Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №585/1615/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1615/26

Номер провадження 1-кп/585/317/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний Сумської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні залі суду м. Ромни кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Луганської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючий, на даний час відбуваючий покарання у державній установі «Роменська виправна колонія (№ 56)» за адресою: Сумська область, Роменський район, с. Перехрестівка, вул. Вишнева, 19, раніше судимий: остання судимість: 13.05.2025 Основ`янським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

за ст. 391 КК України,

встановив:

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні умисного кримінального правопорушення проти правосуддя за наступних обставин.

З 01.08.2025 засуджений ОСОБА_4 відбуває покарання у Державній установі «Роменська виправна колонія (№ 56)» (далі - ДУ «РВК №56»). По прибуттю до ДУ «РВК №56» засудженому ОСОБА_4 були роз`яснені права та обов`язки засуджених та вимоги режиму відбуття покарання.

Під час відбуття призначеного покарання в ДУ «РВК № 56» засуджений ОСОБА_4 , починаючи з 01 серпня 2025 року, діючи умисно, з метою порушення режиму відбуття покарання, вирішив стати на шлях злісної непокори законним вимогам адміністрації установи, вчиняв злісні порушення встановленого порядку відбування покарання, через що взятий на профілактичний облік та 16 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності за різні порушення режиму відбуття покарання.

Через безуспішне застосування інших заходів впливу, 09.01.2026 на підставі ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09.01.2026, що набрала законної сили, до засудженого ОСОБА_4 за чергове порушення встановлених заборон, судом було застосовано стягнення у виді переведення його до приміщення камерного типу (далі – ПКТ) строком на 1 (один) місяць.

Відповідно до постанови начальника ДУ «РВК № 56» від 02.02.2026 засуджений ОСОБА_4 переведений до ПКТ ДУ «РВК № 56» строком на 1 (один) місяць.

Однак, будучи підданим стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу та попередженим про кримінальну відповідальність за злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань та іншу протидію адміністрації у законному здійсненні її функцій, засуджений ОСОБА_4 під час відбування покарання на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив та продовжив злісно порушувати установлений порядок відбування покарання. Як наслідок за період часу з 02.02.2026 по 02.04.2026 засуджений ОСОБА_4 за різноманітні умисні порушення, визначені ст. 107 КВК України та вимог Наказу Міністерства юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань» 3 рази був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Не зважаючи на вжиті профілактичні заходи, засуджений ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань, що полягало в наступному. Так, у відповідності до статті 9 Кримінального виконавчого кодексу України засуджені зобов`язані:

- виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених;

- виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань.

Невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Відповідно до частини 3 статті 107 Кримінального виконавчого кодексу України засуджені зобов`язані:

- дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами;

- виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії.

Згідно з статтею 2 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018, засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами.

Відповідно до ч. 5 ст. 118 КВК України засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт і ззабезпечення колоній продовольством.

До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.

Крім того, частиною 3 Розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань встановлено обов`язок засудженого виконувати необхідні роботи із самообслуговування, благоустрою установи виконання покарань.

Начальником відділення соціально-психологічної служби № 10 ДУ «РВК № 56»старшим лейтенантом внутрішньої служби ОкіпнимВіталіємрозроблено графік залучення засуджених відділення СПС № 10 до супільно корисної праці на квітень 2026 року згідно п. 5 ст. 118 КВК України на квітень місяць 2026 року, який було затверджено начальником державної установи.

Проте, незважаючи на вказані вище обставини та на зроблене 02.04.2026 попередження про кримінальну відповідальність за ст. 391 КК України, засуджений ОСОБА_4 належних для себе висновків не зробив, на шлях виправлення не став та продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на триваючу злісну непокору законним вимогам адміністрації ДУ «РВК 56», діючи умисно та всупереч вищенаведеним вимогам ст. 107 КВК України та статті 2 розділу II, частини 3 додатку 20 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання 02.04.2026 відмовився виконувати роботу з благоустрою в порядку ч. 5 ст. 118 КВК України.

Так, 02.04.2026 о 09 год. 10 хв. виконуючим обов`язки начальника відділення соціально-психологічної служби ДУ «РВК 56» старшим лейтенантом внутрішньої служби

ОСОБА_6 засудженому ОСОБА_4 запропоновано приступити до роботи з благоустрою установи в порядку ч. 5 ст. 118 КВК України, згідно затвердженого графіку, а саме провести прибирання приміщення загального коридору відділення соціально-психологічної служби№ 10 ДУ «РВК № 56», на що засуджений ОСОБА_4 відмовив останньому в категоричній та зухвалій формі. Після неодноразового повторюваної вимоги приступити до прибирання приміщення відділення, засудженого ОСОБА_4 попереджено про те, що у разі відмови ним від виконання своїх обов`язків його буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 391 КК України за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи. Проте останній, будучи забезпеченим необхідним господарчим інвентарем публічно, зухвало, безпідставно, необґрунтовано, у категоричній формі відмовився виконувати неодноразово висловлені законні вимоги представника адміністрації ОСОБА_6 , хоча був зобов`язаний і мав можливість їх виконати.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у тому, що 02.04.2026, будучи забезпеченим необхідним господарчим інвентарем публічно, зухвало, безпідставно, необґрунтовано, у категоричній формі відмовився виконувати неодноразово висловлені законні вимоги представника адміністрації виконання покарань ОСОБА_6 , хоча був зобов`язаний і мав можливість їх виконати, тобто будучи особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, котра за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу, вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 391 КК України.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 391 КК України.

В судовому засіданні від прокурора, обвинуваченого та захисника надійшло спільне клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим від 22.04.2026 року. Згідно умов угоди обвинувачений беззастережно визнає вину у вчиненні злочину і сторони погодились на призначення йому покарання за ст. 391 КК України у виді 1-го року позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднати частину невідбутого покарання за вироком Основ`янського районного суду м. Харкова від 13.05.2025 року у виді 3 років 3 місяців та остаточно призначити покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі.

Обвинувачений та захисник пояснили, що уклали угоду без будь-якого примусу, їм зрозумілі права, передбачені ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та покарання, яке буде призначене на підставі угоди.

Прокурор також пояснив, що уклав угоду добровільно, зміст угоди та наслідки її укладення йому зрозумілі.

Вивчивши угоду від 22.04.2026 року про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором за кримінальним провадженням № 12026200470000222 від 03.04.2026 року, з урахуванням положень розділу VI глави 35 КПК України суд приходить до висновку, що зазначена угода відповідає вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України, підстави для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені ч.7 ст. 474 КПК України відсутні.

При призначенні ОСОБА_4 виду і міри покарання суд враховує ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, зміст укладеної угоди про визнання винуватості.

Так, ОСОБА_4 за місцем відбуття покарання характеризується посередньо, раніше судимий, перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів.

Враховуючи тяжкість та характер вчиненого злочину, інші зазначені вище обставини справи, зміст укладеної угоди, суд вважає необхідним з урахуванням особи обвинуваченого, призначити йому покарання відповідно умов угоди.

Питання про речові докази та процесуальні витрати вирішити згідно з вимогами ст.ст. 100 та 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 469, 472, 474, 475 КПК України,

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 22.04.2026 року між обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прокурором за кримінальним провадженням № 12026200470000222 від 03.04.2026 року.

Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднати частину не відбутого покарання за вироком Основ`янського районного суду м. Харкова від 13.05.2025 року у виді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців та остаточно призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Речові докази в матеріалах кримінального провадження - відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні – відсутні.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга на протязі 30 діб з моменту проголошення вироку, через Роменський міськрайонний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1