Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №240/6425/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/6425/25

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10 лютого 2025 року № 063350019774;

- зобов`язати відповідача зарахувати до загального трудового стажу періоди роботи з 22 серпня 1986 року по 11 січня 1989 року у відділенні "Союзпечать" та з 04 травня 1995 року по 20 вересня 1997 року у Фермерському господарстві "Світанок";

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 03 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV) із зарахуванням до стажу періодів роботи з 22 серпня 1986 року по 11 січня 1989 року у відділенні "Союзпечать" та з 04 травня 1995 року по 20 вересня 1997 року у фермерському господарстві "Світанок".

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що пенсійний орган протиправно відмовив їй у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV та безпідставно не зарахував до страхового стажу періоди роботи: з 22 серпня 1986 року по 11 січня 1989 року з огляду на те, що у записі трудової книжки у даті наказу про звільнення з відділення "Союзпечать" міститься виправлення; та з 04 травня 1995 року по 20 вересня 1997 року у фермерському господарстві "Світанок" за відсутністю довідки про сплату соціальних внесків безпосередньо на позивачку. Позивачка стверджує про відсутність будь-якого виправлення у записі у трудовій книжці, а також зауважує на безпідставному висновку відповідача щодо непідтвердження сплати страхових внесків, позаяк перевірка відповідних обставин перебуває у межах повноважень відповідача.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснює, що за результатами розгляду документів до страхового стажу позивачки не зараховано спірні періоди у зв`язку із виправленням у записі щодо наказу про звільнення та за відсутності саме щодо позивачки даних про сплату страхових внесків, а тому за недостатності документально підтвердженого страхового стажу, позивачці обґрунтовано, на думку відповідача, відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , з метою реалізації права на пенсійне забезпечення, після досягнення 63-річного віку, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 03 лютого 2025 року про призначення йому пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

За результатом розгляду поданих позивачкою заяви та доданих до неї документів відповідач прийняв рішення від 10 лютого 2025 року № 063350019774, яким відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що до страхового стажу не зараховано: період трудової діяльності з 22 серпня 1986 року по 11 січня 1989 року, оскільки в наказі про звільнення міститься виправлення; період роботи з 04 травня 1995 року по 20 вересня 1997 року у фермерському господарстві, оскільки відсутня довідка про сплату соціальних внесків безпосередньо на позивачку. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.

Таким чином, підтверджений належними документами страховий стаж становить 18 років 10 місяців 26 днів.

Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення позивачку повідомлено листом від 11 лютого 2025 року № 0600-0207-8/13222.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.

Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (пункт перший частини першої статті 8 Закону № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Частиною другою статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Суд встановив, що підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV згідно з оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10 лютого 2025 року № 063350019774 слугував висновок пенсійного органу про відсутність необхідного страхового стажу.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом встановлених обставин цієї справи, пенсійний орган не зарахував до стажу позивачки період роботи з 22 серпня 1986 року по 11 січня 1989 року у відділенні "Союзпечать" згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки в наказі про звільнення з роботи міститься виправлення.

Вирішуючи питання обґрунтованості незарахування вищевказаного періоду трудової діяльності до страхового стажу позивачки суд враховує, що порядок ведення трудових книжок у спірний період регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року № 252), яка не застосовується натепер відповідно до наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162, усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення та вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Тож наявність недоліків в оформленні трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист. Заповнення реквізитів трудової книжки, у тому числі їх чіткість та акуратність, залежить від дотримання/недотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки, тому певні (деякі) неточності/виправлення, які не стосуються періодів трудової діяльності, не утворюють підстав для незарахування періодів трудової діяльності до стажу для цілей обчислення (перерахунку) пенсії, оскільки підставою для призначення (перерахунку) пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, про що також зазначив Верховний Суд у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до вимог Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, підтвердження стажу роботи особи у інший спосіб, ніж за її трудовою книжкою, допускається лише у випадку відсутності такого документа або відповідних записів у ньому, або якщо у трудовій книжці містяться неправильні або неточні записи про періоди роботи.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 22 серпня 1986 року прийнята кіоскером у відділення "Союзпечать" (наказ від 22 серпня 1986 року № 36-к), а 11 січня 1989 року звільнена з роботи на підставі наказу від 13 січня 1989 року № 6. При цьому, як слушно зауважує позивачка, нечіткість запису щодо наказу про звільнення зумовлена технічним виконанням запису кульковою ручкою. Проте у цій справі судом не встановлено, а відповідачем не вказано жодних недоліків у відповідному записі щодо періоду роботи позивачки з 22 серпня 1986 року по 11 січня 1989 року, оскільки відповідна нечіткість читання не стосується виправлення запису в частині періоду роботи.

Отже, дослідивши спірний запис трудової книжки серії НОМЕР_1 в матеріалах справи суд не знайшов підстав для висновку про неправильність/неточність або сумнівність запису саме про період роботи позивачки з 22 серпня 1986 року по 11 січня 1989 року. Доказів на спростування достовірності спірного запису відповідачем не надано, а судом не здобуто.

При цьому суд зауважує, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може позбавляти права на пенсійне забезпечення. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Тому, з урахуванням усталеної судової практики, суд доходить висновку про безпідставне незарахування до страхового стажу позивачки періоду її роботи у відділенні "Союзпечать", тож позовна вимога про зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи 22 серпня 1986 року по 11 січня 1989 року підлягає задоволенню.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 04 травня 1995 року по 20 вересня 1997 року у Фермерському господарстві "Світанок", суд враховує, що відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як передбачено частиною четвертою цієї ж статті Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Визначаючись у цій частині спору, суд звертається до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) (надалі Порядок № 22-1), пунктом 4.2 розділу IV якого передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, з-поміж іншого, надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

У цьому аспекті суд не може оминути того, й на чому слушно акцентує позивачка, що у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28 грудня 2022 року за № 0500-0606-9/77087 йдеться про те, що Фермерське господарство "Світанок" перебувало на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області з 16 липня 1993 року по 26 листопада 2009 року та упродовж періоду з 01 травня 1995 року по 30 вересня 1997 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування нараховувались та сплачувались.

У контексті цієї відповіді суд зазначає, що задля підтвердження індивідуальних відомостей про застраховану особу пенсійний орган наділений відповідними інструментами щодо вчинення відповідних заходів з метою перевірки відповідних даних, у тому числі витребуванням в уповноважених суб`єктів відповідних документів та інших відомостей для визначення права на пенсію.

Таким повноваженням пенсійний орган наділений в силу положень частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV, за яким органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Визначаючись у вирішенні спору у цій справі суд виходить з того, що згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відтак, за наслідком звернення позивачки щодо призначення пенсії за віком працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення права особи на соціальний захист, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства зобов`язаний був перевірити, зокрема, чи має заявниця вік, відповідний страховий стаж, сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення документів, а у випадку їх невідповідності, роз`яснити такій особі її права, а також, за потреби, здійснити перевірку відповідних даних/відомостей/інформації з метою повного опрацювання поданих документів на предмет достатності та належності підстав для призначення пенсії.

Тому, роблячи висновки у цій справі суд зауважує на тому, що відмовляючи в задоволенні заяви позивачки щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону 1058-IV, пенсійний орган не дотримав встановленої у Порядку № 22-1 процедури розгляду заяви щодо призначення пенсії, зокрема в частині перевірки індивідуальних даних застрахованої особи в аспекті сплати страхових внесків Фермерським господарством "Світанок", обмежившись висновком про незарахування відповідного періоду до страхового стажу, що не може визнаватись обґрунтованим та відповідним критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави вважати належно розглянутою заяву позивачки про призначення пенсії від 03 лютого 2025 року та дотримання відповідачем пункту 1.8 та 4.7 Порядку № 22-1, а саме встановлення права позивачки на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що дефекти адміністративного акта можуть не стосуватися його змісту, а бути пов`язаними з процедурою прийняття. Деякі процедурні вимоги необхідно розглядати не як вимоги до акта, а як вимоги до органів, уповноважених його приймати.

Обираючи належний спосіб захисту права на пенсійне забезпечення позивачки виходячи із встановлених обставин цієї справи суд враховує, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є, насамперед, встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату.

Оскільки суд не уповноважений визнавати належним до зарахування до страхового стажу відповідного періоду у випадку, якщо пенсійний орган не провів належної перевірки цього періоду на предмет його підтвердження, а за встановленими обставинами цієї справи пенсійний орган не розглядав/не досліджував й не надавав належну оцінку відомостям у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28 грудня 2022 року за № 0500-0606-9/77087 для цілей встановлення та перевірки сплати страхових внесків за ОСОБА_1 , за результатом розгляду цієї справи для належного захисту права позивачки слід зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивачки від 03 лютого 2025 року і додані до неї документи та прийняти вмотивоване рішення з дотриманням встановленої процедури згідно з Порядком № 22-1 з урахуванням висновків суду у цьому судовому рішенні.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зміст встановлених судом обставин цієї справи утворює переконливі підстави вважати, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та пропорційності, що утворює достатні підстави для його визнання протиправним та скасування; натомість позовні вимоги у цій справі суд визнає обґрунтованими, які, відповідно до висновків у цьому судовому рішенні, підлягають задоволенню частково.

Виходячи з положень частини третьої статті 139 КАС України, оскільки позов ОСОБА_1 містить одну вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених / незадоволених позовних вимог.

Такий підхід викладено Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі № 620/1116/20 та який є застосовним при вирішенні розподілу судових витрат зі сплати судового збору у цій справі.

Тож сплачений позивачкою судовий збір згідно із квитанцією від 07 березня 2025 року підлягає відшкодуванню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним немайновим вимогам.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10 лютого 2025 року № 063350019774.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22 серпня 1986 року по 11 січня 1989 року у відділенні "Союзпечать" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків і мотивів, викладених судом у цьому рішенні.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

27.04.26