Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №280/1523/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2026 року Справа № 280/1523/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку військовозобов`язаних;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку військовозобов`язаних;

судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу, стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.09.1990 позивач військово-лікарською комісією другого госпітального відділення при в/ч пп НОМЕР_3 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. 1 ст. 11 п. «А» Наказу Міністерства оборони СРСР «Про введення в дію Положення про медичний огляд у Збройних силах СРСР» №260 від 09.09.1987, про що видане свідоцтво про хворобу № 752. Відповідна інформація щодо виключення з військового обліку була внесена до військового квитка Позивача серії НОМЕР_4 , а саме: на сторінці 26 в графі VIII «Взяття на облік та зняття з обліку» стоїть відмітка ІНФОРМАЦІЯ_4 з записом про виключення з військового обліку відповідно до ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (додається у вкладенні). Також на сторінці 32 військового квитка Позивача в графі ІХ Відмітки про звільнення від військового обов`язку внесено наступний запис: 11 вересня 1990 року військово-лікарською комісією 2 госпітального відділення при в/ч пп НОМЕР_3 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. 1 Розкладу хвороб і фізичних недоліків Наказу МО СРСР № 260 від 09 вересня 1987 року, виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, на сторінці 7 паспорта громадянина України Позивача в розділі «Особливі відмітки» стоїть печатка ІНФОРМАЦІЯ_4 з написом: «Не військовозобов`язаний, Радянський (Совєтський) м. Макіївки РВК Донецької області 29.08.2006. На основі ЗУ ВО ст.37». Після авторизації в Електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста через мобільний застосунок Міноборони «Резерв +», Позивачу стало відомо, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстр «Оберіг») були внесені недостовірні відомості про перебування Позивача на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . При цьому в графі «Категорія обліку» зазначено «Військовозобов`язаний», в графах «Постанова ВЛК» та «Дата ВЛК» – прочерки. Звертає увагу Суду, що з жодними заявами про взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивач не звертався. Окрім неправомірного взяття Позивача Відповідачем на військовий облік, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів була внесена недостовірна інформація про порушення Позивачем правил військового обліку, а саме: «Не стали на військовий облік за новою адресою», дата звернення «19.01.2026». Такі протиправні дії Відповідача, як суб`єкта владних повноважень, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, зумовили порушення права Позивача бути виключеним з військового обліку за станом здоров`я, яке виникло ще у вересні 1990 року на підставі відповідного рішення ВЛК другого госпітального відділення при в/ч пп НОМЕР_3 , та відповідно стали причиною звернення позивача до суду з позовною заявою. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 26 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 26 лютого 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивача автоматично, рішенням оператора реєстру вищого штабу, у ході реалізації Постанови КМУ від 16 серпня 2024 р. № 932, зараховано на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 . ІНФОРМАЦІЯ_7 рішень, щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік, не приймалося. Отже, ІНФОРМАЦІЯ_6 не вважає себе належним відповідачем по справі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав заяву, в якій просив поновити строк подачі відзиву на позов. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 30.06.2025 усі ТЦК та СП під час повітряної небезпеки повинні вживати заходів розосередження та залишати свої робочі місця. Наказ направлений на збереження життя особового складу, але його виконання сильно впливає на об`єм виконання роботи та унеможливлює виконання її вчасно відповідно до процесуальних строків.

У відповіді на відзив представник позивача наголосив, що відповідач у своєму відзиві підтвердив факт перебування Позивача на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_8 , саме на Відповідача покладається обов`язок внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів достовірні відомості про виключення Позивача з військового обліку за станом здоров`я. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 932, по-перше, не передбачає взяття на військовий облік осіб, виключених з нього, а по-друге, не передбачає можливості взяття на військовий облік із датою, що передує набранню чинності цією постановою. Відповідно доводи Відповідача про автоматичне взяття Позивача на військовий облік не є належними. Доводи відповідача не спростовують факту визнання Позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та відповідно виключення Позивача з військового обліку, а тому дії Відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення Позивача з військового обліку є прямим порушенням принципу належного врядування.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

11.09.1990 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військово-лікарською комісією другого госпітального відділення при в/ч пп НОМЕР_3 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. 1 ст. 11 п. «А» Наказу Міністерства оборони СРСР «Про введення в дію Положення про медичний огляд у Збройних силах СРСР» №260 від 09.09.1987, про що видане свідоцтво про хворобу № 752, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідна інформація щодо виключення з військового обліку була внесена до військового квитка позивача серії НОМЕР_4 , а саме: на сторінці 26 в графі VIII «Взяття на облік та зняття з обліку» стоїть відмітка ІНФОРМАЦІЯ_4 з записом про виключення з військового обліку відповідно до ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Також на сторінці 32 військового квитка позивача в графі ІХ Відмітки про звільнення від військового обов`язку внесено наступний запис: 11 вересня 1990 року військово-лікарською комісією 2 госпітального відділення при в/ч пп НОМЕР_3 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. 1 Розкладу хвороб і фізичних недоліків Наказу МО СРСР № 260 від 09 вересня 1987 року, виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, на сторінці 7 паспорта громадянина України Позивача в розділі «Особливі відмітки» стоїть печатка ІНФОРМАЦІЯ_4 з написом: «Не військовозобов`язаний, Радянський (Совєтський) м. Макіївки РВК Донецької області 29.08.2006. На основі ЗУ ВО ст.37».

З електронного військово-облікового документу, сформованого через застосунок «Резерв+», позивачу стало відомо, що він знову взятий на військовий облік (після виключення з нього) в ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначене підтверджується електронним військово-обліковим документом. В графі «Категорія обліку» зазначено «Військовозобов`язаний», в графах «Постанова ВЛК» та «Дата ВЛК» – прочерки.

Позивач стверджує, що з жодними заявами про взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 не звертався.

07.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема, внести виправлення до облікових даних у реєстрі «Оберіг», а саме: усунути неправомірний запис про перебування на військовому обліку; відобразити факт виключення позивача з військового обліку у 1990 році за станом здоров`я за ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; змінити статус на невійськовозобов`язаний.

Листом від 14.01.2026 №ЩТ/241 відповідач повідомив, що рішень шодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 не приймалося, персональні дані не використовувалися та в подальшому використовуватися не будуть. Рекомендовано відповідно до ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встати на військовий облік за місцем фактичного проживання (реєстрації) в Україні, де ініціювати виконання процедури взяття на військовий облік.

06.02.2026 представник позивача звернулась до відповідача із адвокатським запитом, в якому просила, зокрема, надати інформацію чи перебуває позивач на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_7 ; надати інформацію чи внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; у разі якщо до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних не було внесено – просила повідомити причини такого рішення та внести відповідні відомості до Реєстру.

Листом від 12.02.2025 № ЩТ/729 відповідач повідомив, що по суті порушеного питання відповідь на заяву позивача була надіслана тричі, остання відповідь надана заявнику 30.01.2026 за вих.№ЩТ/554. Також зазначено, що рішень шодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 не приймалося, персональні дані не використовувалися та в подальшому використовуватися не будуть. Рекомендовано відповідно до ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встати на військовий облік за місцем фактичного проживання (реєстрації) в Україні, де ініціювати виконання процедури взяття на військовий облік.

Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача, що полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних, звернувся з даним позовом до суду.

Щодо дотримання відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 121 ККАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За приписами частини п`ятої статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач дійсно недотримався встановленого судом строку для подання відзиву.

Суд враховує, що разом з відзивом відповідачем подано заяву про поновлення строку на його подання, в якій наведено причини пропуску такого строку.

Суд вважає за можливе врахувати, що у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 Верховним Судом акцентовано на тому, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України.

Також, за висновками, наведеними у постанові Верховного Суду № 500/787/19 від 30.01.2020, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

З огляду на викладене суд вважає, що пріоритетним є вирішення справи на засадах змагальності та з`ясування усіх обставин справи, а не дотримання надмірного формалізму.

Відтак, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, забезпечення процесуальних прав відповідача, суд доходить висновку про необхідність прийняття відзиву до розгляду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалася і станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Окрім того, Указом Президента України Про загальну мобілізацію №65/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами) оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", ч.1 ст.1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Положеннями ч.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» регламентовано, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відтак, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (далі Положення №154 від 23.02.2022).

Згідно з п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Таким чином, у зв`язку з проведенням заходів загальної мобілізації посадовими особами ТЦК та СП здійснюється вивчення особових справ кожного військовозобов`язаного, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, внесення змін до їх облікових карток та відповідних відомостей про особу до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також приведення військово-облікових документів у відповідність з наявними відомостями та проставлення актуальних даних щодо придатності чи непридатності до військової служби.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі – Порядок №1487).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1487 організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 79 Порядку № 1487 визначено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів.

Згідно з пунктом 81 Порядку № 1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України) та військово-облікового документа.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Сианом на час виключення позивача з військового обліку механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів регулювався Положенням про військовий облік військовозобов`язаних і призовників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1994 №377, в подальшому заміненим Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затвердженим постановою КМУ від 07.12.2016 за № 921, відповідно до положень якого, а саме п.56 Порядку №921 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку. Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

В той же час, відповідно до п.81 Порядку №1487 (який чинний на момент звернення позивача із заявою), особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі – призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Закон № 1951-VIII).

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) – це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Так, частиною першою статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі – Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі – розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Пунктом 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 (далі – Порядок № 559), визначені відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності), які містяться у військово-обліковому документі в електронній формі.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 Порядку № 559, у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.

Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін.

У разі невідповідності відомостей, зазначених у військово-обліковому документі у паперовій формі (зокрема відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу), відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, призовник, військовозобов`язаний або резервіст, який перебуває на військовому обліку, або громадянин України, який був виключений з військового обліку (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), повинен сформувати військово-обліковий документ в електронній формі відповідно до пункту 6 цього Порядку. Зміни у військово-облікові документи у паперовій формі зазначених громадян України не вносяться, а військово-облікові документи у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вважаються недійсними.

Судом установлено та вбачається із матеріалів справи, що 11.09.1990 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військово-лікарською комісією другого госпітального відділення при в/ч пп НОМЕР_3 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. 1 ст. 11 п. «А» Наказу Міністерства оборони СРСР «Про введення в дію Положення про медичний огляд у Збройних силах СРСР» №260 від 09.09.1987, про що видане свідоцтво про хворобу № 752, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідна інформація щодо виключення з військового обліку була внесена до військового квитка позивача серії НОМЕР_4 , а саме: на сторінці 26 в графі VIII «Взяття на облік та зняття з обліку» стоїть відмітка ІНФОРМАЦІЯ_4 з записом про виключення з військового обліку відповідно до ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Також на сторінці 32 військового квитка позивача в графі ІХ Відмітки про звільнення від військового обов`язку внесено наступний запис: 11 вересня 1990 року військово-лікарською комісією 2 госпітального відділення при в/ч пп НОМЕР_3 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. 1 Розкладу хвороб і фізичних недоліків Наказу МО СРСР № 260 від 09 вересня 1987 року, виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, на сторінці 7 паспорта громадянина України Позивача в розділі «Особливі відмітки» стоїть печатка ІНФОРМАЦІЯ_4 з написом: «Не військовозобов`язаний, ІНФОРМАЦІЯ_4 29.08.2006. На основі ЗУ ВО ст.37».

Частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено вичерпні підстави для виключення з військового обліку військовозобов`язаного у випадку: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, позивач відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. 1 ст. 11 п. «А» Наказу Міністерства оборони СРСР «Про введення в дію Положення про медичний огляд у Збройних силах СРСР» №260 від 09.09.1987. А тому, відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в чинній редакції) позивач зберігає статус виключеного з військового обліку та дані відомості мають відображатись у Реєстрі.

Однак, відповідно до інформації з «Резерв+» вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний.

Отже, відомості щодо позивача, зазначені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не відповідають відомостям його військового квитка.

У відповідності до вищенаведених положень, позивач звернувся з відповідною заявою до органу уповноваженого на внесення змін, але відповідач всупереч вимог законодавства фактично відмовив у внесенні змін.

За таких обставин, невнесення відомостей стосовно позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, про виключення його з військового обліку на підставі поданої ним заяви, свідчить про бездіяльність відповідача.

Суд наголошує на тому, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи) (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. (абзаци перший-другий пункту мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) від 05.04.2001№ 3- рп/2001.

Стосовно пропозиції позивачу звернутися до ТЦК та СП за місцем проживання, суд зазначає, що за змістом Порядку № 1487 та Правил військового обліку військовозобов`язані повинні:

перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання – у відповідному районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, у разі залишення свого зареєстрованого місця проживання;

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних.

Проте, як вже зазначалось, позивач виключений з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби, а тому він не має статусу військовозобов`язаного та на нього не поширюються вищенаведені обов`язки, що визначені законодавством щодо військовозобов`язаних.

Доказів прийняття рішення про поновлення позивача на військовому обліку у зв`язку з усуненням обставин, що слугували підставою для прийняття рішення про виключення його з такого обліку, до матеріалів справи не надано.

Отже, у позивача відсутній обов`язок звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та постановки на військовий облік за місцем проживання.

Водночас, положеннями Порядку № 559 визначена можливість звернутися для уточнення військово-облікових даних, внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зокрема, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції та обов`язків якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, після отримання від позивача заяви та документів, повинен був внести відповідні відомості до Реєстру.

Суд також звертає увагу, що факт перебування позивача на військовому обліку саме в ІНФОРМАЦІЯ_5 підтверджується його військово-обліковим документом, який міститься в матеріалах справи, що прямо суперечить твердженням відповідача, викладеним у відзиві.

За таких обставин, саме ІНФОРМАЦІЯ_6 як орган, у якому позивач перебуває на військовому обліку, є належним суб`єктом владних повноважень, зобов`язаним вирішувати питання щодо виключення його з військового обліку військовозобов`язаних. Підстави для повторного взяття на облік за місцем фактичного перебування позивача відсутні, оскільки, як було зазначено вище, позивач з 11.09.1990 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. 1 ст. 11 п. «А» Наказу Міністерства оборони СРСР «Про введення в дію Положення про медичний огляд у Збройних силах СРСР» №260 від 09.09.1987

Відтак недотримання відповідачем певних вимог щодо реалізації процедури виключення позивача з військового обліку, на яких останній не має впливу, не може створювати негативних наслідків для позивача.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, ефективний засіб захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права в цьому випадку є визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку військовозобов`язаних та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку військовозобов`язаних (у зв`язку з визнанням ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за станом здоров`я).

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з висновком ЄСПЛ, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією №6 від 23.02.2026 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України, позивачем за подання даного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1331,50 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3328,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 3 статті 4 Закону №3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20грн).

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву подано за допомогою системи «Електронний суд», позивачу за звернення до суду з вищевказаною позовної заявою належало сплатити судовий збір в розмірі 1064,96грн.

Таким чином, позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 1064,96грн.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) з військового обліку військовозобов`язаних.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) з військового обліку військовозобов`язаних.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривнi 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова