Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №240/5654/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/5654/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексації - січня 2008 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексації - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії відповідача щодо неурахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 23 грудня 2024 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 23 грудня 2024 року із урахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за увесь час затримки виплати - за період з липня 2015 року до дня фактичної виплати індексації.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення є місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, а оскільки посадові оклади військовослужбовців були підвищені у січні 2008 року з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294) та не змінювались до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності з березня 2018 року, при обчисленні індексації грошового забезпечення з липня 2015 року по 28 лютого 2018 року належить застосовувати базовий місяць - січень 2008 року, а не жовтень 2013 року, як нараховано індексацію грошового забезпечення позивача. З 01 березня 2018 року у зв`язку з прийняттям Постанови № 704 підвищено посадові оклади військовослужбовців, водночас, для нарахування індексації до такого підвищення застосуванню підлягають індекси споживчих цін, що відповідають місяцю підвищення посадового окладу, і у березні 2018 року таким індексом є 253,30 %, а враховуючи те, що підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року на суму 1602,13 грн не перевищило суму індексації (4463,15 грн), позивач наполягає на виплаті індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу у фіксованій сумі 2861,02 грн щомісячно. Однак, всупереч приписам абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 індексацію за період з 01 березня 2018 року по 16 серпня 2018 року та з 01 січня 2023 року по 31 липня 2024 року позивачу не виплачено, а за період з 16 серпня 2018 року по 31 грудня 2022 року виплачено без урахування вимог абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078.

Невиплата, як і несвоєчасна виплата спірної індексації грошового забезпечення, зумовлює, як вважає позивач, виплату спірних сум з одночасною компенсацією втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон № 2050-III).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву відповідач акцентує на тому, що у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року № 1013 року "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (надалі - Постанова № 1013), з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації провадиться з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець, а не як до того у зв`язку з підвищенням будь-якої складової грошового забезпечення. Оскільки застосування Постанови № 1013, якою внесено зміни в Порядок № 1078 з приводу обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) стало можливим лише з набранням чинності 01 березня 2018 року Постановою № 704, позовні вимоги щодо застосування січня 2008 року як базового місяця для обрахунку спірної індексації за період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року, як доводить відповідач, заявлені безпідставно.

В частині позовних вимог щодо індексації грошового забезпечення з березня 2018 року по грудень 2024 року відповідач, покликаючись на дані Державної служби статистики України, згідно з якими, як зазначає відповідач, у березні 2018 року щодо лютого того ж року індекс споживчих цін становив 101,1 %, а поріг індексації розрахований наростаючим підсумком з 01 березня 2018 року до листопада 2018 року включно не перевищив 103 % . Тому, за відсутності доказів того, що розмір підвищення грошового доходу позивача є нижчим суми індексації, на переконання відповідача, відсутні підстави для нарахування індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу ("індексації-різниці"), виходячи із фіксованої величини.

Що ж до заявленої позивачем до виплати компенсації втрати частини доходів, то, на переконання відповідача, у разі нарахування виплат за судовим рішенням, підстави для виплати спірної компенсації виникають внаслідок несвоєчасного виконання рішення суду, тож ці позовні вимоги пред`явлено позивачем передчасно.

З таких підстав просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи у позовній заяві та заперечення у відзиві на позов, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, вирішуючи спір у цій справі суд виходить з такого.

Не є спірним що упродовж спірного періоду позивач проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, а саме:

з липня 2015 року по 16 серпня 2018 року (наказ від 14 серпня 2018 року № 357 ос) - у Військовій частині НОМЕР_3 , й за цей період згідно з даними особистих карток грошового забезпечення: з липня по жовтень 2015 року та з січня 2016 року по серпень 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась; а згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 12 квітня 2025 року № 389 позивачу нараховано поточну індексацію із застосуванням базового місяця - жовтень 2013 року з період з липня 2015 року по лютий 2018 року, яку було виплачено, як вказано у цій довідці, при звільненні у 2024 році;

з 16 серпня 2018 року по 31 червня 2019 року - у НОМЕР_4 прикордонному загоні та згідно з довідкою-розрахунком від 04 лютого 2025 року № 123 упродовж цього періоду позивачу нараховано поточну індексацію з урахуванням базового місяця - березня 2018 року; фіксована індексація не нараховувалась;

з 15 липня 2019 року (наказ від 15 липня 2019 року № 368-ос) по липень 2020 року (наказ від 30 липня 2020 року № 453ос) - у ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно з відомостями особистих карток грошового забезпечення позивачу нараховувалась поточна індексація з урахуванням базового місяця - березня 2018 року; фіксована індексація не нараховувалась;

згідно з наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 31 липня 2020 року № 308-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), зараховано у списки особового складу інспектором прикордонної служби - майстром - начальником групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів відділення прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " 1 категорії;

відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 23 грудня 2024 року № 1319-ОС майстер-сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби вищої категорії-заступника начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби чотирнадцятої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ), звільненого з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 18 жовтня 2024 року № 973-ОС за підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 23 грудня 2024 року виключено зі списків особового складу.

Згідно з довідкою відповідача від 12 квітня 2025 року № 390, що підтверджено даними особистих карток грошового забезпечення за 2020 - 2024 роки, позивачу з липня 2020 року по грудень 2022 року нараховувалась та виплачувалась поточна індексація грошового забезпечення з розрахунку базового місяця - березень 2018 року; за 2023 рік індексація не нараховувалась; за 2024 рік - поточна індексація з урахуванням базового місяця - грудень 2023 року; фіксована індексація упродовж 2020 - 2024 років не нараховувалась.

До переходу вирішення спору по суті, щодо строку звернення до суду з позовом у цій справі, суд вважає потрібним зазначити про те, що з урахуванням правових висновків Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, у якій з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України, судова палата виклала єдині підходи до вирішення питання строку звернення до суду у такій категорії спорів, які послідовно підтримані у подальшому, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 200/8730/24, у цій справі безвідносно до конкретної дати видачі грошового атестата чи будь-якого іншого розрахункового повідомлення про нараховані та виплачені позивачу при звільненні зі служби суми індексації грошового забезпечення, трьохмісячний строк звернення до суду із заявленими у позові вимогами позивачем не пропущено.

Вирішуючи по суті спір у цій справі суд виходить з того, що спірні правовідносини склались з приводу ненарахування та невиплати позивачу (військовослужбовцю) у період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року (не визначено суми належної індексації) та за період 01 березня 2018 року по 23 грудня 2024 року індексації-різниці відповідно до пункту 5 Порядку № 1078.

Тому, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (з грудня 2015 року). Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).

З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними Постановою № 1013, які, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Тож з 01 грудня 2015 року, а не з липня 2015 року як заявлено позивачем у позові, відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Суд вважає доцільним зауважити, що до 01 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

На ці особливості попереднього правового регулювання звертав увагу Верховний Суд у постанові від 19 травня 2022 року у справі № 200/3859/21.

Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 Постанови № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

За рахунок цього мала б "обнулитися" індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 Постанови № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними Постановою № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).

Так, якщо на виконання пункту 3 Постанови № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх "місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013).

З наведеного слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою № 1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відтак, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) є січень 2008 року.

З наведеного слідує логічний висновок, що у спірному періоді (з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року) повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.

Таким чином, за встановлених обставин у цій справі суд доходить висновку про протиправність оскаржуваних у цій справі дій щодо прийняття індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у жовтні 2013 року (базовий місяць) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за означений період з прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць).

Щодо "фіксованої" суми індексації, суд враховує, що Верховний Суд вже сформував правовий висновок щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у подібних правовідносинах, викладений у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 380/10594/21 та багатьох інш.

Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи, а тому суд уважає їх застосовними до обставин цієї справи зауважуючи на такому.

У період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 поняття "фіксованої" індексації не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

У вказаних справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Застосовуючи вказаний підхід Верховного Суду та ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, то з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку № 1078 - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Поряд з цим з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Тому для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, потрібно установити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Для правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року потрібно визначити розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на березень 2018 року, а також величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу.

Відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" в березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762,00 грн.

