Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №629/2783/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Суд: Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про виплату заробітної плати

Дата: 26 квітня 2026 р.

Справа: №629/2783/26

Суддя: ТКАЧЕНКО. Н. В.

Справа № 629/2783/26

Номер провадження 2/629/1387/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., за участю секретаря Олексенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа Виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності, середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що позивач з 12.08.1992 по 25.07.2024 рік перебував у трудових відносинах з виробничим підрозділом «ПВРЗ» філії «УЗ вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця». Стаж роботи складає 31 роки 11 місяців 14 днів. Згідно наказу виробничого підрозділу «ПВРЗ» філії «УЗ вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця» №541/ОС від 25.07.2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади токаря 4 розряду цеху ходових частин за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності (ІІ група). Вищевказаним наказом також передбачено виплату одноразової матеріальної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків, які на день звільнення виплачені не були. В той же час, згідно зазначеного наказу, виплату повинні провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця». Так, між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» укладено Колективний договір, зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 6.30 якого при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачується додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи для чоловіків 25-30 років –2 середньомісячні заробітки. Відповідно до довідки сума одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків становить 24403 грн. 92 коп. Сума додаткової матеріальної допомоги у розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків становить 24403 грн. 92 коп. Загалом сума 6 (шести)середньомісячних заробітків становить 48807 грн. 84 коп. Роботодавець станом на день подання позовної заяви так і не виплатив належну позивачу при звільненні з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності вказану матеріальну допомогу. Таким чином не виконав свої зобов`язання за Колективним договором, заборгувавши вказані кошти. 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути призупинена за ініціативною роботодавця. Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року управління АТ «Укрзалізниця» не було. Положень про зворотну дію Закону в часі він не містить. Окрім цього, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 26.07.2024, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по день прийняття рішення судом. Суму середнього заробітку за час затримки розрахунку розрахувати за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. На підставі вищевикладеного, просить стягнути з відповідача матеріальну допомогу (одноразову та додаткову) при звільненні працівників з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 48807,84 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності за період з 26.07.2024 року по день винесення рішення, а також понесені судові витрати, а саме 5000 гривень за послуги адвоката.

07.04.2026 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в наданому суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечувала, вказала, що позивачем пропущено строки звернення до суду, оскільки із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України). Дана норма неконституційною не визнавалась. Отже, строк звернення до суду особи, яка звільнена та не погоджується із виплаченими їй при звільненні сумами, обмежується трьома місцями, відлік якого розпочинається з дня одержання нею письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні. Ухвалення Конституційним Судом України рішення від 11.12.2025 № 1- р/2025 на застосування ч. 2 ст. 233 КЗпП України не впливає. Письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні Позивач фактично отримав 25.07.2024, тобто тримісячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати при звільненні розпочав свій відлік з 26.07.2024, а закінчився – 26.10.2024, тобто позивач пропустив строк на звернення до суду. Відповідно до наказу про припинення трудових відносин від 25.07.2024 № 541/ОС позивача було звільнено з 25.07.2024 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності. Умовами колективного договору передбачені виплати працівникам інших додаткових виплат та матеріальної допомоги, але з 14.03.2022 Правлінням АТ «Укрзалізниця» на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 , керуючись ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», було прийнято рішення про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів. Таким чином, з березня 2022 року інші додаткові виплати, передбачені колективними договорами, були призупинені, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Тобто, дія призупинення виплат, була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб. Виплата інших додаткових виплат саме призупинена, а не відмінена. І той факт, що додаткові виплати позивач отримає після окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», підтверджується проставленням позивачем підпису в наказі про припинення трудового договору від 05.12.2025 № 747/ОС в графі «З наказом ознайомлений». Листом від 06.09.2022 за №Ц-3-91/1459/ЦПроф/30-22 за підписом Голови правління АТ «Укрзалізниця» та професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, повідомлено всіх керівників АТ «Укрзалізниця», що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити вищевказане рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Також зазначила на право суду зменшувати розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні або відмовити у його стягненні залежно від фактичних обставин конкретної справи та понесені АТ «Укрзалізниця» значні збитки (за 9 місяців 2025 року чистий збиток склав 7,3 млрд грн.).Крім того вказала, що виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця» не є самостійним суб`єктом права, тобто юридичною особою, не наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю та не має ідентифікаційного коду. Тому не зрозуміло, на якій підставі позивач в своїй позовній заяві зазначив третьою особою (без визначення «яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору» або «яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору») виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця». Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат зазначила, що позивачем має бути надано підтвердження про надання правничої допомоги та надані суду - договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). У зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні стягнення судових витрат.

Представник позивача в наданій відповіді на відзив зазначила, що посилання представника відповідача щодо пропущеного строку звернення позивача до суду за даним позовом є законодавчо необмеженим. Щодо посилання на протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, як на законну підставу для невиплати позивачу належних йому сум при звільненні в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Законом України «Про правовий режим воєнного стану», є безпідставним, оскільки правових підстав для ухвалення такого рішення у правління відповідача не було. На теперішній час розрахунок з позивачем щодо належних йому при звільненні сум, не проведений.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, представник ОСОБА_2 у відповіді на відзив просила розгляд справи проводити у її відсутність та відсутність позивача, на задоволенні позовних вимог наполягають.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надала до суду заяву в якій просила розглянути справу без участі відповідача та його представника. Позовні вимоги не визнає та підтримує заперечення, які викладені у відзиві.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» з 12.08.1992 року по 25.07.2024 року.

Стаж роботи ОСОБА_1 склав 31 рік 11 місяців 14 днів.

Згідно наказу №541/ОС від 25.07.2024 року ОСОБА_1 з 25.07.2024 звільнено з посади токара 4 розряду за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності.

Вищевказаним наказом також передбачено виплату позивачу одноразової матеріальної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків згідно п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацію залізничного транспорту України та профспілками (зі змінами).

Між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» укладено Колективний договір, зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 6.30 якого при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки.

Згідно з довідок виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2024 р. складає 353,68 грн, середньомісячна заробітна плата за травень 2024 року складає 8134,64 грн. За червень 2024 року середньоденна зарплата – 353,68 грн., середньомісячна заробітна плата – 7604,12 грн. Одноразова матеріальна допомога у розмірі 3(трьох) середньомісячних заробітків складає – 24403,92 грн. Додаткова матеріальна допомога при виході на пенсію у розмірі 3(трьох) середньомісячних заробітків – 24403,92 грн., 6 (шість) середніх заробітків при виході на пенсію складає 48807,84 грн.

Роботодавець як станом на день звільнення, так і на день подання позовної заяви не виплатив належну позивачу при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію одноразову матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків, тим самим не виконавши свої зобов`язання за Колективним договором та допустивши заборгованість.

Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення працівника видати йому належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок по належних йому виплатах.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться власником або уповноваженим ним органом в день звільнення. Про нараховані суми належні працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підтверджено, що відповідно до ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.

Відповідно до приписів Конституційного Суду, викладених у рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року, надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 233 КЗпП та ст.ст. 1,12 Закону України «Про оплату праці», роз`яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема, й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно статей 5 та 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Посилання представника відповідача на протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, як на законну підставу для невиплати позивачу належних йому сум при звільненні в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Законом України «Про правовий режим воєнного стану», є безпідставним, оскільки правових підстав для ухвалення такого рішення у правління відповідача не було.

Доказів внесення змін до колективного договору стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахувань та виплат належних працівникам додаткових виплат, зокрема одноразової допомоги та матеріальної допомоги на оздоровлення, у зв`язку з виходом на пенсію за віком, до суду не надано.

Так, 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бут призупинена за ініціативною роботодавця.

Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року у правління АТ «Укрзалізниця» не було, через відсутність зворотної дії в часі вказаного Закону.

Крім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

З огляду на викладене, враховуючи, що правових підстав для призупинення виплати позивачу одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком та матеріальної допомоги на оздоровлення у відповідача не було, будь-яких змін до колективного договору, укладеного між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» з цього приводу внесено не було, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь вказаної матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності матеріальної допомоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 48807,84 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою ВП «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон сервіс» АТ «Укрзалізниця», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2024 року склала 353,68 грн., за червень 2024 року –353,68 грн. Відтак, середньоденна заробітна плата за травень – червень 2024 року склала 353,68 грн.

Позивач звільнений із займаної посади на пенсію 25.07.2024 року та за вимогами позовної заяви просить стягнути середній заробіток по день ухвалення судового рішення, тобто 27.04.2026, що становить 453 робочих дня.

Разом з тим, враховуючи що спір про розмір одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком відсутній, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців, за період з 26.07.2024 по 26.01.2025. Кількість робочих днів за вказаний період складає 131 днів, а розмір середнього заробітку за цей же період становить 46332,08 грн – (353,68 х 131).

А тому, враховуючи, що позивачу у день звільнення не було виплачено належні йому виплати, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, з врахуванням максимальної межі періоду, за який можливе нарахування компенсації за затримку розрахунку, суд доходить висновку, щодо часткового задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 46332,08 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Позивач в своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5000 гривень. В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано: довідку-квитанцію до договору про надання правничої допомоги від 20.03.2026 року на суму 5000,00 грн., ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч.1-6 ст.137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що заявлена сума судових витрат на професійну правничу допомогу пов`язана з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тому витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

В силу статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь держави в розмірі 1716,16 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа Виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу при звільненні працівників з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком в розмірі 6 (шести) середньомісячних заробітків з яких одноразова матеріальна допомога у розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків та додаткова матеріальна допомога у розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків в сумі 48 807 грн. 84 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 26.07.2024 по 26.01.2025 в сумі 46332 (сорок шість тисяч триста тридцять дві) гривні 08 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати за оплату послуг адвоката в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1716 (одну тисячу сімсот шістнадцять) гривень 16 коп.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5.

Третя особа: Виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця»,код ЄДРПОУ 40081305, місцезнаходження за адресою: Харківська область, Лозівський район, с-ще Лиманівка, вул.Заводська, буд.5.

Суддя Наталія ТКАЧЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua