Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №750/8841/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Суд: Новозаводський районний суд м. Чернігова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 20 квітня 2026 р.

Справа: №750/8841/25

Суддя: Діденко А. О.

Справа №750/8841/25

Провадження №2/751/88/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого - судді Діденко А. О.

секретаря судового засідання Рак Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

Встановив:

Відповідно до ухвали Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 липня 2025 року до суду надійшла справа №750/8841/25 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №995549290 від 27.07.2021 у розмірі 21385,78 грн, а також понесених судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 03.11.2025 прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10.11.2025 відповідач за допомогою системи «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджується з позовом та просить суд повністю відмовити у його задоволенні.Основні аргументи: сплив строку позовної давності – останній платіж здійснено у вересні 2021 року, а позов подано у 2025 році, тобто після спливу трирічного строку; неналежне визначення відповідача – у позові зазначено інше прізвище (« ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 »), після зміни прізвища відповідач є ОСОБА_5 ; недоведеність переходу права вимоги – позивач повинен надати договір факторингу, реєстр боржників та докази повідомлення про відступлення права вимоги; відсутність належних доказів укладення кредитного договору – кредит укладено дистанційно, тому позивач має надати докази акцепту, ідентифікації, OTP-коди тощо; неспівмірність штрафних санкцій – у разі відмови в застосуванні позовної давності просить зменшити штрафи як надмірні.Просить суд відмовити в позові або, як альтернативу, зменшити розмір штрафних санкцій та зобов`язати позивача надати належні докази.

10.11.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій заперечує доводи відзиву відповідача та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.Позивач зазначає, що строк позовної давності не пропущено або підлягає перериванню/обчислюється з іншого моменту, ніж зазначає відповідач. Також вказує, що обов`язок доведення спливу строку покладається на сторону, яка про це заявляє, а сам факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами.Щодо зміни прізвища відповідача позивач вказує, що це не впливає на існування зобов`язання, оскільки ідентифікація особи здійснюється за іншими персональними даними (РНОКПП, паспортні дані тощо), а зобов`язання виникло саме у цієї фізичної особи.Стосовно переходу права вимоги позивач зазначає, що право вимоги набуте на підставі договору відступлення (факторингу), а факт переходу підтверджується відповідними документами. Також наголошується, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання.Щодо дистанційного укладення договору позивач посилається на законність електронної форми договору, зазначаючи, що акцепт, ідентифікація та підтвердження умов здійснювались у встановленому порядку, а електронний договір має таку ж юридичну силу, як і письмовий.Стосовно розміру заборгованості позивач вважає нарахування процентів та штрафних санкцій правомірними та такими, що відповідають умовам договору і вимогам законодавства.У підсумку позивач просить суд відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

12.11.2025 від ОСОБА_6 за допомогою системи «Електронний суд» надішли додаткові пояснення. У яких відповідач визнає заборгованість лише в частині фактично отриманого та частково непогашеного тіла кредиту, водночас заперечує проти стягнення нарахованих процентів, штрафних санкцій і судових витрат як безпідставних та непропорційних. Обґрунтовує свою позицію добросовісною поведінкою (часткове погашення боргу), перевищенням встановлених законом меж відповідальності за споживчим кредитом, відсутністю належних доказів правонаступництва позивача та пропуском строку позовної давності. У зв`язку з цим просить відмовити в задоволенні позову повністю або, як мінімум, істотно зменшити розмір стягнення.

14.11.2025 представник позивача за допомогою системи «Електронний суд» подав також додаткові пояснення у справі. Короткий зміст яких зводиться до того, що надані позивачем документи повністю підтверджують факт переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача. Відповідно до чинного законодавства, саме реєстр переданих прав вимоги є невід`ємною частиною договору факторингу і підтверджує обсяг та перелік переданих прав. Отже, доводи Відповідача щодо ненадання Позивачем необхідних документів є безпідставними та спрямовані лише на введення суду в оману з метою уникнення виконання зобов`язань за кредитним договором.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при подачі позову до суду клопотав про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 27.07.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №995549290 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV48KQ7 (а.с. 14 зворот- 16).

27.07.2021 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» ініціювало переказ коштів згідно договору №995549290від 27.07.2021 на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору (а.с. 24), що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 36).

Згідно повідомлення АТ «Універсалбанк» № БТ/Е-20183 від 04.12.2025, наданого на виконання ухвали суду від 03.11.2025, на ім`я ОСОБА_8 , який є клієнтом банку, відкрито запитувану картку, маска якої № НОМЕР_2 . В результаті аналізу операцій, здійснених по карті, яка відкрита на ім`я ОСОБА_8 за період з 27.07.2021 по 01.08.21 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 19 160,00 грн.

28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає (відступає) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 42-45).

Додатковими угодами № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023, вносились зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31.12.2024 включно (а.с. 47 зворот, 48-52, 53, 53 зворот, 54).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 166 від 28.12.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача у сумі 21 385,78 грн (а.с. 55-56).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитним договором №995549290 від 27.07.2021, заборгованість відповідача становить 21 385,78 грн, що складається з тіла кредиту 11 720,88 грн та нарахованих процентів в сумі 9 664,90 грн (а.с. 79).

23.02.2024 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали договір факторингу №23/0224-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 58-61).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 до Договору факторингу №23/0224-01від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21 385,78 грн (а.с. 63-64)

29.05.2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу №29/05/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 66-69).

Відповідно до реєстру боржників б/н від 10.07.2025 до Договору факторингу №29/05/25-Е року ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 995549290від 27.07.2021 на загальну суму 21 385,78 грн (а.с. 71-72).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №995549290від 27.07.2021, наданої позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС», заборгованість ОСОБА_8 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за згаданим кредитним договором, станом на 05.06.2025 (включно), складає 21 385,78 грн, яка складається з тіла кредиту 11 720,88 грн та нарахованих процентів в сумі 9 664,90 грн (а.с. 80).

Аналіз вказаних письмових доказів свідчить про те, що ТОВ «ФК «ЕЙС» у встановленому порядку набуло прав та обов`язків кредитодавця за кредитним договором № 995549290 від 27.07.2021, укладеним відповідачем з ТОВ МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». У матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно погасив борг за вказаним договором.

Згідно до актового запису про зміну імені від 04.06.2021, ОСОБА_7 поміняв прізвище на ОСОБА_9 (а.с.122).

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про електронну комерцію», главою 48 «Виконання зобов`язання» та главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо доводу відповідача про сплив строків позовної давності, суд дійшов такого висновку.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст. 263 та ст. 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби(COVID-19)»(далі - Закон № 540-IX)розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українидоповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

У зв`язку з цим, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24.00 год 30.06.2023 відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українивикладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.

З огляду на це, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг строку звернення до суду зупинявся.

Зазначені висновки відповідають тим, що наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

З 02.04.2020 діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX), який тривав до 30.06.2023, а з 17.03.2022 - також продовження на строк дії воєнного стану (п.19 у редакціїЗакону № 2120-ІХ) до 29.01.2024. Надалі з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19,Закон № 3450-ІХ), а з 04.09.2025 зазначений пункт виключено (Закон № 4434-ІХ), що поновило перебіг строків.

Договір укладено 27.07.2021 року, позов подано 30.06.2025 року, тобто під час зупинення перебігу позовної давності. За таких обставин загальний трирічний строк звернення до суду не сплинув, а доводи відповідача про його пропуск є необґрунтованими та відхиляються судом.

Щодо посилання відповідача на те, що відповідач не отримав повідомлення про передачу прав вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За змістом ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня вимога.

Матеріалами справи підтверджується перехід права грошової вимоги за кредитним договором № 995549290 від 27.07.2021. Зокрема, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, на виконання якого 05.05.2022 підписано Реєстр прав вимоги № 166, за яким право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». Надалі 23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, на виконання якого підписано Реєстр прав вимоги № 1 від 23.02.2024, відповідно до якого право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». У подальшому 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, а 29.05.2025 підписано Реєстр боржників та Акт приймання-передачі Реєстру боржників, за якими право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача - ТОВ «ФК «Ейс». Подані договори факторингу, витяги з реєстрів прав вимоги, витяг з реєстру боржників, акт приймання-передачі реєстру боржників та документи про фінансування відповідних факторингових операцій суд визнає належними та допустимими доказами набуття позивачем статусу нового кредитора у спірному зобов`язанні.

За змістом ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови отримання повідомлення про відступлення права вимоги, однак неповідомлення боржника не припиняє самого зобов`язання і не звільняє його від обов`язку погасити заборгованість. При цьому відповідач не надав суду жодних доказів погашення боргу ні первісному кредитору, ні будь-якому з наступних кредиторів.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Доказів розірвання або визнання недійсним договору кредитної лінії №995549290 від 27.07.2021(на підставі якого виникли зобов`язання у відповідача перед позивачем щодо сплати кредиту) та/або договорів факторингу (на підставі яких до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором) в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги невиконання зобов`язань відповідачем за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 995549290 від 27.07.2021 у сумі 21 385,78 грн, з яких: 11 720,88 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 664,90 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Окрім цього, суд доводить до відома відповідача, що позивачем не здійснено нарахування штрафних санкцій, пені, тощо. Сума заборгованості складається з заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Відповідно до умов кредитного договору загальна вартість кредиту становить 21 385,78 грн, що складається, з 11 720,88 грн - тіло кредиту; 9 664,90 грн - проценти за користування кредитом.

У період з 28.07.2021 по 09.08.2021 - нарахування здійснювались за Дисконтною процентною ставкою тобто: 19 160,00 грн х 0,69/100 = 132,20 грн. в день (пункт 1.4. Кредитного договору).

Також, суд бере до уваги, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого первинним кредитором, відповідач частково виконував зобов`язання за кредитним договором, а саме: 09.08.2021 – у частині погашення процентів за користування кредитними коштами у загальному розмірі 3 072,80 грн. Таким чином, сплатив 1718,60 грн – за нараховані проценти, 1354,20 грн – тіло кредиту. Тим самим зменшив тіло кредиту до 17 805,8 грн. Отже в період з 10.08.2021 по 24.08.2021 - нарахування здійснювались за Дисконтною процентною ставкою, тобто: 17 805,8 грн х 0,69/100 = 122,86 грн в день (пункт 1.4. Кредитного договору).

24.08.2021 Відповідач повторно частково виконував зобов`язання за Кредитним договором, а саме: 1842,90 грн– за нараховані проценти, 1229,90 грн – тіло кредиту. Тим самим зменшив тіло кредиту до 16 575,9 грн. Отже в період з 25.08.2021 по 07.09.2021 - нарахування здійснювались за Дисконтною процентною ставкою, тобто: 16 575,9 грн. х 0,69/100 = 114,37 грн в день (пункт 1.4. Кредитного договору).

07.09.2021 Відповідач повторно частково виконував зобов`язання за Кредитним договором, а саме: 1601,18 грн – за нараховані проценти, 1471,62 грн– тіло кредиту. Тим самим зменшив тіло кредиту до 15 104,28грн.

У період з 08.09.2021 по 21.09.2021 - нарахування здійснювались за Дисконтною процентною ставкою, тобто: 15 104,28 грн х 0,69/100 = 104,22 грн в день (пункт 1.4. Кредитного договору).

24.09.2021 Відповідач повторно частково виконував зобов`язання за Кредитним договором, а саме: 1459,08 грн– за нараховані проценти, 1613,72 грн – тіло кредиту. Тим самим зменшив тіло кредиту до 13 490,56 грн.

Отже в період з 22.09.2021 по 05.10.2021 - нарахування здійснювались за Дисконтною процентною ставкою, тобто: 13 490,56 грн х 0,69/100 = 93,08 грн в день (пункт 1.4. Кредитного договору).

05.10.2021 Відповідач повторно частково виконував зобов`язання за Кредитним договором, а саме: 1 303,12 грн – за нараховані проценти, 1 769,68 грн – тіло кредиту. Тим самим зменшив тіло кредиту до 11 720,88 грн.

Отже в період з 06.10.2021 по 19.10.2021 - нарахування здійснювались за Дисконтною процентною ставкою, тобто : 11 720,88 грн х 0,69/100 = 80,87 грн в день (пункт 1.4. Кредитного договору).

У період з 20.10.2021 по 14.12.2021 проценти нараховувались за Базовою процентною ставкою, тобто 11 720,88 грн. х 1,30 / 100 = 152,37 грн в день. (пункт 1.5. Договору).

Позивачем жодних нарахувань не здійснювалось. Таким чином загальна сума заборгованості становить: 21385,78 грн, що складається: 11 720,88 грн – тіло кредиту; 9 664,90 грн – відсотки за користування грошовими коштами

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Задовольнивши позов, суд вирішує долю судових витрат, понесених позивачем.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а тому з відповідача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат, то суд виходить із наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2422,40 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Частинами 1 та 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, закон вимагає від суду дослідження питань розумності і справедливості цього виду судових витрат.

Тому, враховуючи складність вказаної справи, - а саме, що це справа про стягнення заборгованості за кредитними договором, а тому не є складною, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого ним на виконання таких робіт, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження і адвокат не приймав безпосередню участь в судових засіданнях, а його участь фактично звелась лише до складання позовної заяви, а також, враховуючи принцип розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. з урахуванням співмірності виконаних адвокатом робіт та заявленої суми до стягнення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280-288, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

Вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 995549290 від 27.07.2021 у розмірі 21 385 (двадцять одну тисячу триста вісімдесят п`ять) грн 78 коп, яка складається з: 11 720,88 грн – заборгованість по тілу кредиту; 9 664,90 грн – заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 4422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 27 квітня 2026 року.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: шосе Харківське, буд. 19, оф. 2005, м. Київ, 02090)

Відповідач – ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя А. О. Діденко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua