (далі по тексту- відповідач-1, ТОВ «Біовет ЛТД», товариство), Державного науково-виробничого підприємства "ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР" (далі по тексту- відповідач-2, ДНВП «Об`єднання Комунар», підприємство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_1 ), в якому просить суд:

- визнати договір поставки № 269/05Д від 1 вересня 2020 року укладений між ДНВП «Об`єднання Комунар» та ТОВ «БІОВЕТ ЛТД» недійсним;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ДНВП «Об`єднання Комунар» (ЄДРПОУ 14308730) суму у розмірі 3 647 620, 32 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що зі змісту оспорюваного договору та видаткових накладних вбачається, що ТОВ «БІОВЕТ ЛТД» на ДНВП «Об`єднання Комунар» було здійснено поставку електронних компонентів та устаткування. Згідно виписок по банківським рахункам протягом жовтня 2020-квітня 2021 ДНВП «Об`єднання Комунар» було перераховано на банківський рахунок ТОВ «БІОВЕТ ЛТД» грошові кошти в загальній сумі 3 647 620, 32 грн.

Згідно вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.06.2023 року, справа № 646/1706/23, провадження №1-кп/646/298/2023, ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України. Так, в травні 2020 року ОСОБА_2 отримав від невстановленої особи на ім`я ОСОБА_3 пропозицію внести за грошову винагороду у документи, які відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-ІV подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості та подати їх державному реєстратору. ОСОБА_2 погодився на таку пропозицію та надав свій паспорт громадянина України та картку платника податків подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи.

За результатами отриманих висновків судових почеркознавчих експертиз щодо підписів директора ТОВ «БІОВЕТ ЛТД» ОСОБА_2 було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у договорі поставки № 269/05Д від 01.09.2020, а також на інших первинних документах товариства виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою, що свідчить про відсутність підпису уповноваженої особи та ставить під сумнів дійсність відповідних документів.

ГУ ДПС у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БІОВЕТ ЛТД» за період 20.05.2020- 27.07.2025. За її результатами складено акт від 08.08.2025 № 33608/20-40-07-06-05/43626390, відповідно до якого встановлено порушення:

-ненадання первинних документів та регістрів обліку на вимогу контролюючого органу - п. 44.6 ст. 44 ПКУ;

- неподання декларації з податку на прибуток і фінансової звітності за 2022 рік - п. 49.1, п. 49.2, п.п. 49.18.3 ст. 49, п. 46.1, п. 46.2 ст. 46 ПКУ;

- невиконання обов`язку вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність та відсутність належних первинних документів - ст. 3, 8, 9 Закону № 996-XIV і Положення № 88;

- оформлені від імені товариства документи не визнаються первинними через відсутність фактичних господарських операцій, що, зокрема, кореспондує із встановленим вироком фактом фіктивної реєстрації ТОВ «БІОВЕТ ЛТД».

Отже, з урахуванням всіх вищевказаних обставин у сукупності, ГУ ДПС у Харківській області обґрунтовано вважає, що договір поставки № 269/05Д від 1 вересня 2020 року укладений між ТОВ «БІОВЕТ ЛТД» та ДНВП «Об`єднання Комунар» такими, що суперечить інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню судом недійсним.

Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач-1 ТОВ «БІОВЕТ ЛТД», повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи шляхом направлення повісток за: зареєстрованою адресою місцезнаходження: вул. Літературна, буд. 6,м. Харків, 61058, на його електронну адресу e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом розміщення оголошень на сайті Харківського окружного адміністративного суду за посиланням https://adm.hr.court.gov.ua/sud2070/pres-centr/og_el_adresa/biovet060426. Також судом складено довідки на підтвердження неможливості повідомлення телефонограмою про дату, час та місце судових засідань, за номерами засобу зв`язку, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (НОМЕР_5) з причини недійсності номеру телефону Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОВЕТ ЛТД» номеру телефону НОМЕР_3 .

З урахуванням наведених вище обставин та доводів і міркувань інших учасників справи, судом ухвалено здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача-1 ТОВ «БІОВЕТ ЛТД».

Відповідач-2 - ДНВП «Об`єднання Комунар» надало до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначило про те, що позов не містить вмотивованого пояснення яким чином ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» (яке є державним підприємством, корпоративні права (100%) належить державі), укладаючи договір поставки №269/05Д від 01.09.2020 для придбання комплектуючих (необхідних для виконання державного замовлення із виготовлення товарів військового призначення), мало на меті, так чи інакше, порушити інтереси держави та/ або суспільства.

Зазначає те, що, виходячи із аргументів позивача, відсутня можливість встановити чим взагалі обумовлюється необхідність відповідачу отримувати будь-яку податкову вигоду, в тому числі у вигляді заниження бази оподаткування ПДВ, оскільки ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» - є стратегічним державним підприємством.

Вказує на відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки доводи позивача обумовлюються виключно його оціночними судженнями, та не враховують наступні обставини:

1) Висновок контролюючого органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій зроблений на підставі порушень ТОВ «БІОВЕТ ЛТД», в тому числі його посадовими особами, норм діючого законодавства, суперечить принципу індивідуальної відповідальності, оскільки такі обставини повинні оцінюватись у сукупності з іншими обставинами та доказами;

2) Посилаючись на відсутність ділової мети господарських операцій відповідно договору поставки №269/05Д від 01.09.2020, та його можливе спрямування на отримання податкової вигоди, позивач суперечить своїм висновкам, зробленим за результатами проведеної, у період з 05.07.2021 по 14.09.2021, документальної планової перевірки ДНВП «Об`єднання Комунар», та відображеним в Акті від 28.09.2021 №16769/20-40-07-04-08/14308730;

3) Безпідставним є посилання позивача про безтоварність господарських операцій на виконання договору поставки №269/05Д від 01.09.2020, оскільки у вхідному прийманні поставлених комплектуючих, необхідних для виконання державного замовлення, приймають участь представники державного замовника, що саме по собі виключає проведення безтоварних господарських операцій;

4) Висновки проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БІОВЕТ ЛТД», що відображені в Акті від 08.08.2025 №33608/20-40-07-06-05/43626390, який не відповідає ознакам належного та допустимого доказу нереальності (безтоварності) господарських операцій на виконання умов договору поставки №269/05Д від 01.09.2020, оскільки:

- суб`єктом перевірки була лише одна із сторін спірного правочину;

- висновки про порушення зроблені без дослідження відомостей бухгалтерського обліку та первинних документів, оскільки вони не були надані на перевірку;

- незважаючи на відсутність документів, в межах перевірки або до її початку, позивачем не направлено запитів про проведення зустрічної звірки, що суперечить характеру документальної невиїзної перевірки;

5) Контролюючий орган в обгрунтування наявності у ДНВП «Об`єднання Комунар» умислу (ключова умова визнання договору недійсним) у створенні умов, спрямованих на порушення інтересів держави і суспільства, посилається на заниження бази оподаткування податком на додану вартість, що не відповідає висновкам проведеної позивачем документальної планової перевірки та відображеними в Акті від 28.09.2021 №16769/20-40-07-04-08/14308730.

Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач подав до суду відповідь на відзив у якій підтримав позицію викладену у позовній заяві та окремо наголошує на тому, що генеральний директор ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» мав фактичну можливість усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в документах суб`єкта господарювання діє неуповноважена особа.

Таким чином, як стверджує позивач, матеріалами справи достовірно підтверджується той факт, що генеральний директор ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» уклав Договір поставки № 269/05Д від 1 вересня 2020 року з особою, яка не мала повноважень діяти від імені ТОВ «БІОВЕТ ЛТД», тобто міг передбачити можливі юридичні наслідки недійсності правочину та, відповідно, не дотримався принципу належної обачності при виборі та перевірці контрагента, оскільки не вжив жодних заходів для перевірки повноважень особи, яка підписувала договір від імені товариства.

Крім того, позивач зазначив, що вимоги контролюючого органу щодо застосування наслідків недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнення з ДНВП «Об`єднання Комунар суми у розмірі 3 647 620, 32 грн. є правомірними, оскільки згідно виписок по банківським рахункам протягом жовтня 2020-квітня 2021 ДНВП «Об`єднання Комунар» було перераховано на банківський рахунок ТОВ «БІОВЕТ ЛТД» грошові кошти в загальній сумі 3 647 620, 32 грн.

У поданих запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача-2 наполягає на тому, що у відповіді на відзив, очевидною є спроба позивача підмінити належний спосіб доведення умислу у діях ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» (обов`язкова умова для застосування наслідків недійсності правочину відповідно застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України), підміняючи доведення умислу припущеннями щодо можливого недостатнього прояву неналежної обачності, в тому числі щодо «можливості усвідомлення» відсутності повноважень у підписанта договору.

В обгрунтування таких доводів, позивач посилається на обставини відсутності особистого спілкування генерального директора ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» з директором ТОВ «БІОВЕТ ЛТД», не присутності при підписанні спірного договору, що нібито підтверджується вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.06.2023 року у справі № 646/1706/23.

Натомість, мотивувальна частина Вироку не містить досліджень судом жодних з наведених вище обставин, які позивач констатує як юридичний факт встановлений судом, що свідчить про безпідставність таких доводів, та відсутність підстав визнання таких обставин преюдиційними в межах даної справи. Поряд з цим, нормативно-правове регулювання порядку укладання договорів поставки не передбачає особистої участі посадових осіб при підписанні договору, не передбачає обов`язковості особистого спілкування посадових осіб тощо, а тому такі доводи є необгрунтованими.

Вважає необгрутованим твердження позивача, що ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» при укладанні спірного договору не проявило належної (достатньої) обачності, оскільки на той момент: 1) ТОВ «БІОВЕТ ЛТД» відсутнє у переліку ризикових платників ПДВ; 2) відсутні підстави для додаткового запитування наявності матеріально-технічних та трудових ресурсів, оскільки господарська операція є постачанням товару, а не його виготовленням; 3) надані реєстраційні документи відповідали відомостям ЄДР (станом на дату укладання договору та його виконання).

При цьому, позивач в межах документальної планової перевірки ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР», предметом якої було в тому числі реальність господарських операцій з ТОВ «БІОВЕТ ЛТД», із використанням інформаційно- аналітичних систем контролюючого органу та володіючи обсягом наявної податкової інформації, зібраної в процесі виконання функцій та обов`язків, не встановлював жодних фактів можливої протиправної діяльності ТОВ «БІОВЕТ ЛТД».

На думку відповідача-2, безпідставно ставити платнику податків у провину прояв неналежної обачності, який значною мірою обмежений у використанні джерел пошуку додаткової інформації про потенційного контрагента, тим більше коли контролюючий орган не зміг встановити будь-яких сумнівних фактів про такого контрагента під час проведення документальної планової (комплексної) перевірки, позаяк володіючи доступом до інформаційно-аналітичних систем з обмеженим доступом.

Третя особа право надати до суду письмові пояснення не скористалась.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі з підстав та мотивів, що у ньому зазначені, а також у відповіді на відзив.

Третя особа у судовому засіданні підтримав вимоги позову та просив його задовольнити.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні просив повністю відмовити у задоволенні позову у зв`язку із його необґрунтованістю.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДНВО «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» пройшло у встановленому чинним законодавством України державну реєстрацію та перереєстровано згідно розпорядження виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 12.01.1993 року за № 1623.

У зв`язку зі зміною назви 11.04.2005 року було зареєстровано Статут ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» у виконавчому комітеті Харківської міської ради Харківської області за № 14801050001000648 та затвердженого наказом НКАУ № 44 від 16.02.2005 р. Взято на облік в контролюючих органах 12.01.1993 за № 1623.

Є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 06.03.2012 № 200031082.

Видами економічної діяльності за КВЕД, зокрема є: Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування (30.30) - основний; Виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації (26.51); Виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури (27.12); Функціювання спортивних споруд (93.11); Організування інших видів відпочинку та розваг (93.29); Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (72.19); Забір, очищення та постачання води (36.00); Каналізація, відведення й очищення стічних вод (37.00); Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів (16.23); Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (25.11); Виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів (25.29); Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у. (25.99); Виробництво іншого електричного устатковання (27.90); Виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення, н.в.і.у. (28.99); Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу (30.20); Установлення та монтаж машин і устатковання (33.20); Виробництво спортивних товарів (32.30).

Відповідно до Постанови КМУ від 04 березня 2015 ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» визнано об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави (категорія Авіаційна та ракетно-космічна промисловість).

Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 07.06.2024 р. № 288-КВ ДНВП «Об`єднання Комунар» визначено таким, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу.

Виробничі потужності ДНВП «Об`єднання Комунар» внесені до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури і віднесено до третьої категорії критичності з присвоєнням унікального реєстрового номеру UA7821387052.

Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 18.12.2024 р. № 351-ДСК підприємство внесене до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів).

Згідно витягу з ЄДР ЮО, ФО-П та ГФ № 36913255 від 17.02.2026 р. ТОВ «Біовет Лтд» зареєстровано у встановленому чинним законодавством України порядку юридичною особою 20.05.2020 р., номер запису 14801020000084703, ідентифікаційний код 43626390, місцезнаходження - 61058, м. Харків, вул. Літературна, 6.

Судом встановлено, що між ДНВП «Об`єднання Комунар» (Покупець) та ТОВ «Біовет Лтд» було укладено договір поставки № 269/05Д від 01 вересня 2020 р., предметом якого є постачання товару (комплектуючих) у відповідності до заявок чи/або рахунків-фактур постачальника, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за товар на умовах, визначених цим договором (п.1.1.).

За умовами п.1.2. Договору найменування товару: електронні компоненти та устаткування.

У п. 1.3. вказано, що товар постачається партіями. Асортимент, найменування та кількість партії Товару, що постачається, визначаються Сторонами у рахунках-фактурах ПОСТАЧАЛЬНИКА, що складаються на підставі погоджених замовлень ПОКУПЦЯ та є невід`ємними частинами Договору.

Згідно з п. 2.1. договору 2.1. ціна Договору складається із сум вартості Товарів, поставлених за всіма підписаними Сторонами видатковими накладними або акцептованих (шляхом оплати, часткової оплати) рахунків Постачальника виставлених ПОКУПЦЮ і орієнтовно складає 9 000 000 грн в т.ч, ПДВ 1 500 000,00 грн. Розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті - гривні.

За приписами п.п.3.1.-3.4. зазначеного договору ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язується поставити Товар ПОКУПЦЮ протягом строку, вказаного в заявці чи/або рахунку - фактурі. Датою відліку строку поставки Товару є день отримання ПОСТАЧАЛЬНИКОМ попередньої оплати за Товар згідно п. 4.2. Договору, якщо інше не передбачено додатковими угодами і не повинен перевищувати 90 календарних днів.

Товар постачається транспортними агентствами на підставах СРТ- Харків. Поставка здійснюється за рахунок ПОСТАЧАЛЬНИКА. ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язаний надати документи, що підтверджують доставку вантажу (декларація перевізника, залізнична або поштова квитанція).

Датою поставки Товару є дата підписання Сторонами видаткової накладної на Товар.

Обов`язок ПОСТАЧАЛЬНИКА з постачання Товарів вважається виконаним з моменту отримання ПОКУПЦЕМ Товару в кількості та асортименті, передбаченому виставленим та прийнятим до оплати рахунком-фактурою.

Приймання Товару здійснюється на складі ПОКУПЦЯ. Приймання Товару за кількістю здійснюється відповідно до видаткових накладних на Товар, за якістю - відповідно до стандартів та технічних умов виробника Товару з використанням методики вхідного контролю.

Згідно з пунктами 4.1. та 4.2. розрахунки за Товар здійснюються ПОКУПЦЕМ в національній валюті України в безготівковій формі на поточний рахунок ПОСТАЧАЛЬНИКА, вказаний в його рахунку - фактурі.

ПОКУПЕЦЬ оплачує Товар шляхом 50% передоплати вартості Товару згідно рахунку - фактури на оплату. Остаточний розрахунок 50% вартості Товару повинен бути здійснений протягом 10 банківських днів з дня отримання продукції ПОКУПЦЕМ.

Розділом 10 договору визначено наступні умови:

10.1. Даний Договір набирає сили з моменту підписання та діє по 31 грудня 2022 року і може бути продовжений шляхом підписання додаткової угоди.

10.2. Всі доповнення та додатки до Договору є його невід`ємною частиною, складаються в письмовій формі та підписуються уповноваженими представниками Сторін з прикладанням їх круглої печатки.

10.3. Даний Договір складений і підписаний Сторонами у 2-х (двох) автентичних примірниках, що мають рівну юридичну силу.

10.4. Факсимільні примірники Договору та додатків до нього, рахунків - фактур мають юридичну силу до їх заміни на оригінали.

За період з 28 грудня 2020 року по 23 квітня 2021 року, ДПВП «Об`єднання Комунар» придбані комплектуючі:

- розетки РПС 1-37Г, конденсатори К52-11-25В-150-10%, конденсатори К52-11- 63В-22-10%, конденсатори К52-11-100В-15-10%, кварци РГ05-МА6-6ДУ-12000 та кварци РГ05-МА6-5ДР-18500, які в подальшому використані у виготовленні приладу ЭЦР 41 для авіаційних двигунів для АТ «Мотор Січ»;

- мікросхеми КР1533 ТМ2, мікросхеми К 555 АГЗ, транзистори КТ 829 В, транзистори КТ 829В, транзистори 2Т 3117А, діоди 2Д 213А, діоди 2Д 5225 та стабілітрони 2С 210 Ж, що використовувалися для виготовлення пультів керування для ЭЦР 41;

- мікросхеми 564 ие 10, мікросхеми 564 ла 10, мікросхеми 564 лп 13, транзистори 2т 203д, транзистори 2т 825А, діоди 2Д 102А, діоди 2Д 212А, стабілітрони 2С 191Ж, мікросхеми 142 єн 26, мікросхеми 168 кт 2в, що використовувалися для виготовлення для запасних частин до танків Оплот, що поставлялися компанією Укрспецекспорт до Таїланду;

- мікросхеми 1564 ип 7, стабілітрони 2с 482 А1, стабілітрони 2с 510 А1, з`єднувачі РРН 25м-4-18ш2в, конденсатори К52-1БМ-50В-6,8 20%, конденсатори К52- 1БМ-63В-4,7 10%, конденсатори К52-1БМ-63В-22 20%, конденсатори К52- 1БМ-100В-15 20%, конденсатори К52-1БМ-100В-68 20%, конденсатори К52- 1БМ-16В-22 20%, та конденсатори К52-1БМ-32В-10 20%, що використовувалися для виготовлення приладів ЭР-2500 та СН-2500 для гелікоптерів для АТ «Мотор Січ».

На підтвердження постачання товару за цим договором складено податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, карти дозволів (свідчать про факт присутності представників державного замовника при прийманні комплектуючих) із підписами відповідальних за приймання товару осіб.

Крім того, на лист ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» від 17.02.2026 №147/088-11 Харківське представництво генерального-замовника Державного космічного агентства України листом від 23.02.2026 №91 підтвердило факт участі його уповноважених представників під час приймання комплектуючих, придбаних на підставі договору поставки №269/05Д від 01.09.2020.

Згідно виписок по банківським рахункам протягом жовтня 2020-квітня 2021 ДНВП «Об`єднання Комунар» було перераховано на банківський рахунок ТОВ «БІОВЕТ ЛТД» грошові кошти в загальній сумі 3 647 620, 32 грн., у т.ч. ПДВ - 729 524,06 грн.

Зазначені обставини не заперечуються учасниками справи.

З 05.07.2021 по 14.09.2021 р. Головним управлінням ДПС у Харківській області відповідно до затвердженого плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік на підставі наказу від 21.05.2021 р. № 3688-п проведена планова виїзна документальна перевірка ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 31.03.2021.

За результатами проведеної планової виїзної перевірки було складено Акт від 28.09.2021 №16769/20-40-07-04-08/14308730 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Державного науково-виробничого підприємства «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» (код за ЄДРПОУ 14308730), тел. (057)702-99-87, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_3 податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 31.03.2021, валютного - за період з 01.10.2018 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2018 по 31.03.2021.».

Пунктом 2.6 розділу ІІ «Загальні положення» Акту від 28.09.2021 № 16769/20-40-07-04-08/14308730 наведено інформацію про те, що додаток 4 до акта (довідки) перевірки містить узагальнений перелік документів, які було використано при проведені перевірки (5 сторінка акту перевірки).

Виходячи із відомостей Додатку №4 до Акту №16769, то він містить узагальнену інформацію щодо всіх контрагентів ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР», в тому числі реквізити договорів, обсяги постачання, наявність або відсутність кредиторської/дебіторської заборгованості, за період господарської діяльності з 01.10.2018 по 31.03.2021.

Поряд з цим, на сторінці №2 Додатку №4 до Акту №16769 містяться відомості щодо дослідження контролюючим органом під час документальної планової виїзної перевірки, в тому числі господарських операцій між ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» та ТОВ «БІОВЕТ ЛТД», відповідно до договору поставки від 01.09.2020 №269/05Д.

Тобто, в межах документальної планової перевірки ГУ ДПС досліджувався договір поставки від 01.09.2020 №269/05Д, а також первинні документи, складені на його виконання.

Як убачається із зазначеного акта перевірки контролюючим органом не встановлено порушень податкового законодавства України по господарським операціям ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» з ТОВ «БІОВЕТ ЛТД», у т.ч. й щодо правильності оформлення первинних документів за Договором поставки №269/05Д від 01.09.2020.

Згідно з вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.06.2023 по справі №646/1706/23 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами кримінального провадження покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади чи займатись певною діяльністю. На підставі ст. 75, п.1, п.2 ч. 1 ст. 76 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Вказаним вироком також затверджено угоду про визнання винуватості від 27 квітня 2023 року у кримінальному провадженні №72023170000000018 від 24.04.2023, укладену між прокурором Полтавської обласної прокуратури Стовбуном Володимиром Олеговичем та обвинуваченим ОСОБА_2 .

Як убачається з вказаного вироку суд встановив, що: «в травні 2020 року ОСОБА_2 , перебуваючи поблизу місця свого проживання АДРЕСА_2 , отримав від невстановленої особи на ім`я ОСОБА_3 пропозицію внести за грошову винагороду у документи, які відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-ІV подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості та подати їх державному реєстратору.

Усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій, ОСОБА_2 з корисливих мотивів погодився на таку пропозицію, вступивши у попередню змову із зазначеною особою і до початку злочинних дій домовився про спільне його вчинення.

Реалізуючи спільний протиправний умисел, направлений на внесення у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей та подання їх державному реєстратору, ОСОБА_2 , перебуваючи 19.05.2020 у денний час доби поблизу офісного приміщення приватного нотаріуса Толчинської Г.В. за адресою: м.Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, 7, діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами ОСОБА_3 та Михйлом, надав останньому свій паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Ленінським РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області 08 серпня 2016 року та картку платника податків подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи.

З метою подальшої реалізації заздалегідь обумовленого з вказаними особами спільного протиправного умислу через деякий час у той же день ОСОБА_2 , перебуваючи у офісному приміщенні приватного нотаріуса Толчинської Г.В. за вищевказаною адресою, отримав складені за невстановлених обставин проєкти документів для державної реєстрації ОСОБА_2 суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи - ТОВ «Біовет ЛТД» (код ЄДРПОУ 43626390), а саме: заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи ТОВ «Біовет ЛТД» від 19.05.2020; модельний статут ТОВ «Біовет ЛТД» від 19.05.2020; рішення №1 одноосібного засновника ТОВ «Біовет ЛТД» від 19.05.2020; реєстраційну заяву про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість ТОВ «Біовет ЛТД» від 19.05.2020.

Усвідомлюючи відсутність навичок і досвіду для виконання обов`язків службової особи та учасника підприємства, а також підприємницької діяльності у цілому, не маючи наміру здійснювати таку діяльність від імені ТОВ «Біовет ЛТД», достовірно розуміючи, що надані йому на підпис проєкти реєстраційних документів ТОВ «Біовет ЛТД» містять завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_2 , продовжуючи реалізацію спільних з невстановленими особами протиправних намірів, перебуваючи у офісному приміщенні приватного нотаріуса Толчинської Г.В. за адресою: м.Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, 7, засвідчив їх власним електронним підписом, наділивши їх таким чином необхідними реквізитами, тобто вчинив їх підроблення.

З метою подальшої реалізації заздалегідь обумовленого спільного із ОСОБА_2 протиправного умислу невстановлені особи 20.05.2020 забезпечили подання реєстраційних документів ТОВ «Біовет ЛТД» до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, де об 11:49:32год проведена реєстраційна дія «Державна реєстрація створення юридичної особи».

Згідно витягу з ЄРДР 21.06.2024 року ГУ НП в Харківській області відкрито кримінальне провадження 12024220000000788 за ст. 191 ч. 4 КК України у зв`язку з тим, що у період часу з 27.04.2021 по 31.03.2024 невстановлені особи, діючи за попередньою змовою в групі із посадовими особами ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» (п.н. 14308730) у м. Харків, зловживаючи службовим становищем заволоділи майном зазначеного державного підприємства у період дії воєнного стану, шляхом проведення фінансово-господарських операцій з підприємствами з ознаками ризиковості.

При цьому суд відзначає, що господарські операції ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» з ТОВ «Біовет ЛТД» були здійснені за період з 28 грудня 2020 року по 23 квітня 2021 року, тобто той, котрий не охоплюється фабулою кримінального провадження 12024220000000788.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 р. по справі № 520/18553/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біовет ЛТД", третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради, яке набрало законної сили 29.10.2024 р., вирішено припинити юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Біовет ЛТД" (код ЄДРПОУ 43626390).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № витягу: 00052636490, дата формування: 25 липня 2025 р., Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис 5954 від 23 червня 2025 р. про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 44 роки.

На підставі наказу від 23.06.2025 року № 2865-п, виданого Головним управлінням ДПС у Харківській області посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області у зв`язку з отриманням відомостей від державного реєстратора щодо припинення за рішенням (постановою) суду Товариства з обмеженою відповідальністю «БЮВЕТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 43626390) (далі - ТОВ «БЮВЕТ ЛТД»), проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «БЮВЕТ ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.05.2020 по 27.07.2025 року, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 20.05.2020 по 27.07.2025 року за результатами якої було складено акт від 08.08.2025 № 33608/20-40-07-06-05/43626390 «Про результати позапланової документальної невинної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БЮВЕТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 43626390), тсл 098-723-64-91 електронна адреса -ІНФОРМАЦІЯ_5» (далі за текстом - Акт №33608).

Згідно висновку акту перевірки №33608 документальною перевіркою ТОВ «БЮВЕТ ЛТД» встановлено порушення:

1. п. 85.2. ст. 85, 44.1, 44.3, 44.6, ст. 44 Кодексу не надано документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а саме не забезпечено платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів;

2. п.49.1., п.49.2., п.49.18. ст.49, п.46.1., п. 46.2. ст.46 Кодексу ТОВ «БЮВЕТ ЛТД» не подано податкову декларацію з податку на прибуток та фінансову звітність за період 2022 рік;

3. п.п.49.18.1 п.49.18 ст. 49 Кодексу підприємством не своєчасно надано декларацію з ПДВ за травень 2021 року;

4. ст.185, ст.187, ст.188, п.200.1, п.200.2 ст.200, п. п.201.1., п. 201.7., п.201.10. ст.201 Кодексу підприємство занижено податкові зобов`язання по ПДВ всього у сумі 3 353 990,13 грн., у т.ч. за серпень 2020 року - 370 582,95 грн, за вересень 2020 року - 615 878,66 грн, за жовтень 2020 року - 375 461,82 грн, за листопад 2020 року - 211 473,17 грн, за грудень 2020 року 975 619,57 грн, за січень 2021 року - 322 581,76 грн, за лютий 2021 року - 39 915,39 грн, за березень 2021 року - 392 644,16 грн, за квітень 2021 року - 47 628,38 грн, за травень 2021 року - 174,52 грн, за червень 2021 року - 257,85 грн, за липень 2021 року - 257,85 грн, за серпень 2021 року - 224,35 грн, за вересень 2021 року - 166,67 грн, за жовтень 2021 року - 257,85 грн, за листопад 2021 року - 257,85 грн, за грудень 2021 року - 274 грн, за січень 2022 року - 333,33 грн;

5. ст.185, ст.187, ст.188, п.201.1., п. 201.7., п.201.10. ст.201 Кодексу підприємством не у повному обсязі виписано та зареєстровано податкові накладні при надходженні грошових коштів на банківські рахунки на загальну суму ПДВ 3 353 990,13 гри., у т.ч. за серпень 2020 року - 370 582,95 грн, за вересень 2020 року - 615 878,66 грн, за жовтень 2020 року - 375 461,82 грн, за листопад 2020 року - 211 473,17 грн, за грудень 2020 року 975 619,57 грн, за січень 2021 року - 322 581,76 грн, за лютий 2021 року - 39 915,39 грн, за березень 2021 року - 392 644,16 грн, за квітень 2021 року - 47 628,38 грн, за травень 2021 року - 174,52 грн, за червень 2021 року - 257,85 грн, за липень 2021 року - 257,85 грн, за серпень 2021 року - 224,35 грн, за вересень 2021 року - 166,67 грн, за жовтень 2021 року - 257,85 грн, за листопад 2021 року - 257,85 грн, за грудень 2021 року - 274 грн, за січень 2022 року - 333,33 грн;

6. ст.185, ст.187, ст.188, п.201.1., п. 201.7. ст.201 Кодексу підприємством завищено податкові зобов`язання по ПДВ всього на суму 12 879 065 грн, у т.ч. за серпень 2020 року - 798 546 грн, за вересень 2020 року - 3 275 099 грн, за жовтень 2020 року - 1 808 889 грн, за листопад 2020 року - 2 325 730 грн, за грудень 2020 року - 1 491 950 грн, за січень 2021 року - 916 948 грн, за лютий 2021 року - 1 698 501 грн, за березень 2021 року - 360 422 грн, за квітень 2021 року - 202 980 грн.

7. п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1., п. 201.10. ст.201 Кодексу підприємством завищено податковий кредит на суму ПДВ - 13 348 441 грн, у т.ч. за серпень 2020 року - 796 503 грн, за вересень 2020 року - 3 266 924 грн, за жовтень 2020 року - 1 804 368 грн, за листопад 2020 року - 2 342 109 грн, за грудень - 2020 року - 1 587 009 грн, за січень 2021 року - 800 557 грн, за лютий 2021 року - 1 695 044 грн, за березень 2021 року - 801 428 грн, за квітень 2021 року - 252 544 грн, за червень 2021 року - 332 грн, за грудень 2021 року - 1 253 грн, за січень 2022 року - 370 грн.

8. ст.185, ст.187, ст.188, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1,п. 200.3 ст.200, п. п.201.1., п. 201.7, п. 201.10. ст.201 Кодексу внаслідок завищення/заниження податкових зобов`язань та завищення податкового кредиту встановлено завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації), завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) всього у сумі - 460 730,0 грн., у т.ч. листопад 2020 року - 16 379,0 грн., грудень 2020 року - 111 438,0 грн., березень 2021 року - 441 006,0 грн., квітень 2021 року - 466 753,0 грн., травень 2021 року - 458 775,0 грн., червень 2021 року - 459 107.0 грн., липень 2021 року - 459 107,0 грн., серпень 2021 року - 459 107,0 грн„ вересень 2021 року - 459 107,0 грн., жовтень 2021 року-459 107,0 грн., листопад 2021 року - 459 107,0 грн., грудень 2021 року - 460 360,0 грн., січень 2022 року - 460 730,0 грн. та завищення суми від ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1,3 статті 200 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з додатку на додану вартість (рядок 20.1 декларації з ПДВ) за квітень 2021 року на суму ПДВ 7978 грн.;

9. частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-УІІІ «Про валюту і валютні операції», із змінами та доповненнями, пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5, із змінами та доповненнями, за операцією 30.12.2020 за зовнішньоекономічним контрактом від 07.12.2020 № 1, укладеним з SATINTEGRAL DIGITAL SLU, (Іспанія).

Далі, судом встановлено, що в межах кримінального провадження 12024220000000788 щодо вчиненого злочину у період часу з 27.04.2021 по 31.03.2024 було проведено почеркознавчі експертизи, первинних документів, складених з 28 грудня 2020 року по 23 квітня 2021 року на виконання спірного договору №269/05Д, тобто до зазначеного у кримінальному провадженні періоду.

Так, згідно висновку експерта ХНДЕКЦ МВС України Русової О.Л. від 23.09.2025 № СЕ-19/121-25/18230-ПЧ підпис від імені ОСОБА_2 у договорі поставки №269/05Д від 01 вересня 2020 р. виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Крім того, згідно вказаного висновку експерта, підпис від імені ОСОБА_2 у видаткових накладних: № ВН-1075 від 28 грудня 2020 р. ; № ВН-1077 від 28 грудня 2020 р.; № ВН -080 від 28 грудня 2020 р.; № ВН-1095 від 28 грудня 2020 р.; № ВН-75 від 11 січня 2021 р.; № ВН-91 від 13 січня 2021 р.;№ ВН-146 від 21 січня 2021 р.; № ВН-167 від 27 січня 2021 р.; № ВН-171 від 27 січня 2021 р.; № ВН-232 від 02 лютого 2021 р.; № ВН-241 від 08 лютого 2021 р.; № ВН-311 від 15 лютого 2021 р.; № ВН-315 від 15 лютого 2021 р.; № ВН-367 від 17 лютого 2021 р.; № ВН-403 від 26 лютого 2021 р. ; № ВН-422 від 02 березня 2021 р.; № ВН-430 від 05 березня 2021 р.; № ВН-432 від 05 березня 2021 р.; № ВН-439 від 05 березня 2021 р.; № ВН-453 від 11 березня 2021 р.; № ВН-455 від 11 березня 2021 р. ;№ ВН-510 від 16 березня 2021 р.; № ВН-532 від 16 березня 2021 р. ; № ВН-537 від 16 березня 2021 р.; № ВН-538 від 16 березня 2021 р.; № ВН-546 від 23 березня 2021 р.; № ВН-547 від 23 березня 2021 р.; № ВН-627 від 07 квітня 2020 р.; № ВН-634 від 13 квітня 2021 р.; № ВН-711 від 23 квітня 2021 р.- виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Згідно висновку експерта ХНДЕКЦ МВС України Русової О.Л. від 29.09.2025 № СЕ-19/121-25/18229-ПЧ підпис від імені ОСОБА_2 у рядках «Бухгалтер (відповідальна особа вантажовідправника) ОСОБА_2 », у рядках «Відпуск дозволив ОСОБА_2 » та у графах «Здав (відповідальна особа вантажовідправника) ОСОБА_2 » у товарно-транспортних накладних: №422 від 02 березня 2021 р.; №430 від 05 березня 2021 р.; №432 від 05 березня 2021; №439 від 05 березня 2021 р.; №453 від 11 березня 2021 р.; №455 від 11 березня 2021 р.; №510 від 16 березня 2021 р.; №532 від 16 березня 2021 р.; №537 від 16 березня 2021 р.; №538 від 16 березня 2021 р.; №546 від 23 березня 2021 р.; №547 від 23 березня 2021 р.; №627 від 07 квітня 2021 р.; №634 від 13 квітня 2021 р.; №711 від 23 квітня 2021 р.- виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

13.10.2025 р. ГУ ДПС було отримано листа від Головного управління Національної поліції в Харківській області № 255042-2025 від 13.10.2025 (вх. № 69663/5/ЕП від 13.10.2025) з проханням звернутися до Господарського суду Харківської області з метою визнання договору поставки № 269/05Д від 1 вересня 2020 року, укладеного між ДНВП "Об`єднання Комунар" та ТОВ "БІОВЕТ ЛТД", недійсним, у зв`язку з чим ГУ ДПС у Харківській області звернулось до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні законодавчі приписи та положення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.30 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі, подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Так, згідно з ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з системного тлумачення наведених положень, вбачається, що контролюючі органи законодавчо уповноважені звертатись до суду з позовами щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними. Водночас, обов`язковою умовою визнання правочину недійним є встановлення обставин вчинення такого правочину.

Наведене підтверджується, у тому числі, положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9, п. 8 якої визначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Верховним Судом України акцентовано, що відповідно до ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства передбачені частиною 3 статті 228, а саме: у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2. ст. 198 ПКУ).

Згідно з п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Згідно положень п.201.10 ст.201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/ послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно дефініції наведеної в підпунктом 14.1.185, та 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

В свою чергу, під постачанням товарів розуміється, будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі, продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що передумовою для складання податкової накладної є існування договірних відносин між сторонами, тобто факт укладення правочину.

Разом з тим вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ч. 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-ХІV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

При цьому ПК України та Закон № 996-ХIV не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Як встановлено вище в ході розгляду справи, ДНВП "Об`єднання Комунар" від ТОВ "БІОВЕТ ЛТД" отримано Товар згідно спірного договору, про що складено первинні документи та котрий було використано у власній господарській діяльності підприємства, до податкового кредиту звітних податкових періодів віднесено 729 524,06 грн., зворотнього матеріали справи не містять, судом не встановлено, а позивачем та третьою особою до матеріалів справи не надано.

Також суд звертає увагу на наступне.

Згідно статей 61 та 62 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом, в тому числі, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Так, главою 8 Податкового кодексу України визначені види та порядок проведення контролюючими органами перевірок платників податків.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

А відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку про те, що в разі отримання інформації про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, яка в даному випадку могла бути отримана, в тому числі, з вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.06.2023 по справі №646/1706/23, на який, у тому числі, у позовній заяві посилається позивач, такі органи зобов`язані здійснити заходи податкового контролю за таким платником податків шляхом, по-перше, направлення на його адресу обов`язкового письмового запиту на отримання пояснень та їх документальних підтверджень, а по-друге, здійснення перевірки такого платника податків в разі ненадання ним таких пояснень та документів.

Між тим, позивачем не надано суду жодних доказів здійснення такого податкового контролю, зокрема, за діяльністю ДНВП «Комунар» вже після отримання зазначеної інформації.

Навпаки, правомірність як укладеного спірного договору, так і складених на його виконання первинних документів, були предметом дослідження під час планової виїзної перевірки ДНВП «Комунар» за результатами якої було складено акт від 28.09.2021 №16769/20-40-07-04-08/14308730 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Державного науково-виробничого підприємства «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» (код за ЄДРПОУ 14308730), тел. (057)702-99-87, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_3 податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 31.03.2021, валютного - за період з 01.10.2018 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2018 по 31.03.2021.».

Водночас, суд критично ставиться до висновків проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БІОВЕТ ЛТД», що відображені в Акті від 08.08.2025 №33608/20-40-07-06-05/43626390, оскільки він не відповідає ознакам належного та допустимого доказу нереальності (безтоварності) господарських операцій на виконання умов договору поставки №269/05Д від 01.09.2020, позаяк суб`єктом перевірки була лише одна із сторін спірного правочину, а висновки про порушення зроблені без дослідження відомостей бухгалтерського обліку та первинних документів, що підтверджує факт наявності доказів вчинення платниками податків спірного правочину, з метою визнання недійсним якого позивач власне звернувся до суду.

Конституційний Суд України в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Контролюючий орган мав можливість зібрати необхідні докази з метою підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в тому числі, які б встановлювали факт вчинення спірних правочинів та умов їх виконання відповідачами.

Як вбачається з аналізу повноважень контролюючого органу, наданих йому чинним законодавством, контролюючий орган має достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій податкового контролю, зокрема, шляхом проведення податкових перевірок з питань реальності здійснення господарських операцій та щодо виявлення фактів вчинення платниками податків податкових правопорушень та отримання від платників податків засвідчених належним чином копій документів, що стосуються фактів виявлених порушень вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, своїми повноваженнями з метою, якою вони надані законом, перед зверненням до суду з даним позовом, позивач не скористався.

Враховуючи викладене, суд наголошує, що в разі отримання інформації про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, яка в даному випадку могла бути отримана, в тому числі, з вироку на який в своєму позові посилається позивач, такі органи зобов`язані здійснити заходи податкового контролю за таким платником податків шляхом, по-перше, направлення на його адресу обов`язкового письмового запиту на отримання пояснень та їх документальних підтверджень, а по-друге, здійснення перевірки такого платника податків в разі ненадання ним таких пояснень та документів.

Водночас, позивачем не було надано суду доказів здійснення такого податкового контролю за діяльність відповідач-2, за умови попереднього підтвердження реальності вчинення господарських операцій згідно з актом перевірки від 28.09.2021 №16769/20-40-07-04-08/14308730 що, відповідно, зумовлює відсутність у нього доказів на підтвердження наявності законних підстав, для визнання правочинів недійсними.

Без належного доведення позивачем підстав та фактів, що зумовлюють визнання договору недійсним, та застосування відповідних наслідків, наведені обставини залишаються припущенням суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, позивачем, який є суб`єктом владних повноважень, не дотримано наведених вище вимог КАС України, в частині належного документального обґрунтування та підтвердження своєї правової позиції.

Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в Постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, зокрема, щодо того, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд), а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Цей принцип закріплений також у статті 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так, в п.38 рішення у справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) Суд зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

В п. 23 рішення у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" (заява №6689/03) Суд вказав, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника.

Далі суд зазначає, що також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 звернула увагу на те, що 23.05.2020 набрали чинності зміни до статті 112 ПК, внесені Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

За висновком Великої Палати Верховного Суду зміни до статті 112 ПК фактично закріпили нормативно ті підходи, які й до цього активно використовувалися в судовій практиці, а саме: доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності, - застосовували рішення Європейського суду з прав людини «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Водночас, у позовній заяві позивач, не наводить достатніх, переконливих доводів, що ДНВП «Об`єднання Комунар» самостійно внесло до первинних документів недостовірну інформацію щодо поставки товару. При цьому, позивач не зазначає, та не надає доказів, що ДНВП «Об`єднання Комунар» було обізнане щодо недостовірності даних про постачальника в первинних документах, на підставі яких складено податкові накладні У справі відсутні докази, що ДНВП «Об`єднання Комунар» міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті, а також те, що були обґрунтовані підстави сумніватись у достовірності відомостей в первинних документах щодо постачальника. Доводів такого змісту, як і належних доказів, що відповідач діяв без належної обачності, використовуючи первинні документи для цілей податкового обліку, Головним управлінням ДПС у Харківській області суду не надано.

Окрім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку та процедури вчинення обов`язкових дій з належної обачності стосовно осіб, з якими має намір укласти договір.

Частиною 1 ст. 19 Конституції України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Також суд зазначає, що вироком стосовно директора ТОВ не встановлені обставини вчинення відповідачами спірного правочину, як і не встановлені обставини вчинення оспорюваного правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та обставини його укладення і подальшого виконання.

Отже, вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.06.2023 по справі №646/1706/23 не є достатнім доказом на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

В свою чергу, позивачем жодних доказів наявності у діях відповідачів умислу на укладення договору без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування або несплати податків, суду надано не було.

Також, варто зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Згідно з висновком Великої Палати формулювання «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містить визначення статусу фіктивного підприємства. Суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, що суперечить висновку у Постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Вказана аналогічна позиція викладена і в Постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 2а-10234/09/0470 від 07.02.2023 року.

Стосовно посилань позивача на помилки та неточності у складених товарно-транспортних накладних, а також на те, що підпис належить не директору ТОВ ОСОБА_4 , суд відзначає наступне.

Так, упостанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 520/223/20 зроблено правовий висновок про те, що документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

У постанові від 02.03.2023 по справі № 804/644/16 Верховний Суд виснував, що наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Аналогічні правові висновки Верховним Судом викладались зокрема, але не виключно у постановах від 12.06.2018 у справі № 826/16272/13, від 09.02.2023 по справі № 160/6571/20, від 26.01.2023 по справі № 280/5647/19 та інші, де ВС підтверджував, що ТТН не є первинним документом, що безумовно підтверджує здійснення господарської операції купівлі-продажу.

Отже, як помилки при складанні первинних документів, так і у товарно-транспортних накладних не свідчить про неправомірність формування податкових зобов`язань за договорами поставки.

Крім того, суд відзначає, що позивач звернувся до суду також із вимогою про стягнення з ДНВП «Об`єднання Комунар» на користь держави суми у розмірі 3 647 620, 32 грн., тобто суми на яку було отримано товар від контрагента та за яку вже було сплачено грошові кошти, що є відповідною санкцією.

Суд відзначає, що цілеспрямовані санкції мають безпосередній вплив, зокрема, на права особи, як-от захист власності. Така санкція позивача не має тимчасового характеру, а припиняє існуюче право власності та може призвести до фактичного припинення юридичної особи, оскільки її функціонування в межах правового поля й досягнення підприємницької мети може бути неможливим. Саме тому органом має бути доведено обґрунтованість вибору саме такого їх розміру, та доведено, яким чином саме цей обсяг санкцій відверне відповідні загрози чи усуне їх наслідки (досягнення мети застосування).

Так, у рішенні № 10/2016 від 27.06.2016 КСУ розглядав презумпцію невинуватості як універсальну гіпотезу та наголосив, що «презумпція невинуватості, визначена в контексті інших приписів Конституції, має ширший зміст, тому її не можна пов`язувати лише з кримінально-правовими відносинами; особливо важливо, щоб державні органи та їх посадові особи дотримувалися презумпції невинуватості».

Конституційний Суд України вважає, що презумпція невинуватості є не лише обов`язковим елементом реалізації конституційного права на судовий захист, без якого справедливий судовий розгляд неможливий, а й важливою конституційною гарантією, яка потребує справедливого судового розгляду й ефективного судового захисту. Зазначене обумовлює потребу в забезпеченні особі можливості висловлювати позицію стосовно своєї невинуватості, доводити цю позицію в судовому порядку, інакше будуть порушені основні засади судочинства, зокрема визначені частиною другою статті 129 Конституції України, як-от: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1); змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3).

В іншому своєму рішенні (№ 1-р/2019 від 26.02.2019) КСУ зауважив, що «елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості», «обов`язок доведення вини особи покладається на державу». «Конституція України не містить винятків щодо принципу презумпції невинуватості…, а обмеження цього права неприпустиме». «Конституція не допускає звуження чи скасування вказаних гарантій стосовно окремих категорій осіб».

Як вже зазначалось судом вище відповідачем -2 до податкового кредиту за спірним правочином віднесено 729 524,06 грн., натомість до стягнення заявлено суми 3 647 620, 32 грн.

Суд зазначає, що мета фінансової відповідальності полягає в забезпеченні дотримання фінансової дисципліни, оптимізації фінансових потоків та ресурсів, а також у мінімізації фінансових порушень через притягнення винних осіб до відповідальності та запобігання майбутнім правопорушенням, що охоплює як цілі підприємництва, так і функціонування фінансової системи держави.

Хоча держава має повне право ухвалювати закони про накладення фінансових санкцій (штрафів), але відповідно до абзацу 2 статті 1 Протоколу 1 до Конвенції та практики ЄСПЛ, накладання таких штрафів може розцінюватись як порушення права особи мирно володіти майном, якщо податок чи штраф є незаконним чи не відповідає загальним принципам міжнародного права (зокрема, принципу пропорційності, коли податок чи штраф є надмірним за розміром, а отже призводить до фактичної чи непрямої конфіскації майна).

Очевидним є той факт, що принцип пропорційності передбачає, що вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

У частині третій статті 8 Конституції України вказано, що норми Конституції України є нормами прямої дії. На підставі частини першої цієї статті Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за своїм змістом мають бути пройняті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

У частині першій статті 9 Основного Закону акцентовано, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ законність втручання включає як наявність законної підстави як такої, так і вимоги стосовно якості закону. Зокрема, національний закон повинен відповідати вимогам верховенства права, бути чітким та передбачуваним. Таким чином, позбавлення права власності, зокрема і шляхом накладання податків, санкцій або штрафів, є незаконним для цілей застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо відповідні дії органів державної влади є незаконними, чи якщо податки або штрафи накладаються на підставі нечітких норм права чи внаслідок свавільного застосування норм права органами влади.

Розглядаючи цю справу, суд враховує практику ЄСПЛ, зокрема у справі «Мамідакіс проти Греції», в якому суд визнав, що накладення неспіврозмірно великого штрафу за податкове правопорушення є несумісним з 1 статтею Протоколу 1 (Mamidakis v. 356 Greece, заява №34433/04, постанова від 11.01.2007). У зазначеній справі, ЄСПЛ дійшов висновку, що штраф на пана ОСОБА_5 за контрабанду нафти та ухилення від сплати податків був накладений законно - згідно з нормами національного законодавства. Однак розмір такого штрафу, що в кілька разів перевищував завдану державі шкоду внаслідок ухилення від сплати податків, занадто великий (непропорційний завданій шкоді), що призвело до надмірного фінансового тягаря для ОСОБА_5 та фактичної конфіскації його майна, порушуючи його право мирно володіти майном, закріплене у ст. 1 протоколу 1 до Конвенції.

У справі «KRAYEVA v. UKRAINE» («Краєва проти України») (заява № 72858/13) ЄСПЛ, розглядаючи питання співмірності застосовної штрафної санкції за порушення митних правил, постановив, що відсутність свободи розсуду в українських судів щодо стягнень виключала оцінку індивідуальної ситуації, роблячи будь-яку таку оцінку марною. Така жорстка система сама собою не здатна забезпечити необхідний справедливий баланс між суспільними інтересами і правом особи на мирне володіння своїм майном. Обов`язковий характер стягнення, а за обставин цієї справи - розмір штрафу, позбавив заявницю можливості викласти аргументи в її справі і мати шанс на успіх у провадженні щодо неї. Згідно з обставинами цієї справи накладене на заявницю стягнення становило непропорційне втручання в її майнові права всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенціі про захист прав людини і основоположних свобод.

Позиція ЄСПЛ у справі «A and B v. Norway» (А та Б проти Норвегії) (заяви № 24130/11 та №29758/11) полягає в тому, що податковий штраф ні в якому разі не можна вважати просто компенсацією. Податкові штрафи в розмірі до 30 % або навіть 60 % є такими суворими, що вони безсумнівно містять елемент покарання. Зрештою, більшість суддів не знає про притаманну каральну мету будь-якого податкового штрафу незалежно від його розміру, як це вже давно було встановлено прецедентом, створеним справою «Юссіла проти Фінляндії» («Jussila v. Finland»), де було накладено податкові донарахування в розмірі 10 % із загального максимально можливого розміру 20 %. Важко зрозуміти, чому раптом суд має відступати від цих усталених стандартів у цій справі без будь-яких пояснень. У цілому, в правовій базі Норвегії адміністративні податкові провадження спрямовані на стримування потенційних шахраїв і рецидивізму. Верховний Суд зробив похвальну спробу обмежити такі каральні ефекти принципом пропорційності. Проте суд не повинен тлумачити семантичне значення понять. Суд повинен всебічно оцінити реальні податкові штрафи та їхній вплив на життя платників податків.

Європейський суд справедливості у справі «Шредер проти Головного митного управління Гронау» («Schrдder v. Hauptzollamt Gronau») (C-265/87) зауважив, що «принцип пропорційності є одним із загальних принципів права [європейського] співтовариства. На підставі цього принципу заходи, якими накладають фінансові збори , є законними за умови, що вони є відповідними та необхідними для досягнення мети, законно визначеної відповідним законодавством. Звичайно, коли є вибір між декількома відповідними заходами, потрібно застосовувати найменш обтяжливий, а накладені збори не повинні бути непропорційними встановленій меті».

У рішенні від 06 лютого 2001 року (заява № 41205/98) у справі «Tammer v. Estonia» ЄСПЛ підкреслив, що «в межах своєї наглядової юрисдикції Суд повинен розглянути оскаржуване втручання у світлі всієї справи… Зокрема, Суд має визначити, чи було втручання у цій справі «пропорційним правомірній меті» та чи були підстави, наведені державними органами влади на виправдання даного втручання, «відповідними й достатніми».

У справі «Khristov v. Ukraine» (заява №24465/04) ЄСПЛ наголошував на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (рішення у справі «Brumarescu v. Romania»).

Так, розглядаючи справу № 3-173/2018 у рішенні від № 21 липня 2021 року № 5-р(II)/2021 Конституційний Суд України зазначив таке.

Європейський суд із прав людини неодноразово наголошував на тому, що конвенційні поняття „кримінальне обвинувачення", „кримінальне правопорушення" мають „автономне значення". Тобто Європейський суд із прав людини щоразу відповідно до сформованих критеріїв самостійно визначає, чи належить те або інше діяння до кримінального правопорушення, чи не належить.

У практиці Європейського суду з прав людини критеріями, на підставі яких установлюється, чи має застосовуватися кримінальний аспект статті 6 Конвенції, є: 1) юридична кваліфікація діяння в національному законодавстві (тобто з`ясування того, як кваліфікують діяння в національному праві: кримінальне правопорушення (злочин), адміністративне правопорушення, дисциплінарне тощо); 2) природа правопорушення; 3) характер і суворість (ступінь тяжкості) покарання, що його може бути застосовано до особи [рішення у справі „Engel and others v. The Netherlands" від 8 червня 1976 року (заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), § 82, § 83] (далі - „критерії Енгеля"). При цьому перший критерій є лише початковим і не має визначального значення. Водночас другий та третій критерії є вирішальними для з`ясування того, чи підпадає діяння під „кримінальне правопорушення" в розумінні Конвенції. Для застосування статті 6 Конвенції в кримінальній ділянці достатньо, щоб правопорушення за своїм характером вважалось „кримінальним" з погляду Конвенції або щоб за вчинене правопорушення до особи було застосовано покарання, яке за своїм характером і ступенем суворості належало в цілому до „кримінальної" ділянки [рішення у справі „Lutz v. Germany" від 25 серпня 1987 року (заява № 9912/82), § 55].

Подальша правозастосовча практика свідчить про розвиток згаданої концепції. Так, зокрема, Європейський суд із прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що деякі адміністративно-правові порушення та відповідні санкції в розумінні Конвенції слід розглядати як „кримінальні" у розумінні статті 6 ЄКПЛ як на підставі природи (характеру) самого правопорушення, так і характеру й суворості (ступеня тяжкості) адміністративного стягнення (рішення у справах „Schmautzer v. Austria" від 23 жовтня 1995 року (заява № 15523/89), „Malige v. France" від 23 вересня 1998 року (заява № 27812/95), „Гурепка проти України" від 6 вересня 2005 року (заява № 61406/00), „Гурепка проти України (№ 2)" від 8 квітня 2010 року (заява № 38789/04), „Лучанінова проти України" від 9 червня 2011 року (заява № 16347/02), „Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року (заява № 20372/11), „Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року (заява № 17888/12)).

При цьому Судом використовувалися такі мотиви й аргументи: санкції за своєю природою є кримінально-правовими, або характер обтяжень, які накладаються на особу настільки серйозні, що можна казати, що така фактично притягнута до кримінальної відповідальності; особу позбавлено права, яке «є дуже корисним у повсякденному житті»; кримінальний характер, у баченні Суду, має конфіскація майна як додаткове стягнення, особливо з огляду на його вартість; якщо санкції є дуже обтяжливими і мають на меті покарати особу, то це фактично перетворює їх на санкції кримінальні («мають запобіжний і каральний характер»).

Таким чином, можна констатувати, що в межах заявленого позову позивачем не доведено умислу ДНВП «Об`єднання Комунар» на заподіяння державі збитків у заявленому до стягнення розмірі, так і пропорційності такого стягнення, як вказує позивач у позові: «з метою відновлення порушених інтересів держави та недопущення необґрунтованого платника, кошти, отримані у вигляді неправомірної податкової вигоди, підлягають стягненню з ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» - отримувача податкового кредиту», у той час коли сума податкового кредиту за спірним правочином віднесено 729 524,06 грн., а до стягнення заявлено суми 3 647 620, 32 грн.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, та зважаючи, що позивачем не надано суду належних, достатніх, допустимих доказів на підтвердження протиправності спірного правочину та необхідності стягнення суми, адміністративний позов ГУ ДПС у Харківській області, на думку суду, не є обґрунтованим, а отже задоволенню не підлягає.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОВЕТ ЛТД», Державного науково-виробничого підприємства "ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР", третя особа: ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення суми, не є обгрунтованими, а отже не підлягають задоволенню, з вищеокреслених підстав.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОВЕТ ЛТД», Державного науково-виробничого підприємства "ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР", третя особа: ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення суми - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.04.2026 р.

Суддя Бадюков Ю.В.