Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №750/10910/21 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа №750/10910/21

Провадження №1-кп/750/11/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020270010002750 від 23.04.2020, по обвинуваченню

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Сосниця, Сосницького району Чернігівської області, громадянина України, з повною вищою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України

В С Т А Н О В И В:

Стороною обвинувачення ОСОБА_9 пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме: порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті та підтримане прокурором під час судового розгляду є таким.

23 квітня 2020 року, близько «14» год. «55» хв., ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки «ПГМФ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався в місті Чернігові по вулю Шевченка зі сторони с. Новоселівка, Чернігівського району та області в напрямку вул. Малиновського.

Рухаючись у вказаному напрямку, в районі будинку №280, по вул. Шевченка у місті Чернігові, ОСОБА_9 проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, рухався з перевищенням допустимої швидкості в населеному пункті, не застосував своєчасне нормативне гальмування при виявленні небезпеки для руху в результаті чого здійснив зіткнення з велосипедом «Україна» під керуванням неповнолітнього ОСОБА_4 , який перетинав смугу руху у напрямку з права на ліво відносно автомобіля під керуванням ОСОБА_9 .

У результаті ДТП велосипедист ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням відламків, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забійною раною лоба, закритим переломом кісток носа зі зміщенням уламків, субкон`юктивальним крововиливом лівого ока, синцями, саднами та забоєм м`яких тканин голови, саден тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи №372 від 04.08.2020, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_9 порушив вимоги п.2.3 (б) )для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним. Стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п.12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), п.12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди), п.12.4 (у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями), що є причиною та умовою виникнення та настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Обвинувачений ОСОБА_9 вину у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України не визнав повністю та показав суду, що 23.04.2020 він рухався на автомобілі «Volkswagen Transporter», за ним рухалось авто «Мазда». Він побачив велосипедиста на велосипедній доріжці, який рухався прямо. Проїжджаючи повз, велосипедист різко повернув і вдарився в бокові дверцята. Він зупинився. Викликав швидку, поліцію. Авто «Мазда» було в 2-3 метрах від потерпілого. Його швидкість руху була приблизно 50-60 км/год, їхав по центру смуги для руху, а велосипедист їхав по велосипедній доріжці з боку справа, до нього було приблизно 30 м. Він його проїжджав, а той вдарився в бік, він загальмував, підбіг. Потерпілий перешкоди не створював до цього. Після контакту він трохи змістився. Загальмував одразу після удару. Через 15-20 м зупинився. У нього не було небезпеки для руху. На слідчому експерименті він все розповів. За межі велосипедної доріжки потерпілий не виїжджав, перешкод для руху для нього не було. Вік велосипедиста він не знав і не міг визначити. До пішохідного переходу було близько 50 м, тобто не було пішохідного переходу, зіткнення сталося за ним. Ознак того, що велосипедист змінить напрямок руху, не було. Після удару він одразу загальмував. Водій авто «Мазда» була в шоці, кричала: «я його збила». Велосипедист за 2 м перед «Маздою» був, фара була розбита. Велосипедист вдарився об «Мазду» і відлетів. Фара, бампер, крило у «Мазди» були пошкоджені, лежали уламки підфарника. Потерпілий до приїзду швидкої лежав. Він просив призначити експертизу щодо небезпеки для руху, але така проведена на була. Потерпілий рухався праворуч від його автомобіля по велосипедній доріжці. Він рухався зі швидкістю приблизно 50-60 км/год, раніше казав 60-65 км/год, бо нервував, не все розумів, а зараз вказує вірно. Потерпілий рухався по велосипедній доріжці. Він пригальмував після удару, до цього не гальмував і не сприймав як небезпеку для руху. Вдарився потерпілий в передні праві дверцята колесом велосипеда. Були пошкодження бризговику причепу, але то старі. Не знає чи контактував причеп з потерпілим, куди він відлетів. Надавав матеріальну допомогу потерпілому після ДТП. Він не винен у цій аварії. Потерпілий «вильнув» збоку, він не очікував, почув удар і загальмував. Як «відлетів» той він не бачив. Вийшов, побачив, що потерпілий лежить, він від « ОСОБА_10 » відлетів на 2 м, були сліди. З його автомобілем був один контакт, чув він один удар. За 30 м побачив велосипедиста, до цього не міг бачити через підйом. Коли піднімався на гірку швидкість зменшив, попереду транспортних засобів не було. Потерпілого побачив вперше приблизно за 20-30 м, той рухався прямо по велодоріжці, а потім звертати раптово почав. Ушкодження у потерпілого не від його автомобіля, він вдарився в нього лише колесом велосипеда. Якби він його переїхав причепом, то відчув би, але цього не було. Тілесні ушкодження у потерпілого могли утворитись від автомобіля «Мазда», на причепі старі пошкодження. У даній ДТП він не винен, він все виконав, щоб уникнути зіткнення, дії потерпілого стали причиною ДТП. Шкоду відшкодував як власник джерела підвищеної небезпеки згідно положень ЦК України. Просив його виправдати.

Потерпілий ОСОБА_4 , в судовому засіданні суду показав, що він рухався на велосипеді на заправку, купив бензин і поїхав по велосипедній доріжці зліва. Його трохи хитало від 10 л бензину, але він їхав по велосипедній доріжці. Доріжка закінчувалась і йому требу було переїхати на іншу сторону. Він побачив «Бус», але повинен був встигнути переїхати. Він дивився в іншу сторону, щоб не було зустрічного транспорту, відчув удар, викотився і вдарився об червоне авто. Він переїздив дорогу, дивився вправо і сталося зіткнення. Він покотився, був під причепом, а потім об червону машину, тому там і була кров. На момент ДТП йому було 15 років, був нижчий за зростом, приблизно 160 см. На слідчому експерименті показав все вірно. Після ДТП у нього був відкритий перелом правої гомілки і травма голови. Об автомобіль «Мазду» він вдарився лише руками, іншими частинами не контактував. Коли їхав на велосипеді, трохи хитався, бо була каністра. «Бус» тільки починав виднітися внизу, йому б вистачило часу переїхати аби «Бус» не перевищив швидкості руху. Удар відбувся зліва, збоку. Він повертав і «Бус» вдарив. Він потрапив під колесо причепу. Все сталось дуже швидко. Якою частиною вдарив він не пам`ятає, бо дивився в іншу сторону. Його нога з автомобілем «Мазда» не контактувала, він котився після удару «Буса», побачив «Мазду», виставив руки і вдарився. До приїзду швидкої він був на місці, втрачав свідомість майже, не пам`ятає, що відбувалось. В лікарні знаходився три тижні, зараз нормально себе почуває. Він під`їжджав до пішохідного переходу, як відбувся удар не пам`ятає. Водій «Буса» напевно перевищив швидкість, він дивився в іншу сторону, на зустрічний транспорт і переїжджав дорогу. Відбувся удар, він викотився і вдарився руками об автомобіль «Мазда», який вже гальмував. Відстань була достатня, щоб переїхати, перед самим переїздом не подивився, не переконався. Під час повторного допиту потерпілого в судовому засіданні, показав, що він не пам`ятає, які давав на слідстві показання. Якщо написано, що він підіймався після удару і капала кров, то так і було. Зараз він про це не згадає, минув час. Об авто «Мазда» вдарився лише руками, може від того і кров. Може він підводився, бо був в стані шоку, не знає звідки може бути кров на авто «Мазда». Раніше він більше пам`ятав, а зараз сплив значний час. На слідчому експерименті було 2 понятих, велосипед і «Бус», відтворювали події, він зазначав, як рухався.

Представник потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що потерпілий її син, про ДТП дізналась вже в лікарні. Син довго лікувався. На слідчому експерименті не була присутня, лише поставила підпис. 26.05.2024 потерпілий ОСОБА_4 загинув (потонув). У подальшому подала заяву про відсутність матеріальних претензій до обвинуваченого, оскільки той повністю все відшкодував, щодо покарання поклалась на розсуд суду.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 29.05.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свідок ОСОБА_11 показала суду, що вона рухалась на автомобілі «Мазда», з Новоселівки у місто, попереду рухався «Бус», побачила різкий поворот вліво і вона загальмувала. Справа їй під бампер попав постраждалий і відкотився вліво. Вона вийшла, кричала про допомогу. Це сталось перед поворотом на «Яцево». Вона рухалась зі швидкістю приблизно 65 км/год, дистанція між нею і «Бусом» була приблизно 25-30 м. До підйому на горку вона не бачила велосипедиста, все якось швидко відбулось. Сам момент зіткнення вона не бачила. «Бус» різко повернув і вона загальмувала. «Бус» від`їхав на 50-100 м і зупинився, припаркувався. Потерпілий швидко прикотився до її авто. Як контактував велосипедист з «Бусом» вона не бачила. Вона загальмувала і потерпілий прикотився, вдарився об бампер. Велосипед вона не переїжджала. Потерпілий лежав головою вниз, без свідомості. Вона кричала про допомогу. Між її автомобілем і «Бусом» інших авто не було, вона їхала за ним з Новоселівки. «Бус» рухався приблизно посередині. Різкий маневр змусив її загальмувати, а «Бус» як їхав, так і поїхав, потім зупинився. Не пам`ятає чи зрозуміла тоді, що це дитина велосипедист. Чим потерпілий вдарився вона не бачила, каністру не бачила, пам`ятає велосипед. Швидкості у них напевно були однакові. Раніше надані показання мабуть були точніші, бо багато часу пройшло. Метрів 30 приблизно була відстань між ними перед маневром. Вперше вона побачила потерпілого, коли він вдарився і відкотився. Удар був не сильний. До цього начебто бампер був цілий. Зліва була кров, не пам`ятає чи були пошкодження автомобіля до цього, якщо не пам`ятає, значить таких не було. Потерпілий не вставав. Автомобіль забрали, потім повернули чоловіку, вона не знає чи ремонтував він чи ні. Вона була на слідчому експерименті на автомобілі. На той час вік потерпілого не визначила, мабуть той виглядав старше за свій вік. Після перегляду фотознімків вказала, що таких пошкоджень на бампері до ДТП не було.

Свідок ОСОБА_12 показав, що він був слідчим в провадженні якого перебувала дана справа і він здійснював досудове розслідування даного кримінального провадження. Він виїздив на місце ДТП. На проїзній частині був велосипед, автомобіль Мазда, далі на зупинці «Фольксваген». Потерпілого вже не було. Зробили заміри, транспортні засоби забрали на штрафмайданчик. У «Мазди» були якісь пошкодження і сліди крові на фарі, але точно вже не пам`ятає. «Мазду» ставив на штрафмайданчик. Якщо є розписка, значить повертав. Мабуть після пояснень водія «Мазди», що не від її дій сталась ДТП, повернув. Попереджав, що ремонтувати не можна, не пам`ятає чи запитував про ремонт, не пам`ятає які пошкодження були. Не знає, що за уламки на фото, не вилучались, експерт не позначив, ніхто не звернув уваги. Заперечень при оформленні не було. При контактуванні з «Фольксвагеном» потерпілий отримав пошкодження, виходячи з пошкоджень – деформації на причепі. Експертизу призначив, але «Мазда» виявилась відремонтована, відповіді не отримав. Авто «Мазда» не перебувало в русі, коли потерпілого відкинуло, тому питання щодо отримання пошкоджень не ставив. Момент виникнення небезпеки встановлено згідно ПДР, які водій повинен знати.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що він їхав з обвинуваченим в автомобілі як пасажир, швидкість була приблизно 50-60 км/год. Він відволікся, потім побачив, як велосипедист виїжджає на смугу і дивиться в іншу сторону, 1-2 секунди і зіткнення. Водій встиг вивернути кермо і в його бокову дверцю в`їхав велосипедист. Він вильнув і вдарився. Вони вибігли, позаду стояла «Мазда» і біля неї в 2 м лежав потерпілий. Був один глухий удар в двері їх авто, і другий, коли відлетів від «Мазди». Другий удар він не бачив, почув звук. Як вдарився потерпілий він не бачив, але пошкодження і уламки від «Мазди» були. Потерпілий не вставав. Каністри не було. Потерпілий їхав по тротуару, а потім різко виїхав. Він не бачив, як потерпілий вдарився в «Мазду». Потерпілий спочатку їхав по тротуару, а потім дивився в іншу сторону і різко виїхав перед їх авто. Водій звернув, гальмував. Удар прийшовся в його бокові двері. На дорозі були уламки пластику, думає, що не від їх «Буса».

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що він був понятим при проведенні слідчого експерименту, були присутні потерпілий, його мати, представник потерпілого, слідчий. Він надавав свій велосипед для проведення слідчого експерименту. Потерпілий показував як він їхав, а він виконував. Спочатку прямо, потім під кутом.

Свідок ОСОБА_15 , який є спеціалістом-криміналістом ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, суду показав, що він виїздив на місце ДТП, був залучений як спеціаліст для огляду місця ДТП. Проводив фотографування. Схем, вимірів він не складав. Був велосипед та мікроавтобус, авто «Мазда». Були пошкодження на дверцятах та бампері, ті що на фототаблиці. Було те, що зафіксовано. На «Мазді» також зафіксовані пошкодження, які були. Не пам`ятає, чи були уламки. Вилучення він проводить він лише за вказівкою слідчого. Не знає від яких авто уламки на фото. Якщо на фото є, мабуть були. Він фіксував те, на що вказував слідчий. Якщо не зафіксовано, значить від слідчого не надходило вказівок на фіксування та вилучення.

Свідок ОСОБА_16 , який є заступником командира батальйону УПП в Чернігівській області, показав суду, що він виїздив на ДТП, виявили ДТП з потерпілим. Було два транспортних засоби – «Мазда» і «Фольксваген» з причепом. Викликали СОГ, потерпілого забрала швидка. Велосипед лежав на проїзній частині. Були пошкодження у «Мазди» - ліва частина. Велосипедист зачепився об причеп і відлетів на «Мазду». Бампер, фара з лівої сторони у «Мазді» були пошкоджені, це були свіжі пошкодження. Свідки підтвердили, що отримані такі при ДТП. Були уламки пластику червоного кольору біля «Мазди». Він був на місці до кінця огляду. За кермом «Мазди» була жінка, пояснювала, що велосипедист впав на причеп і відлетів до неї, вона намагалась уникнути, але стався наїзд. На «Фольксвагені» явних пошкоджень не було. На причепі була вм`ятина – справа ззаду. Жінка з «Мазди» казала, що їхав велосипедист, зачепився за причеп, почав падати, не могла уникнути і скоїла наїзд. Від «Мазди» завданих ушкоджень більше, на його думку. З потерпілим не спілкувався, його забрала швидка. Водій «Фольксвагену» не пам`ятає, що пояснював, а велосипед лежав ближче до «Мазди».

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що він був понятим при проведенні огляду місця ДТП, його з братом зупинили, сказали, що сталася ДТП. Знаходилось два автомобіля – «Мазда» та «Фольксваген» з причепом, також велосипед лежав. Потерпілого вже не було. Вони там побули 10 хвилин, щось підписали і поїхали. У їхній присутності нічого не вимірювали, нічого не пояснювали.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 , який був визначений головою комісії при проведенні експертизи, є провідним судовим експертом Чернігівського відділення Київського НДІ судових експертиз, повністю підтвердив висновок за результатами проведення комісійної комплексної судової автотехнічної, фототехнічної та відеотехнічної експертизи механізму та обставин ДТП від 20.08.2025 та пояснив, які методики ним застосовувались при проведенні. Також вказав, що слідство встановило лише окремий момент (з часу зміни велосипедистом напрямку руху), тоді як послідовність розвитку подій не була встановлена. Момент первинного контакту не був встановлений, що суттєво впливає на висновки. На тому відрізку дороги є перелом проїзної частини і об`єкти стають видимі з певного проміжку часу, це також не було з`ясовано. У подальшому ним була проведена комісійна комплексна судова автотехнічна, фототехнічна та відеотехнічна експертиза механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди. Відстань визначена була згідно формули, розрахунок бокового інтервалу проводився по габаритам шин транспортних засобів. Водій не мав можливості бачити велосипедиста раніше ніж за 3 сек. Слідчий визначав можливість спостерігати дорогу через перелом бугра. Якщо водій бачить всю площину дороги, то тоді бачить і велосипедиста. Мінімальний час знаходження у полі зору 2,9 сек. Коли велосипедист почав маневр повороту, тоді і виник момент небезпеки. Їх зустрічний роз`їзд до цього був можливий. Потенціальна небезпека перетворилась в реальну при зміні напрямку руху велосипедиста. Слідчий експеримент з потерпілим є неспроможним, оскільки не відповідає зафіксованій інформації. При проведенні комісійної комплексної судової автотехнічної, фототехнічної та відеотехнічної експертизи механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди був використаний більш широкий обсяг вихідних даних, також додатково проведений слідчий експеримент з водіями з виїздом на місце, вихідних даних було достатньо. При проведенні експертизи та наданні висновку були використані та детально проаналізовані всі матеріали кримінального провадження.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При цьому, згідно з ч.6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язаний в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

За нормами ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Сторона обвинувачення свій висновок щодо винуватості ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, обґрунтувала сукупністю доказів: показаннями свідка та письмовими документами, відкритими сторонами, відповідно до ст. 290 КПК України, отриманими до та під час судового розгляду, які безпосередньо досліджені судом, відповідно до ст. 358 КПК України, а саме:

-повідомленням про початок досудового розслідування від 23.04.2020 року, складеного старшим слідчим Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області майором ОСОБА_12 ;

-постановою про визначення органу, який буде здійснювати подальше досудове розслідування від 23.04.2021;

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.04.2020 року, з додатками до нього - схемою та ілюстративною таблицею, відповідно до якого огляд розпочато о 15-15 год. старшим слідчим Чернігівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Чернігівській області майором поліції ОСОБА_12 за участю спеціаліста ОСОБА_15 , понятих ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , в присутності водіїв ОСОБА_9 , ОСОБА_21 . Вбачається, що огляд проводився в сонячну погоду, без опадів та за температури +15 градусів. Огляд проводився в напрямку від с. Новоселівка до вулиці Малиновського. Вид події: наїзд на вело. Орієнтирами для проведення вимірів в повздовжній проекції є до краю дороги в поперечній проекції до бордюру. Місце дорожньо-транспортної пригоди вулиця Шевченка, буд. 280. Проїзна частина горизонтальна, пряма. Вид та стан покриття: асфальтобетонне, сухе, чисте. Наявність нерівностей та пошкоджень дорожнього покриття не виявлено. Дорожнє покриття загальною шириною 8,60 м, призначено для руху в двох напрямках; число смуг для руху в напрямку проведення огляду одна, зустрічного напрямку одна. Дорожня розмітка 1.11, 1.3, 1.1. До проїзної частини примикають бордюрний камінь праворуч 15 м, ліворуч 15 м. Далі за тротуаром - узбіччям розташовано праворуч та ліворуч будівлі сільського типу. Спосіб регулювання руху на цій ділянці6 не регулюється. Дорожні знаки 5.35.1, 5.35.2 «Нерегульований пішохідний перехід», 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено». Умови освітленості на даній ділянці шляху – світла пора доби. Наявність приладів відеоспостереження на місці ДТП за напрямками руху не виявлено. Об`єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч не виявлено. Не виявлено слідів, що свідчать про переміщення транспортних засобів, трупів, уламків на місці пригоди після ДТП. Огляд транспортного засобу «Фольксваген Транспортер», д.н. НОМЕР_1 : деформація передньої правої двері з наслоєнням гуми чорного кольору, подряпина правого дзеркала; Причіп ПГМФ, д/н НОМЕР_2 деформація правого щитка колеса, задньої дуги тримача брезенту. Огляд транспортного засобу «Мазда 3», д.н. НОМЕР_4 , деформація: лівого переднього крила в районі блок фари, розбито передній бампер з лівого боку. Огляд транспортного засобу велосипеду «Україна» (червоного кольору) деформація переднього колеса, вилки та керма. Наявність характерних для даного ДТП слідів і інших речових доказів на транспортних засобах – деформації. Завантаження транспортних засобів: «Фольксваген Транспортер» - водій та пасажир, «Мазда 3» - водій, велосипед – водій. Гальмові системи всіх транспортних засобів справні. Колеса і шини всіх транспортних засобів в нормі. Зовнішні світлові прилади, сигнал, склоочисники, склообмивачі, дзеркала заднього вигляду, наявність на склі предметів або покриття, які обмежують оглядовість з місця водія і погіршують прозорість на велосипеді відсутні, у транспортних засобів «Фольксваген Транспортер» та «Мазда 3» в справному стані. Сліди шин, інші сліди на дорожньому покритті, наявність на місці ДТП слідів контактної взаємодії ТЗ з навколишніми об`єктами, предметами не виявлено. Локалізація пошкоджень та слідів контактної взаємодії, нашарувань, відшарувань речовин на ТЗ та наявність відокремлених від транспортного засобу частин, деталей і інших об`єктів згідно схеми ДТП.

-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №272 від 23.04.2020, відповідно до якого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тверезий, ознак сп`яніння не виявлено;

-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №271 від 23.04.2020, відповідно до якого ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , твереза, ознак сп`яніння не виявлено;

-протоколом слідчого експерименту від 01.12.2020 року, з додатком до нього – схемою, проведеного за участі потерпілого ОСОБА_4 , його законного представника ОСОБА_5 та представника ОСОБА_6 , понятих ОСОБА_22 , ОСОБА_14 , згідно до якого такий було проведено з метою перевірки та уточнення відомостей, наданих потерпілим під час досудового слідства з розташування та модулювання предметів, транспортних засобів на місці ДТП в м. Чернігів, вул. Шевченка, 280 та проведення замірювань. Так, в ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_4 показав, що 24.04.2020 року близько 14:55 год. рухався на велосипеді «Україна» по вул. Шевченка зі сторони вул. Малиновського в напрямку с. Новоселівка по велодоріжці у зустрічному автомобілям напрямку; повертався з АЗС, де придбав 10 літрів палива. Які віз у залізному рюкзаку; під час руху його велосипед рухався зигзагоподібно, поступово виїжджаючи на смугу руху автомобілів, так як каністра з бензином постійно колихалась і його тягло з боку в бік. Коли доїхав до повороту на кладовищ «Яцево» то вирішив перестроїтись на інший правий бік дороги та продовжити рух далі. Перебуваючи на місці пригоди, потерпілий в присутності законного представника та адвоката, за допомогою велосипеда «Україна» вказав траєкторію його руху як і в умовах події колихаючись з боку в бік, які були при понятих заміряні та складено відхилення від прямолінійно руху в правий бік – 0.40 метрів, лівий бік – 0.50 метрів, та в подальшому розташував велосипед щодо меж проїзної частини, як і в умовах події на момент зміни напряму руху вправо; при понятих була заміряна від коліс відстань до правого краю дороги і відстань склала – 8.10 метра. Далі потерпілий вказав місце зіткнення транспортного засобу на проїзній частині, яке при понятих було заміряне до лівого краю дороги відносно його руху і відстань склала – 4.90 метрів. Та за допомогою велосипеду «Україна» продемонстрував траєкторію руху як і в умовах події з моменту зміни напрямку руху і до місця зіткнення, які при вимірюванні склала – 5.60 метра. В подальшому на висхідній траєкторії руху у трьох замірах часу було проведено три заїзди потерпілим на велосипеді як і в умовах події, без зупинки у місці зіткнення, і час долання ним відстані склав при вимірюванні секундоміром: t1 – 2.95 сек, t2 – 3.10 сек, t3 – 3.05 сек. Далі потерпілий ОСОБА_4 в присутності представників, розташував транспортний засіб «Фольксваген Транспортер», так як він розташовувався на момент зіткнення велосипеда з його правою дверцею, при понятих було проведено заміри від лівих коліс відносно його руху як і в умовах події і до лівого краю дороги відстань склала – 1.80 метри. Перебуваючи на місці пригоди в присутності понятих, адвоката, за допомогою транспортного засобу «Фольксваген Транспортер» та потерпілого ОСОБА_4 з велосипедом «Україна» було розташовано велосипед як і в умовах події на проїзній частині перед зміною напрямку руху, а автомобіль «Фольксваген Транспортер» з понятими рухається по вул. Шевченка зі сторони с. Новоселівка та в момент підйому на дорожній схил по вул. Шевченка видимість об`єктивн. велосипедиста настає коли авто від вело перебуває на відстані 67,20 метрів від передньої частини транспортного засобу з робочого місця водія;

-протоколом слідчого експерименту від 15.12.2020, проведеного за участі свідка ОСОБА_11 , з метою перевірки і уточнення відомостей, наданих свідком під час допиту з проведенням замірів та модулювань транспортних засобів на місці пригоди. Так, свідок ОСОБА_23 , прибувши на місце пригоди, де раніше допитана в якості свідка, добровільно погодилась розповісти та показати всі відомі їй обставини ДТП, при цьому вона уточнила, що погодні та дорожні умови дозволяють їй це зробити з достатньою точністю. Перебуваючи на місці пригоди, свідок ОСОБА_23 при понятих вказала, що 23.04.2020 року о 14:5 год. вона перебувала за кермом автомобіля марки «Мазда 3», д.н. НОМЕР_4 , та рухалась по вулиці Шевченка зі сторони с. Новоселівка в напрямку вул. Малиновського зі швидкістю близько 50 км/год. В цей час на дворі буда світла пора доби, без опадів, дорога була суха, чиста. Рухаючись у вказаному напрямку попереду її автомобіля у попутному напрямку рухався автомобіль «Фольксваген Транспортер», білого кольору, д.н. НОМЕР_1 з причіпом, д.н. НОМЕР_2 , зі швидкістю близько 70 км/год. Коли вона рухались за вищевказаним автомобілем, піднялась на підйом в районі будинку №280 по вул. Шевченка, то несподівано для себе побачила як «Фольксваген Транспортер» різко змінив свій напрямок руху вліво в напрямку зустрічної смуги руху, пригальмував та продовжив рух далі, а вона виявила на проїзній частині людину, яка котилась в напрямку середини дороги. Далі, перебуваючи на місці пригоди, свідок ОСОБА_23 при понятих, розташувала автомобіль статист марки «Фольксваген Транспортер» щодо меж проїзної частини перед зміною напрямку руху вліво як і в умовах події, при понятих було проведено заміри, від правих колем автомобіля статиста до краю дороги відстань склала – 1.0 метра.

-протоколом проведення слідчого експерименту від 22.09.2021 року, з додатком до нього – схемою, проведеного за участі підозрюваного ОСОБА_9 , за участі захисника ОСОБА_7 , та понятих, з метою виконання клопотання підозрюваного та підтвердження показів підозрюваного на місці ДТП з проведенням модулювань транспортних засобів з проведенням замірів та фіксацією їх у протоколі. Відповідно до даних, зазначених у даному протоколі, всі учасники слідчого експерименту прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди: м. Чернігів, вул. Шевченка, 280, де раніше допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_9 в присутності захисника та понятих, добровільно погодився розповісти та показати всі відомі йому обставини ДТП, при цьому ОСОБА_9 вточнив, що погодні та дорожні умови дозволяють йому це зробити з достатньою точністю. ОСОБА_9 показав, що 23.04.2020 року о 14:45-14:55 він перебував за кермом власного автомобіля марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 з причепом «ПТМФ», д.н.з. НОМЕР_2 та рухався в м. Чернігів по вул. Шевченка зі сторони с. Новоселівка в бік вул. Малиновського зі швидкістю (яку не вказано у протоколі) км/год. Далі, перебуваючи на місці пригоди ОСОБА_9 в присутності захисника та понятих розташував автомобіль демонстратор «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , щодо меж проїзної частини як і в умовах події ДТП, при понятих було проведено заміри від правих коліс до правого краю дороги відносно руху авто і відстань при вимірюванні склала – 2.70 метра. Далі ОСОБА_9 за участю захисника та понятих, за допомогою велосипеда демонстратора розташував його щодо меж проїзної частини вул. Шевченка, як і в умовах події перед зміню напрямку руху, при понятих переднє та заднє колесо було заміряно до правого краю дороги відносно переду автомобіля і при вимірюванні склало – 0.75 метра. Далі підозрюваний ОСОБА_9 за участю захисника та понятих, за допомогою велосипедиста статиста вказав траєкторію руху як і в умовах події велосипедиста з моменту початку зміни напрямку руху і до місця зіткнення, при вимірюванні відстань склала – 3.30 метра та в подальшому на вказаній траєкторії за допомогою статиста на велосипеді у трьох заїздах було виміряно час долання як і в умовах події, траєкторії відстані і час склав: t1 – 1.19 сек, t2 – 1.22 сек, t3 – 1.09 сек.;

-висновком експерта №216 від 04.06.2020, відповідно до якого первинний контакт відбувся мж панеллю правих передніх дверцят автомобіля марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 на відстані близько 178:202 см від переднього габариту автомобілю з правою стороною, плечової зони, шини переднього колеса велосипеду, по місцю нашарування речовини сірого кольору на ґрунтозачіпках, де відбулась деформація ободу колеса; Но момент первинного контакту проекція горизонтальної лінії діаметру переднього колеса велосипеда «Україна» на проїжджу частину, по відношенню до повздовжної вісі автомобілю марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 125? ± 7?; Приймаючи до уваги те, що під час руху велосипеду, для утримання рівноваги, велосипедист підрулює і розташування переднього колеса відносно рами (повздовжньої вісі велосипеду) не є фіксованим, то встановити під яким кутом розташовувалась повздовжня вісь рами велосипеду відносно повздовжньої вісі автомобілю експертним шляхом не є можливим; В схемі до протоколу огляду місця ДТП не зафіксовані ознаки, що характерні для взаємного контакту між автомобілем «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 і велосипедом «Україна», то відповісти на запитання – «В якому місці відносно меж проїзної частини відбувся первинний контакт між транспортними засобами?», експертним шляхом не представляється можливим;

-висновком експерта №372 від 04.08.2020, відповідно до якого згідно наданої на судово-медичну експертизу медичної документації у ОСОБА_4 , 2005 р.н., виявлені тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням відламків; закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забійною раною лоба, закритим переломом кісток носа зі зміщенням уламків, субкон`юктивальним крововиливом лівого ока, синцями, саднами та забоєм м`яких тканин голови; саден тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, котрі виникли внаслідок ударної дії тупих, твердих предметів, по давності утворення можуть відповідати даті 23.04.2020 року та умовам, зазначеним в описовій частині даної постанови і, в сукупності, як наслідок одного травматичного процесу в умовах дорожньо-транспортної пригоди відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння;

-висновком експерта (судова інженерно-транспортна експертиза) №СЕ-19/125-21/1133-ІТ від 16.02.2021, згідно якого в умовах місця події викладених у постанові за показаннями свідка ОСОБА_23 та свідка ОСОБА_9 відповісти на поставлене питання неможливо через відсутність відповідних комплексів вихідних даних за їх показами. В умовах місця події викладених у постанові та мат. к.п. за показами водія велосипеда водій автопоїзда ОСОБА_9 , з вказаного в постанові моменту виникнення небезпеки для руху (з моменту відкриття (настання) об`єктивної видимості велосипедиста, який рухався у зустрічному напрямку – 67 м), за умов руху з початковою граничною допустимою швидкістю руху 50 км/год, мав технічну можливість зупинити керований ним автопоїзд до місця первинного контакту (місця наїзду, зіткнення) шляхом своєчасного нормативного гальмування, як без зміни напрямку руху, так і за фактичною траєкторією руху; В умовах місця події викладених у постанові за показами свідка ОСОБА_23 та свідка ОСОБА_9 , окрім вимог п. 12.4 ПДР, відповісти на поставлене питання неможливо через відсутність відповідних комплексів вихідних даних за їх показами. В умовах місця події викладених в постанові та мат. к.п. за показами водія велосипеда, водій автопоїзду повинен був діяти в відповідності до технічних вимог п. 12.4, п. 10.1 ПДР. В умовах місця події викладених в постанові в діях водія автопоїзду щодо вибору швидкості руху не менш ніж 74,9-71,3 км/год (що визначено розрахунковим шляхом з показів потерпілого ОСОБА_4 ), 70 км/год (за показами свідка ОСОБА_23 ) та 60-65 км/год (за показами свідка ОСОБА_9 ) вбачається невідповідність технічним вимогам п. 12.4 ПДР щодо гранично допустимої швидкості руху 50 км/год. В умовах події викладених в постанові та мат. к.п. за показами водія велосипеда в діях водія автопоїзду щодо зміни напрямку руху вбачається невідповідність технічним вимогам п. 10.1 ПДР; В умовах місця події водій автомобіля Мазда повинна була діяти в відповідності до технічних вимог п. 12.4, п. 12.3 (з урахуванням визначення терміну «небезпека для руху» п. 1.10) ПДР. В умовах місця події викладених в постанові в діях водія автомобіля Мазда щодо вибору швидкості руху 50 км/год (за її показами від 15.12.2020 ( не вбачається невідповідності технічним вимогам п. 12.4 ПДР щодо гранично допустимої швидкості руху 50 км/год. В умовах місця події викладених в постанові та наданих мат. к.п. визначити відповідність дій водія автомобіля Мазда вимогам п.12.3 (з урахуванням визначення терміну «небезпека для руху» п. 1.10) ПДР неможливо через відсутність відповідного комплексу вихідних даних; В умовах місця події викладених в постанові за показами свідка ОСОБА_23 та свідка ОСОБА_9 відповісти на поставлене питання неможливо через відсутність відповідних комплексів вихідних даних за їх показами. В умовах місці події викладених в постанові та мат. к.п. за показами водія велосипеда, він повинен був діяти в відповідності до вимог п. 1.2, п. 6.6 б), п. 11.14, п. 10.1 ПДР. В умовах місця події, викладених в постанові та мат. к.п. за показами водія велосипеда, в його діях щодо руху велосипедною доріжкою назустріч загальному потоку та подальшому маневруванню праворуч з виїздом на зустрічну смугу руху вбачається невідповідність технічним вимогам п.1.2, п. 6.6 б), п. 11.14 ПДР, і не вбачається невідповідності технічним вимогам п. 10.1 ПДР через те, що за умов виконання водієм автопоїзду вимог п. 12.4, п. 10.1 ПДР, водій велосипеда своїми діями в умовах місця події не утворював водію автопоїзду ні перешкоди, ні небезпеки для руху (докладніше в дослідницькій частині питання 5 даного висновку); В умовах місця події, викладених в постанові за показами свідка ОСОБА_23 та свідка ОСОБА_9 відповісти на поставлене питання, неможливо через відсутність відповідних комплексів вихідних даних за їх показами. В умовах місця події, викладених в постанові та мат. к.п. за показами водія велосипеда, з технічної точки зору, дії водія автопоїзда щодо вбору швидкості руху керованого автомобіля не менш ніж 71,3 км/год зі зміною напрямку руху ліворуч, в яких вбачається невідповідність технічним вимогам п. 12.4, п. 10.1 ПДР, є як необхідною умовою, так і причиною виникнення події даної дорожньо-транспортної пригоди;

-висновком експерта (комплексна судова медико-автотехнічна експертиза) №635 від 01.02.21, за яким, в процесі проведення даної експертизи виникла необхідність отримання результатів огляду транспортних засобів учасників дорожньо-транспортної пригоди (автомобіль «Фольксваген», р.н. НОМЕР_1 з причепом «ПГМФ 8304», р.н. НОМЕР_2 ; автомобіль «Мазда 3», р.н. НОМЕР_4 (KOS 777); велосипед «Україна» б.н.) з приводу чого було направлено запит директору Чернігівського НДЕКЦ та слідчому. Згідно отриманих результатів огляду транспортних засобів виявлено пошкодження панелі правих передніх дверцят автомобіля «Фольксваген» на відстані близько 178-202 см від переднього габариту автомобіля і 45-57 см від поверхні дорожнього покриття та деформацію ободу колеса велосипеда, що згідно висновку інженерно-транспортної експертизи свідчить про первинний контакт між панеллю правих передніх дверцят і переднім колесом велосипеда. Крім того виявлено деформацію панелі нахиленої частини правого брудозахисника щитка причепа «ПГМФ 8304» на відстані 52 см від поверхні дорожнього покриття і 89 см від переднього краю вантажної платформи. При огляді автомобіля «Мазда 3» будь-яких пошкоджень не виявлено, однак в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.04.20р, що має місце в матеріалах кримінального провадження спеціалістом зазначено, що в автомобіля «Мазда 3», р.н. НОМЕР_4 малися деформація лівого крила в районі блок-фари та розбитий передній бампер з лівого боку. Враховуючи те, що при проведенні даної експертизи на автомобілі «Мазда 3» не виявлено пошкоджень, які малися під час огляду місця пригоди від 23.04.2020 року, а також відсутність можливості встановити давність пошкодження брудозахисного щитка причепа, в тому числі і відповідність його ушкодження часу дорожньо-транспортної пригоди, вважаємо неможливим однозначно визначити з якими частинами транспортних засобів і відповідно якими частинами тіла в процесі дорожньо-транспортної пригоди контактував ОСОБА_4 . За наявними даними, отриманими під час проведення експертизи неможливо однозначно визначити, в якому початковому положенні по відношенню до транспортного засобу розташовувався ОСОБА_4 , в момент первинного контакту з ним. Враховуючи викладене вище, вважаємо, за неможливе однозначно висловитись щодо того чи знаходився ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди в динаміці;

Прокурором також були надані суду, за клопотанням сторони захисту, такі письмові документами, які були досліджені під час судового розгляду:

-клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_7 від 10.09.2021, адресованого слідчому, щодо призначення комісійної судово-медичною експертизою тілесних ушкоджень отриманих потерпілим ОСОБА_4 під час ДТП; виключення з повідомлення про підозру неправдивої обставини про допущене саме ОСОБА_24 зіткнення з велосипедом; проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_9 для встановлення обставин скоєння ДТП; визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів кримінального провадження DVD диску з відеозаписом від 23.04.2020 з камери відеоспостереження, яка розташована на приміщенні магазину по вул. Шевченка у м. Чернігові; призначення повторної судової інженерно-транспортної експертизи»;

-повідомлення слідчого про розгляд клопотання від 13.09.2021;

-постанова слідчого про часткову відмову в задоволенні клопотання від 13.09.2021, відповідно до якої слідчим було частково задоволено клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_7 від 10.09.2021, та задоволено в частині визнання речовим доказом DVD диск з відеозаписом від 23.04.2020 з камери відеоспостереження та проведення слідчої дії – слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_9 , в решті відмовлено;

-постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 14.09.2021, відповідно до якого оптичний носій DVD-R диску (VS) 16X №MFP6B5XAO2214654 з відеозаписом від 23.04.2020 року, з камери зовнішнього спостереження, на якому зафіксовано рух велосипедиста ОСОБА_4 по проїзній частині безпосередньо перед ДТП, визнано речовим доказом та долучено його до кримінального провадження;

-DVD-R диск (VS) 16X №MFP6B5XAO2214654 з відеозаписом від 23.04.2020 року;

-протокол перегляду відеозапису від 14.09.2021, відповідно до якого старшим слідчим в присутності понятих було оглянуто відеозапис з DVD-R диску (VS) 16X №MFP6B5XAO2214654, який було надано підозрюваним та його захисником разом з клопотанням для приєднання до кримінального провадження. При перегляді у присутності понятих на службовому комп`ютері DVD-R диску (VS) 16X №MFP6B5XAO221465, на першому файлі, встановлено тип елементу відеозапису 1_01_R_04220143800 mp4, папка розміром 84742 КБ, при розпакуванні якої видно, як ведеться відеозапис камерою зовнішнього спостереження на куту будівлі магазину зі сторони вул. Кленова в бік проїзної частини вул. Шевченка (нерегульованого пішохідного переходу), по якій здійснюється хаотичний рух транспортних засобів зі сторони с. Новоселівка в бік вул. Малиновського та у зворотному напрямку, на якій встановлено число 23.04.2020р та час відеозапису починається з 14:38:00. На 14.:44:17 зафіксовано як по проїзній частині вул. Шевченка зі сторони с. Новоселівка в бік вул. Малиновського проїжджає мікроавтобус світлого кольору з причепом, за яким рухається автомобіль іноземного виробництва червоного кольору, які повернуті правою частиною авто в бік камери та номерних знаків автомобілів не видно. На другому файлі, встановлено тип елементу відеозапису 1_01_R_04220143800 mp4, папка розміром 84742 КБ, при розпакуванні якої видно, як ведеться відеозапис камерою зовнішнього спостереження на куту будівлі магазину зі сторони вул. Кленова в бік проїзної частини вул. Шевченко (нерегульованого пішохідного переходу), по якій здійснюється хаотичний рух транспортних засобів зі сторони с. Новоселівка в бік вул. Малиновського та у зворотному напрямку, на якій встановлено число 23.04.2020 р. та час відеозапису починається з 14:38:00. Та на 14:44:17 зафіксовано як по проїзній частині вул. Шевченка зі сторони с. Новоселівка в бік вул. Малиновського проїжджає мікроавтобус світлого кольору з причепом, за яким рухається автомобіль іноземного виробництва червоного кольору, які повернуті правою частиною авто в бік камери та номерних знаків не видно. На третьому файлі, встановлено тип елементу відеозапису 1_05_R_042020144100 mp4, папка розміром 7976 КБ, при розпакуванні якої видно, як ведеться відеозапис камерою зовнішнього спостереження на куту будівлі магазину, на якій встановлено число 23.04.2020р та час відеозапису починається з 14:41:00. Та на 14:44:12 по 14:44:18 зі сторони вул. Шевченко в бік проїзної частини від вул. Кленової в бік вул. Малиновського по тротуару у зустрічному напрямку транспорту рухається велосипедист, який при виїзді з тротуару на перехресті ОСОБА_25 виїжджає на проїзну частин вул. Шевченко та по велосипедній доріжці продовжує рух, хитаючись з боку в бік та при наближенні до клумби, на якій встановлено біг-борд, 14:44:18 змінює напрямок руху в бік іншої смуги руху та виїжджає за границі відео фіксації. Та на 14:44:21 зафіксовано як на проїзну частину падає велосипед, поруч з яким зупиняється легковий автомобіль номерних знаків не видно, а далі попереду за перехрестям вул. Шевченко-Кленова зупинився мікроавтобус з причепом із-за керма якого вийшов чоловік та побіг у зворотному напрямку в бік падіння велосипеда, номерних знаків автомобілів не видно;

Крім того, за клопотанням сторони захисту до матеріалів кримінального провадження долучено та досліджено:

-ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.10.2021 року, відповідно до якої було задоволено клопотання підозрюваного ОСОБА_26 та призначено повторну судову інженерно-транспортну експертизу за експертною спеціальністю: 10.1 Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод, для виконання якої залучити експертів Чернігівського відділення КНДІСЕ. Відповідно до повідомлення №4798/21-24 від 03.02.2022 про неможливість надання висновку судової автотехнічної експертизи у кримінальному провадженні №12020270010002750 від 23.04.2020, 08.20.2021 до Чернігівського відділення КНДІСЕ при супровідній заяві сторони по справі ОСОБА_9 надійшла ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.10.2021 про призначення судової повторної інженерно-транспортної експертизи без матеріалів справи, 25.10.21 слідчому судді Деснянського районного суду м. Чернігова направлено лист з запитом щодо процесуального визначення призначеної автотехнічної експертизи; 29.11.21 до Чернігівської окружної прокуратури направлено лист з проханням надати матеріали кримінального провадження; 20.12.21 в Чернігівське відділення КНДІСЕ надійшли матеріали зазначеного вище кримінального провадження; 13.01.22 в Чернігівську окружну прокуратуру направлено клопотання експерта про надання додаткових вихідних даних; 28.01.22 з Чернігівської окружної прокуратури отримано лист, яким рекомендовано клопотання експерта щодо надання експертній установі матеріалів кримінального провадження та додаткових вихідних даних, спрямувати до Деснянського районного суду м. Чернігова, у якому 26.10.21 призначено до розгляду дане кримінальне провадження. На теперішній час клопотання експерта щодо надання додаткових вихідних даних не задоволено, матеріали кримінального провадження до Чернігівського відділення Київського НДІ судових експертиз не надійшли (т.1 а/с 150-161);

-висновок експерта №006-02(Е)/22 від 05.05.2022 за результатами проведення автотехнічної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди у кримінальному провадженні №12020270010002750, внесеному до ЄРДР 23.04.2020, згідно якого небезпека для руху водію автомобіля марки «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_1 з причепом «ПГМФ» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_9 при дорожньо-транспортній пригоді з велосипедистом ОСОБА_4 , яка сталась 23 квітня 2020 року в районі будинку №280 по вул. Шевченка у м. Чернігові, з технічної точки зору виникає з моменту зміни напрямку руху велосипедиста ОСОБА_4 менш ніж за 2 секунди до моменту контакту із вказаним автомобілем; В умовах даної дорожньо-транспортної ситуації водій автомобіля «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_1 з причепом «ПГМФ» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_9 не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль з моменту виникнення небезпеки для руху до місця наїзду (зіткнення) шляхом застосування своєчасного гальмування, виходячи з показів ОСОБА_9 , які не позбавлені технічної спроможності, навіть у разі руху керованого ним транспортного засобу зі швидкістю 50 км/год – максимально допустимою в населеному пункті. Вирішити вказане питання за показами велосипедиста ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_23 експертним шляхом не є можливим з підстав, викладених у дослідницькій частині висновку; В умовах даної дорожньо-транспортної ситуації водій автомобіля «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_1 з причепом «ПГМФ» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_9 при виборі швидкості руху транспортного засобу в місці скоєння пригоди в межах населеного пункту повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.4, п. 12.9 б) ПДР України, а з моменту виникнення небезпеки для руху, пов`язаної зі зміною напрямку руху велосипедиста – у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України; В умовах досліджуваної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_23 (Білоус) при виборі швидкості руху з технічної точки зору повинна була діяти у відповідності до вимог п.12.4 ПДР України, а з моменту виникнення небезпеки для руху, пов`язаною зі зміною напрямку руху велосипедиста – у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України. Встановити чи відповідають дії водія ОСОБА_23 вимогам п. 12.4, п. 12.3 ПДР України експертним шляхом не є можливим з підстав, викладених в дослідницькій частині висновку; В умовах даної дорожньо-транспортної ситуації велосипедист ОСОБА_4 з технічної точки зору повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 6.6 б), 11.14, 10.1 ПДР України. Виходячи із зафіксованих в наданих матеріалах кримінального провадження та відеозаписах обставин дії велосипедиста ОСОБА_4 , пов`язані з рухом поблизу лівого краю проїзної частини з подальшою зміною напрямку руху праворуч та перетином проїзної частини перед транспортним засобом, який рухався проїзною частиною в межах своєї смуги руху на відстані, яка не дозволяла його водію зупинитися до траєкторії руху велосипедиста, з технічної точки зору не відповідали вимогам п.п. 6.6 б), 11.14, 10.1 ПДР України;

-CD-диск з електронними фотографіями, які зроблені ОСОБА_9 на власний мобільний телефон на місці дорожньо-транспортної пригоди;

-письмові пояснення ОСОБА_16 від 20.09.2023 року, якого в подальшому, під час судового розгляду справи 13.11.2023, за клопотанням сторони захисту, було допитано судом в якості свідка.

Крім того, судом, за клопотанням сторони захисту, у кримінальному провадженні 12.03.2024 було призначено комісійну комплексну автотехнічну, фототехнічну та відеотехнічну експертизу механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. 15.04.2024 року ухвалою суду було зокрема задоволено клопотання прокурора та поставлено на вирішення експертам додаткові питання, зазначені прокурором.

Відповідно до висновку експертів №307/24-24/7913/24-35 від 20.08.2025, за результатами проведення комісійної комплексної судової автотехнічної, фототехнічної та відеотехнічної експертизи механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди, виходячи з досліджуваного файлу відеозапису з назвою «1_01_R_042020143800.mp4» розрахункова середня швидкість руху автомобіля Volkswagen Transporter д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 з причепом ПГМФ д.н. НОМЕР_2 , на ділянці дороги (позиція 1- позиція 2, позиція 3 – позиція 4) складає Vср ? 61 км/год. У змодельованій дорожній ситуації з технічної точки зору для водія ОСОБА_9 реальна небезпечна обстановка настає з моменту зміни напрямку руху велосипедиста у напрямку траєкторії руху мікроавтобуса д.н. НОМЕР_1 з легковим причепом марки ПГМФ д.н. НОМЕР_2 ; За прийнятої моделі розвитку подій на місці ДТП у водія мікроавтобуса Volkswagen Transporter д.н. НОМЕР_1 з легковим причепом ПГМФ д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_9 не було технічної можливості застосуванням екстреного гальмування з моменту виникнення небезпечної дорожньої обстановки зупинити керований транспортний засіб до моменту первинного зіткнення з велосипедистом. За середньої швидкості руху мікроавтобуса 61 км/год водій ОСОБА_9 на момент первинного контакту з велосипедистом мав технічну можливість лише привести в дію гальмівну систему керованого мікроавтобуса (реально почати знижувати швидкість руху); У змодельованій у вступній частині експертного висновку дорожній обстановці водій ОСОБА_9 з метою забезпечення безпеки дорожнього руху при наближенні до місця ДТП повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.4 ПДР, а з моменту виникнення небезпечної дорожньої обстановки у відповідно до п. 12.3 ПДР. Його дії з технічної точки зору не відповідають вимогам п. 12.4 ПДР та не суперечать вимогам п. 12.3 ПДР; У змодельованій дорожній обстановці водій автомобіля Mazda повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.4, 13.1 (в частині дотримання безпечної дистанції від переднього мікроавтобуса з причепом), а після виникнення небезпеки для руху (поява у полі зору велосипедиста після його контакту з причепом) відповідно до вимог п. 12.3 ПДР. Фактична дистанція між автомобілем Mazda та мікроавтобусом при наближенні їх до місця ДТП була безпечною з технічної точки зору. За прийнятої моделі розвитку подій на місці ДТП і середньої швидкості руху автомобіля Mazda 61 км/год водій ОСОБА_23 не мала технічної можливості привести в дію гальмівну систему керованого транспортного засобу (почати реально знижувати швидкість руху) в момент появи велосипедиста в її полі зору. Іншими словами, її дії не можуть суперечити вимогам п. 12.3 ПДР в частині негайного застосування екстреного гальмування при виникненні небезпеки; У змодельованій дорожній обстановці з метою створення безпечних умов для руху велосипедист ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 1.2, 11.14, 10.1 ПДР з урахуванням вимог п. 6.7 ПДР. Невідповідність дій велосипедиста вимогам п. 1.2, 11.14 ПДР створювала потенційну небезпеку як для самого велосипедиста, так і для інших учасників дорожнього руху. Невідповідність дій велосипедиста вимогам п. 10.1 ПДР створювала реальну небезпеку як для самого велосипедиста, так і для інших учасників дорожнього руху, що в кінцевому результаті призвело до виникнення аварійної дорожньої обстановки; За прийнятої моделі розвитку подій на місці ДТП і допустимої в населеному пункті швидкості 50 км/год у водія мікроавтобуса Volkswagen Transporter д.н. НОМЕР_1 з легковим причепом ПГМФ д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_9 не мав технічної можливості застосуванням екстреного гальмування з моменту виникнення небезпечної дорожньої обстановки уникнути зіткнення з велосипедистом. За прийнятих вище умов зіткнення мікроавтобуса і велосипедиста станеться як при фактичній швидкості мікроавтобуса 61 км/год, так і при допустимій швидкості в населеному пункті 50 км/год. Тобто, невідповідність дій водія мікроавтобуса ОСОБА_9 вимогам п. 12.4 ПДР не знаходиться у причинному зв`язку з настанням події даної ДТП.

Сторона захисту вважає, що у діях ОСОБА_9 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме відсутня об`єктивна сторона злочину, що також доведено не лише наданими письмовими доказами і показаннями свідків як сторони захисту, так і сторони обвинувачення, а і долученими стороною захисту до матеріалів кримінального провадження документами, а також висновком експертів №307/24-24/7913/24-35 від 20.08.2025.

До того ж, стороною захисту в судовому засіданні зазначалось про недопустимість досліджених доказів сторони обвинувачення, оскільки докази здобуті з порушенням норм КПК України. Так, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.04.2020 року, з додатками до нього - схемою та ілюстративною таблицею, містить фіксацію автомобіля марки Mazda 3, р.н. НОМЕР_5 , який мав пошкодження, які вказують на його об`єктивну причетність до даної ДТП. За клопотанням сторони захисту судом робився запит щодо отримання фотографій в цифровому вигляді, які проводились під час огляду місця ДТП, однак за отриманою відповіддю такі не збереглися. В подальшому стороною захисту долучено CD-диск з фотографіями, зробленими ОСОБА_9 на власний мобільний телефон на місці ДТП, з яких вбачається наявність пошкоджень на автомобілі Mazda 3, р.н. НОМЕР_5 , слідів речовини бурого кольору, які також зафіксовано і в протоколі огляду місця ДТП, однак у такому не зафіксовано осип уламків пластику від автомобіля, хоча на фотографіях, зроблених ОСОБА_9 , такі наявні. Огляд місця ДТП проведено поверхнево, без фіксації всіх слідів. Поняті, хоча і зазначені у протоколі, однак фактично участь під час огляду не приймали. Не зважаючи на наявність слідів пошкодження на автомобілі Mazda 3, що вказують на його причетність до даної ДТП, слідчий ОСОБА_12 того ж дня повернув автомобіль власнику ОСОБА_27 під розписку, яка наявна в матеріалах справи, арешт на транспортний засіб не накладався, а в подальшому, під час проведення комплексної медико-автотехнічної експертизи №635 від 16.12.2020 було встановлено, шо при огляді автомобіля Мазда 3 будь-яких пошкоджень не виявлено, тобто автомобіль було відремонтовано до експертизи. З урахуванням вказаних обставин, протокол огляду місці ДТП та додаток до нього у вигляді схеми, складені з порушенням порядку, передбаченому КПК України та з врахуванням зазначених недоліків, на підставі ст. 99 КПК України є неналежним та недопустимим доказом і не може бути доказом винуватості ОСОБА_9 . Крім того, висновок експерта №СЕ-19/125-21/1133-ІТ було проведено за завідомо хибними даними, оскільки не було враховано відеозапис з місця ДТП, що призвело до проведення розрахунків по технічно неспроможній моделі розвитку механізму ДТП, вказаного потерпілим ОСОБА_4 . Згідно слідчого експерименту, проведеного за участі потерпілого, відстань, яку він подолав з моменту зміни напрямку руху до місця контакту з автомобілем складає t1 – 2.95 сек, t2 – 3.10 сек, t3 – 3.05 сек, разом з тим, з відеозапису «1_05_r_042020144100» та протоколу перегляду відеозапису від 14.09.2021 час з моменту зміни напрямку руху велосипедиста до моменту вже падіння велосипеда становить 3 сек., при цьому ОСОБА_4 на слідчому експерименті вказав інший час, що вказує на технічну неспроможність його показів, наданих в ході даної слідчої дії. Вказані ОСОБА_4 коливання його під час руху на велосипеді через наявну у нього металеву каністру з 10 л пального, рух «зигзагоподібно» з коливаннями при амплітуді 1 м з одного боку в інший, також спростовується вказаним відеозаписом, з якого видно, що велосипедист рухається прямолінійно в межах смуги, загальна ширина якої 1.5 м згідно схеми, а потім відеозапис фіксує різку зміну напрямку руху того вправо. Наявні відеозаписи у справі спростовують покази ОСОБА_4 надані під час слідчого експерименту. До того ж, допитаний в суді в якості свідка ОСОБА_14 , вказаний у протоколі слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_4 , повідомив, що він є знайомим та товаришем потерпілого, і саме він виконував експериментальні заїзди на велосипеді. Тобто ОСОБА_14 був задіяний на слідчому експерименті в якості велосипедиста-демонстратора, а тому він не міг бути понятим. Сам ОСОБА_4 під час допиту його в суді вказав, що другого понятого не було під час проведення слідчого експерименту. Сумнівні показання неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 , викладені у протоколі слідчого експерименту, при проведенні якого також допущено порушення норм КПК України, з урахуванням положень ч.4 ст. 95 КПК України не може бути доказом винуватості ОСОБА_9 . З огляду на вказане, слідчий експеримент у якому розрахунки проведено по неправильним вихідним даним, вказаним потерпілим ОСОБА_4 і спростовуються наявним відеозаписом у матеріалах справи, та похідний від нього доказ у вигляді висновку експерта №СЕ-19/125-21/1133-ІТ, об`єктивно викликають сумнів щодо їх достовірності і точності та відповідно породжують застосування доктрини «плодів отруйного дерева». Згідно висновку експертів №307/24-24/7913/24-35 від 20.08.2025 ні при допустимій швидкості руху у населеному пункті 50 км/год ні при фактичній 61 км/год водій ОСОБА_9 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_4 і його дії не перебувають в причинному зв`язку з настанням ДТП, що і підтвердив в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 .

Сторона обвинувачення поставила під сумнів висновок експерта №006-02(Е)/22 від 05.05.2022, наданий стороною захисту, вказавши, що експерт ОСОБА_28 при проведенні даної експертизи вийшов за межі наявних у нього спеціальних знань і присвоєної в установленому порядку кваліфікації судового експерта з правом проведення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», що стало причиною надання ним необґрунтованого висновку. Також, прокурор щодо висновку експертів №307/24-24/7913/24-35 від 20.08.2025 що за результатами проведення комісійної комплексної автотехнічної та відеотехнічної експертизи обставин події ДТП зауважив, що вихідні дані даної експертизи суперечать показанням ОСОБА_9 щодо його дій у розвитку події ДТП, вказуючи на причетність до даної ДТП також і автомобіля Мазда ОСОБА_9 надавав у суді пояснення щодо пошкоджень на причепі, які були ще до події ДТП, однак вказане суперечить даному висновку експерта, в якому зазначено про отримання деформації під час ДТП, та підтверджується висновком №635 медико-автотехнічної експертизи. Вказані показання ОСОБА_9 навмисно направлені на надання неправдивих відомостей, які, у подальшому, використовувались для проведення експертних досліджень та надання необґрунтованих висновків у зв`язку з цим. Стороною захисту заперечуються показання ОСОБА_4 щодо його хитання з боку в бік через наявність каністри з бензином, однак у даному висновку експертів чітко зазначено про таке експертом-відеотехніком у дослідницькій частині, а отже вказане мало бути враховано експертом при здійсненні розрахунків бокового інтервалу між автомобілем і велосипедом, однак цього зроблено не було. Також суттєвим є те, що в кожному з досліджуваних висновків експерта зазначено, що велосипедист ОСОБА_4 порушує правила дорожнього руху, а тому ОСОБА_9 , маючи посвідчення водія, повинен знати і розуміти, що ОСОБА_4 рухається з порушенням ПДР, і при змодельованій ситуації, в якій ОСОБА_9 , рухаючись з порушенням швидкісного режиму у місті бачить як йому назустріч рухається по його ж смузі руху велосипедист з порушенням ПДР, та ще й коливається зі сторони в сторону, зобов`язаний був сприймати цю обставину як небезпеку для руху, а отже і реагувати на таку небезпеку у відповідності до п.12.3 ПДР, чого ним зроблено не було. Вказуючи на порушення експертом проведених замірів габаритів машини, неврахування ширини нанесеної розмітки, покачування ОСОБА_4 з боку в бік, невірні заміри габаритів велосипеда, прокурор зазначає, що якби такі було проведено об`єктивно, то інтервал між автомобілем і велосипедом не міг бути безпечним, що у свою чергу давало б підстави ОСОБА_9 визначити велосипедиста як небезпеку для руху і зобов`язувало б його до реагування у порядку, визначеному п.12.3 ПДР, чого ним зроблено не було. Вказані недоліки дають підстави вважати, що висновок експерта є необ`єктивним та складеним за очевидними порушеннями вимог чинного законодавства, а тому просив визнати висновки експертів №006-02(е)/22 від 05.05.2022 та №307/24-24/7913/24-35 від 20.08.2025 недопустимими доказами у зв`язку з їх суперечливістю встановленим обставинам під час судового розгляду.

Оцінивши всі зібрані по справі та досліджені у судовому засіданні докази з точки зору їх допустимості, достовірності та належності, враховуючи позицію сторони захисту щодо невизнання вини обвинуваченим та щодо недопустимості зібраних на досудовому розслідуванні доказів, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, не доведено з таких підстав.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, здобутих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною першою статті 9 КПК України закріплено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч.2 і ч.4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до п.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року №12-рп/2011, статей 17, 373 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком, який не може ґрунтуватися на припущеннях; при цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію закріплених у ст. 7 КПК України таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.

Пунктами 1 і 2 ч.1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), необхідно оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (п.53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 року), і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність і точність (п.86 рішення ЄСПЛ у справі «Вєренцов» проти України від 11.07.2013 року).

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат і обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (ч. 1 і ч. 2 ст. 92 КПК України).

Всебічно дослідивши всі обставини даного кримінального провадження та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки частина із них здобута з істотним порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

З рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Стороною захисту ставився під сумнів протокол огляду місця ДТП від 23.04.2020 та додатків до нього, оскільки у такому не зафіксовано осип уламків пластику від автомобіля Mazda 3, хоча на фотографіях, зроблених ОСОБА_9 такі наявні; огляд місця ДТП проведено поверхнево, без фіксації всіх слідів, а поняті, хоча і зазначені у протоколі, однак фактично участь під час огляду не приймали.

У відповідності до ч.1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних.

Згідно з ч.3 ст. 237 КПК України, для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Таким чином, коло осіб, що можуть бути запрошені для участі в огляді визначено ч.3 ст. 237 КПК України.

Згідно з положеннями ч.7 ст. 223 КПК України, слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Як вбачається з положень ст. 237 КПК України, для участі в огляді можуть бути запрошені спеціаліст та поняті, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне, водночас, їх участь не є обов`язковою.

Враховуючи те, що чинний КПК України не містить імперативної норми щодо обов`язкового проведення огляду місця події з залученням понятих, тому та обставина, що понятий підтвердив свою присутність на місці ДТП протягом нетривалого часу і проставлення свого підпису до внесення всіх даних до протоколу огляду місця ДТП, не свідчить про отримання доказу внаслідок істотного порушення конституційних прав та свобод людини, а тому підстав для визнання доказу недопустимим немає. Тим паче протокол підписаний слідчим, понятими, спеціалістом та самим ОСОБА_9 без жодних зауважень.

В зв`язку з чим суд, суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний доказ є належним та допустимими, оскільки він був отриманий у порядку, визначеному чинним КПК України. Однак, сам по собі або ж у сукупності з іншими доказами, не є достатнім для прийняття рішення щодо винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Отже, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 про визнання даного доказу, поданого прокурором, недопустимим, не підлягає до задоволення, оскільки судом не встановлено очевидної недопустимості того, у відповідності до ст. 89 КПК України.

Покладене в основу обвинувачення твердження про порушення ОСОБА_9 вимог п. 2.3 б, п. 12.1, п. 12.3, п. 12.4 ПДР ґрунтується, насамперед, на висновку експерта №СЕ-19/125-21/1133-ІТ від 16.02.2021 року, складеного за результатами постанови слідчого від 05.02.2021 про проведення судової інженерно-транспортної експертизи, в якій зазначені вихідні дані, в основу яких покладено дані з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.04.2020, висновок експерта №216 від 04.06.2020, дані слідчих експериментів від 01.12.2020 року з потерпілим ОСОБА_4 та від 15.12.2020 за участі свідка ОСОБА_23 , яким вимірювалась ймовірна швидкість потерпілого та швидкість транспортного засобу під керуванням ОСОБА_9 на момент події, а також покази свідка ОСОБА_29 та свідка ОСОБА_9 , проведених під час досудового розслідування.

Так, за висновком експерта №СЕ-19/125-21/1133-ІТ від 16.02.2021 року водій ОСОБА_9 мав технічну можливість зупинити керований ним автопоїзд до місця первинного контакту (місця наїзду, зіткнення) шляхом своєчасного нормативного гальмування, як без зміни напрямку руху, так і за фактичною траєкторією руху; в умовах місця події викладених в постанові та мат. к.п. за показами водія велосипеда, водій автопоїзду повинен був діяти в відповідності до технічних вимог п. 12.4, п. 10.1 ПДР; в умовах місця події викладених в постанові в діях водія автопоїзду щодо вибору швидкості руху не менш ніж 74,9-71,3 км/год (що визначено розрахунковим шляхом з показів потерпілого ОСОБА_4 ), 70 км/год (за показами свідка ОСОБА_23 ) та 60-65 км/год (за показами свідка ОСОБА_9 ) вбачається невідповідність технічним вимогам п. 12.4 ПДР щодо гранично допустимої швидкості руху 50 км/год.; в умовах події, викладених в постанові та мат. к.п. за показами водія велосипеда, в діях водія автопоїзду щодо зміни напрямку руху вбачається невідповідність технічним вимогам п. 10.1 ПДР; в умовах місця події, викладених в постанові та мат. к.п. за показами водія велосипеда, він повинен був діяти в відповідності до вимог п. 1.2, п. 6.6 б), п. 11.14, п. 10.1 ПДР; в умовах місця події, вкладених в постанові та мат. к.п. за показами водія велосипеда, в його діях щодо руху велосипедною доріжкою назустріч загальному потоку та подальшому маневруванню праворуч з виїздом на зустрічну смугу руху вбачається невідповідність технічним вимогам п.1.2, п. 6.6 б), п. 11.14 ПДР, і не вбачається невідповідності технічним вимогам п. 10.1 ПДР через те, що за умов виконання водієм автопоїзду вимог п. 12.4, п. 10.1 ПДР, водій велосипеда своїми діями в умовах місця події не утворював водію автопоїзду ні перешкоди, ні небезпеки для руху (докладніше в дослідницькій частині питання 5 даного висновку); в умовах місця події викладених в постанові та мат. к.п. за показами водія велосипеда, з технічної точки зору, дії водія автопоїзда щодо вибору швидкості руху керованого автомобіля не менш ніж 71,3 км/год зі зміною напрямку руху ліворуч, в яких вбачається невідповідність технічним вимогам п. 12.4, п. 10.1 ПДР, є як необхідною умовою, так і причиною виникнення події даної дорожньо-транспортної пригоди.

За висновком цієї ж експертизи №СЕ-19/125-21/1133-ІТ від 16.02.2021 року на кожне з питань, поставлених перед експертом, останнім зазначено, що в умовах місця події, викладених у постанові за показаннями свідка ОСОБА_23 та свідка ОСОБА_9 , відповісти неможливо через відсутність відповідних комплексів вихідних даних за їх показами.

На думку суду, слідчий експеримент проводився слідчим з суттєвими недоліками, без належної перевірки та аналізу їх результатів, наслідком чого є неповнота та необ`єктивність встановлених обставин дорожньо-транспортної пригоди під час досудового розслідування.

Під час проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_4 від 01.12.2020 року, зокрема було проведено три заїзди потерпілим на велосипеді як і в умовах події, без зупинки у місці зіткнення і час долання такої відстані при вимірюванні секундоміром: t1 – 2.95 сек, t2 – 3.10 сек, t3 – 3.05 сек. Зазначений слідчий експеримент не може визнаватись належним та допустимим доказом, оскільки в судовому засіданні під час допиту свідка ОСОБА_14 було встановлено, що останній зазначений у протоколі слідчої дія як понятий, однак фактично виконував роль спеціаліста (велосипедиста-демонстратора), здійснюючи експериментальні заїзди, так як останній суду показав, що він надавав свій велосипед для проведення слідчого експерименту, потерпілий показував як він їхав, а він виконував; спочатку прямо, потім під кутом. Потерпілий ОСОБА_4 під час повторного його допиту в суді показав, що на слідчому експерименті відтворювали події, він зазначав, як рухався. Отже, під час встановлення результату слідчого експерименту не проведено аналізу та не піддавались перевірці пояснення ОСОБА_4 на предмет правдивості та достовірності його свідчень щодо часу долання ним відстані до місця зіткнення, оскільки особисто він на слідчому експерименті заїзди на велосипеді не робив, у протоколі слідчої дії відсутні дані про залучення статиста (велосипедиста-демонстратора), таким виступав один з понятих. Більш того, відсутні і дані, за якими можна було б встановити, що зріст і вага ОСОБА_14 є такими ж чи наближеними до антропометричних даних потерпілого ОСОБА_4 , відсутні дані, що заміри часу долання відстані відбувались коли у ОСОБА_14 мався металевий рюкзак, у якому перебувало 10 л пального, тобто, що така слідча дія проводилась з достатньою точністю. Зазначені розбіжності свідчать про те, що слідчий ретельно не перевірив отримані в результаті слідчого експерименту відомості, не аналізував на предмет ймовірності вихідні дані для інженерно-транспортного дослідження, призначаючи експертизу. Крім того, поняті – це сторонні особи, яких запрошують працівники органів досудового розслідування бути присутніми при проведенні обшуку, виїмки, огляду, пред`явленні осіб і предметів для впізнання, відтворенні обстановки і обставин події (слідчий експеримент), опису майна, які засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі слідчої дії виконаним діям. Разом з тим, ОСОБА_14 суду показав, що саме він виконував заїзди на велосипеді, а не потерпілий, а даних про залучення спеціаліста протокол слідчої дії не містить, тоді як понятий не може бути залучений до таких дій, оскільки такий лише є присутнім при проведенні слідчої дії і засвідчує своїм підписом відповідність записів у протоколі, і аж ніяк не виконує роль велосипедиста-демонстратора. При чому в даному протоколі слідчого експерименту зазначено про виконання заїздів саме потерпілим ОСОБА_4 .

Окрім того, за показаннями законного представника потерпілого ОСОБА_5 , остання не була присутня під час вказаної слідчої дії, хоча у протоколі відображено протилежне. Остання в суді вказала, що її не було на слідчому експериментів, проведеному за участі її сина ОСОБА_4 .

З урахуванням викладеного, не припустимо вважати результати слідчого експерименту достовірними. Підсумовуючи зазначене вище, суд вважає протокол слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_4 від 01.12.2020 року та, відповідно, його результати (т.1 а/с 215-217) є неналежним доказом у справі.

В силу вимог ст. 87 КПК України та доктрини «плодів отруєного дерева», яка сформульована у рішеннях Європейського суду з прав людини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

Зокрема, як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

У висновку судової експертизи №СЕ-19/125-21/1133-ІТ від 16.02.2021 року були використані вихідні дані, отримані в результаті слідчого експерименту, який визнаний неналежним доказом, а тому керуючись принципом «плодів отруєного дерева», висновок такої судової експертизи є недопустимим доказом і не суд не враховує його при прийнятті рішення.

Твердження сторони обвинувачення на те, що саме даний висновок №СЕ-19/125-21/1133-ІТ від 16.02.2021 року є правдивим, оскільки саме такий вказує, що у діях ОСОБА_9 мають місце порушення вимог п.п. 12.4, 10.1 ПДР, що стали причиною ДТП, а ОСОБА_9 мав технічну можливість зупинити автомобіль до первинного контакту з велосипедом під керуванням потерпілого ОСОБА_4 , тоді як наданий стороною захисту висновок експерта №006-02(Е)/22 від 05.05.2022 складений з порушенням вимог Закону України «Про судову експертизу» та КПК України, оскільки судовий експерт вийшов за межі наявних у нього спеціальних знань і присвоєної йому кваліфікації, а висновок №307/24-24/7913/24-35 від 20.08.2025, складений за результатами комісійної комплексної судової автотехнічної, фототехнічної та відеотехнічної експертизи механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди має значні недоліки, а тому є необ`єктивним та складеним з очевидними порушеннями вимог чинного законодавства, суд вважає неспроможними виходячи з наступного.

Так, однією із засад кримінального провадження, закріпленою у п.15 ч.1 ст. 7 КПК, є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин 13 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Законодавець, передбачивши у ч.2 ст. 101 КПК право сторони захисту надати суду висновок експерта, тим самим передбачив і обов`язок суду його розглянути у сукупності з іншими доказами.

Суд наголошує, що у кримінальних провадженнях, які стосуються ДТП, експертне дослідження може вплинути на остаточне рішення або позначитися на остаточному рішенні суду. Тому право захисту спростовувати висновки експертів, надані обвинуваченням, за допомогою іншого висновку, наданого захистом, має бути забезпечене судом.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, з метою забезпечення дотримання принципу змагальності сторін за клопотанням захисника ОСОБА_9 суд долучив до матеріалів кримінального провадження висновок судового експерта ОСОБА_28 за результатами проведення автотехнічної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди від 05 травня 2022 року №006-02(Е)/22, підготовлений за заявою захисника ОСОБА_7 .

За приписами ст. 243 КПК України сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов`язкової.

Вказана автотехнічна експертиза з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди від 05 травня 2022 року №006-02(Е)/22 проведена за дорученням сторони захисту, яка має повноваження доручати експертам проведення експертиз, до яких відповідно до приписів ст. 242 КПК, які переважають над приписами інших законів і підзаконних нормативних актів в частині визначення змісту і обсягу права на захист в кримінальному провадженні, належать автотехнічні експертизи.

Посилання сторони обвинувачення на те, що у експерта ОСОБА_28 відсутні спеціальні знання і останньому не присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», за відсутності доказів на підтвердження таких, не заслуговують на увагу. Більш того, у сторони обвинувачення було достатньо часу для здобуття таких з часу залучення даного висновку до матеріалів справи за клопотанням сторони захисту до завершення судового розгляду

Між тим, суд враховує і пояснення представника потерпілого – адвоката ОСОБА_6 , наданих ним в судовому засіданні 08.03.2023, відповідно до яких останній вважав даний висновок спроможним, оскільки такий має відповідь на 5 питання щодо моменту виникнення небезпеки. При цьому прокурор не ставить під сумнів, що за тими документами, які є в матеріалах справи, можна визначити як об`єкти, доручені стороною захисту експерту для дослідження, так і питання, порушені перед ним.

Суд звертає увагу на те, що сторона захисту протягом досудового розслідування ставила під сумнів вихідні дані, отримані за результатом слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_4 , про що зазначала у клопотанні, поданому слідчому. Сторона захисту просила провести ряд слідчих дій, зокрема і слідчого експерименту за участі ОСОБА_9 , долучила диск з відеозаписом від 23.04.2020 з камери відеоспостерження, яка розташована на магазині по вул. Шевченка у м. Чернігові, та після проведення слідчого експерименту та дослідження відеозапису просила призначити повторну судову інженерно-транспортну експертизу. Однак, слідчий, задовольнивши таке клопотання частково, в частині долучення диску з відеозаписом та проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_9 , необґрунтовано відмовив у призначенні повторної судової інженерно-транспортної експертизи. Так, ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова 04.10.2021 було частково задоволено клопотання підозрюваного ОСОБА_9 та призначено у справі повторну судову інженерно-транспортну експертизу за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», разом з тим сторона обвинувачення, будучи обізнаною про вказане рішення суду і про отримання експертною установою даної ухвали суду, направивши обвинувальний акт до суду, під час підготовчого судового засідання не зазначила про наявність клопотання експерта, що позбавило можливості експертній установі провести таку.

Оцінивши всю сукупність наданих та безпосередньо досліджених під час судового розгляду доказів сторони обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що під час досудового розслідування не були встановлені всі обставини, що мають суттєве значення для даного кримінального провадження, у зв`язку із чим діям водіїв, зокрема ОСОБА_9 , була надана однобічна оцінка.

Враховуючи вказане, сторона захисту самостійно звернулась до судового експерта ОСОБА_28 щодо проведення автотехнічної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди, надавши йому копії матеріалів кримінального провадження, відеозаписи, копію ухвали слідчого судді та фотознімки автомобіля «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_1 з вимірюванням його габаритної довжини.

Отже, суд відхиляє як необґрунтовані відповідні доводи прокурора, а тому з цих підстав немає підґрунтя визнавати висновок №006-02(Е)/22 від 05 травня 2022 року недопустимим доказом за доводами сторони обвинувачення.

Поряд з цим, суд приймає до уваги висновок №307/24-24/7913/24-35 від 20.08.2025, складений за результатами комісійної комплексної судової автотехнічної, фототехнічної та відеотехнічної експертизи механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди, та покладає саме його в основу виправдувального вироку.

Завданням суду в контексті приписів статей 91, 94, 370, 373, 374 КПК є синтез отриманих при дослідженнях результатів з метою перевірки версій сторін провадження на предмет їх обґрунтованості та відповідності здобутим фактичним даним із різних процесуальних джерел доказів. За наявності не усунутих істотних і вагомих суперечностей між висновками експертів суд не позбавлений можливості застосувати повноваження, визначені статтями 332, 242 КПК, та призначити необхідні для розв`язання завдань кримінального провадження експертизи.

За приписами кримінального процесуального закону висновок експерта не має наперед встановленої сили, не має переваг перед іншими доказами, виключної обов`язковості для суду й оцінюється разом з іншими доказами за правилами ст. 94 КПК, водночас закон прямо вказує на необхідність мотивування незгоди із ним (п. 10 ст. 101 КПК).

За нормативним визначенням об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, складається з: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, суспільно небезпечних наслідків, причинного зв`язку між порушенням і наслідками. Відсутність хоча б одного з елементів об`єктивної сторони виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності.

При виявленні причинного зв`язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху (тобто й велосипедиста), що також може виключити відповідальність водія.

Крім того, при вирішенні питання про причинний зв`язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має.

Суд звертає увагу на те, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу кримінального правопорушення, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеню участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.12.2021 справа №487/4245/18 провадження № 51-3880км21, показання обвинуваченого є не лише джерелом доказів, а й засобом захисту ним своїх інтересів, вони мають бути ретельно перевірені й оцінені судом. Якщо обвинувачений посилається на обставини, що свідчать про його невинуватість, то встановити або спростувати такі обставини повинна сторона обвинувачення. Показання обвинуваченого підлягають оцінці за тими ж правилами, що й усі докази, наявні у матеріалах кримінального провадження..

Так, сторона захисту протягом досудового розслідування заперечувала проти встановлених слідчим експериментом, проведеним за участі потерпілого ОСОБА_4 , даних, не погоджувалась з висновком експертизи №СЕ-19/125-21/1133-ІТ від 16.02.2021 року, проведеним за наданими під час слідчого експерименту даними потерпілим ОСОБА_30 , про що зазначала у відповідному клопотанні, з яким звернулась до слідчого, заперечувала про таке і під час судового розгляду справи, вказуючи на відсутність у водія ОСОБА_9 технічної можливості уникнути зіткнення з велосипедистом, прохання на досудовому розслідуванні призначити повторну судову інженерно-транспортну експертизу, в задоволенні якого слідчим було відмовлено, висновок автотехнічної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди від 05 травня 2022 року №006-02(Е)/22, наданий стороною захисту і який ставився під сумнів стороною обвинувачення, а тому для усунення протиріч, судом було призначено комісійну комплексну судову автотехнічну, фототехнічну та відеотехнічну експертизу механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди.

За висновком комісійної комплексної судової автотехнічної, фототехнічної та відеотехнічної експертизи механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди, на підставі всіх матеріалів кримінального провадження, експерти дійшли висновку про те, що за прийнятої моделі розвитку подій на місці ДТП і допустимої в населеному пункті швидкості 50 км/год у водія мікроавтобуса Volkswagen Transporter д.н. НОМЕР_1 з легковим причепом ПГМФ д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_9 не мав технічної можливості застосуванням екстреного гальмування з моменту виникнення небезпечної дорожньої обстановки уникнути зіткнення з велосипедистом. За прийнятих вище умов зіткнення мікроавтобуса і велосипедиста станеться як при фактичній швидкості мікроавтобуса 61 км/год, так і при допустимій швидкості в населеному пункті 50 км/год. Тобто, невідповідність дій водія мікроавтобуса ОСОБА_9 вимогам п. 12.4 ПДР не знаходиться у причинному зв`язку з настанням події даної ДТП.

Висновок комісійної комплексної судової автотехнічної, фототехнічної та відеотехнічної експертизи механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди №307/24-24/7913/24-35 від 20.08.2025 відповідає з`ясованим обставинам, був складений з урахуванням більш широкого обсягу вихідних даних та в частині визначення моменту виникнення небезпеки для руху водія узгоджується з дослідженими матеріалами справи, зокрема: протоколом огляду місця ДТП зі схемою до нього та ілюстративною таблицею, відеозаписами з камер зовнішнього спостереження, описовими частинами транспортно-трасологічної та медико-автотехнічної експертиз.

При цьому, суд враховує показання експерта ОСОБА_18 , який у судовому засіданні роз`яснив та повністю підтвердив висновок за результатами проведення комісійної комплексної судової автотехнічної, фототехнічної та відеотехнічної експертизи механізму та обставин ДТП від 20.08.2025. Вказав, що момент виникнення небезпеки був визначений відповідно до методології правильності визначення моментів виникнення небезпеки для руху і він є можливим для використання та дослідження технічної можливості водія уникнути зіткнення у разі виявлення небезпеки. Також вказав, що слідство встановило лише окремий момент (з часу зміни велосипедистом напрямку руху), тоді як послідовність розвитку подій не була встановлена. Момент первинного контакту не був встановлений, що суттєво впливає на висновки. На тому відрізку дороги є перелом проїзної частини і об`єкти стають видимі з певного проміжку часу, це також не було з`ясовано. В процесі виконання експертизи було встановлено, що водій не мав можливості бачити велосипедиста раніше ніж за 3 сек. Слідчий визначав можливість спостерігати дорогу через перелом бугра. Якщо водій бачить всю площину дороги, то тоді бачить і велосипедиста. Мінімальний час знаходження у полі зору 2,9 сек. Коли велосипедист почав маневр повороту, тоді і виник момент небезпеки. Їх зустрічний роз`їзд до цього був можливий. Потенційна небезпека перетворилась в реальну при зміні напрямку руху велосипедиста. Слідчий експеримент з потерпілим є неспроможним, оскільки не відповідає зафіксованій інформації. При проведенні комісійної комплексної судової автотехнічної, фототехнічної та відеотехнічної експертизи механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди був використаний більш широкий обсяг вихідних даних, також додатково проведений слідчий експеримент з водіями з виїздом на місце, вихідних даних було достатньо. При проведенні експертизи та наданні висновку були використані та детально проаналізовані всі матеріали кримінального провадження.

Співставлення всіх вищенаведених доказів однозначно приводить до висновку, що в даному випадку є підстави вважати достовірним та обґрунтованим саме висновок комісійної комплексної судової автотехнічної, фототехнічної та відеотехнічної експертизи механізму та обставин ДТП №307/24-24/7913/24-35 від 20.08.2025, відповідно до чого суд не приймає до уваги та не використовує як докази у справі висновок експерта №СЕ-19/125-21/1133-ІТ від 16.02.2021 року, оскільки такий було визнано судом недопустимим доказом за доктриною «плодів отруйного дерева», так як в основу такого було покладено вихідні дані, зокрема й отримані в ході проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_4 , який визнаного недопустимим доказом, більш того у вказаному висновку відповідь на кожне з питань, поставлених перед експертом, зазначено, що в умовах місця події, викладених у постанові за показаннями свідка ОСОБА_23 та свідка ОСОБА_9 , відповісти неможливо через відсутність відповідних комплексів вихідних даних за їх показами, і такий не узгоджується з іншими фактичними даними у справі, суперечить дослідженим судом доказам.

Таким чином, проаналізувавши показання потерпілого та свідків, наявні у матеріалах кримінального провадження докази, суд приходить до висновку про те, що цими доказами доведені лише факт ДТП, яка відбулася за участю водія ОСОБА_9 та велосипедиста ОСОБА_4 у місці та у час, котрі зазначені у обвинувальному акті, а також наслідки цієї ДТП у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 . Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечував свою вину в ДТП та зазначав, що він побачив велосипедиста на велосипедній доріжці, який рухався прямо, проїжджаючи повз, велосипедист різко повернув і вдарився в бокові дверцята. Потерпілий ОСОБА_4 показав суду, що йому требу було переїхати на іншу сторону, він побачив «Бус», але повинен був встигнути переїхати, він дивився в іншу сторону, щоб не було зустрічного транспорту, відчув удар, викотився і вдарився об червоне авто. Крім того, захисники обвинуваченого ОСОБА_9 звертали увагу на чисельні порушення норм КПК України на досудовому розслідуванні, які призвели до помилок слідчого при наданні експертам вихідних даних, отриманих на слідчому експерименті за участі потерпілого ОСОБА_4 . За загальним принципом, відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, суд тлумачить усі сумніви на користь обвинуваченого.

Висновок експерта №СЕ-19/125-21/1133-ІТ від 16.02.2021 року, яким зазначено, що в діях водія ОСОБА_9 щодо вибору швидкості руху керованого автомобіля не менш ніж 71,3 км/год зі зміною напрямку руху ліворуч, в яких вбачається невідповідність технічним вимогам п. 12.4, п. 10.1 ПДР, є як необхідною умовою, так і причиною виникнення події даної дорожньо-транспортної пригоди, не є належним та допустимим доказом за принципом «плодів отруєного дерева» та не може бути покладений в основу обвинувального вироку.

Зібрані та надані суду докази як кожний окремо, так і у сукупності, не дозволяють зробити однозначний висновок «поза розумним сумнівом» про винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 в порушенні вимог п. 2.3 б, п. 12.1, п.12.3, п. 12.4 ПДР України за обставин, викладених у обвинувальному акті від 28 вересня 2021 року, що призвело до тяжких тілесних ушкоджень потерпілого.

Таким чином, аналіз усіх доказів в їх сукупності свідчить про те, що висунуте органом досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_9 ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах про його винуватість у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, якою завдано тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 . Доводи сторони обвинувачення не знайшли свого об`єктивного підтвердження .

Ті докази сторони обвинувачення, які не визнавались судом неналежними та недопустимими, не є достатніми для висновку «поза розумним сумнівом» про винуватість ОСОБА_9 у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України.

Як визначив Європейський суд з прав людини (справа Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04), суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумними сумнівом» і «таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення у справі «Вєренцов проти України»).

Розумний сумнів це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 №1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

З урахуванням викладеного раніше, провівши судовий розгляд у відповідності до положень ч.1 ст. 337 КПК України, згідно яких судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий сторонами обвинувачення та захисту, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що висунуте ОСОБА_9 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення в діянні складу злочину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не надано, судом не встановлено.

У зв`язку із чим, виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов`язків, оцінивши всі докази в сукупності, обвинувачений ОСОБА_9 підлягає виправданню на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, оскільки у судовому засіданні не було доведено поза розумним сумнівом, що в діях ОСОБА_9 є склад кримінального правопорушення, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, у якому він обвинувачується.

Відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз під час здійснення досудового розслідування в розмірі 112 565 грн. 40 коп. (3269 грн. 00 коп. за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод»; 1307 грн. 60 коп. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження»; 107 988 грн. 80 коп. за проведення комісійної комплексної судової автотехнічної, фототехнічної та відеотехнічної експертизи механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди), суд відносить на рахунок держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.04.2020 на автомобіль марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.06.2020, було скасовано в частині заборони користування таким, необхідно скасувати.

Накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.04.2020 арешт на причіп марки «ПГМФ реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 19.09.2014 перебуває у власності ОСОБА_9 , необхідно скасувати.

Під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_9 запобіжний захід не обирався.

Питання щодо речових доказів слід вирішити згідно зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим та виправдати у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України за недоведеністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення.

Речові докази:

автомобіль марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 17.08.2019 року, перебуває у власності ОСОБА_9 – повернути власнику ОСОБА_9 ;

причіп марки «ПГМФ реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 19.09.2014 перебуває у власності ОСОБА_9 – повернути власнику ОСОБА_9 ;

DVD-R диску (VS) 16X №MFP6B5XAO2214654 з відеозаписом від 23.04.2020 року, з камери зовнішнього спостереження на якому зафіксовано рух велосипедиста ОСОБА_4 по проїзній частині безпосередньо перед ДТП, визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, відповідно до постанови слідчого від 14.09.2021 – залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз в сумі 112 565 (сто дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 40 коп., віднести на рахунок держави.

Накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.04.2020 арешт на автомобіль марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 17.08.2019 року, перебуває у власності ОСОБА_9 , який ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.06.2020, було скасовано в частині заборони користування таким, – скасувати, після набрання вироком законної сили.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.04.2020 року на причіп марки «ПГМФ реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 19.09.2014 перебуває у власності ОСОБА_9 – скасувати, після набрання вироком законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1