Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №280/1480/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2026 року о/об 10 год. 30 хв.Справа № 280/1480/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Махунові В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 (зареєстроване у встановленому законом порядку місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (надалі – відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 23.01.2026 про звільнення з військової служби на підставі п.п.«ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п.«ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

У позовній заяві зазначено наступне: «… ОСОБА_1 (надалі також – Позивач) 01.02.2023 року уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_4 полковника ОСОБА_2 (надалі також – Контракт). Після проходження фахової військової підготовки у військовій частині НОМЕР_4 Позивача було направлено для проходження подальшої військової служби до військової частини НОМЕР_2 (надалі також – Відповідач), де він з 15.03.2023 року по теперішній час проходить службу на посаді командира відділення 2 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону. Будь-яких зауважень та/або дисциплінарних стягнень за час своєї військової служби Позивач не мав. З 11.12.2023 року Позивач має статус учсника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_5 від 11.12.2023 року. 10.01.2026 року Позивачем, на виконання п. 4 Контракту, засобами поштового зв`язку Укрпошти було направлено на адреси Міністерства оборони України та Відповідача письмові повідомлення про небажання укладати новий контракт, які було фактично отримано адресатами 17.01.2026 року та 15.01.2026 року відповідно. Листом Відповідача від 22.01.2026 року № 508 Позивача повідомлено: «Командуванням військової частини НОМЕР_2 розглянуто Ваше повідомлення про небажання укладати новий контракт та бажання звільнитись з військової служби у запас на підставі пп. «ж», п. 3, ч. 5, ст. 26 Закону України «Про військовйй обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінчеиням строку дії контракту з 01.02.2026 року. За результатами розгляду повідомлення повідомляемо наступне: Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовйй обов`язок та військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ), контракт припиняеться (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведения мобілізації та діі воєнного стану: ж) у зв`язку з закінчеиням строку служби (якщо військовослужбовці на висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, у кладеного під час дії военного стану; Вищевказаний пункт був доповнений та стаття викладена у даній редакції зі змінами внесеними Законом України «Про внесения змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 (далі Закон №3633-ІХ) який набув чинності 18.05.2024 року. Станом на дату укладення контракту, строки військової служби під час дії особливого періоду були передбачені частиною 9 статті 23 Закону №2232-ХІІ, пункт 2 якої передбачав, шо під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації – протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; з моменту введения воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. Однак, Закон №3633-ІХ не містить жодних положенъ стосовно можливості та способу його застосування до правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності. Отже, вищенаведені зміни до Закону №2232-ХII не стосуються даних правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності. Також звертаемо увагу, що частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно - правові акта не мають зворотноТ ді`і в часі. Закони та інші нормативно правові - акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно – правовими актами чинності. Конституційний Суд України неодноразово висловлювався щодо встановленої цією нормою заборони зворотної дії законів у часі. У рішенні від 05.04.2001 №3- рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України принцип означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може пошйрюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовым актом. Отже, враховуючи вищевказане, норма підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка набула чинності 18.05.2024 року, не може бути застосована до контракту, який було укладено 01.02.2023 року до набрання чинності зазначеною нормою. Виходячи з цього, підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку закінченням строку контракту, укладеного під час дії военного стану відсутні» (копія листа додається). 23.01.2026 року Позивач засобами поштового зв`язку Укрпошти направив на адресу Відповідача свій рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, який фактично було отримано Віповідачем 29.01.2026 року. Листом Віповідача від 02.02.2026 року № 788 Позивачу повідомлено: « «Командуванням військової частини НОМЕР_2 розглянуто Ваш рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі пп. «ж», п. 3, ч. 5, ст. 26 Закону України «Про військовйй обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінчеиням строку дії контракту з 01.02.2026 року. За результатами розгляду повідомлення повідомляемо наступне: Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовйй обов`язок та військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ), контракт припиняеться (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведения мобілізації та діі воєнного стану: ж) у зв`язку з закінчеиням строку служби (якщо військовослужбовці на висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, у кладеного під час дії военного стану; Вищевказаний пункт був доповнений та стаття викладена у даній редакції зі змінами внесеними Законом України «Про внесения змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 (далі Закон №3633-ІХ) який набув чинності 18.05.2024 року. Станом на дату укладення контракту, строки військової служби під час дії особливого періоду були передбачені частиною 9 статті 23 Закону №2232-ХІІ, пункт 2 якої передбачав, шо під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації – протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; з моменту введения воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. Однак, Закон №3633-ІХ не містить жодних положенъ стосовно можливості та способу його застосування до правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності. Отже, вищенаведені зміни до Закону №2232-ХII не стосуються даних правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності. Також звертаемо увагу, що частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно - правові акта не мають зворотноТ ді`і в часі. Закони та інші нормативно правові - акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно – правовими актами чинності. Конституційний Суд України неодноразово висловлювався щодо встановленої цією нормою заборони зворотної дії законів у часі. У рішенні від 05.04.2001 №3- рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України принцип означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може пошйрюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовым актом. Отже, враховуючи вищевказане, норма підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка набула чинності 18.05.2024 року, не може бути застосована до контракту, який було укладено 01.02.2023 року до набрання чинності зазначеною нормою. Виходячи з цього, підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку закінченням строку контракту, укладеного під час дії военного стану відсутні» (копія листа додається). Позивач вважає таку відмову Відповідача у задоволенні його рапорту від 23.01.2026 року про звільнення з військової служби протиправною, та вважає за необхідне звернутися за захистом своїх прав в судовому порядку. … Позивачем у встановленому порядку подано Відповідачу рапорт від 23.01.2026 року про звільнення про звільнення з військової служби за п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, у зв`язку з закінченням 01.02.2026 року строку дії його контракту, укладеного під час дії воєнного стану в Україні, на що одержав письмову відмову Відповідача з посиланням на відсутність підстав згідно законодавства. Підставою для відмови Відповідач обгрунтовує тим, що пункт 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» був доповнений та стаття викладена у новій редакції зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 року, який набув чинності 18.05.2024 року. Станом на дату укладення контракту, строки військової служби під час дії особливого періоду були передбачені частиною 9 статті 23 Закону № 2232-ХІІ, пункт 2 якої передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. Тобто відповідач вважає, що Закон № 3633-ІХ не містить жодних положень стосовно можливості та способу його застосування до правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності, а тому вищенаведені зміни до Закону № 2232-ХІІ не стосуються даних правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності. Позивач прохає звернути увагу, що Контракт між ним та Міністерством оборони України в особі в особі командира військової частини НОМЕР_4 полковника ОСОБА_2 було укладено під час дії воєнного стану строком на три роки з 01.02.2023 року по 01.02.2026 року. Згідно з п.4 Контракту, сторони зобов`язались не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами. В даному випадку Відповідач жодних повідомлень Позивачу не вручав. Натомість, Позивачем було направлено як Міністерству оборони України так і Відповідачу відповідні письмові повідомлення від 10.01.2026 року про своє небажання укладати новий контракт і про свій намір звільнитися з військової служби по закінченні дії чинного Контракту. Тобто, сторонами Контракту не досягнуто будь-якої обопільної згоди на продовження дії Контракту чи укладення нового корнтракту, що мало б бути засвідчено підписами сторін Контракту. З урахуванням цього Позивач вважає, що відмова Відповідача у його звільненні з військової служби з 01.02.2026 року є такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та порушує права Позивача, а тому дії Відповідача в цій частині слід визнати протиправними. Окрім того, Позивач, в контексті обгрунтування Відповідачем підстав для відмови у задоволенні його рапорту про звільнення, зазначає наступне. За загальним принципом українського права, реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення особи у формі конкретних дій. Наприклад, якщо особа звертається до суду з позовом, то його розгляд та вирішення спору здійснюється за законом, чинним на момент подання позову. Це стосується й інших ситуацій, коли особа реалізує свої права, наприклад, при укладенні договору чи зверненні до органів влади. Моментом вираження волевиявлення є момент, коли особа вчинює конкретні дії, які виражають її бажання реалізувати право. У даному випадку, моментом вираження волевиявлення є звернення Позивача з рапортом від 23.01.2026 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу». Для реалізації права використовуються норми права, що діють на момент вираження волевиявлення особи. Це означає, що якщо після вираження волевиявлення особа діє відповідно до нових правових норм, це не впливає на її правову позицію. Загальним правилом є застосування норм, які діють на момент початку правової процедури, а не тих, які були змінені пізніше чи раніше. …».

Позивач підтримав позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне: «… Вважаємо позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. … Командування вч НОМЕР_2 у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, директивами Міністра оборони та начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України, іншими правовими актами. Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: ж) у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці на висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану; Вищевказаний пункт був доповнений та стаття викладена у даній редакції зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 (далі Закон №3633-ІХ) який набув чинності 18.05.2024 року. Станом на дату укладення контракту, строки військової служби під час дії особливого періоду були передбачені частиною 9 статті 23 Закону №2232-ХІІ, пункт 2 якої передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації – протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану – до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. Однак, Закон №3633-ІХ не містить жодних положень стосовно можливості та способу його застосування до правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності. Отже, вищенаведені зміни до Закону №2232-ХІІ не стосуються даних правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності. Також звертаємо увагу, що частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі. Закони та інші нормативно правові – акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно – правовими актами чинності. Конституційний Суд України неодноразово висловлювався щодо встановленої цією нормою заборони зворотної дії законів у часі. У рішенні від 05.04.2001 №3 – рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України принцип означає, що дія закону та іншого нормативно – правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно – правовим актом. Отже, враховуючи вищевказане, норма підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» яка набула чинності 18.05.2024 року, не може бути застосована до контракту, який було укладено 01.02.2023 року до набрання чинності зазначеною нормою. Виходячи з цього, підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану відсутні. …».

Відповідач проти позовної заяви заперечував.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

01.02.2023 між позивачем та командиром Військової частини НОМЕР_4 укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу.

У вказаному Контракті про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу від 01.02.2023 зазначено, зокрема: «… 3. Цей Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки. … 4. Сторони зобов`язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами. …».

Позивачем надіслано на адресу Міністерства оборони України та на адресу командира ВЧ НОМЕР_2 Повідомлення від 10.01.2026 про небажання укладати новий контракт.

У листі ВЧ НОМЕР_2 від 22.01.2026 за №508 на адресу позивача зазначено: «… Командуванням військової частини НОМЕР_2 розглянуто Ваше повідомлення про небажання укладати новий контракт та бажання звільнитись з військової служби у запас на підставі пп. «ж», п. 3, ч. 5, ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку дії контракту з 01.02.2026 року. За результатами розгляду повідомлення повідомляємо наступне: … Отже, враховуючи вищевказане, норма підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» яка набула чинності 18.05.2024 року, не може бути застосована до контракту, який було укладено 01.02.2023 року до набрання чинності зазначеною нормою. Виходячи з цього, підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану відсутні. …».

Позивачем надіслано на адресу командира ВЧ НОМЕР_2 Рапорт від 23.01.2026 про бажання припинити свою військову службу і звільнення у запас з 01.02.2026 відповідно до положень пп.«ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

У листі ВЧ НОМЕР_2 від 02.02.2026 за №781 на адресу позивача зазначено: «… Командуванням військової частини НОМЕР_2 розглянуто Ваш рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі пп. «ж», п. 3, ч. 5, ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку дії контракту з 01.02.2026 року. За результатами розгляду повідомлення повідомляємо наступне: … Отже, враховуючи вищевказане, норма підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» яка набула чинності 18.05.2024 року, не може бути застосована до контракту, який було укладено 01.02.2023 року до набрання чинності зазначеною нормою. Виходячи з цього, підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку закінченням строку контракту, укладеного під час ді воєнного стану відсутні. …».

У Витязі із Наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.02.2026 за №63 зазначено: «… 25.Нижчепойменованим військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, продовжити військову службу понад встановлені строки до оголошення демобілізації: Сержанту ОСОБА_1 , командиру відділення 2 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону, з 01.02.2026 року; Підстава: ст.23 п.9 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ст.12, 23, 252 Указу Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", п.2.2 Наказу МОУ від 10.04.2009 року № 170 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України». …».

Судом досліджено всі документи, наявні у даній адміністративній справі.

При вирішенні публічно-правового спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан.

У ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зазначено: «… 5. Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: … 3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: … ж) у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану; …».

Згідно з п.2 розділу І «Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України», затвердженого 06.08.2024 наказом Міністерства оборони України №531, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559 (надалі – «Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України»), з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Відповідно до п.2 розділу ІІ «Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Як зазначено у п.1 розділу ІІІ «Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України», у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства (п.6 розділу ІІІ «Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України»).

За п.7 розділу ІІІ «Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» забороняється: 1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту; 2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо; 3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку; 4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.

Згідно з 8 розділу ІІІ «Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Судом вивчено й інші норми права, які стосуються виниклого публічно-правового спору.

Судом враховано, що Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу від 01.02.2023 укладено між позивачем та командиром Військової частини НОМЕР_4 під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.

Враховуючи наведені та інші норми права, обставини справи, суд вважає за можливе звільнення позивача з військової служби на підставі пп.«ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовна заява позивача підлягає задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Позивач звільнений від сплати судового збору, інші судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (зареєстроване у встановленому законом порядку місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 23.01.2026 про звільнення з військової служби на підставі пп.«ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп.«ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

У стягненні на користь позивача з відповідача судових витрат – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 27.04.2026.

Суддя О.О. Прасов