Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №520/1469/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 р. № 520/1469/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та стягнути на косить ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 383 грн. 70 коп. у день з 21.01.2023 по 21.07.2023 у сумі 69 449 грн. 70 коп. (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не провів з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, тобто, порушив ст.116 КЗпП України, за що передбачена відповідальність, визначена ст.117 КЗпП.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.07.2006 по 16.12.2020 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що не заперечується стронами.

У позовній заяві вказано, що за період проходження служби позивачу не здійснювалась виплата в повному обсязі грошового забезпечення за час проходження військової служби, що стало підставами для звернення до суду.

Відповідно до ч. 4. ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі № 520/22862/21 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), яка полягає у не здійсненні розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди отриману під час проходження військової служби за 2014-2017 роки. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, отриманої під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби 2014-2017 роки з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі № 520/22862/21 відповідачем 26.12.2025 було нараховано та сплачено позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, отриманої під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби 2014-2017 роки у розмірі 8932.40 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 pоку у справі №520/22860/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період 01.12.2015 по 16.12.2020. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 16.12.2020. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 pоку у справі №520/22860/21 скасувано в частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 16.12.2020. Прийнято в цій частині постанову, якою зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 16.12.2020 з урахуванням виплачених сум. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі №520/22860/21 залишено без змін.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі №520/22860/21 відповідачем 26.12.2025 було нараховано та сплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 16.12.2020 у розмірі 73886.30 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року у справі №520/22863/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди отриману під час проходження військової служби за 2014-2017 роки. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 отриманої під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби 2014-2017 роки з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2022 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року у справі №520/22863/21 залишено без змін.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року у справі №520/22863/21 відповідачем 26.12.2025 було перераховано та сплачено позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення, отриманої під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби 2014-2017 роки, у розмірі 6500.83 грн, що підтверджується матеріалами справи.

В адміністративному позові позивач посилається на те, що відповідачем не нараховано ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

У зв`язку із вказаним, як зазначено у позовній заяві, позивачем подано заяву до військової частини НОМЕР_2 , щодо виплатити середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні з наступного дня після виключення із списків особового складу по момент розрахунку 26.12.2025 (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, але відповідач не надав мотивованої відповіді на час подачі позову.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу права позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд звертає увагу, що правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України, пов`язані із недотриманням роботодавцем свого обов`язку провести повний розрахунок з працівником при звільненні. Отже, момент виникнення таких правовідносин пов`язаний із днем звільнення, у який роботодавець не провів виплати всіх належних працівникові сум при звільненні.

У постанові від 01.05.2024 у справі № 140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що, незважаючи на визначення приписами статті 117 Кодексу законів про працю України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов`язані з обов`язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами статті 116 Кодексу законів про працю України, яким переважно є день звільнення.

Отже, датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 Кодексу законів про працю України у цій справі, є 17.12.2020 (наступний день після виключення позивача зі списків особового складу).

Згідно висновків Верховного Суду у постанові від 06.12.2024 по справі № 440/6856/22 щодо належності врахування норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Суд зазначає, що середній заробіток обмежено шістьма місяцями затримки розрахунку, без урахування принципу співмірності, згідно постанови Верховного Суду від 06.12.2024 по справі № 440/6856/22.

Однак, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 відступила від висновків ВС по справі № 440/6856/22, вказавши, що, обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Таким чином, за новим правовим регулюванням, принцип співмірності підлягає поширенню на суми виплат в порядку ст.117 КЗпП у незалежності від редакції ст.117 КЗпП.

Також, Велика Палата Верховного Суду від 08.10.2025 по справі №489/6074/23 вказала, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, обраховується, враховуючи відсоткове співвідношенні суми заборгованості від загального розміру належних при звільненні виплат та зменшення відшкодування до суми, співмірної з порушенням.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Ухвалою від 13.04.2026 суд витребував у відповідача довідку про розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 із зазначенням розмір грошового забезпечення, нарахованого та фактично виплаченого за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення, із розбивкою по місяцях; кількості фактично відпрацьованих позивачем робочих днів (годин) у кожному з цих двох місяців.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання ухвали суду відповідачем надано довідку про розмір грошового забезпечення позивача за останні два календарні місяці служби, що передували місяцю звільнення, а саме за жовтень 2020 року – 11 403 грн та за листопад 2020 року – 11 403 грн .

Згідно з вказаною довідкою кількість календарних днів служби позивача за зазначений період становить 61 календарний день.

Отже, середнє грошове забезпечення позивача становить 374 грн (11 403 грн + 11 403 грн) / 61.

Судом встановлено, що період затримки розрахунку при звільненні охоплюється періодом з 17.12.2020 (наступний день після звільнення) по 26.12.2025 (день фактичного розрахунку при звільненні), однак відповідно до чинної редакції статті 117 КЗпП України підлягає обмеженню шістьма місяцями, тобто з 17.12.2020 по 17.06.2021, що становить 183 календарних дні.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 68 442 грн. (374 грн. х 183 дні).

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, сума грошового забезпечення, виплачена позивачу з порушенням строків, становить 62 527,85 грн, тоді як загальна сума належних позивачу при звільненні виплат складає 113 506,85 грн.

З огляду на викладене, істотна частка заборгованості становить 62 527,85 грн / 113 506,85 грн ? 100% ? 55%.

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23, а також принципи розумності, справедливості та співмірності, суд вважає за необхідне застосувати зазначений відсоток до розміру середнього заробітку.

Отже, співмірний розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню, становить:

68 442 грн ? 55% = 37 643,10 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 37 643,10 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, визнавши протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язавши Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні у розмірі 37 643,10 грн.

Стосовно позовних вимог позивача щодо застосування при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 2 - 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв`язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, Порядком виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.

Оскільки середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не входить до складу грошового забезпечення, а є фактично мірою відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум при звільненні, то позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язавши Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні у розмірі 37 643,10 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 квітня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях