Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №627/122/26 — Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/122/26

20.04.2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2026 рокус-ще Краснокутськ

Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Бугаєнко І.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Костянтинівка Краснокутського району Харківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

за ч. 4 ст. 161 КУпАП -

ВСТАНОВИВ:

До Краснокутського районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 578970 від 30.01.2026, 30.01.2026, о 08:06, по вул. Миру, буд. №270 в с-щі Краснокутську Богодухівського району Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERCEDES BENZ SPRINTER 413 НОМЕР_2 , типу «Автобус», технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме задній правий ПЗС має тріщину розсіювача, що змінює його світлорозподіл, також транспортний засіб був переобладнаний з порушенням вимог стандартів, правил та нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме встановлено 20 місць для сидіння разом з місцем водія, замість 19, вказаних в свідоцтві про реєстрацію на даний транспортний засіб. Також правопорушення вчинене повторно протягом року, 09.01.2026 постановою серії ЕНА 6484817, гр. ОСОБА_1 був притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП, чим порушив вимоги п.31.1, п.31.3.а, п.31.4.3.а ПДР України, та п.5.2, п.6.1.2 ДСТУ 3649:2010.

Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлявся.

20.04.2026 до суду надійшло клопотання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Гайворонського О.А., у якому він просить суд закрити справу відносно ОСОБА_1 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП. Клопотання розглянути просить без його участі та без участі притягуваного ОСОБА_1 .

У клопотанні зазначено, що з протоколом про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП, ОСОБА_1 не погоджується з наступних підстав.

Так, згідно з ч. 4 статті 121 КУпАП відповідальність особи передбачена за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

Тобто, ч. 2 статті 121 КУпАП є бланкетною, отже відсилає до нормативно-правових актів, які, регламентують вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються.

Інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення за ч. 4 ст.121 КУпАП є нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Проте, у вказаному вище протоколі міститься посилання лише на п. 31.1, п. 31.3.а, п. 31.4.3.а ПДР України та п. 5.2, п.6.1.2 ДСТУ 3649:2010.

Вважає, що у вказаному випадку не може застосовуватися ДСТУ3649:2010, а мають бути застосовані ПКМУ від 22 грудня 2010 р. № 1166 «Про єдині вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються», та наказ Міністерства інфраструктури від 26.11.2012 року № 710 «Про затвердження Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки».

У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Захисник зазначає, що в матеріалах справи міститься відеозапис, відповідно до якого працівники поліції вказують, на те, що на транспортному засобі, яким керував ОСОБА_1 , задній правий ПЗС має тріщину розсіювача, що змінює його світлорозподіл.

Так, відповідно до ч. 3 п. 1 розділу 5 наказу Міністерства інфраструктури від 26.11.2012 року № 710: «Забороняється застосовувати зруйновані та з тріщинами на світловідбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС, установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світлопропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір. Допускається використання ПЗС з незначними пошкодженнями, які не впливають на випромінюване світло, герметичність та основні характеристики ПЗС.»

Матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що ПЗС з встановленими пошкодженнями впливали на випромінюване світло, герметичність та основні характеристики ПЗС.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б вказували, на законність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, як доказ правомірності зупинки транспортного засобу ніяких документів долучено не було. Вже в процесі спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили незначну несправність транспортного засобу. Таким чином, зупинка керованого ОСОБА_1 транспортним засобом, що мала місце 30.01.2026 року, та наступні дії поліцейського не відповідають вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», внаслідок чого не було і правових підстав для огляду салону транспортного засобу.

Враховуючи вказані вище обставини та відсутність належних доказів на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, свідчать про недоведеність наданими матеріалами справи, наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, тому провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд доходить наступного.

Згідно з частиною другою статті 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна, необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За вимогами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання; посада, прізвище і ім`я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Таким чином згідно з положеннями ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення повинен містити всю необхідну інформацію щодо неправомірних дій чи бездіяльності особи, що забезпечить правильну кваліфікацію та притягнення особи до відповідальності за належною статтею КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 578970 від 30.01.2026 долучені наступні докази:

-довідка з ІПНП щодо наявності у ОСОБА_1 посвідчення водія;

-довідка з ІПНП щодо належності транспортного засобу MERCEDES BENZ SPRINTER 413, НОМЕР_2 ОСОБА_2 ;

-диск з відеозаписом;

-довідки старшого інспектора ВАП УПП в Харківській області капітана поліції Чаговець Д;

-постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6484817 від 09.01.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КУпАП;

-рапорт інспектора взводу 2 роти 6 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Рябець В. від 30.01.2026;

-рапорт інспектора взводу 2 роти 6 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Рябець В.;

-додаток до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 578970 від 30.01.2026 на виконання постанови Краснокутського районного суду Харківської області справа № 627/122/26 від 24.02.2026, складений старшим інспектором ВАП УПП в Харківській області капітаном поліції Чаговець Д.

Частиною четвертою статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, а саме: керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів; керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації; керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Підпунктом 31.1 пункту 31 ПДР визначено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

За приписами підпункту 31.3а пункту 31 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Відповідно до підпункту 31.4.3а пункту 31 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що притягуваний ОСОБА_1 порушив вимоги п. 5.2, п.6.1.2 ДСТУ 3649:2010.

Так, за приписами пункту 5.2 ДСТУ 3649:2010 не дозволено вносити зміни у конструкцію КТЗ, а також застосовувати додаткове обладнання та експлуатаційні матеріали та рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.

За вимогами п.6.1.2 ДСТУ 3649:2010 не дозволено застосовувати зруйновані та з тріщинами на світло відбивальних поверхнях або розсіювача ПЗС, установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світлопропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір.

Так, з відео на диску доданому до матеріалів справи вбачається, що працівники поліції декілька разів звертають увагу притягуваного ОСОБА_1 на те, що задній правий ПЗС на транспортному засобі MERCEDES BENZ SPRINTER 413, НОМЕР_2 , під керуванням притягуваного має тріщину розсіювача, що змінює його світлорозподіл.

Проте, дослідивши згаданий відеозапис, у суду відсутні підстави констатувати наявність на задньому правому ПЗС транспортного засобу тріщини розсіювача, оскільки під час дослідження даного відео його виявити не надалося можливим, отже і виснувати про те, що наявний за словами працівників поліції дефект дає як наслідок змінення світлорозподілу розсіювача правого ПЗС, також підстав немає.

Крім того, суд зауважує, що, відповідно до ч. 3 п. 1 розділу 5 Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методи такої перевірки, затверджені наказом Міністерства інфраструктури від 26.11.2012 року № 710: «Забороняється застосовувати зруйновані та з тріщинами на світловідбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС, установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світлопропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір. Допускається використання ПЗС з незначними пошкодженнями, які не впливають на випромінюване світло, герметичність та основні характеристики ПЗС.».

Також, за приписами підпункту 31.4 пункту 31 Правил дорожнього руху України заборонено експлуатацію транспортних засобів за наявності визначених цим пунктом технічних несправностей і невідповідності визначених цим пунктом вимогам.

У наведеному пункті ПДР викладений перелік технічних несправностей транспортних засобів, за наявності яких забороняється їх експлуатація.

Водночас указаний перелік технічних несправностей, наведений в пункті 31 Правил дорожнього руху України, не містить такої несправності, як тріщина розсіювача ПЗС автомобіля, що змінює його світлорозподіл.

З викладеного вбачається, що у розумінні Правил дорожнього руху тріщина розсіювача ПЗС автомобіля не віднесена до технічної несправності автомобіля, а фактично наявність вказаного дефекту свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність автомобіля.

Необхідно зазначити, що саме порушення Правил дорожнього руху , а не стандартів ДСТУ є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Також, притягуваному ОСОБА_1 крім іншого інкримінується те, що транспортний засіб MERCEDES BENZ SPRINTER 413, НОМЕР_2 , під його керуванням був переобладнаний з порушенням вимог стандартів, правил та нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме: встановлено 20 місць для сидіння разом з місцем водія, замість 19, вказаних в свідоцтві про реєстрацію на даний транспортний засіб.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, останні не містять будь-яких письмових доказів щодо технічних характеристик транспортного засобу MERCEDES BENZ SPRINTER 413, НОМЕР_2 , про який зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема реєстраційних документів на вказаний транспортний засіб, в якому визначено кількість місць для сидіння.

Уповноважена на складання протоколу службова особа повинна подати відповідні докази, зокрема, у даному конкретному випадку, шляхом співставлення фактичної кількості місць для сидіння з цим конструктивним показником транспортного засобу. У матеріалах справи відсутні жодні докази кількості визначених місць для сидіння пасажирів, що своєю конструкцією повинен налічувати транспортний засіб марки MERCEDES BENZ SPRINTER 413, НОМЕР_2 . Зазначене позбавляє суд можливості дійти висновку, що транспортний засіб MERCEDES BENZ SPRINTER 413, НОМЕР_2 був переобладнаний з порушенням вимог стандартів, правилі нормативів, що стосується безпеки дорожнього руху, зокрема в частині встановлення 20 (двадцяти) місць для сидіння замість 19 (дев`ятнадцяти).

Так, частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до частини 2 статті 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Згідно із статтею 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно із ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на підставі тих доказів, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно з якою доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

З урахуванням наведеного, суд доходе висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність обставин, передбачених диспозицією ч.4 ст. 121 КУпАП, докази ж, які містяться в матеріалах справи не є такими, що переконливо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст.62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

За приписами п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення

Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Керуючись статтями 7, 247, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

УХВАЛИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Суддя І.В. Бугаєнко