Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №280/446/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2026 року Справа № 280/446/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правил військового обліку;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правил військового обліку, а також відомості про перебування останнього у розшуку;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для розшуку та адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення (допустив порушення правил військового обліку);

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_4 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачені ним судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.10.2025 у відношенні позивача ІНФОРМАЦІЯ_5 було внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістівінформацію (запис) про порушення правил військового обліку, яке сформульоване як «Не стали на військовий облік за місцем перебування як ВПО»; було ініційоване звернення до Національної поліції України у зв`язку із порушенням правил військового обліку – «Не стали на військовий облік за місцем перебування як ВПО», із вимогою забезпечити затримку позивача та доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_6 для оформлення відповідних матеріалів про адміністративне правопорушення. Про існування зазначених обставин позивачу стало відомо випадково, лише на початку січня 2026 року, із встановленого на пристрій смартфону додатку «Резерв+», в якому і була висвітлена зазначена вище інформація. На звернення представника позивача, відповідач листом від 08.01.2026 повідомив, що відносно Позивача на виконання вимог Постанови КМУ № 932 від 16.08.2024 було проведено верифікацію даних та автоматично рішенням вищого штабу було взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 , він є військовозобов`язаним; Позивач на виконання вимог абзацу 6 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» протягом 60 днів не став на облік у РТЦК та СП за місцем свого проживання, ухиляється від військового обов`язку; Посилаються на абзац 37 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки – право звертатися до Національної поліції із поданням щодо доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП; Позивача оголошено у розшук, у той же час протокол про адміністративне правопорушення у відношенні нього складеного не було. Підстав для виключення із розшуку не вбачають та рекомендовано особисто Позивачу звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_5 для постановлення його на облік та вчинення інших дій. Позивач вважає, що відповідні дії/бездіяльність Відповідача є протиправними. Зазначає, що позивач має статус ВПО ще із квітня 2015 року – згідно Довідки від 06.04.2015 за № 3010007173, він став на облік як ВПО (до цього проживав місті Макіївка, яка ще із 2014 року є окупованою), та нове місце проживання – АДРЕСА_1 . Позивач не заперечує також факту, що він не став на облік як військовозобов`язаний за вказаною вище адресою у визначений ч. 3, 4 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”. При цьому треба враховувати, що статус ВПО Позивач отримав ще у 2015 році, але норма, яка передбачає обов`язок особи в статусі ВПО стати на облік протягом 7-ми днів з`явилася в Законі України “Про військовий обов`язок і військову службу” лише 18.05.2024 на підставі Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" , відповідно, обов`язок стати на облік у осіб зі статусом ВПО виникає також з 18.05.2024. Враховуючи те, що один рік на притягнення до відповідальності враховуючи що обов`язок стати на облік у осіб зі статусом ВПО виникає з 18.05.2024, спливає відповідно 25.05.2025 – і станом на сьогодні позивач вже не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності згідно положень ст. 38 КУпАП. Сам же Відповідач визнає, що на даний час жодного протоколу про адміністративне правопорушення за статтями 210 або 210-1 КУпАП у відношенні Позивача складено не було. Відповідачем при цьому не враховане, не Позивач апріорі вже не може бути притягнутий до відповідальності та підданий адміністративному стягненню за спливом строків притягнення до відповідальності згідно норм ст. ст. 38, 247 КУпАП. У будь-якому випадку, із наведеного вище вбачається відсутність факту притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку за статтями 210 або 210-1 КУпАП. Факт того, що Позивач не притягувався до адміністративної відповідальності шляхом складання постанови за ст. 210 або 210-1 КУпАП визнається самим же Відповідачем у його відповіді на заяву адвоката. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 26 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач ухиляється від виконання військового обов`язку, відповідно підлягає розшуку, чим порушує приписи абзацу 6 ч.3.ст.22 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ч.3 ст.33, ч.4 ст.37, п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що підпадає під дію ст.ст. 210, 210-1 КУпАП. За допомогою функціональних можливостей Реєстру, ініційовано розшук силами Національної поліції. На теперішній час протокол про адміністративне правопорушення не складався, Національною поліцією що позивач не доставлявся, місце перебування не відомо. Облікові документи ІНФОРМАЦІЯ_5 не складалися, особисто позивач ІНФОРМАЦІЯ_5 не відвідав. Вказує, що позивач був зобов`язаний стати на облік військовозобов`язаних за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, проте, відповідних дій не вчинив, чим допустив порушення правил військового обліку. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав заяву, в якій просив поновити строк подачі відзиву на позов. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 30.06.2025 усі ТЦК та СП під час повітряної небезпеки повинні вживати заходів розосередження та залишати свої робочі місця. Наказ направлений на збереження життя особового складу, але його виконання сильно впливає на об`єм виконання роботи та унеможливлює виконання її вчасно відповідно до процесуальних строків.

У відповіді на відзив представник позивача наголосив, що позивач отримав статус ВПО у квітні 2015 року – згідно Довідки від 06.04.2015 року за № 3010007173, він став на облік як ВПО, зареєстрована адреса проживання як ВПО – АДРЕСА_1 . Позивач і не заперечує тієї обставини, що він дійсно не став на облік як військовозобов`язаний за вказаною вище адресою реєстрації як ВПО. У той же час, необхідно визначитися, від якої саме дати потрібно рахувати початок строк на постановку на облік військовозобов`язаних зі статусом ВПО. Так, правова норма, яка передбачає обов`язок особи в статусі ВПО стати на облік протягом 7-ми днів із дати реєстрації або зміни адреси як ВПО з`явилася в Законі України “Про військовий обов`язок і військову службу” лише 18.05.2024 року на підставі Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" , відповідно, обов`язок стати на облік у осіб зі статусом ВПО виникає також лише із 18.05.2024 р. Тому відповідне порушення може рахуватися саме із 18.05.2024 року, незалежно від того, коли особа отримала статус ВПО, стала на облік як ВПО за відповідною адресою. У той же час, в силу приписів ст. 38 КУпАП, особа не може бути притягнута до відповідальності за адміністративне правопорушення, якщо минуло більше року з моменту його вчинення. Крім того представник позивача наголосив на необґрунтованості заяви відповідача про поновлення строку на подачу відзиву.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно до відомостей військово-облікового документа «Резерв+» є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів: 110520251458450700247. Дата уточнення даних 10.07.2024. Наявна відмітка про порушення правил військового обліку. Причина звернення до Нацполіції: не стали на військовий облік за місцем перебування як ВПО. Дата звернення 04.10.2025. Адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей довідки від 06.04.2015 №3010007173, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 , перемістився з тимчасово окупованої території – АДРЕСА_1 .

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема, невідкладно вчинити дії із видалення даних із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо порушення ОСОБА_1 правил військового обліку в частині нестачі на облік як ВПО; невідкладно вчинити дії із відкликання звернення від 04.10.2025 до органів Національної поліції України щодо доставлення ОСОБА_1 до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Листом від 08.01.2026 №ЩТ/139 відповідач повідомив, що позивач на військовий облік за місцем проживання не взятий, відносно позивача неможливо проведення мобілізаційних заходів, ухиляється від виконання військового обов`язку. Відносно позивача ініційовано розшук, оскільки він ігнорує обов`язок встати на військовий облік за місцем фактичного проживання, чим порушує приписи абзацу 6 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підпадає під дію ст.ст. 210, 210-1 КУпАП. В реєстрі створено примітку про правопорушення на позивача, протокол про адміністративне правопорушення не складався, Національною поліцією позивач не доставлявся. Облікові документи відповідачем не складалися, особисто позивач ІНФОРМАЦІЯ_9 не відвідав, можливості перевірити оригінали документів не надав. Рекомендовано позивачу звернутися до ТЦК та СП за місцем фактичного проживання (реєстрації), де ініціювати виконання процедури взяття його на військовий облік.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінюючи питання щодо дотримання відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву з урахуванням доводів представника позивача, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 121 ККАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За приписами частини п`ятої статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Отже, 15-денний строк для подання відзиву це визначений законом мінімальний строк для вчинення відповідної процесуальної дії. Відповідно, саме такий мінімальний строк і був визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Разом з тим цей строк необхідно вважати саме строком, встановленим судом, а не законом, оскільки праводавець відніс на розсуд суду питання щодо встановлення строку на подання відзиву у кожній конкретній справі, який, однак, не може бути меншим, ніж 15 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач дійсно недотримався встановленого судом строку для подання відзиву.

