Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №280/9387/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2026 року Справа № 280/9387/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом – ОСОБА_1

до – Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 від 23 липня 2025 року у внесенні змін до висновку військово-лікарської комісії від 27 вересня 2023 року № 10804 щодо ступеня тяжкості травми ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 переглянути та внести зміни до висновку військово-лікарської комісії від 27 вересня 2023 року № 10804 та визнати ступінь тяжкості травми ОСОБА_1 як "тяжка" відповідно до Наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після отримання бойового поранення (травми), під час виконання бойового завдання відносно позивача було прийнято Постанову ВЛК ВЧ НОМЕР_1 , оформлену довідкою від 27.09.2023 №10804 (далі – Довідка від 27.09.2023 №10804), яка, на думку позивача, прийнята з перевищенням повноважень та порушенням порядку встановлення ступеня тяжкості отриманої травми. Посилається на те, що строк розладу здоров`я (лікування, втрати працездатності) позивача у зв`язку з отриманим пораненням становить понад 120 днів. Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого Наказом Міністерство охорони здоров`я України №370 від 04.07.2007 «Про затвердження Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості» (далі – Наказ №370), за ступенем тяжкості до тяжких травм відносяться: 3.1. За характером отриманих ушкоджень: - тривалі розлади здоров`я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше; стійка втрата працездатності (інвалідність). Водночас, в оскаржуваній Довідці від 27.09.2023 №10804 зазначено про травму легкого ступеня. Просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 29.10.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

07.11.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що отримана позивачем травма може вважатися тяжкою тільки після настання тривалого розладу здоров`я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше. З моменту отримання травми (12.09.2023) та на момент винесення постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 (27.09.2023) з урахуванням 30 днів відпустки для лікування сумарно складало 46 днів фактичної втрати працездатності військово-лікарська комісія не мала підстав визнавати травму як тяжка. В даному випадку в діях ВЛК не вбачається порушення норм Наказу №370. Вважає, що відповідач діяв відповідно до чинного законодавства, не допустив порушення прав позивача. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 .

12.09.2023 позивач отримав мінно-вибухову травму (12.09.2023), вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівої стопи, вогнепальний перелом ІІ плеснової кістки лівої стопи, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.01.2024 №1569.

Після отриманого поранення позивач знаходився на лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня №7» Запорізької міської ради з 13.09.2023 по 27.09.2023 на стаціонарному лікуванні. Вказане підтверджується випискою №5219.

Відповідно до Довідки від 27.09.2023 №10804 позивачу проведено медичний огляд ВЛК при ВЧ НОМЕР_1 . Діагноз: Стан після операції (13.09.2023) - ПХО вогнепальної рани; (19.09.2023) - накладання вторинних швів з приводу поєднаної травми (12.09.2023): мінно-вибухової травми; вогнепального осколкового наскрізного поранення м`яких тканин лівої стопи з вогнепальним переломом голівки ІІ плесневої кістки із відносно задовільним стоянням фрагментів у вигляді незміцнілого рубця зі стійким больовим синдромом, з тимчасовим порушенням функції. Травма легкого ступеня. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми не надана. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 (тридцять) календарних днів.

У Довідці госпітальної військово-лікарської комісії №20446 від 30.10.2023 зазначено діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): незміцніла кісткова мозоль голівки ІІ плесневої кістки лівої стопи після її вогнепального перелому внаслідок ВОСП після МВТ (12.09.2023), лікованого хірургічними обробками при тимчасовому порушенні функції. Поранення, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми не надана. На підставі ст. 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. За наказом МОЗ №370 від 04.07.2007 – травма легка.

У Довідці госпітальної військово-лікарської комісії №22477 від 29.11.2023 зазначено діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): незміцніла кісткова мозоль голівки ІІ плесневої кістки лівої стопи після її вогнепального перелому внаслідок ВОСП після МВТ (12.09.2023). Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми не надана. На підставі ст. 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. За наказом МОЗ №370 від 04.07.2007 – травма тяжка.

У Довідці госпітальної військово-лікарської комісії №1250 від 17.01.2024 зазначено діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки вогнепального перелому ІІ плесневої кістки лівої стопи (12.09.2023), лікованого оперативно у вигляді консолідованого перелому без порушення функції. Травма тяжка. Поранення, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми не надана. На підставі статей 64-б, 23-в, 28-в, 77-г графи ІІ Розладу хвороб, Обмежено придатний до військової служби.

На відповідне звернення представника позивача щодо внесення змін до висновку ВЛК від 27.09.2023 №10804, відповідач листом від 23.07.2025 повідомив, що перевірка обґрунтованості встановленого діагнозу та зміна ступеня тяжкості травми не належать до повноважень позаштатної постійно діючої гарнізонної ВЛК. Також зазначено, що на момент видачі висновку ВЛК від 27 вересня 2023 року пройшло 46 днів з моменту травмування, що не відповідає умовам Наказу № 370.

Згідно Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 03 березня 2024 року № 1448, крім іншого, постанову про причинний зв`язок травми за довідкою ВЛК ВЧ НОМЕР_3 від 27 вересня 2023 року № 10804 було відмінено.

Не погодившись із встановленим ступенем тяжкості травми, зазначеним в Довідці від 27.09.2023 №10804, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII (тут і в подальшому в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Відповідно до пунктів 1.1.-1.2. глави 1 розділу І Положення №402 (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

За приписами п.2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія ВЛК регіону.

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (пункт 2.5.1 глави 2 розділу І Постанови №402).

Відповідно до пункту 6.1 глави 6 Розділу ІІ Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.

Для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров`я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи (пункт 6.5 розділу 6 Положення №402).

Відповідно до пункту 6.6 глави 6 Розділу ІІ Положення №402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров`я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.

У пунктах 6.9 - 6.10 глави 6 Розділу ІІ Положення №402 наголошено, що при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров`я.

Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).

Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

В ст. 81 графи ІІ Розкладу хвороб Положення №402 передбачені стани після проведеного лікування з приводу травм, отруєнь та деяких інших наслідків дії зовнішніх чинників, за якими військово-лікарські комісії приймають рішення:

- Тимчасово непридатні;

- Потребують лікування, відпустки, звільнення тощо.

За пп. 3.1 п. 3 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України 04.07.2007 №370 до тяжких травм відносяться, зокрема тривалі розлади здоров`я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше, стійка втрата працездатності (інвалідність).

За п. 4 Класифікатора до легких травм відносяться тривалі розлади здоров`я з тимчасовою втратою працездатності до 60 днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав травму 12.09.2023, отже, станом на дату видачі відповідачем Довідки від 27.09.2023 №10804 термін втрати позивачем працездатності, з урахуванням 30 днів відпустки для лікування, встановив 46 днів після отриманої травми, тобто менше 60 днів, у зв`язку з чим були відсутні підстави визначати ступінь тяжкості травми позивача як тяжка.

При цьому, позивач вважає, що його травма підлягає кваліфікації «тяжка», спираючись при цьому на Довідку ВЛК від 29.11.2023 №22477, Довідку ВЛК від 17.01.2024 №1230.

Водночас, обставини, які підтверджують вказані документи, виникли вже після винесення відповідачем оскаржуваної постанови у формі Довідки 27.09.2023 №10804, та не могли бути враховані відповідачем під час прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Слід зазначити, що адміністративний суд повноважений на вирішення наявного публічного спору в межах доводів учасників справи, які викладаються у заявах по суті справи, зокрема, у позовній заяві.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.08.2020 у справі №1340/4630/18, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи, що в межах підстав позову судом не встановлено протиправних рішень, дій чи бездіяльності відповідача, які б спричинили порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 27.04.2026.

Суддя Р.В. Сацький