Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №742/2642/25 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/143/26

Єдиний унікальний № 742/2642/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Прилуки кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023270330000665 від 26.05.2023 р., за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки Чернігівської області, Ічнянського р-ну, с. Власівка, розлученої, із неповною вищою освітою, працюючої на посаді інженера з охорони праці ТОВ «ЗМД «БАЗИС», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України

за участі сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_6 ,

потерпілий - ОСОБА_7 ,

обвинувачена - ОСОБА_5 ,

захисник - ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

1.1 ТОВ «Завод мінеральних добрив «Базис»» (код ЄДРПОУ 36215633) зареєстровано за адресою: м. Київ вул. Артема 6. 21 оф. 501. Виробничі потужності розміщені за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 14.

1.2 Виробнича діяльність підприємства полягає у виробництві гранульованих фосфорно-калійних мінеральних добрив шляхом змішування фосфоритного борошна з калієвмісною сировиною та послідуючою грануляцією і сушкою утворених гранул. Підприємство має відповідну технічну та дозвільну документацію на виробничу діяльність, яка регламентує всі технологічні та механічні операційні процеси. У своїй виробничій діяльності ТОВ «ЗМД «Базис»» використовує автонавантажувачі.

Згідно п. 20 групи «А» додатку 2 до «Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 77, вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів відносяться до видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі дозволу. Таким чином, виконання робіт з використанням автонавантажувача в ТОВ «ЗМД Базис»» відноситься до робіт підвищеної небезпеки.

1.3 Відповідно до Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2695 – XII роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

1.4 Наказом №16-ВК, затвердженого генеральним директором ТОВ «ЗМД Базис» ОСОБА_9 від 03.04.2017 р., інженером з охорони праці ТОВ «ЗМД «Базис»» призначено ОСОБА_5 .

На підставі наказу №97-ВК «По особовому складу», виданого генеральним директором ТОВ «ЗМД Базис»» ОСОБА_10 від 27.12.2021 р. ОСОБА_7 переведений із посади підсобного робітника на посаду водія навантажувача. Наказ вступає в дію з 01.02.2022 р.

Відповідно до ч. 1.1 розділу №1 Інструкції №7 для водія навантажувача, затвердженої наказом №32 генерального директора ТОВ «ЗМД Базис»» ОСОБА_10 від 03.10.2022 р., до роботи, як водій автонавантажувача, допускаються водії автомобілів чоловіки і жінки не молодше 18 років, які мають посвідчення на право управління автонавантажувачами.

Таким чином, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді інженера з охорони праці ТОВ «Завод мінеральних добрив «Базис»» постійно виконувала завдання та обов`язки, покладені на неї посадовою інструкцією інженера з охорони праці ТОВ «ЗМД «Базис», затвердженої Наказом № 8 генерального директора ОСОБА_10 від 24.01.2017 р., з яким ОСОБА_5 ознайомлена під підпис. Відповідно до зазначеної інструкції, інженер з охорони праці знає і виконує вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт; несе відповідальність за недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежного захисту, а також знає та застосовує у діяльності зокрема Закон України «Про охорону праці»; законодавчі та нормативно правові акти, методичні матеріали з питань охорони праці, основні технологічні процеси виробництва продукції підприємства; вимоги до працівників виходячи з категорії важкості робіт, обмеження застосування праці жінок, підлітків, робітників, переведених на легшу категорію.

1.5 Так, ОСОБА_5 , займаючи посаду інженера з охорони праці ТОВ «Завод мінеральних добрив «Базис»», перебуваючи за адресою Прилуцький район, смт. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 14, діючи всупереч вимог чинного законодавства України, зокрема Наказу №15 Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005, «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05) та посадової інструкції інженера з охорони праці ТОВ «Завод мінеральних добрав «Базис»», проявляючи злочинну недбалість, усвідомлюючи можливість настання негативних наслідків, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 не проходив спеціальне навчання та не має посвідчення водія автонавантажувача у період часу з 01.02.2022 р. по 26.05.2023 р., допустила останнього до виконання робіт з підвищеною небезпекою, а саме - до керування навантажувачем на території ТОВ «Завод мінеральних добрив «Базис»». У результаті цього 26.05.2023 р. о 08 год 00 хв ОСОБА_7 приступив до виконання посадових обов`язків водія вилкового навантажувача. Під час руху ОСОБА_7 помітив слід підтікання на асфальтному покритті, після чого зупинив навантажувач на майданчику між офісним приміщенням і складом, не вимикаючи двигун, узявши інструменти, обійшов навантажувач спереду та почав підкручувати болт штуцера штоку підйому каретки. При підтягуванні штуцера ОСОБА_7 помилково викрутив гайку в протилежному напрямку (на відкручування), унаслідок чого з гідравлічної системи витекло мастило і, як наслідок, платформа вантажопідйому впала на ліву руку останнього.

Внаслідок зазначених дій ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до КНП «Прилуцька ЦМЛ» з діагнозом: травматична ампутація верхньої третини лівого передпліччя.

1.6 Згідно висновку експерта №252 від 20.07.2023 р. у ОСОБА_7 мало місце наступне тілесне ушкодження: травматична ампутація верхньої третини лівого передпліччя. Тілесне ушкодження у вигляді травматичної ампутації верхньої третини лівого передпліччя утворилось внаслідок однієї травматичної дії тупого предмету з виступаючою чітко вираженою поверхнею, по давності може відповідати 26.05.2023 р. та відповідно до пп.2.2.1в, 2.2.2а та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» НАКАЗУ МОЗ України №6 від 17.01.1995 р. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

1.7 Відповідно до ч. 3.1, 3.2, 3.3, 3.14 наказу №15 Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005, «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05)» працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі та студенти під час трудового і професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії; на підприємствах на основі Типового положення, з урахуванням специфіки виробництва та вимог нормативно-правових актів з охорони праці, розробляються і затверджуються відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці, а також формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, які мають бути оприлюднені роботодавцем; організацію навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників, у тому числі під час професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації на підприємстві здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким роботодавцем доручена організація цієї роботи; працівникам, які проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці на своєму підприємстві, видача посвідчень є обов`язковою лише тим, хто виконує роботи підвищеної небезпеки.

Встановлено, що ОСОБА_7 не проходив спеціальне навчання та не має посвідчення водія автонавантажувача, що є порушенням Наказу №15 Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005, «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05)».

Згідно з висновком експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/125-24/12009-БЖ від 13.01.2025 р. відповідальність за безпечне виконання робіт згідно з обставинами кримінального провадження відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. №2695 - XII покладається на генерального директора ТОВ «ЗМД «Базис» ОСОБА_10 та інженера з охорони праці ТОВ «ЗМД «Базис» ОСОБА_5 .

