Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №737/139/26 — Куликівський районний суд Чернігівської області

Справа № 737/139/26

Провадження № 2/737/191/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року с-ще Куликівка

К у л и к і в с ь к и й р а й о н н и й с у д Ч е р н і г і в с ь к о ї о б л а с т і

суддя секретар Лібстер А. С. Скляр А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу№ 737/139/26

за позовомОСОБА_1

до відповідача Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області

пропро визнання права власності на спадкове майно

учасники справи та представники:

позивачка та її представникне з`явились

представник відповідачане з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Куликівського районного суду Чернігівської області 11.03.2026 надійшла позовна заява адвоката Чікової Т.А. яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в якій просить визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області від 11.03.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 01.04.2026. Ухвалою суду від 01.04.2026 закрито підготовче судове засідання з призначенням справи до судового розгляду у судовому засіданні на 27.04.2026.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, представник позивача ОСОБА_3 надіслала заяву в якій просила розгляд справи проводити без ї участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача Олишівської селищної ради в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просить проведення підготовчого судового засідання та подальший розгляд справи проводити без їх участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла – ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 02.07.2024 року, запис про смерть за № 30 (а.с. 6 зворот).

Після смерті ОСОБА_2 , у тому числі відкрилась спадщина на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , склала заповіт та зробила розпорядження яким заповіла ОСОБА_1 все майно, де б воно не було і з чого воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй, і на що законом вона матиме право (а.с.7).

19.07.2024 в установлений законодавством строк позивачка ОСОБА_1 звернулась до Приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренка Є.П. із заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с.37).

28.01.2025 приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренком Є.П. були видані позивачці свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, що належали бабі позивачки, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 99/2024 (а.с.43-45 зворот).

17.02.2025 приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренком Є.П. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки право власності на будинок не зареєстровано(а.с.7 зворот).

Відповідно до довідки, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» 21 січня 2025 року № 764 право власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 , не зареєстровано (а.с.8).

Відповідно до довідки № 110 від 23.04.2026, виданою Олишівською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , одна (а.с.67).

У відповідності до звіту про оцінку майна житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , ринкова вартість складає 60889 (шістдесят тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 00 коп (а.с.12).

Відомостей щодо самочинного будівництва суду не надано.

Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 прийняла за заповітом, що повністю підтверджується копією спадкової справи № 99/2024 (а.с. 33-45).

Надані суду докази суперечностей не містять та оцінюються судом як належні та допустимі.

Згідно зі ст.ст. 55, 124 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України, визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 6 вищевказаної Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. Тобто, якщо будинок було побудовано в сільській місцевості, він не підлягав державній реєстрації та на нього не виготовлялась документація про право власності.

Відповідно до ст. ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України № 19- 32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Позивачка, в даному випадку, позбавлена можливості оформити своє право на спадщину у нотаріуса у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на спадкове нерухоме майно та у зв`язку із відсутністю документів, які підтверджують право власності на вищевказане нерухоме майно за спадкодавцем. Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що позивачка, як спадкоємець за заповітом, належним чином прийняла спадщину після смерті бабусі.

Враховуючи встановлені обставини, що будинок був побудований до 05.08.1992 року, позивачка фактично спадщину після померлої прийняла, але не може оформити право на спадщину у нотаріуса через відсутність правовстановлюючих документів на домоволодіння, суд вважає що право власності підлягає судовому захисту, а позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Таким чином, враховуючи те, що Олишівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області є відповідачем лише тому, що інші спадкоємці відсутні, водночас селищна рада ніяким чином не порушувала, чи не визнавала та не оспорювала права, свободи чи законні інтереси позивача, не перешкоджала реалізовувати спадкові права, а відтак суд дійшов висновку, що хоча позовні вимоги задоволені, але підстави для стягнення судового збору з відповідача, відсутні.

Керуючись статтями ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (житловий будинок літ. А-1 – загальною площею 53,4 кв. м., житлова площа 19,0 кв. м., веранда - літ а-1, ганок - літ а1, сарай - літ. Б, погріб - літ.В) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. С. Лібстер