Вирок від 13 квітня 2026 р. у справі №404/1472/26 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/1472/26

Номер провадження 1-кп/404/67/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року Фортечний районний суд м.Кропивницького в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому в залі суду кримінальне провадження №42025122010000222 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, не одруженого, працюючого в ломбарді «Сейф», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі – Закон 4574-IX), до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону 4574-IX, служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Посаду молодшого сержанта внутрішньої служби віднесено до молодшого начальницького складу кримінально-виконавчої служби у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 14 Закону 4574-IX.

Відповідно до ч. 8 ст. 14 Закону 4574-IX, на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про запобігання корупції". Особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язані подавати щороку до 1 квітня декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", а також дотримуватися інших вимог фінансового контролю, передбачених зазначеним Законом".

Крім того, відповідно до п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закону), суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону є особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону, особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який в подальшому, у встановленому порядку, неодноразово продовжувався та наразі триває.

Відповідно до Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» №2515-ІХ, фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи, у період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців після його завершення до фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб не застосовується адміністративна та/або кримінальна відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання звітності та/або документів, визначених підпунктом 1 цього пункту, у період дії воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюються.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» №3384-ІХ, положення Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» змінено та визначено, що останній не поширюється на податкові правовідносини та на правовідносини, на які поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції".

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023 №3384-IX до Закону України «Про запобігання корупції» внесено зміни та визначено, що пункт 2-7 Розділу 8 «Прикінцеві положення», викласти в такій редакції: установити, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» №368/ОС-21 від 10.12.2021, ОСОБА_5 з 11.12.2021 призначено молодшим інспектором 2 категорії відділу режиму і охорони установи, з випробувальним терміном 1 місяць.

Таким чином, з 11.12.2021 ОСОБА_3 набув повноважень молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор», юридичною адресою якого є: м. Кропивницький, вул. Куроп`ятникова, 50б, та став суб`єктом, на якого поширюється дія Закону, відповідно до п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону.

Наказом начальника Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» №117/ОС-22 від 04.05.2022, молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_5 , звільнено з посади молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» з 04.05.2022 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

В зв`язку зі звільненням з вказаної посади, ОСОБА_3 будучи суб`єктом, на якого поширюється дія Закону, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45, п. 2-7 Розділу 8 «Прикінцеві положення» Закону, зобов`язаний був подати, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті «https://public.nazk.gov.ua» Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (декларацію з позначкою «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення)»), за 2022 рік, у строк не пізніше 31 січня 2024 року, вказавши у ній достовірну інформацію.

Однак, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, припинивши 04.05.2022 повноваження особи начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, звільнившись з Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор», будучи суб`єктом, на якого поширюється дія Закону, достовірно знаючи про свій обов`язок подання декларації особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (декларації з позначкою «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення)») за 2022 рік, діючи умисно, маючи реальну можливість та відповідні навички, усупереч вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону, з урахуванням пункту 2-7 «Прикінцевих положень» даного Закону, у строк не пізніше 31 січня 2024 року, станом на 05.01.2026, вказану декларацію, до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не подав.

Вказаними діями ОСОБА_3 умисно не подав суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.366-3 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, показав про обставини вчинення кримінального правопорушення, згідно з яким він за часу, місця, обставин та способу, встановлених судом, не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції». Повністю визнає вину, погоджується з кваліфікацією його дій, зазначає, що розкаюється у вчиненому.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та приймаючи до уваги, що інші учасники, також не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідного до вимог ст.337 КПК України, обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акта, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється, а тому суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ст.366-3 КК України, як неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до ст.ст.50, 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є умисним закінченим не тяжким злочином, особу винного, який працює в ломбарді «Сейф», осудний, не одружений, на обліках в лікарнях не перебуває, раніше не судимий.

До визначених ч.1 ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд відносить повне визнання вини, щире каяття.

Визначених ч.1 ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлено.

Крім того, при призначенні покарання суд враховую практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий, надмірний тягар для особи» (п.38 рішення від 16.10.2008).

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, який вчинив умисний закінчений не тяжкий злочин, повністю визнав вину у вчиненому правопорушенні, працює в ломбарді «Сейф», на обліках в лікарнях не перебуває, раніше не судимий, не одружений, суд вважає за можливе попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_3 у разі призначення йому за ст.366-3 КК України покарання у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Підстави до застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання не встановлені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 (сорок дві тисячі п`ятсот) гривень з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій органів державної влади та місцевого самоврядування на 1 (один) рік.

На вирок може бути подано апеляцію до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Фортечний районний суд м.Кропивницького.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1