Інженер з охорони праці ТОВ «ЗМД «Базис» ОСОБА_5 порушила вимоги Наказу №15 Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р., «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05): «4.1. Посадові особи та інші працівники, безпосередньо зайняті на роботах, зазначених у Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 15.02.2005 № 232/10512, та Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому наказом МОЗ та Держнаглядохоронпраці України від 23.09.94 № 263/121 і зареєстрованому Міністерством юстиції України 25.01.95 з № 18/554 (далі - роботи підвищеної небезпеки), проходять спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці».

1.8 Таким чином, бездіяльність інженера з охорони праці ТОВ «ЗМД «Базис» ОСОБА_5 , що полягала у неналежному контролі та організації роботи, зокрема у допущенні до виконання робіт з підвищеною небезпекою особи, яка не пройшла відповідного навчання та не мала спеціального посвідчення на право керування автонавантажувачем, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з настанням нещасного випадку, що спричинив нанесення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_7 .

1.9 Вказаними діями, які виразились у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, що спричинило нанесення тяжкого тілесного ушкодження, ОСОБА_5 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 272 КК України.

ІІ. Позиція прокурора та показання обвинуваченого.

2.1 Прокурор підтримав обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті, просив визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, призначити їй основне покарання у виді 4 років обмеження волі з застосуванням ст.75 КК України та додаткового у виді позбавлення права обіймати посади, по`вязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у сфері охорони праці та виконання робіт з підвищеною небезпекою строком на 2 роки.

2.2 Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала. Суду пояснила, що обіймаючи посаду інженера з охорони праці, вона не володіла реальними повноваженнями щодо безпосереднього допуску працівників до виконання робіт, зокрема, вона особисто не надавала дозволу ОСОБА_7 на керування вилковим навантажувачем. Необхідність призначення ОСОБА_7 на вказану посаду обвинувачена пояснила постійною потребою підприємства у водіях навантажувачів, зазначивши при цьому, що проходження потерпілим спеціального навчання планувалося вже після офіційного призначення на посаду водія.

Водночас обвинувачена підтвердила, що їй було достеменно відомо про відсутність у ОСОБА_7 спеціального навчання та відповідного посвідчення, що виключало можливість його безпосереднього допуску іншими посадовими особами до експлуатації вказаної техніки. Обвинувачена стверджувала, що про цю обставину вона неодноразово усно інформувала керівництво підприємства - генерального директора ОСОБА_10 та головного інженера ОСОБА_11 . Крім того, нею вживалися заходи щодо організації професійного навчання потерпілого, яке не відбулося з причин, що не залежать від її волі (через відсутність в навчальних комбінатах сформованих навчальних груп).

Свою бездіяльність щодо нескладання приписів про усунення порушень ОСОБА_5 обґрунтувала тим, що не вбачала у діях посадових осіб товариства та ОСОБА_7 ознак порушень трудової дисципліни чи правил охорони праці, оскільки, за її переконанням, останній фактично не допускався до керування автонавантажувачами до моменту події.

Обвинувачена зазначила, що в товаристві за кожним водієм було закріплено конкретну техніку, а випадки використання навантажувачів іншими особами мали винятковий характер. Крім того, вона вказала на можливість ефективного контролю за використанням техніки, оскільки на підприємстві було офіційно призначено лише три особи на посаду водія (включаючи ОСОБА_7 ) при наявності чотирьох робочих одиниць автонавантажувачів. Автонавантажувач під №3, лише за умови проходження потерпілим навчання, мав би бути закріплений за потерпілим.

Пояснити доцільність проведення головним інженером з ОСОБА_7 інструктажу як для водія навантажувача та видачу йому засобів індивідуального захисту не змогла. Проте в подальшому наполягала на тому, що проведення різного роду інструктажів є доцільним заходом, який не є зайвим для забезпечення загальної безпеки праці на виробництві.

Підписання акту розслідування нещасного випадку ОСОБА_5 назвала помилковим, пояснивши це нерозумінням своїх прав та слідуванням рекомендаціям залученого спеціаліста. Обвинувачена наголосила, що настання нещасного випадку стало наслідком виключно через грубе порушення ОСОБА_7 вимог Інструкції з охорони праці та посадової інструкції водія автонавантажувача.

Надання потерпілому матеріальної допомоги від підприємства під час його перебування в лікарні не вважає відшкодуванням шкоди чи компенсацією за заподіяне каліцтво, а його подальше працевлаштування на посаду охоронця - вимушеним кроком для отримання ним засобів до існування у зв`язку з неможливістю працювати за фахом.

2.3 Узагальнена позиція обвинуваченої зводиться до недоведеності прокурором факту її прямого розпорядження про допуск ОСОБА_7 до виконання робіт у якості водія автонавантажувача. Крім того, обвинувачена стверджувала про відсутність у неї відповідних організаційно-розпорядчих повноважень щодо управління персоналом та розподілу техніки на підприємстві, що, на її думку, виключає її відповідальність за недотримання правил охорони праці у конкретному випадку.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні докази.

3.1 Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні надав показання про те, що у лютому 2022 р. він був переведений на посаду водія автонавантажувача у ТОВ «БАЗИС», і саме на цій посаді продовжував виконувати свої трудові обов`язки на момент настання нещасного випадку. Потерпілий повідомив, що перед переведенням його на посаду водія він не проходив спеціального навчання за професією, а також не мав відповідного посвідчення водія автонавантажувача, у зв`язку з чим його реальні обов`язки зводилися до технічного обслуговування (ремонту) техніки та виконання окремих доручень головного механіка ТОВ «БАЗИС».

Водночас потерпілий підтвердив, що обвинувачена щоквартально проводила з ним інструктажі з техніки безпеки. Під час цих занять вона наголошувала на категоричній забороні керування автонавантажувачем без відповідної підготовки та неодноразово звертала його увагу на необхідність проходження ним спеціального навчання для отримання належної кваліфікації. Обов`язки з проведення інструктажів з техніки безпеки виконувалися також головним інженером ОСОБА_12 , який здійснював відповідний інструктаж потерпілого щодня перед початком робіт.

Однак, 26.05.2023 р. потерпілий ОСОБА_7 , діючи всупереч встановленим заборонам, на прохання іншого працівника вперше здійснив спробу самостійного керування навантажувачем №3 на території ТОВ «БАЗИС». Виявивши технічну несправність у вигляді підтікання мастила, потерпілий розпочав ремонтні роботи при працюючому двигуні автонавантажувача. Намагаючись підкрутити болт штуцера штоку підйому каретки навантажувача, ОСОБА_7 спровокував витік мастила з гідравлічної системи, що призвело до втрати тиску та миттєвого падіння платформи, якою йому було завдано тілесних ушкоджень.

Крім того, потерпілий ОСОБА_7 висловив переконання, що причиною настання нещасного випадку є саме порушення ним правил техніки безпеки, не висуваючи до обвинуваченої претензій щодо організації безпеки праці, просив не застосувати до обвинуваченої суворої міри покарання.

3.2 Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав суду показання про те, що 26.05.2023 р. він перебував на чергуванні на території ТОВ «БАЗИС» як охоронець. Під час виконання своїх обов`язків свідок почув крик, після чого негайно попрямував на звук і виявив потерпілого ОСОБА_7 , який лежав на землі поруч із автонавантажувачем. Свідок почав кликати на допомогу інших працівників підприємства.

Крім того, свідок ОСОБА_13 зазначив, що потерпілий ОСОБА_7 працював у товаристві на посаді різноробочого, товариських стосунків з ним не підтримував. Свідок наголосив, що за весь час спільної роботи він жодного разу не бачив, щоб потерпілий керував автонавантажувачем або виконував функції водія вказаної техніки.

3.3 Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 надала суду показання про те, що 26.05.2023 р. вона перебувала на робочому місці у складському приміщенні ТОВ «БАЗИС». Свідок повідомила, що того дня на виконання розпорядження головного інженера ОСОБА_12 вона видала оливу потерпілому ОСОБА_7 . При цьому свідок зазначила, що потерпілий самостійно під`їхав до складу на автонавантажувачі. Отримавши оливу, потерпілий ОСОБА_7 , не вимикнувши двигун, за допомогою інструменту розпочав ремонтні роботи підйомного механізму автонавантажувача. Під час вчинення цих дій стався технічний збій у роботі гідравлічної системи, внаслідок чого платформа навантажувача раптово впала у нижнє положення, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження.

3.4 Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що обіймає посаду генерального директора ТОВ «Завод мінеральних добрив «Базис» та є відповідальною особою за управління охороною праці на підприємстві. Свідок підтвердив факт підписання ним у грудні 2021 р. наказу по особовому складу про переведення з 01.02.2022 р. ОСОБА_7 на посаду водія автонавантажувача.

Разом з тим свідок зазначив, що наказ про безпосереднє призначення потерпілого на посаду та закріплення за ним конкретного транспортного засобу ним не видавався, оскільки ОСОБА_7 не пройшов відповідного навчання та не мав посвідчення на право керування автонавантажувачем. Свідок зауважив, що на підприємстві за кожним водієм закріплюється конкретний автонавантажувач. Потерпілому ОСОБА_7 було достовірно відомо про намір керівництва закріпити за ним у подальшому саме автонавантажувач № 3, проте за умови обов`язкового попереднього проходження спеціального навчання та отримання відповідного посвідчення.

За твердженнями свідка, перебуваючи на посаді водія, ОСОБА_7 фактично надавав допомогу іншим працівникам у ремонті техніки та виконував інші поточні роботи. Свідок зауважив, що безпосереднім очевидцем нещасного випадку не був, проте за отриманою ним від персоналу інформацією причиною події стала спроба потерпілого надати допомогу іншому водію у розвантаженні товару за допомогою автонавантажувача. Свідок пояснив, що запуск двигуна вказаної техніки здійснюється за допомогою тумблера без використання ключів запалювання чи інших засобів обмеження доступу, у зв`язку з чим присутні особи не мали змоги вчасно відреагувати на дії ОСОБА_7 та запобігти експлуатації ним навантажувача.

Також ОСОБА_10 підтвердив, що обвинувачена усно неодноразово повідомляла його про необхідність направлення ОСОБА_7 на навчання, проте останнє не відбулося тривалий час з об`єктивних причин.

Щодо затвердженого ним акту розслідування нещасного випадку в червні 2023 р., у якому констатовані порушення законодавства про працю у посадових осіб товариства, у тому числі з боку обвинуваченої, свідок вказав на помилковість таких висновків, зазначивши, що на даний час вважає винним у травмуванні виключно самого потерпілого.

Рішення про переведення ОСОБА_7 у лютому 2022 р. на посаду з вищим окладом за завідомої відсутності у нього права виконувати відповідні функціональні обов`язки водія автонавантажувача, свідок ОСОБА_10 пояснив виключно наміром зберегти кадровий склад підприємства. При цьому свідок підтвердив факт виплати потерпілому підвищеної заробітної плати за роботу, яку останній фактично не виконував, що було його особистим управлінським рішенням як керівника.

3.5 Стороною обвинувачення в обґрунтування доведеності винуватості обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, надані наступні досліджені в судовому засіданні документи та докази:

3.5.1 Витяг з ЄРДР № 12023270330000665 від 26.05.2023 р., яким підтверджується внесення слідчим Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області відомостей про кримінальне правопорушення за ч.2 ст.272 КК України та початок досудового розслідування відповідно до вимог ст.214 КПК України /т.1 а.с.42/.

3.5.2 Протокол огляду диску DVD-R від 05.06.2023 р., що підтверджує проведення слідчим, відповідно до ст.ст.104-106,223,237 КПК України, огляду відеозаписів від 26.05.2023 р. з камер зовнішнього відеоспостереження, розташованих на території ТОВ «Базис».

Проведеним оглядом за участі ОСОБА_5 встановлено, що на оптичному диску зафіксовано обставини отримання 26.05.2023 р. ОСОБА_7 тілесного ушкодження на території ТОВ «ЗМД «Базис» під час експлуатації вилкового навантажувача при виконанні ним трудових обов`язків.

Ілюстративна таблиця до протоколу огляду відеозапису від 05.06.2023 р. сформована шляхом покадрового відтворення відеозапису. На наданих зображеннях зафіксовано рух автонавантажувача по території підприємства та його маневрування, їх зміст узгоджується з описовою частиною протоколу огляду /т.1 а.с.58-68/.

3.5.3 Відповідно до протоколу огляду місця події від 26.05.2023 та доданих до нього фото таблиць, об`єктом огляду є територія ТОВ «Базис» за адресою: с. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 14. Під час огляду на вказаній території виявлено вилковий навантажувач, поблизу якого зафіксовано сліди крові, а також безпосередньо під рухомими елементами навантажувача, що свідчить про місце безпосереднього контакту потерпілого з деталями машини /т.1 а.с.71-77/.

3.5.4 Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №252 від 31.08.2023 р., отримане ОСОБА_7 тілесне ушкодження у вигляді травматичної ампутації верхньої третини лівого передпліччя утворилось внаслідок однієї травматичної дії тупого предмета з виступаючою чітко вираженою поверхнею відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень та по давності може відповідати 26.05.2023 р.

З огляду на характер тілесного ушкодження, експерт вважає, що воно могло утворитися внаслідок защемлення металевим предметом з виступаючою поверхнею як з поштовхом, так і без останнього /т.1 а.с.51-54/.

3.5.5 Відповідно до положень п.1.1 Інструкції № 7 для водія автонавантажувача та п.2 посадової інструкції водія навантажувача, розроблених обвинуваченою ОСОБА_5 , на зазначену посаду призначається особа, яка має відповідну освіту, а допуск до роботи надається виключно особам, які мають посвідчення на право керування автонавантажувачами /т.1 а.с.79-82/.

Зі змістом посадової інструкції водія навантажувача ОСОБА_7 був ознайомлений під підпис, що підтверджується його підписом у відповідному документі.

3.5.6 Згідно з актом № 1 розслідування нещасного випадку, що стався 26.05.2023 р. в ТОВ «Базис», затвердженим генеральним директором ОСОБА_10 , встановлено, що до настання вказаної події, серед іншого, призвела бездіяльність обвинуваченої ОСОБА_5 як інженера з охорони праці підприємства. Останньою було порушено вимоги п. 4.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці.

При цьому судом встановлено, що головою комісії з розслідування зазначеного нещасного випадку була сама ОСОБА_5 , яка підписала вказаний акт без жодних зауважень чи заперечень, фактично визнавши викладені у ньому обставини щодо власної бездіяльності та порушення вимог п. 4.1 Типового положення.

3.5.7 Згідно витягу з наказу ТОВ «Базис» по особовому складу №97-ВК від 27.12.2021 р. підсобного робітника ОСОБА_7 з 01.02.2022 р. переведено на посаду водія навантажувача /т.1 а.с.165/.

3.5.8 Відповідно до витягу з наказу ТОВ «ЗМД «БАЗИС» по особовому складу №16-ВК від 03.04.2017 р., ОСОБА_5 з 03.04.2017 р. було призначено на посаду інженера з охорони праці, що наділяло її відповідними організаційно-розпорядчими повноваженнями у сфері контролю за безпекою виробництва /т.1 а.с.206/.

3.5.9 Згідно п.2.12, 4.2 посадової інструкції інженера з охорони праці ТОВ «Базис», інженер з охорони праці знає і виконує вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт; несе відповідальність за недотримання правил техніки безпеки.

3.5.10 Копією витягу з Журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці 27.09.2021 р. ОСОБА_7 , який перебував на посаді підсобного робітника, ОСОБА_5 було проведено інструктаж /т.1 а.с.166-167/.

3.5.11 Згідно з даними копії журналу реєстрації інструктажів на робочому місці (служби механізації), 28.12.2021 р. головним інженером ОСОБА_12 з слюсарем ОСОБА_7 було проведено вступний інструктаж, натомість 31.03.2023 р. з потерпілим (посада якого значиться як водій) вже було проведено позачерговий інструктаж перед запуском виробництва, що підтверджується підписами останніх /т.1 а.с.168-169/.

3.5.12 Згідно з даними копії журналу відомостей огляду транспорту, 19.05.2023 р., 22.05.2023 р., 23.05.2023 р., 24.05.2023 р. 25.05.2023 р. 26.05.2023 р. встановлено, що автонавантажувач № 3 проходив огляд спеціалістом з технічного стану перед виїздом.

Хоча вказаний журнал не містить відомостей щодо конкретних осіб, які керували транспортним засобом, зазначені записи підтверджують факт постійного використання та перебування даного автонавантажувача в експлуатації, у тому числі безпосередньо в день нещасного випадку. При цьому, за 26.05.2023 р. міститься запис про необхідність доливання мастила /т.1 а.с.221-238/.

3.5.13 Згідно довідки ТОВ «ЗМД «Базис» водію навантажувача ОСОБА_7 було видано спецодяг та взуття, що узгоджується з приписами Інструкції з охорони праці для водія автонавантажувача щодо забезпечення засобами індивідуального захисту /т.1 а.с.183/.

3.5.14 Згідно висновку експертизи з безпеки життєдіяльності та охорони праці №СЕ-19/125-24/1209-БЖ від 13.01.2025 р. в конкретній ситуації відповідальність за безпечне виконання робіт покладається, в т.ч. і на інженера з ОП ТОВ «ЗМД Базис» ОСОБА_5 .

Бездіяльність інженера з охорони праці ТОВ «Базис» ОСОБА_5 , що полягала у допущенні до проведення робіт з підвищеною небезпекою особи без проходження відповідного навчання та за відсутності спеціального посвідчення на право керування вилковим навантажувачем, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з настанням нещасного випадку /т.1 а.с.189-201/.

3.5.15 Статутом ТОВ «ЗМД «БАЗИС» визначено правові основи діяльності підприємства, його структуру та правила взаємодії між учасниками. Суд зазначає, що положення Статуту не містять деталізованої інформації щодо конкретних посадових осіб, відповідальних за організацію безпечного середовища на виробництві, що обумовлює необхідність керування спеціальними локальними актами підприємства (наказами про призначення та посадовими інструкціями) /т.1 а.с.239-252/.

3.5.16 Згідно зі звітом про виконання Комплексних заходів щодо досягнення нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2022-2023 роки, на підприємстві було передбачено проведення періодичного навчання водіїв автонавантажувачів.

Виконавцем вказаних заходів було визначено саме ОСОБА_5 , якою у відповідних розділах звіту проставлено відмітки про їх виконання. Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що обвинувачена не лише була обізнана про необхідність проведення навчання ОСОБА_7 , а й виступала особою, відповідальною за безпосередню організацію цього процесу, фактично підтвердивши його завершення власними записами у звітності /т.1 а.с.253-254/.

3.5.17 Письмові докази, що містять характеризуючі дані обвинуваченої ОСОБА_5 , зокрема: довідка про відсутність судимості; формально позитивна характеристика за місцем проживання; довідки про не перебування на медичних спецобліках /т.2 а.с.26-29/.

3.5.18 Процесуальні документи в підтвердження повноважень групи слідчих, прокурорів, та захисника.

3.6 Докази та документи надані стороною захисту та досліджені в судовому засіданні: інструкцію №13 для робітників, зайнятих на розвантаженні та завантаженні вагонів та автомобілів, зі змістом якої був обізнаний ОСОБА_7 ; наказ №32-ВК від 21.07.2023 р. про переведення ОСОБА_7 на посаду охоронця; видаткові касові ордера від 26.05.2023 р. та 30.05.2023 р. на видачу ОСОБА_7 грошових коштів на лікування.

ІV. Оцінка Суду.

4.1 Стороною обвинувачення в підтвердження вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення надано докази, які були досліджені в судовому засіданні.

4.2 У свою чергу, сторона захисту в обґрунтування невинуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, надала заперечувальні показання обвинуваченої та письмові докази /п.3.6/.

Захисник акцентував увагу на недоведеності стороною обвинувачення факту безпосереднього допущення ОСОБА_5 потерпілого ОСОБА_7 до виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Захисник зауважив, що обвинувачення не надало прямих доказів (наказів, розпоряджень чи усних вказівок), які б підтверджували, що саме за ініціативою чи з відома ОСОБА_5 потерпілий приступив до керування автонавантажувачем.

4.3 Суд, дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, які мають юридичне значення, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за можливе ухвалення обвинувального вироку у справі.

4.4 Аналізуючи показання обвинуваченої та вище вказаних свідків, що були допитані в судовому засіданні, в співставленні з письмовими доказами, суд вважає, що показання ОСОБА_5 в частині заперечення причетності до інкримінованого їй злочину є непереконливими та спростовуються сукупністю досліджених доказів, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено та сторонами не заперечується, що з 01.02.2022 р. наказом ТОВ «Базис» по особовому складу №97-ВК від 27.12.2021 р. ОСОБА_7 , який не проходив спеціального навчання та не мав посвідчення на право керування автонавантажувачем, і про що було достовірно відомо ОСОБА_5 , було переведено на посаду водія навантажувача в ТОВ «ЗМД «БАЗИС».

Разом з тим, позиція захисту зводиться до заперечення наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) ОСОБА_5 та настанням нещасного випадку. Обвинувачена та її захисник стверджують, що ОСОБА_7 фактично не виконував функцій водія навантажувача до дня події. Відсутність розпорядчих актів на підприємстві, а саме наказів про закріплення за ним конкретної техніки та про його фактичний допуск до робіт, на думку захисту, підтверджує самовільний характер дій потерпілого.

Таким чином, подія від 26.05.2023 р. розглядається стороною захисту як разовий випадок, обумовлений виключно особистою ініціативою ОСОБА_7 , що перебував поза межами професійного контролю інженера з охорони праці.

4.5 Суб`єктом кримінального правопорушення є спеціальний суб`єкт - службова особа, на яку покладено обов`язки щодо забезпечення дотримання вимог охорони праці. Як встановлено судом, ОСОБА_5 обіймала посаду інженера з охорони праці та відповідно до посадової інструкції була зобов`язана здійснювати контроль за дотриманням вимог безпеки, а також вживати обов`язкових заходів реагування у разі виявлення порушень.

Відповідно до посадової інструкції, на інженера з охорони праці покладено обов`язок щодо здійснення контролю за дотриманням на підприємстві законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці.

Локальними актами підприємства, а саме Інструкцією № 7 та посадовою інструкцією водія навантажувача, встановлено імперативну вимогу: допуск до роботи надається виключно особам, які мають відповідну освіту та посвідчення на право керування автонавантажувачами.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , будучи обізнаною про відсутність у ОСОБА_7 необхідної підготовки та дозвільних документів, у порушення вимог законодавства про охорону праці не вжила передбачених заходів реагування, зокрема не видала обов`язкового припису про заборону виконання робіт та не забезпечила його відсторонення.

При цьому ОСОБА_7 протягом тривалого часу перебував на посаді водія автонавантажувача, отримував відповідну заробітну плату та засоби індивідуального захисту, проходив інструктажі та був інтегрований у виробничий процес ТОВ «ЗМД «БАЗИС», що об`єктивно свідчить про створення умов для його фактичного допуску до робіт з підвищеною небезпекою.

За таких обставин, саме бездіяльність обвинуваченої, яка виявилася у невжитті реальних заходів для усунення триваючого порушення, стала вирішальним фактором, що сприяв виникненню небезпечної виробничої ситуації та настанню нещасного випадку.

4.6 Твердження сторони захисту про разовий характер керування ОСОБА_7 автонавантажувачем суд оцінює критично. Дані Журналу відомостей огляду транспорту свідчать про те, що автонавантажувач №3, який з показань директора мав би бути закріплений за потерпілим в майбутньому, проходив технічний огляд перед виїздом, що підтверджує його постійну експлуатацію у виробничому процесі.

Враховуючи встановлений судом факт, з показань допитаних свідків та обвинуваченої, дефіциту кваліфікованих кадрів на підприємстві на посаду водія автонавантажувача та тривале перебування потерпілого на посаді водія з отриманням відповідної заробітної плати, версія про те, що ОСОБА_7 не допускався до керування вказаною технікою до дня нещасного випадку, позбавлена логічного обґрунтування та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно з даними Журналу відомостей огляду транспорту, за 26.05.2023 р. спеціалістом з технічного стану було внесено запис про несправність автонавантажувача №3 та необхідність доливання мастила /т.1 а.с.226/. Вказане підтверджує, що несправність техніки була офіційно зафіксована підприємством ще до моменту події. Ця обставина перебуває у прямому зв`язку з показаннями свідка ОСОБА_14 , яка підтвердила, що того ранку вона особисто видала оливу ОСОБА_7 на виконання розпорядження головного інженера ОСОБА_12 .

Тобто, потерпілий не випадково опинився біля навантажувача, а діяв у межах виробничого завдання щодо усунення технічної несправності, зафіксованої в журналі, а факт видачі мастила за розпорядженням керівництва підтверджує, що адміністрація підприємства сприймала ОСОБА_7 як особу, що фактично виконує функції з обслуговування та експлуатації цієї техніки.

При цьому, відповідно до Журналу обліку технічного стану транспорту, щодо автонавантажувача №3 наявні численні записи про несправності та їх усунення, що свідчить про його регулярну експлуатацію у виробничому процесі. За таких умов наявність у штаті працівника без належної кваліфікації, який мав фактичний доступ до цієї техніки, створювала постійну небезпечну ситуацію, а невжиття обвинуваченою заходів щодо його відсторонення безпосередньо сприяло можливості настання нещасного випадку.

4.7 Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, полягає, зокрема, у допуску до виконання робіт з підвищеною небезпекою особи, яка не має відповідної кваліфікації, підготовки чи дозвільних документів.

Суд зазначає, що у розумінні законодавства про охорону праці та усталеної судової практики, допуск до робіт з підвищеною небезпекою може виражатися як у формі активних дій (надання вказівки, розпорядження, призначення до виконання робіт), так і у формі протиправної бездіяльності, яка полягає у невжитті відповідальною посадовою особою обов`язкових заходів щодо недопущення особи до виконання таких робіт за наявності реальної можливості та обов`язку діяти.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 , будучи відповідальною за контроль у сфері охорони праці, достовірно знала про відсутність у ОСОБА_7 необхідної кваліфікації та посвідчення на право керування автонавантажувачем, а також про його перебування на посаді, функціонально пов`язаній із виконанням робіт підвищеної небезпеки.

Незважаючи на це, обвинувачена не вжила жодних реальних заходів реагування, передбачених її посадовими обов`язками, зокрема не видала обов`язкового припису про заборону виконання робіт, не ініціювала відсторонення працівника від виконання відповідних функцій та фактично не забезпечила усунення виявленого порушення.

За таких обставин, саме така бездіяльність обвинуваченої створила умови, за яких особа, що не має відповідної підготовки, отримала фактичний доступ до виконання робіт з підвищеною небезпекою, що у правовому розумінні охоплюється поняттям «допуск до робіт».

Оцінюючи причинно-наслідковий зв`язок, суд виходить із того, що бездіяльність обвинуваченої перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням нещасного випадку, оскільки саме вона була необхідною та визначальною умовою виникнення події.

Так, у разі належного виконання ОСОБА_5 покладених на неї обов`язків, зокрема своєчасного видання припису про заборону допуску до робіт та фактичного відсторонення ОСОБА_7 від керування автонавантажувачем, останній був би позбавлений як правових, так і фактичних підстав перебувати за кермом вказаної техніки, що об`єктивно виключало б можливість настання нещасного випадку за встановлених судом обставин.

Доводи сторони захисту про те, що нещасний випадок стався виключно внаслідок порушення потерпілим вимог безпеки, суд відхиляє як безпідставні. Порушення правил охорони праці самим потерпілим не перериває причинно-наслідковий зв`язок, якщо такі дії стали можливими внаслідок попереднього допуску до виконання робіт особи, яка не має відповідної підготовки, що і мало місце у даному випадку.

Самовільні дії потерпілого у вигляді здійснення ремонту техніки при працюючому двигуні не мають самостійного значення як виключна причина події, оскільки перебувають у причинному зв`язку із первинним порушенням, допущеним обвинуваченою, яка, всупереч вимогам законодавства про охорону праці, допустила існування ситуації, за якої виконання таких дій стало фактично можливим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії (бездіяльність) ОСОБА_5 , які виразилися у невжитті обов`язкових заходів щодо недопущення до виконання робіт з підвищеною небезпекою особи без відповідної кваліфікації, утворюють об`єктивну сторону інкримінованого кримінального правопорушення та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням тяжких наслідків.

4.8 Суд критично оцінює доводи захисту про те, що призначення ОСОБА_7 на посаду водія автонавантажувача не тотожне його допуску до керування технікою. Відповідно до вимог законодавства про охорону праці, сам факт перебування особи на посаді, що передбачає виконання робіт підвищеної небезпеки, зобов`язує відповідальних осіб перевірити наявність у неї відповідної кваліфікації та проходження необхідного навчання до початку виконання трудових обов`язків.

Таким чином, наявність у штаті водія без відповідного посвідчення є триваючим порушенням вимог безпеки, на яке обвинувачена, в межах своїх повноважень, була зобов`язана невідкладно відреагувати шляхом винесення відповідного припису та відсторонення працівника від виконання робіт.

Аналізуючи роль інженера з охорони праці в системі управління виробництвом, Суд наголошує, що його ключовий обов`язок полягає не у розслідуванні вже насталих випадків, а у їх своєчасному запобіганні шляхом активного усунення виявлених порушень.

Свідок ОСОБА_10 підтвердив суду, що конструктивні особливості автонавантажувача дозволяли його безперешкодну експлуатацію будь-якою особою, оскільки запуск двигуна здійснювався за допомогою тумблера без використання ключів запалювання чи інших засобів обмеження доступу, що свідчить про фактичну відкритість доступу до техніки підвищеної небезпеки.

За таких обставин, обвинувачена достовірно знала про відсутність у ОСОБА_7 необхідної кваліфікації та про наявність у нього реальної можливості безперешкодного доступу до техніки.

Суд наголошує, що нормативні вимоги з охорони праці спрямовані саме на унеможливлення подібних випадків самовільного виконання робіт. Поєднання вільного доступу до автонавантажувача із призначенням на посаду особи без відповідного посвідчення створило стійку та передбачувану виробничу небезпеку.

Усвідомлюючи зазначені обставини, обвинувачена, як відповідальна посадова особа, повинна була вжити підвищених заходів контролю, однак цього не зробила. Невжиття заходів щодо заборони експлуатації техніки або відсторонення працівника є визначальною причиною того, що несанкціоновані дії потерпілого стали фактично можливими та призвели до тяжких наслідків.

Суд також зазначає, що призначення працівника на посаду, функціонально пов`язану з виконанням робіт підвищеної небезпеки, не є нейтральною кадровою дією, а створює для відповідальних осіб обов`язок забезпечити відповідність такого працівника встановленим кваліфікаційним вимогам до початку виконання трудових функцій. Відтак, у разі відсутності у працівника необхідного навчання та посвідчення, відповідальна особа зобов`язана не лише ініціювати його навчання, а насамперед забезпечити фактичне недопущення до виконання робіт підвищеної небезпеки.

Невиконання такого обов`язку, за наявності реальної можливості його виконання, означає, що особа фактично допускається до виконання відповідних робіт шляхом бездіяльності.

За таких обставин, відсутність формального розпорядчого акта про допуск до керування технікою не спростовує факту допуску у розумінні кримінального закону, оскільки визначальним є не формальне оформлення, а реальне створення умов для виконання робіт особою, яка не має відповідної підготовки.

4.9 Суд відхиляє аргументи захисту стосовно того, що виключною причиною нещасного випадку стала необачність самого потерпілого. Попри те, що дії ОСОБА_7 під час спроби самостійного ремонту техніки дійсно суперечили правилам техніки безпеки, така ситуація стала можливою лише внаслідок первинного грубого порушення, допущеного ОСОБА_5 - тривалого перебування непідготовленої особи на посаді, функціонал якої передбачає роботу з механізмами підвищеної небезпеки.

У разі належного виконання обвинуваченою своїх професійних обов`язків та забезпечення реального відсторонення ОСОБА_7 від роботи з навантажувачем до моменту отримання ним відповідної кваліфікації, останній не мав би фактичного доступу до керування та обслуговування вказаної спецтехніки, що повністю виключило б можливість настання події за викладених обставин.

Таким чином, саме бездіяльність інженера з охорони праці ОСОБА_5 , що полягала у допущенні до проведення робіт з підвищеною небезпеки особи без проходження відповідного навчання та за відсутності спеціального посвідчення на право керування вилковим автонавантажувачем, перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із настанням тяжких наслідків у вигляді каліцтва потерпілого.

4.10 Посилання обвинуваченої на відсутність у неї повноважень щодо безпосереднього допуску працівників до виконання робіт суд оцінює критично, оскільки такі доводи спростовуються сукупністю досліджених доказів, зокрема посадовою інструкцією інженера з охорони праці, яка прямо передбачає обов`язок здійснювати контроль за додержанням працівниками вимог охорони праці та вживати обов`язкових заходів реагування у разі виявлення порушень.

Судом встановлено, що обвинувачена була обізнана про відсутність у потерпілого необхідної кваліфікації та відповідного посвідчення, визнавала необхідність проходження ним спеціального навчання, однак, попри це, не забезпечила усунення виявленого порушення та не вжила реальних заходів щодо недопущення його до виконання робіт підвищеної небезпеки, обмежившись формальними діями, що свідчить про недбале ставлення до виконання покладених на неї службових обов`язків.

Доводи сторони захисту про те, що нещасний випадок стався виключно з вини потерпілого, суд відхиляє як безпідставні. Порушення правил охорони праці з боку самого потерпілого, зокрема виконання ремонтних робіт при працюючому двигуні, не виключає кримінальної відповідальності обвинуваченої, оскільки саме на неї як на відповідальну посадову особу покладено обов`язок недопущення до виконання робіт підвищеної небезпеки осіб, які не мають відповідної підготовки.

4.11 Аргументи обвинуваченої щодо нібито вжиття нею заходів з організації навчання ОСОБА_7 суд оцінює як такі, що не спростовують встановленого факту порушення вимог законодавства про охорону праці та не виключають її кримінальної відповідальності.

Сама по собі обставина повідомлення керівництва підприємства про необхідність направлення працівника на навчання, а також посилання на об`єктивні труднощі з формуванням навчальних груп, не може вважатися належним виконанням покладених на інженера з охорони праці обов`язків.

Суд виходить з того, що обов`язок обвинуваченої полягав не лише у формальному ініціюванні питання навчання, а насамперед у забезпеченні фактичного недопущення до виконання робіт підвищеної небезпеки особи, яка не пройшла відповідної підготовки та не має посвідчення. Саме цей обов`язок є пріоритетним та безумовним з огляду на характер робіт та потенційні ризики для життя і здоров`я працівників.

Жодних належних і допустимих доказів того, що обвинуваченою вживалися реальні та ефективні заходи реагування, спрямовані на усунення виявленого порушення (зокрема, складання обов`язкових приписів, ініціювання відсторонення працівника від виконання робіт, письмове інформування керівництва про наявність загрози та необхідність негайного припинення допуску до робіт), суду не надано.

Натомість встановлено, що за період понад року з моменту переведення ОСОБА_7 на посаду водія автонавантажувача питання його навчання фактично залишалося невирішеним, при цьому обвинувачена, будучи обізнаною про відсутність у нього необхідної кваліфікації, не забезпечила усунення цієї невідповідності та не запобігла створенню небезпечної виробничої ситуації.

Посилання обвинуваченої на об`єктивну неможливість організації навчання через нібито відсутність сформованих груп у навчальних центрах суд оцінює критично. Вказані обставини не підтверджені жодними належними доказами: обвинуваченою не надано суду копій письмових запитів до відповідних установ щодо організації навчання, як і не надано жодної письмової відмови у наданні таких послуг.

Суд наголошує, що складність у формуванні груп не звільняла ОСОБА_5 від її прямого обов`язку негайного реагування шляхом видання розпорядження про заборону допуску працівника до виконання робіт з підвищеною небезпекою до моменту отримання ним відповідної кваліфікації. Таким чином, посилання на зовнішні організаційні чинники суд розцінює як спробу уникнути відповідальності за власну бездіяльність у сфері забезпечення безпеки праці.

Більше того, як убачається з матеріалів справи, обвинувачена у звітності про виконання комплексних заходів зазначала про виконання заходів щодо навчання водіїв автонавантажувачів, що свідчить про формальний характер її дій та суперечить її ж поясненням про неможливість організації такого навчання.

Таким чином, доводи обвинуваченої щодо вжиття заходів з організації навчання не спростовують встановленого факту її бездіяльності, а лише підтверджують, що вона обмежилась формальними діями без досягнення реального результату, що в умовах виконання робіт підвищеної небезпеки є неприпустимим. За таких обставин суд відхиляє зазначені доводи як необґрунтовані та такі, що не впливають на висновок про доведеність вини обвинуваченої.

4.12 Суд звертає увагу на те, що обвинувачена ОСОБА_5 виконувала функції голови комісії з розслідування нещасного випадку, брала безпосередню участь у з`ясуванні причин та умов його виникнення, за результатами якого підписала Акт розслідування нещасного випадку №1 без будь-яких зауважень чи заперечень щодо його змісту.

У зазначеному акті прямо констатовано порушення вимог п.4.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, а також встановлено неналежне виконання обов`язків службовими особами підприємства, у тому числі інженером з охорони праці.

Посилання обвинуваченої у судовому засіданні на помилковість підписання акту, нерозуміння його правових наслідків або надання відповідних пояснень під впливом сторонніх рекомендацій, суд оцінює критично та вважає такими, що спрямовані на уникнення відповідальності.

Суд виходить з того, що обвинувачена, як фахівець у сфері охорони праці та посадова особа, яка очолювала комісію з розслідування нещасного випадку, володіла необхідними спеціальними знаннями, досвідом та повноваженнями для належної оцінки встановлених обставин і правових наслідків своїх дій. Відтак, підписання нею акту без зауважень свідчить про погодження з викладеними у ньому висновками.

Фактично, таким підписом обвинувачена підтвердила наявність порушень вимог законодавства про охорону праці, у тому числі з власного боку, що узгоджується з іншими дослідженими судом доказами та не суперечить встановленим обставинам кримінального провадження.

При цьому суд зазначає, що акт розслідування нещасного випадку не є безумовним доказом вини особи у кримінальному провадженні, однак у сукупності з іншими доказами має істотне значення для встановлення фактичних обставин справи, зокрема причин та умов настання події, а також кола осіб, відповідальних за дотримання вимог охорони праці.

Таким чином, підписання ОСОБА_5 акту розслідування нещасного випадку №1 без зауважень суд обґрунтовано розцінює як підтвердження нею встановлених на той момент порушень правил безпеки, що додатково свідчить про усвідомлення нею факту неналежного виконання покладених обов`язків та спростовує її позицію про відсутність будь-яких порушень з її боку.

4.13 Невизнання вини обвинуваченою та наведені стороною захисту доводи суд оцінює як реалізацію права на захист, однак такі пояснення не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час судового розгляду та спростовуються сукупністю належних, допустимих і достовірних доказів, досліджених у судовому засіданні.

Зокрема, відповідно до висновку експертизи з безпеки життєдіяльності та охорони праці № СЕ-19/125-24/1209-БЖ, бездіяльність інженера з охорони праці ОСОБА_5 , яка полягала у допущенні до виконання робіт підвищеної небезпеки особи без належного навчання та посвідчення, перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням нещасного випадку.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_5 підтвердила, що після ознайомлення з результатами вказаної експертизи, вона повністю розуміла зміст та суть висновків експерта. Попри те, що висновок містить пряме твердження про наявність причинно-наслідкового зв`язку між її бездіяльністю та нещасним випадком, обвинувачена повідомила суду, що не заявляла клопотань про проведення додаткової чи повторної експертизи.

Вказаний висновок є логічно послідовним, обґрунтованим, узгоджується з фактичними обставинами справи та іншими доказами, зокрема показаннями потерпілого і свідків, письмовими документами, матеріалами огляду місця події, а тому покладається судом в основу вироку.

При цьому доводи сторони захисту про відсутність у обвинуваченої реальних повноважень, нібито вжиття нею заходів щодо організації навчання, а також про виключну вину потерпілого, є внутрішньо суперечливими, не підтверджені належними доказами та спрямовані на нівелювання встановлених у справі обставин.

Суд також враховує, що позиція обвинуваченої суперечить її попереднім діям та документам, зокрема підписаному нею акту розслідування нещасного випадку, а також даним службової документації підприємства, що додатково свідчить про її непослідовність. За таких обставин, наведені доводи захисту не викликають у суду обґрунтованих сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченої та не впливають на правильність правової кваліфікації її дій, а тому відхиляються як необґрунтовані.

4.14 Твердження обвинуваченої про те, що інструктажі не бувають зайвими, суд оцінює критично, оскільки воно не спростовує встановленої невідповідності між змістом проведеного інструктажу та фактичними посадовими обов`язками працівника, а навпаки свідчить про формальний характер його проведення та неналежне виконання вимог законодавства з охорони праці.

4.15 Суд також звертає увагу на подальшу поведінку адміністрації підприємства щодо потерпілого. Факт того, що після отримання тяжкої травми ОСОБА_7 не був звільнений за грубе порушення трудової дисципліни чи правил охорони праці (на чому наполягає захист), а навпаки - був працевлаштований на іншу посаду (охоронця), опосередковано свідчить про усвідомлення керівництвом ТОВ «ЗМД «БАЗИС» своєї відповідальності за створення умов, що призвели до нещасного випадку. Таке рішення підприємства суд розцінює як спробу загладити провину перед працівником, який постраждав унаслідок неналежної організації безпеки праці, контроль за якою входила до прямих обов`язків обвинуваченої ОСОБА_5

4.16 З проведеного аналізу доказів, наданих сторонами по справі, суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 порушені правила безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, що спричинило заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, а відтак її дії кваліфікує за ч. 2 ст. 272 КК України

V. Призначення покарання.

5.1 Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст.ст.66,67 КК України судом не встановлено.

5.2 Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_5 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.ст.66-67 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст.12 КК України, є тяжким злочином;

- фактичні обставини скоєного злочину (час, місце, спосіб, тривалість протиправної поведінки обвинуваченої, причини порушення правил безпеки на підприємстві, недодержання потерпілим вимог нормативних актів з охорони праці);

- особу обвинуваченої (загально-соціальні дані): освіту та сімейний стан, задовільний стан здоров`я, офіційно працюючої, формально позитивну характеристику за місцем проживання, має зареєстроване місце проживання;

- обвинувачена раніше не судима;

- не перебування обвинуваченої на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога;

- відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання;

- позицію прокурора та потерпілого щодо призначення обвинуваченій покарання з застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, контраргументи сторони захисту з даного питання.

5.3 Суд звертає увагу на те, що основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, є безпека виконання робіт з підвищеною небезпекою, а життя та здоров`я особи - додатковим обов`язковим об`єктом, а тому в даному випадку думка потерпілого не може бути визначальною для обрання виду та міри покарання обвинуваченій.

З урахування фактичних обставин злочину, характер допущеного порушення та тривалість невиконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків у сфері охорони праці, що створювало підвищену небезпеку для життя і здоров`я працівників, беручи до уваги особу обвинуваченої, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 272 КК України, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Особливу увагу суд приділяє тій обставині, що потерпілий ОСОБА_7 на момент судового розгляду продовжує перебувати у трудових відносинах із ТОВ «ЗМД «БАЗИС». Факт того, що підприємство не лише не розірвало контракт із потерпілим, а й забезпечило його роботою на іншій посаді, адаптованій до його фізичного стану, свідчить про реальне та триваюче загладжування заподіяної шкоди.

Враховуючи відсутність обтяжуючих обставин, позитивні дані про особу обвинуваченої, її соціальні зв`язки, а також те, що злочин вчинено з необережності, та позицію потерпілого, який визнав власну необачність та просив обвинувачену суворо не карати, суд приходить до висновку про можливість застосування положень ст.75 КК України та звільнення її від відбування основного покарання з випробуванням.

5.4 Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 12.06.2009 «Про практику застосування судами України законодавства у правах про злочини проти безпеки виробництва» при призначенні покарання особам, винним у вчиненні злочинів, передбачених статтями 271 - 275 КК України суди, враховуючи запобіжне значення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, повинні обговорювати питання про застосування такого покарання.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, пов`язаного з порушенням правил охорони праці, а також займану обвинуваченою посаду, суд вважає за необхідне застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з організацією та контролем за дотриманням вимог охорони праці та виконанням робіт підвищеної небезпеки.

5.5 З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі з застосуванням ст.75 КК України та позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у сфері охорони праці та виконанням робіт з підвищеною небезпекою строком на 2 (два) роки.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також відповідає принципам справедливості, індивідуалізації та співмірності покарання.

Додаткових та неврахованих обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення та які б слугували безумовними підставами для пом`якшення призначеного покарання, судом не встановлено.

VІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

6.1 Рішення щодо речових доказів необхідно прийняти відповідно до ст.100 КПК України.

Суд звертає увагу, що постановою слідчого до матеріалів кримінального провадження як речові докази долучено саме копії документів, які за своєю правовою природою не є оригіналами носіїв інформації та не становлять самостійної матеріальної цінності.

З урахуванням викладеного, а також позиції прокурора, суд приходить до висновку, що такі документи не потребують окремого вирішення питання щодо їх подальшого використання, у зв`язку з чим підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження.

6.2 Процесуальні витрати по справі за проведення експертизи в розмірі 28652 грн 40 коп., з огляду на вимоги ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави в повному обсязі.

6.3 Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_5 в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.

Керуючись ст.ст.370,373,374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України та призначити їй покарання у виді 4 /чотирьох/ років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, по`вязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у сфері охорони праці та виконання робіт з підвищеною небезпекою строком на 2 роки.

На підставі ч.2 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді 4 /чотирьох/ років обмеження волі з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 3 /три/ роки.

На підставі п.п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України на ОСОБА_5 покласти такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, по`вязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у сфері охорони праці та виконання робіт з підвищеною небезпекою строком на 2 роки виконувати реально.

Речові докази в кримінальному провадженні: документи, надані сторонами, та оптичний носій (DVD-R) - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати пов`язані із залученням експертів в сумі 28 652 грн 40 коп.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1