Для визначення величини приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року необхідно розрахувати індекс споживчих цін в березні 2018 року наростаючим підсумком (шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим, - до перевищення порогу індексації), від якого віднімається 100 %.

У постанові від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23 Верховний Суд розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3 %.

Верховний Суд зазначив, що оскільки станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3 %, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн).

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд з`ясував, що за даними особистої картки № 38 нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 8910,40 грн, а саме: посадовий оклад 800,00 грн; оклад за військовим званням 65,00 грн; надбавка за вислугу років 259,50 грн; НзВОВЗ 1124,50 грн; НОУС 120,00 грн; премія 3200,00 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода 3341,40 грн.

Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року складає 8916,49 грн, а саме: осадовий оклад 3260,00 грн; оклад за військовим званням 1020,00 грн; надбавка за вислугу років 1712,00 грн; премія 2868,80 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода 55,69 грн.

Оскільки підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) у зв`язку із підвищенням на законодавчому рівні посадових окладів у березні 2018 року військовослужбовцям згідно з Постановою № 704 відбулось на 6,09 грн, що є меншим розміру можливої індексації, то суд вважає, що відповідач протиправно оминув вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, тому наявні підстави для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці (4463,15 грн - 6,09 грн) щомісячно, починаючи з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 23 грудня 2024 року.

При цьому суд враховує, що відповідно до вимог пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX, серед іншого, зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII. Це означає, що й підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок № 1078, який прийнятий на виконання вимог статті 6 Закону № 1282-XII, застосуванню упродовж 2023 року не підлягає.

А тому відповідач у 2023 році звільнений від обов`язку здійснювати нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, а обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

Відтак підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо не врахування абзаців 4, 5, 6 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року відсутні.

Такі ж висновки підтримано Верховним Судом у постанові 28 червня 2024 року у справі № 200/2319/23.

В частині заявлених позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати спірної індексації грошового забезпечення суд виходить з того, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-III.

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (абзац п`ятий частини другої статті 2 Закону № 2050-III у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Своєю чергою, індексація грошового забезпечення, зокрема, є компенсаторною складовою заробітної плати (грошового забезпечення), на чому наголошував Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.

Аналіз наведених норм Закону № 2050-ІІІ дає підстави вважати, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до статті 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Суд зазначає, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформульовано Верховним Судом у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20 та підтримано й натепер, зокрема, у постановах від 28 жовтня 2024 року у справі № 420/2598/24 та від 20 грудня 2024 року у справі № 440/6875/24, висновки у яких є релевантними у цій справі.

Ба більше, такий висновок суду узгоджується із висновками Європейського Суду з прав людини у рішенні від 24 жовтня 2024 року у справі "Шемет проти України". Так, у цій справі під час провадження в Європейському суді з прав людини Уряд, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, в якій право позивача на компенсацію за невиплачену пенсію було визнано лише після того, як національні суди зобов`язали ПФУ перерахувати його пенсію, стверджував, що заявниця не могла вимагати компенсації за відсутності попереднього судового рішення, яке зобов`язувало ПФУ перерахувати її пенсію. Проте, Європейський суд з прав людини відхилив вказаний вище довід Уряду і зазначив, що з положень національного законодавства не випливає, що рішення національних судів щодо позову заявниці про компенсацію залежало від попереднього рішення, яке зобов`язувало ПФУ перерахувати її пенсію.

Тому суд визнає необґрунтованими доводи відповідача щодо підстав для виплати спірної компенсації за умови несвоєчасного виконання судового рішення.

Ураховуючи наведене правове регулювання та викладену Верховним Судом правову позицію, суд вважає зобов`язаним відповідача виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з грудня 2015 року, відтак заявлені позовні вимоги у цій частині суд визнає обґрунтованими.

За нормами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності його дій у межах спірних правовідносин, а також докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин справи та викладеного у цьому рішенні праворегулювання з урахуванням правозастосовчої практики Верховного Суду позов належить задовольнити частково.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексації січня 2008 року.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексації січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) щодо урахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 23 грудня 2024 року.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 23 грудня 2024 року із урахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за увесь час затримки виплати починаючи з грудня 2015 року до дня фактичної виплати індексації.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

27.04.26