Суд враховує, що разом з відзивом відповідачем подано заяву про поновлення строку на його подання, в якій наведено причини пропуску такого строку.

Суд вважає за можливе врахувати, що у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 Верховним Судом акцентовано на тому, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України.

Також, за висновками, наведеними у постанові Верховного Суду № 500/787/19 від 30.01.2020, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

З огляду на викладене суд вважає, що пріоритетним є вирішення справи на засадах змагальності та з`ясування усіх обставин справи, а не дотримання надмірного формалізму.

Відтак, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, забезпечення процесуальних прав відповідача, суд доходить висновку про необхідність прийняття відзиву до розгляду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За змістом частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, серед яких: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Частиною 3 ст. 33 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Згідно з ч. 1 ст. 34 цього Закону персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 ст. 37 Закону № 2232-XII передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону № 2232-XII, у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

У відповідності до ч. 11 ст. 38 цього Закону призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану” у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон № 3543-XII.

У статті 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487 затверджено також Додаток 2 до Порядку 1487, яким є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила військового обліку).

Пунктом 1 Правил військового обліку визначено, що військовозобов`язані та резервісти повинні:

1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

Відповідно до статті 1 частини 1 Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон № 1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону № 1951-VIII).

За приписами статті 5 частин 8, 9 Закону України № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, за змістом частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: 7) місце проживання та місце перебування; 7-1) номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; 20-1) відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Стаття 210 та стаття 210-1 КУпАП регламентують відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як слідує з положень ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, із вищевикладених правових приписів слідує, що до повноважень відповідача як територіального центру комплектування та соціальної підтримки належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності.

Таким чином, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підлягають внесенню дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.

Як встановлено з матеріалів справи, порушення правил військового обліку полягало у тому, що позивач, змінивши місце проживання, не став на військовий облік до ТЦК та СП за місцем фактичного проживання.

Проте, відносно позивача, а ні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП, а ні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності складено не було.

З огляду на викладене, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до статті 259 КУпАП, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником. Доставлення порушника з числа кадрових співробітників розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов`язків здійснюється тільки у присутності офіційного представника цього органу.

Пунктом 79 Порядку № 1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, але не виключно, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Відповідно до п.56 Порядку № 1487 Національна поліція, зокрема, але не виключно, за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Отже, у разі, якщо територіальним центром комплектування та соціальної підтримки встановлені обставини скоєння особою адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, а складання протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення є неможливим через фізичну відсутність такої особи, то відповідач наділений правом звернення до органів Національної поліції для доставлення таких осіб з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, що і було вчинено відповідачем у відповідності до наведених правових приписів та статті 259 КУпАП.

Крім того, у відповідності до ч. 8 статті 5 Закону № 1951-VІІІ органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з ч. 9 статті 5 Закону № 1951-VІІІ органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 3 статті 14 Закону № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, застосунок Резерв + надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг.

При цьому, відповідно до статті 14-1 Закону № 1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку Резерв +.

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей довідки від 06.04.2015 №3010007173, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 , перемістився з тимчасово окупованої території – АДРЕСА_1 .

Позивач перебуває на обліку як військовозобов`язаний у відповідача, в реєстрі містяться відомості про порушення позивачем правил військового обліку, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, військово-обліковим документом Резерв +.

З матеріалів справи вбачається, що позивач під час уточнення персональних даних за допомогою електронного кабінету військовозобов`язаного, реалізованого через мобільний застосунок Резерв + вказав адресу свого фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищенаведене, позивач був зобов`язаний стати на облік військовозобов`язаних за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, проте, відповідних дій не вчинив, доказів іншого суду не надано.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку та зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення з боку позивача.

При цьому, в межах цієї адміністративної справи не вирішується питання щодо наявності вини позивача у скоєнні ним адміністративного правопорушення, оскільки предметом цього спору є внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а не відносини між військовозобов`язаним і територіальним центром комплектування та соціальної підтримки з приводу дотримання правил військового обліку, що становить окремий спір.

Таким чином, доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання/ перебування: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова