Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №629/2310/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження №629/2310/26

Номер провадження 1-кп/629/211/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження №12026221110000251 від 04.03.2026, яке надійшло з Лозівської окружної прокуратури Харківської області, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлоград, Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, перебуваючого в цивільному шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого:

- 23.06.2021 Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ст.185 ч.2,75 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, з іспитовим строком 1 рік;

- 08.06.2022 Синельниківським міським судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.125,71 КК України до 2 років 25 днів обмеження волі; 12.09.2024 ухвалою Бердичівського міського суду Житомирської області невідбута частина покарання замінена на 240 годин громадських робіт, 17.01.2025 Синельниківським РС №1 ФДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області знятий з обліку у зв`язку з відбуттям покарання;

- 27.01.2026 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.382 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 10200 грн.,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 ч.3 КК України, -

встановив:

ОСОБА_4 , будучи засудженим 27.01.2026 вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ч.1 ст.382 КК України, за фактом невиконання постанови Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12.01.2023 у адміністративній справі №172/1174/22, яка набрала законної сили 24.01.2023 за ст.122-4,124,126 ч.5 КУпАП в частині невиконання права керування транспортними засобами, у невстановлений в ході судового розгляду час, за невстановлених обставин, маючи умисел на умисне невиконання вказаного судового рішення в частині позбавлення права керування транспортними засобами повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 03.03.2026 о 21-20 год., діючи з метою підриву авторитету органів правосуддя України, в порушення ст.129-1 Конституції України, в частині обов`язковості виконання судових рішень, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом направленим на невиконання вказаного судового рішень в частині позбавлення права керування транспортними засобами, будучи особою раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, повторно сів за кермо та почав керувати автомобілем марки «ВА32101» державний номер НОМЕР_2 , рухаючись неподалік будинку №67 по вул.Слобожанській в селищі Лиманівка Лозівського району Харківської області, де був зупинений працівниками ВРП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, під час чого, було встановлено, що останній позбавлений права керувати транспортними засобами строком на п`ять років, відповідно до вище вказаної постанови суду.

Крім цього, ОСОБА_4 , будучи засудженим 27.01.2026 вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ч.1 ст.382 КК України, за фактом невиконання постанови Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12.01.2023 у адміністративній справі №172/1174/22, яка набрала законної сили 24.01.2023 за ст.122-4,124,126 ч.5 КУпАП в частині невиконання права керування транспортними засобами, у невстановлений в ході судового розгляду час, за невстановлених обставин, маючи умисел на умисне невиконання вказаного судового рішення в частині позбавлення права керування транспортними засобами, повторно, 09.03.2026 о 19-46 год., діючи з метою підриву авторитету органів правосуддя України, в порушення ст.129-1 Конституції України, в частині обов`язковості виконання судових рішень, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом направленим на невиконання вказаного судового рішень в частині позбавлення права керування транспортними засобами, будучи особою раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, повторно сів за кермо та почав керувати автомобілем марки «ВА32101» державний номер НОМЕР_3 , рухаючись неподалік будинку №15 по вул.Слобожанській в селищі Лиманівка Лозівського району Харківської області, де був зупинений працівниками ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, під час чого, було встановлено, що останній позбавлений права керувати транспортними засобами строком на п`ять років, відповідно до вище вказаної постанови суду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та дав показання, що дійсно був раніше судимий за ст.382 ч.1 КК України, але 03.03.2026 о 21-20 год., керував автомобілем марки «ВА32101» державний номер НОМЕР_2 , неподалік будинку №67 по вул.Слобожанській в селищі Лиманівка Лозівського району Харківської області, а 09.03.2026 о 19-46 год., сів за кермо та керував автомобілем марки «ВА32101» державний номер НОМЕР_3 , неподалік будинку №15 по вул.Слобожанській в селищі Лиманівка Лозівського району Харківської області, у вчиненому розкаюється.

Враховуючи зізнавальні покази обвинуваченого ОСОБА_4 , а також те, що іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, учасники судового провадження розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена, його дії суд кваліфікує за ч.3 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого або його виправдання, суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, що відповідно до ч.4 ст.12 КК України, він вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст.370,373 ч.3 КПК України та п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим; обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і доказах, отриманих незаконним шляхом, і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за вчинене, сприяв виправленню обвинуваченого та запобігав вчиненню нових злочинів.

Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, віднесеного законодавством до тяжких злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше судимий, має не зняті і не погашені в установленому порядку судимості, не одружений, але перебуває в цивільному шлюбі, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання де проживає без реєстрації, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності:

- 16.06.2021 постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області за ст.126 ч.5 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн., без оплатного вилучення транспортного засобу;

- 02.09.2021 постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за ст.130 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.;

- 07.12.2022 постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області за ст.130 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.;

- 12.01.2023 постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області за ст.122-4, 124, 126 ч.5 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу;

- 30.01.2025 постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська за ст.126 ч.5 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу;

- 11.02.2025 постановою Покровським районним судом Дніпропетровської області за ст.130 ч.1, 126 ч.5 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу;

- 14.02.2025 постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області за ст.130 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.;

- 13.06.2025 постановою Вільнянського районного суду Запорізької області за ст.130 ч.3, 126 ч.5 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 51000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років;

- 18.11.2025 постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ст.126 ч.5 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу;

- 11.12.2025 постановою Олександрівського районного суду Донецької області за ст.130 ч.3, 126 ч.5 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 51000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років, без оплатного вилучення транспортного засобу;

- 23.03.2026 постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ст.126 ч.5 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн.;

- 08.04.2026 постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ст.126 ч.5,130 ч.3,30 ч.2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 51000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 15 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, жоден штраф за вказаними постановами суду обвинуваченим сплачено не було, згідно висновку, викладеного в досудовій доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як високий, виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства (у т.ч. для окремих осіб). На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Хоча щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні прокурором зазначено як обставину, яка відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання, проте суд до визначення щирості каяття, ставиться критично і не визнає щире каяття обвинуваченого обставиною, що пом`якшує покарання, оскільки фактично обвинувачений ОСОБА_4 , який неодноразово протягом останніх 5 років притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особою не маючою права керування і позбавленою права керування, в тому числі за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, відносно якого державною виконавчою службою відкрито 34 провадження, згідно інформації з єдиного реєстру боржників, за жодним виконавчим провадженням накладені стягнення не відшкодовані, раніше був засуджений за аналогічний злочин, належних висновків для себе не зробив та умисно вчинив нові аналогічні злочини, тобто щире каяття обвинуваченого фактично ототожнено з визнанням останнім своєї вини.

Крім визнання особою факту скоєння злочинних дій, розкаяння передбачає, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини в скоєному злочині, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання. Факт щирого каяття особи в скоєнні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Також суд бере до уваги і ставлення обвинуваченого до вчинених ним кримінальних правопорушень та його поведінку після цього.

Відповідно до ст.66,67 КК України обставин, що пом`якшують покарання судом не встановлено, обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінальних правопорушень в стані алкогольного сп`яніння та повторно.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого і його відношення до вчиненого, обставин вчинення злочину, вчинення нового аналогічного злочину через місяць після попереднього вироку, неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, невиконання рішень суду, що свідчить про відсутність позитивних змін в його особистості і не готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, на момент вчинення злочину не займався суспільно-корисною працею, а тому суд з врахуванням принципу справедливості та невідворотності покарання за вчинений злочин, висновку органу пробації викладеного в досудовій доповіді, приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе тільки в місцях позбавлення волі, тобто в умовах ізоляції від суспільства на певний строк до кримінально-виконавчої установи, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування до обвинуваченого ст.69,69-1,75 КК України, суд не вбачає.

До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня фактичного затримання.

Цивільний позов та судові витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. – DVD –R диски з відеозаписами з відеореєстратора та нагрудної камери поліцейських, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах даного кримінального провадження.

Керуючись ст.100,124,370,373,374 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.382 ч.3 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною з керуванням транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня фактичного затримання з 27.04.2026 року.

Речові докази: – DVD –R диски з відеозаписами з відеореєстратора та нагрудної камери поліцейських, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах даного кримінального провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_7