Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №280/10964/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2026 року Справа № 280/10964/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку час затримки розрахунку при звільненні, за період з 03.06.2024 року по 06.09.2024 року (включно), виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 03.06.2024 року по 06.09.2024 року (включно), виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 19.03.2014 по 06.03.2024. 06.03.2024 згідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 06.03.2024 року №68 Позивач був звільнений та виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 , та всіх видів забезпечення. В листопаді 2024 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з метою поновити своє порушене право, а саме задля того, щоб зобов`язати відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 06.03.2024. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі № 280/10358/24, яке вступило в законну силу 30.01.2025 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із визначенням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. 11 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснив виконання судового рішення у справі №280/10358/24 та виплатив позивачу заборгованість зі сплати грошового забезпечення в розмірі 100841,06 грн. 17.11.2025 позивач подав заяву до Відповідача з проханням нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України « Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100. Станом на 11.12.2025 відповіді на свою заяву, щодо виплати середнього заробітку позивач так і не отримав, середнього заробітку за несвоєчасну виплату грошового забезпечення проведено не було. Оскільки зважаючи на норми чинного законодавства відповідачем порушено право Позивача на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, звертаюсь до суду з цією позовною заявою. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.

Ухвалою суду від 02 січня 2026 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву (вх. №65289 від 29.12.2025).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач погоджується з ствердженням позивача, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. Позивач проходив військову службу за контрактом. У відповідності до 15.3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються: контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби. Позивач з лав Збройних Сил України у період проходження служби в ІНФОРМАЦІЯ_6 не звільнявся. Про це свідчить наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 06.03.2024 № 68, який Позивач додає до своєї заяви. Згідно вказаного наказу він виключається зі списків військової частини не з підстав звільнення з військової служби, а з підстав переведення до іншої військової частини. Отже, законодавчі підстави, на які посилається Позивач щодо обов`язку здійснення повного розрахунку та відповідальності за його нездійснення у формі виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку відсутні. В контексті КПпП України його перевід по на інше місце проходження служби слід розуміти, як перевід на підприємстві до іншого цеху, підрозділу, бригади та тому подібне, у залежності від структури та специфіки підприємства. Відповідач не видавав наказу про звільнення Позивача. Отже у даному випадку застосування вказаних статей КЗпП неприпустимо. Коли Позивач виключається зі списків військової частини та відбуває до нового місця служби, зазначене не є тотожним звільненню, оскільки звільнення працівника з роботи у відповідності до законодавства про правцю є припинення ним трудових відносин. З переведенням Позивача на нове місце служби військова (державна) служба останнього не припиняється. При переведенні на нове місце служби військовослужбовець отримує грошовий атестат, де зазначаються всі виплати, які він отримав та не отримав, та які будуть враховані при його звільненні з військової служби для повного розрахунку. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача наголосила, що 06.03.2024 згідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 06.03.2024 №68 позивач був звільнений та виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 , та всіх видів забезпечення. Подальші трудові відносини Позивача з іншими роботодавцями, як юридичними особами, які були в нього після 06.03.2024 не мають відношення до розгляду даної справи.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 19.03.2014 по 06.03.2024.

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 06.03.2024 №68, сержанта ОСОБА_1 , начальника групи зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_7 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від "20" лютого 2024 року №53-рс, на посаду начальника військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 , вважати таким, що "06" березня 2024 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. З "06" березня 2024 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_7 , та всіх видів забезпечення.

Підстава: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по ообовому складу) від 20.02.2024 №53-рс. Рапорт про здачу посади сержанта ОСОБА_2 .

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати в належному розмірі грошового забезпечення, звернувся в листопаді 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду для захисту своїх прав.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі № 280/10358/24, яке набрало законної сили 30.01.2025, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із визначенням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

11 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 на виконання судового рішення у справі №280/10358/24 виплатив позивачу заборгованість зі сплати грошового забезпечення в розмірі 100841,06 грн.

15.11.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100.

Проте, як повідомив представник позивача, відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_8 позивач досі не отримав.

Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку час затримки розрахунку при звільненні, за період з 03.06.2024 по 06.09.2024 (включно), виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Порядок звільнення військовослужбовців встановлений розділом ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 ( далі Положення № 1153 в редакції, чинній на час виключення позивача зі списків особового складу відповідача).

Згідно з п. 233 Положення № 1153 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до п. 242 Положення № 1153 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Вказаним Положенням визначені не тільки питання звільнення військовослужбовців, а визначені також і питання переміщення військовослужбовців.

Так, пунктом 110 Положення визначено, що переміщення осіб офіцерського складу між видами, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України, органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, вищими військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти, установами та організаціями, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види, окремі роди військ (сил) Збройних Сил України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи. У період дії воєнного стану переміщення осіб офіцерського складу у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно між видами, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України, органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, вищими військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти, установами та організаціями, що підпорядковані Головнокомандувачу Збройних Сил України, здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Таким чином, законодавством чітко відрізняються підстави виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, яке здійснюється як при звільненні військовослужбовця у запас або у відставку, так і при переміщенні військовослужбовця по службі між військовими частинами одного та різних видів, родів військ.

В останньому випадку військовослужбовець продовжує служити та отримувати грошове забезпечення.

Між тим, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при його звільненні, посилаючись на ст. ст. 116, 117 КЗпП України, які регламентують питання відповідальності за затримку розрахунку саме при звільненні, враховуючи, що спеціальне законодавство щодо проходження служби військовослужбовцями не регулює правовідносини щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим застосуванню підлягають норми України.

Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу.

Положенням ст. ст. 116, 117 КЗпП України в редакції до 19.07.2022 встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116).

В разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117).

Відповідно до ст.116 КЗпП України в редакції після 19.07.2022, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Проте, позивачем не спростовані обставини, що він не звільнявся зі служби 06.03.2024.

Суд зауважує, що відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 06.03.2024 №68, сержанта ОСОБА_1 , начальника групи зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_7 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від "20" лютого 2024 року №53-рс, на посаду начальника військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 , вважати таким, що "06" березня 2024 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. З "06" березня 2024 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_7 , та всіх видів забезпечення.

Зазначеним наказом передбачено, що позивач «здав справи та посаду і вибув до нового місця служби», при цьому наказ не містить положень про звільнення позивача з військової служби у розумінні вимог чинного законодавства, а навпаки підтверджує продовження проходження ним військової служби в іншій військовій частині.

Таким чином, виключення позивача зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 було обумовлено його переведенням (вибуттям) до іншого місця служби, а не припиненням військової служби як такої.

За змістом правовідносин переведення військовослужбовця до іншої військової частини не є тотожним звільненню, оскільки не припиняє проходження військової служби та не тягне за собою виникнення обов`язку проведення остаточного розрахунку у розумінні статей 116, 117 КЗпП України.

Отже, у спірних правовідносинах відсутній юридичний факт звільнення позивача з військової служби, з яким закон пов`язує виникнення обов`язку проведення остаточного розрахунку та відповідальності за його затримку.

Таким чином, відповідач не може нести відповідальність щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Питання відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати (грошового забезпечення), у даному випадку, не регламентуються ст. ст.116,117 КЗпП України.

За наведених обставин позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вимоги зобов`язального характеру, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/ перебування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова