Вирок від 15 квітня 2026 р. у справі №404/3400/26 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/3400/26

Номер провадження 1-кп/404/143/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Фортечний районний суд м.Кропивницького у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому кримінальне провадження №12026121010000381 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ :

24.02.2026 року близько 12.50 год., в період дії воєнного стану в Україні, ОСОБА_3 перебував біля будинку № 4 по вул. Івана Похитонова, м. Кропивницького. В цей час він помітив, що неподалік його місцезнаходження підсковзнулась та впала малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якої від падіння з кишені куртки випав мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M32, 6/128 Gb».

Усвідомлюючи, що мобільний телефон складає матеріальну цінність, у ОСОБА_3 виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи мету власної наживи, з корисливих спонукань, ОСОБА_3 таємно, шляхом вільного доступу, підібрав мобільний телефон, який належить потерпілій ОСОБА_7 , вартістю 3951 грн 67 копійок. В подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, сховав викрадений телефон в кишеню кофти, в яку був одягнений, та почав тікати з місця вчинення кримінального правопорушення, однак його злочинні дії були помічені очевидцями вчинення вказаного кримінального правпорушення, і які почали вимагати зупинитись і повернути викрадене.

Проте, ОСОБА_3 ігноруючи вимоги очевидців, з викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 3951 грн. 67 копійок.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений у період дії воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що 24.02.2026 року близько 12.50 год. він біля будинку № 4 по вул. Івана Похитонова, м. Кропивницького, де побачив як у неповнолітньої з кишені куртки випав мобільний телефон. Він його підняв і заховав в куртку, але його дії були помічені очевидцями, які почали вимагати його повернути викрадене. Попри всі ці прохання, він пішов з телефоном з місця вчинення кримінального правопорушення. Він повністю підтверджує всі обставини вчинення злочину, вказані у висунутому йому обвинуваченні, вказує, що розкаюється у вчиненому та просить суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_7 надіслала в суд заяву, в якій повідомила, що обвинувачений відшкодував їй завдані збитки, просить не позбавляти його волі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та приймаючи до уваги, що інші учасники, також не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідного до вимог ст.337 КПК України, обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акта, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється, а тому суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.4 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до ст.ст.50, 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є умисними закінченим тяжким злочином, особу винного, який є осудним, не одружений, не перебуває на обліках в КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР» та КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер», раніше не судимий.

До визначених ч.1 ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитки потерпілій.

Визначених ч.1 ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Крім того, при призначенні покарання суд враховую практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий, надмірний тягар для особи» (п.38 рішення від 16.10.2008).

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

З урахуванням наведеного, вищевказаних даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який кримінальне правопорушення вчинив вперше, а також встановлених судом обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування збитків обвинуваченого ОСОБА_3 , його ставлення до наслідків своїх протиправних дій, поведінка після вчинення злочину в тому числі в ході судового розгляду кримінального провадження, відшкодування збитків, враховуючу думку потерпілої, яка просила не позбавляти волі обвинуваченого ОСОБА_3 , на переконання суду вказує на його бажання виправитися та бути корисним для суспільства, суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч.4 ст.186 КК України у мінімальних межах санкції вказаної статті нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією зазначеної статті, у виді п`яти років позбавлення волі. Крім того, враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, та вважає можливим на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбуття покарання з випробуванням, якщо обвинувачений протягом зазначеного строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Головним є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 умови запобіжного заходу не порушував.

Процесуальні витрати на залучення експерта відповідно до ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави, а долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжним заходом обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити домашній арешт, заборонивши йому залишати житло за адресою місця проживання по АДРЕСА_1 в період часу з 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня, поклавши на обвинуваченого обов`язок прибувати за кожною вимогою до суду.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта для проведення експертизи у розмірі 1782 грн. 80 коп.

Речові докази: диски – зберігати в матеріалах кримінального провадження; коробку від мобільного телефону, мобільний телефон «Samsung Galaxy M32, 6/128 Gb», копію чеку – залишити потерпілій ОСОБА_7 .

Відповідно до ст.532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду згідно зі ст.ст. 395, 396 КПК України, з особливостями визначеними ч.2 ст.394 КПК України може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Фортечний районний суд м.Кропивницького протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Згідно зі ст.376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Кіровському районному суді м. Кіровограда копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Суддя ОСОБА_1