Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №380/20492/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 рокусправа № 380/20492/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – Відповідач), в якому просить суд:

- Визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

- Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані щодо наявності порушень правил військового обліку ОСОБА_1 , а також його розшуку та повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .

- Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.

Позивач вважає дії ТЦК незаконними, оскільки до реєстру «Оберіг» внесли записи про «порушення обліку» та «розшук» без належних правових підстав. Він наголошує, що будь-які дані про правопорушення можуть з`являтися в системі лише після офіційного притягнення до відповідальності, проте відповідач не надав жодних доказів вручення повісток, складених протоколів чи винесених постанов. Оголошення в розшук через поліцію позивач вважає безпідставним, оскільки така процедура можлива лише для складення протоколу, тоді як у цій ситуації факт порушення не доведений, а обов`язкова особиста явка для виправлення помилок у реєстрі не передбачена законом. Через ігнорування ТЦК адвокатських запитів та відмову добровільно видалити недостовірну інформацію, позивач просить суд визнати ці дії протиправними, зобов`язати орган вилучити записи про розшук і порушення та офіційно сповістити поліцію про відсутність підстав для його затримання.

Ухвалою суду від 15.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав, доказів правомірності своїх дій суду не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно електронного військово-облікового документу.

У ОСОБА_1 віднедавна у застосунку РЕЗЕРВ+ висвітлюється статус “Порушення правил військового обліку”, зокрема графа “Вас розшукує ТЦК від 02.09.2025 року”.

11 вересня 2025 року адвокатом Нечаєвою Н.М. в інтересах позивача було подано запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зокрема у запиті висловлювалося прохання надати інформацію про те які саме порушення правил військового обліку зафіксовані щодо ОСОБА_1 та на якій підставі, вказати конкретні факти, дії або бездіяльність, які кваліфіковано як порушення, із посиланням на відповідні нормативно-правові акти та надати протоколи і постанови, які це підтверджують.

У відповідь на запит, що датована 16.09.2025 року за № 8102 відповідач вказав що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) є порушником Правил військового обліку, оскільки вчасно не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 за розпорядженням від 01.09.2025 року № 2556/2557.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з частинами 1, 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»(далі Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 1, 3 статті 33 Закону №2232-XII встановлено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

За правилами частини 5статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частиною 1статті 34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-XII Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.

Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №1951-VIII основними завданнями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 5 Закону №1951-VIII встановлено, що органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечують ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та актуалізацію його бази даних.

До Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно пункту 20-1 частини 1статті 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями210,210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення(дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

З матеріалів справи суд встановив, що у військово-обліковому документі позивача, сформованому з «Резерв +» наявна відмітка «Порушення правил військового обліку».

Згідно інформації наданої на запит представника позивача відповідач повідомив, що на дату надання відповіді на адвокатський запит справа про адміністративне правопорушення не розглядалась, протокол та постанова не складалися.

Суд зазначає, що стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ст.ст 210, 210-1 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, суд приходить до висновку, що внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку є протиправними діями відповідача.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача повідомити Національну поліцію України про відсутність підстав для доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 38 частини 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно частини 1 статті 27 Закону №3543-XII за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Оскільки як було встановлено вище, до адміністративної відповідальності позивач не притягувався за ст. 210, 210-1 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, то у відповідача не виникло підстав для звернення до органів Національної поліції для доставлення позивача до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду, і застосовується як винятковий захід у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що рішення суду не буде виконане добровільно або в загальному порядку.

У даній справі предметом спору є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 вчинити конкретні технічні дії в інформаційно-комунікаційній системі — виключити запис із Реєстру «Оберіг» та направити повідомлення до органів поліції. Позивачем не надано доказів, які б свідчили про намір відповідача ухилитися від виконання майбутнього судового рішення або про системне ігнорування територіальним центром комплектування аналогічних рішень суду, що набрали законної сили. Сам факт наявності спору та попередня відмова органу в задоволенні заяви адвоката не є автоматичним підтвердженням того, що державний орган відмовиться виконувати судове рішення, яке є обов`язковим до виконання на всій території України.

Крім того, чинне законодавство передбачає дієвий механізм примусового виконання судових рішень через органи державної виконавчої служби. Встановлення додаткового судового контролю на даному етапі є передчасним та може призвести до надмірного обтяження судового процесу, оскільки наділення суду функціями контролю за виконавчим провадженням має бути виправдане особливими обставинами справи, яких у цьому випадку не встановлено. З огляду на характер правовідносин, пов`язаних із внесенням змін до електронних реєстрів, виконання рішення у разі задоволення позову не потребує складних процедур, що свідчить про відсутність потреби у застосуванні положень статті 382 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

2.Визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

3.Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані щодо наявності порушень правил військового обліку ОСОБА_1 , а також його розшуку та повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяГрень Наталія Михайлівна