Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №613/426/26 — Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №-613/426/26 Провадження №-2-а/613/25/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м.Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі головуючого Харченка С.М., за участі секретаря Мізяк М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Тризна Є.М. до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 - адвокат Тризна Є.М. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просить скасувати постанову № 86/303-п начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.02.2026 р. про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч. З ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення.Судові витрати стягнути з відповідача.

В обґрунтування заяви сторона позивача зазначає, що 17.02.2026 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 86/303-п згідно до якої на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000,00 гривень. Відповідно до протоколу № 86 про адміністративне правопорушення від 12.02.2026 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, складеного офіцером відділу обліку, ОСОБА_1 , не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою №6117574 у строк 15.01.2026 року, сформованій за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомлення про вручення за адресою зареєстрованого місця проживання останнього для уточнення даних та зазначене підтверджується повідомленням Укрпошти та відміткою про повернення в зв`язку з відсутністю адресата, чим порушив ч.1 абз.8 ч.З ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Жодних конкретних правових доказів, які б достовірно фіксували факт вручення позивачу повістки та ігнорування ним її вимог протокол не містить. Оскільки відповідач вказує, що повістка направлялась поштовим зв`язком необхідно зазначити, що Пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`зку затверджених Постановою КМУ від 05.03.2009 року №270 (зі змінами внесеними Постановою КМУ від 08.10.2024 року №1147) встановлено, що рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Доказів того, що ОСОБА_1 був належним чином оповіщений про явку ІНФОРМАЦІЯ_2 ні протокол ні постанова не містять, а відповідно належні та допустимі докази обізнаності та отримання позивачем повістки №6117574 відсутні. Відповідач пояснює причину виклику ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідністю уточнення даних, однак не зазначає які дані підлягали уточненню. ОСОБА_1 , вважає, що в уточненні персональних даних не було практичної необхідності, оскільки ТЦК та СП має всі дані на військовозобов`язаних чоловіків та можуть самостійно отримати відомості про їх зміни, оскільки мають доступ до всіх державних реєстрів, які містять персональні дані громадян: податкового, демографічного, актів цивільного стану, реєстру виборців, електронної бази з питань освіти та інших.

Вище зазначені обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.

12.03.2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив прийняти відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 до розгляду та долучити до матеріалів справи. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити повністю. Посилаючись на те, що на адресу, зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 було направлено повістку №6117574 сформовану за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка надіслана через відділення Укрпошти, рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою зареєстрованого місця проживання останнього про його виклик на 15.01.2026 року о 09:00 год. для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 на момент формування повістки не користувався правом на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Дана повістка №6117574 повернута до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується поштовим відправленням із позначкою: адресат відсутній за вказаною адресою.

ОСОБА_1 за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 на визначену у повістці дату і час не з`явився.

Відповідач посилаючись на п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 зазначає, що ОСОБА_1 вважається оповіщений належним чином щодо прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 та за викликом не з`явився, про причини не прибуття не повідомив, 30.01.2026 року № Е4593664 шляхом електронної інформаційної взаємодії було подано звернення до Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

12 лютого 2026 року ОСОБА_1 супроводжено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 , того ж дня відносно ОСОБА_1 було складено протокол №86 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення був складений у присутності ОСОБА_1 , останнього було ознайомлено з правами та обов`язками відповідно до ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, зі змістом протоколу Позивач ознайомлений. Від пояснення, підписання та отримання другого примірника протоколу відмовився у присутності свідків.

17 лютого 2026 року на розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не прибув, будь-яких клопотань та заяв не заявляв, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 за наявними матеріалами було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та винесено постанову №86/303-п, у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

Таким чином, вважає, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та правомірною, винесеною з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 06.03.2026 строк на звернення до суду поновлено, адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та його представник – адвокат Тризна Є.М. у судове засідання не з`вилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судове засідання не з`вився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений. У поданому відзиві просив справу розглядати без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з ч.3ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Судовим розглядом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.02.2026 р. за № 86/303-п позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.

Зі змісту постанови встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 15.01.2026 р. не з`явився за повісткою №6117574 для уточнення даних. Про поважну причину неявки повідомлено також не було. Повістку було відправлено засобами поштового зв`язку «УКРПОШТА» рекомендованим повідомленням. Своїм діянням порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 р., за що передбачена адміністративна відповідальність визначена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена з дотриманням вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оборону України, особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно із Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Примітки ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (в подальшому Порядок № 1487).

Порядком № 1487 передбачено перелік державних органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри", «Про розвідку" та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем не зазначено в постанові про адміністративне правопорушення, які саме дані позивач не уточнив. При цьому, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних позивача у спосіб, установлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано.

Відповідачем всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надано до суду доказів неможливості отримання відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, передбачені ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», з підтвердженням належними доказами, як і інформації стосовно того, які саме відомості позивачем не були оновлені, з підтвердженням належними доказами.

Крім того, суд зазначає, що згідно витягу з мобільного застосунку «Резерв+» вбачається, що позивач здійснив уточнення особистих даних та має відстрочку від призову на військову службу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», доказів спростування цьому відповідачем до матеріалів справи не надано.

Із урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що, оскільки відповідач не надав доказів неможливості отримання з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних ОСОБА_1 , то відповідно до Примітки ст. 210 КУпАП, відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, а оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, то оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2,6-9,72-77,139,241-246,250,255,268,269,271,286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Тризна Є.М. до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 лютого 2026 року № 86/303-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 .

Суддя