Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №734/637/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/637/26

Провадження № 2/734/659/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 квітня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді – Домашенка Ю.М.,

секретар судового засідання – Легкобит І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулося до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 61804.29 грн і судового збору в розмірі 2662.40 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 22.10.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» і ОСОБА_1 укладено Договір № 1849003 про надання споживчого кредиту, згідно з яким Первісний кредитор надав Відповідачу кредит у розмірі 25500 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

30.06.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 01.02-18/25, відповідно до якого Позивач набув права грошової вимоги до Відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 61804.29 грн, з яких: 16742.23 грн – тіло кредиту, 32312.06 грн – проценти, 12750 грн – пеня.

Відповідач подала відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги не визнала з наступних підстав. Позивач не надав до суду оригінал електронного доказу – спірного кредитного договору, що унеможливлює встановлення істотних умов кредитного договору, зокрема, розмір процентної ставки. Відповідач заперечує факт укладення кредитного договору. Позивач разом із позовною заявою через систему Електронний суд надав pdf-файл, який підписано: «3380412467.pdf», зміст якого складає Договір № 1849003 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», однак паперова копія викликає сумнів щодо його цілісності та автентичності. Витяг із Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-18/25 є неналежним доказом, що не підтверджує факт набуття Позивачем права грошової вимоги до Відповідача. Відповідач звільняється від сплати пені відповідно до п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України.

Представник Позивача в позові зазначив про розгляд справи без його участі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

22.10.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» і ОСОБА_1 укладено Договір № 1849003 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».

Відповідно до п. 1.2 Договору сума кредиту складає 25500 грн. Тип кредиту – кредит.

Строк кредиту – 360 днів (п. 1.3 Договору).

Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується в межах строку кредитування (п. 1.5.1 Договору).

Знижена процентна ставка становить 0.95 % в день (п. 1.5.5 Договору).

Згідно з п. 1.9 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування – 2333.95 %, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 2253.44 %.

Надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250701-2401 від 01.07.2025, згідно з яким 22.10.2024 успішно перераховано кошти в розмірі 25500 грн на платіжну картку клієнта ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» № НОМЕР_1 .

Надання кредитних коштів на вказаний електронний платіжний засіб передбачено п. 2.1 кредитного договору.

30.06.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 01.02-18/25, відповідно до якого та Додатку 1 до Договору – витягу з Реєстру боржників Позивач набув права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 1849003 у розмірі 61804.29 грн.

Згідно з наданим Позивачем розрахунком Відповідач здійснювала часткові оплати в рахунок погашення заборгованості, однак залишок заборгованості становить 61804.29 грн, з яких: 16742.23 грн – тіло кредиту, 32312.06 грн – проценти, 12750 грн – пеня.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями ч. 1, 4-6 ст. 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі Закон) електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 7 Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У ч. 1, 2 ст. 8 Закону передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21).

З огляду на те, що Позивач не надав до суду оригінал електронного доказу – спірного кредитного договору, Відповідач ставить під сумнів відповідність наданої паперової копії оригіналу та заперечує розмір процентної ставки, суд позбавлений можливості достовірно встановити істотні умови спірного кредитного договору.

Відсутність оригіналу електронного кредитного договору не дозволяє встановити автентичність тексту спірного договору, отже, матеріали справи не містять належних підтверджень того, що саме із вказаною Позивачем процентною ставкою Відповідач ознайомилась та погодилась, а також те, що спірний кредитний договір на момент отримання Відповідачем кредитних коштів узагалі містив умови щодо сплати процентної ставки, за якою здійснено розрахунок заборгованості Відповідача.

З огляду на викладене, у стягненні з Відповідача процентів слід відмовити.

Доводи Відповідача щодо неукладення кредитного договору суд вважає помилковими, оскільки з наданого Позивачем розрахунку вбачається, що Відповідач 22.10.2024, 20.11.2024 та 19.12.2024 частково здійснювала оплату в погашення заборгованості, внаслідок чого підтвердила укладення нею спірного кредитного договору, виконуючи свої зобов`язання щодо повернення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Витяг із Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-18/25 від 30.06.2025 суд вважає належним доказом, оскільки такий дає можливість встановити перехід до Позивача права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 1849003 у розмірі 61804.29 грн.

До того ж, Позивач до матеріалів справи долучив платіжну інструкцію № 10109 від 01.07.2025, яка свідчить про здійснення оплати на рахунок Первісного кредитора за Договором факторингу № 01.02-18/25 від 30.06.2025.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв?язку з наведеним, у стягненні з Відповідача пені слід відмовити.

З огляду на викладене, враховуючи, що Відповідач користувалася наданими коштами, частково виконуючи зобов`язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення Позивачу наданих грошових коштів, слід стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 16742.23 грн, що становить тіло кредиту.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України з Відповідача необхідно стягнути на користь Позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 721.22 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У матеріалах справи міститься Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/26 від 05.03.2026, укладений між Адвокатським бюро «Калінін і Партнери» та ОСОБА_1 , згідно з п. 1.1 якого предметом даного договору є надання Бюро усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту по справі № 734/637/26 за позовом ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 гонорар є формою винагороди Бюро за надання професійної правничої (правової) допомоги Клієнту.

За правничу (правову) допомогу, передбачену в п. п. 1.1., 1.2 Договору Клієнт сплачує Бюро гонорар (винагороду) розмір якого, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору, з урахуванням Рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (винагороди), затверджених рішенням засновника Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» № 3/2018 від 17.07.2018.

Також у матеріалах справи наявні рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди), акт виконаних робіт (наданих послуг) від 05.03.2026, згідно з яким вартість наданої професійної правничої допомоги складає 8000 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позову, застосовуючи вищезазначені критерії розумності розміру заявлених до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи характер спірних правовідносин у справі, суд вважає за необхідне задовольнити стягнення з Позивача на користь Відповідача 4000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 526, 598, 599, 610, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» 16742 гривні 23 копійки кредитної заборгованості, 721 гривню 22 копійки у відшкодування судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 4000 гривень у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.04.2026, оскільки 26.04.2026, до якого мало бути складено повне судове рішення, є вихідним днем.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 6, ЄДРПОУ 37616221).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Юрій ДОМАШЕНКО